Румунія, Угорщина і Польща загрожують «проковтнути» частина України

Шлях до ЄС для України буквально встелена трояндами? Місцеві євроінтегратори в цьому впевнені, але все набагато складніше. Вхідні в Євросоюз Румунія, Угорщина і Польща вже активно роздають свої документи жителям ряду українських регіонів. У їхніх діях є погано приховувані територіальні претензії. І навряд чи вони упустять такий вигідний момент для досягнення своїх цілей, як готовність українських «помаранчевих» піти заради євроінтеграції на все.

Є на Україні регіони, які є в силу своєї історії багатонаціональними. У складі Румунії перебували Чернівецька і частина Одеської областей. У складі Угорщини майже тисячу (!) Років перебувало Закарпатті. У «спадок» Україна отримала великі молдавські, румунські та угорські меншини в зазначених регіонах. Живуть на Україні і поляки, і ще більше людей з польським корінням. Все ясно: Галичина і Волинь колись входили до складу Польщі.

Чи забули три колишніх соціалістичних держав ЄС, де проходили їхні колишні кордони? Змирилися чи з втратою своїх колишніх територій? Відчули українські молдавани, румуни, угорці та поляки зв'язок з Україною або ж вони дивляться в бік національних держав? Картина в різних випадках неоднакова, але Україні є, про що задуматися, і приводу чого насторожитися.

Румунія атакує на різних фронтах

Влада Румунії не визнавали входження острова Зміїний в Чорному морі до складу СРСР. Коли ж Союз розпався, вони почали діяти. Вони подали позов до Міжнародного суду, вимагаючи повернути себе невеликий клаптик суші недалеко від гирла Дунаю. Знадобився він їм потім, що, за прогнозами фахівців, на шельфі біля Зміїного знаходяться великі запаси нафти і газу.

«Помаранчева» влада, захоплена боротьбою з Росією і всім російським, справа в 2009 році фактично програла. Румунія домоглася визнання своїх прав на шельф в безпосередній близькості від Зміїного. А вже в 2010 році румуни заговорили про перенесення фарватеру, по якому проходить кордон Румунії з Одеською областю України. В результаті подібних дій острів Майкан в гирлі Дунаю дістався б румунам.
Але не тільки в гирлі Дунаю зосереджена активність Румунії. Ще в 1994 році в країні прийняли закон «Про громадянство», що дозволяє отримати паспорт своєї національної держави всім етнічним румунам. Слідом за цим вступив в силу закон «Про репатріацію». Він давав можливість придбати румунський паспорт жителям всіх територій, що входили колись або до складу Румунії.

Хто мався на увазі - здогадатися неважко. Це жителі Молдови, а також Чернівецької, Одеської та Закарпатської областей України. Президент Румунії Траян Бесеску якось повідав, що румунські паспорти вже отримали понад 100 тисяч жителів України. Лідер партії «Велика Румунія» Корнеліу Вадим Тудор і зовсім відкритим текстом говорив про територіальні претензії до України.

Одеса і Закарпаття: поки румунів боятися нічого

Закарпаття - край багатонаціональний. У числі інших, майже 3% його населення складають румуни, зосереджені в південно-східній частині регіону. За деякими відомостями, майже всі вони вже обзавелися румунське громадянство, але тут боятися особливо нічого. Ні в одному районі Закарпатської області румуни не становлять більшості - хіба що в деяких селах, не завжди прилеглих до кордону.
У свою чергу, молдавська громада Одеської області не так давно поскаржилася на активність консула Румунії в Одесі Еміла Рапчя. «Українська влада закривають очі на спроби Румунії залишити за собою території історичної Бессарабії, оскільки не хочуть входити в конфлікт з Євросоюзом ... Дипломат, відвідуючи молдавські села Одеської області, нав'язує їх жителям румунські свята і заходи», - зазначив лідер організації Анатолій Фєтєску.

Небезпека тут є, але все ж поки умоглядна. Етнічних румунів в Одеській області практично немає. Молдавани становлять близько 5% жителів області, але, як видно, вони не дуже-то прагнуть перетворитися в румунів. Крім іншого, в південній частині Одеської області (Буджаку), колись входила до Румунії, проживає багато болгар і чимало гагаузів. До Румунії (зі зрозумілих причин) вони не дуже прагнуть. Поки, принаймні.

Чернівці: румунізація йде щосили

У Чернівецькій області Румунія досягла значно більших успіхів. Переважна більшість українських володарів її паспортів - саме жителі Північної Буковини. Дивуватися тут годі й говорити. За даними перепису 2001 року, румунами себе вважають понад 12% жителів області. У Герцаївському районі їх відсоток перевалює за 90, а в Глибоцькому та Сторожинецькому районах - наближається до половини.
Близько 7% жителів Північної Буковини вважають себе молдаванами (в Новоселицькому районі області вони складають більшість). Однак серед них йде активна румунська пропаганда. З огляду на, що Молдавія своїм окремим пропаганди не веде, а інших великих національних меншин поряд немає, зусилля офіційного Бухареста дають результат. В результаті румунськими паспортами обзаводяться і румуни, і молдавани.

У Чернівецькій області існує понад 20 румунських громадських організацій. По-румунськи діти вчаться в школах, на ньому випускають газети і телепередачі. Спираючись на підтримку з Бухареста, місцеві румунські організації вимагають введення квот на представництво в органах влади, двомовних табличок в ряді населених пунктах. Сьогодні завдяки закону «Про мови» кілька сіл Північної Буковини вже ввели офіційний статус румунської мови.

Так вони неправі? Звичайний європейський стандарт. Там, де національна меншина становить 20% (а в деяких країнах вистачає і 10-ти), мова меншини отримує такий статус. З огляду на, що мова у румунів і молдаван практично один, можна говорити про його офіційний статус на всій території області. А відсутність такого змушує все більшу кількість румунів і молдаван дивитися на Румунію.

Угорський натиск в Закарпатті

Румун в Закарпатті поки боятися нічого, але угорці - інший випадок. Офіційна статистика свідчить, що мадяри становлять 12% населення регіону (150 тисяч). У Берегівському районі їх частка наближається до 90%, у Виноградівському - перевищує чверть. Більше третини населення угорці складають в Ужгородському районі, понад 10% - в Мукачёвском.

Останнє стало можливим завдяки активності влади Угорщини. Не без їх участі в Закарпатті з'явилися Демократичний союз угорців України та Товариство угорської культури Закарпаття, чиї представники засідають і в обласній раді, і в місцевому. У Берегово працює угорський університет, є в регіоні угорські школи, театри, культурні центри. Нещодавно угорська мова придбав офіційний статус в Берегівському та Виноградівському районах.

У 1998-2002 рр. Віктор Орбан уже займав пост прем'єр-міністра. І з його подачі парламент прийняв тоді два закони. Відповідно до одного, для мадярів з інших країн вводилися пільги в сферах науки, освіти, медицини, працевлаштування. Другий і зовсім полегшував отримання громадянства угорцями з сусідніх. Останній під тиском ЄС і скарг Румунії і Словаччини довелося скасувати, але лише на час.

У 2010 році Угорщина знову прийняла закон, що дозволяє одноплемінникам за кордоном в спрощеному порядку отримати громадянство. Цього разу Євросоюз промовчав. На практиці ж роздача угорських паспортів на Закарпатті йшла і до того. Офіційні дані влади в Будапешті розкривати відмовляються. Неофіційно ж мова йде про .. 200 тисячах. Це більше, ніж все мадярське населення найзахіднішої області України.

Пройшов ще рік, і Угорщина дозволила одноплемінникам за кордоном голосувати на парламентських виборах. А в 2012 році в Угорщині почала діяти нова конституція. У ній є такі фрази: «Угорщина, керуючись ідеєю єдності угорської нації, несе відповідальність за долю живуть за її межами угорців». «У кожного угорського громадянина є право на захист Угорської держави під час його перебування за кордоном».

Сьогодні угорці Закарпаття відкрито вимагають територіальної автономії і створення «свого» виборчого округу на виборах до Верховної Ради. А не далі як восени 2013 року угорська націоналістична партія «Йоббік» провела в Закарпатті свій форум, де брало участь все керівництво організації. До речі, гості з Будапешта не раз відкритим текстом говорили, що Закарпаття - їх земля. Українська влада промовчала. Невже мовчання - знак згоди?

Польща працює тонше

Поляков на Україні проживає теж чимало - 144 тисячі. Правда, якщо вірити офіційній статистиці, більшість їх уже вважає рідною українську мову, та й розсіяні вони по декільком областям. Виняток становить хіба що Мостиський район Львівської області, де в райцентрі частка польськомовних жителів досягає 20%. Є на території району та польські села, тому польські організації України вже закликають зробити польську мову в Мостиській офіційним.

Неофіційно ж поляки кажуть про ... 900 тисячах одноплемінників на Україні. Можливо, в це число включені і люди з польським корінням, яких в силу тривалого перебування частини українських земель в складі Польщі з'явилося чимало. Особливо це стосується п'яти областей Галичини і Західної Волині, колишніх польськими ще 75 років тому. І всі заяви польських політиків говорять про те, що з такою «несправедливістю», як втрата «східних окраїн», вони не змирилися.

Польща знайшла оригінальний спосіб, як подбати про одноплемінників. Кілька років тому у Варшаві придумали «карту поляка» для жителів України, Білорусії, Литви та Росії. Вона дає право на багаторазову польську візу, на безкоштовну освіту і на вільний пошук роботи в Польщі. Поки правом на карту скористалися майже 47 тисяч громадян України. Але де гарантія, що їх число не виросте до тих самих 900 тисяч?

За даними польського МЗС, українці лідирують серед всіх іноземців за кількістю отриманих карт з моменту їх введення в 2008 році.

Україна і сама винна

У тому, що дії західних сусідів України прямо або побічно загрожують її цілісності, багато в чому винні самі українські влади. Коли вони займалися українізацією освіти або потурали героїзації націоналістів, вони думали про боротьбу з «російським імперським спадщиною». Але незадоволені подібними діями були не тільки російськомовні жителі, а й румуни, угорці, поляки. У підсумку вони все частіше стали дивитися в бік своїх національних держав.

Закон «Про мови», прийнятий в минулому році, здатний полегшити ситуацію, але в якій мірі? Сотні тисяч жителів України (всупереч закону про заборону на подвійне громадянство) обзавелися документами інших країн. У деяких районах громадяни Румунії та Угорщини вже складають більшість. У Польщі ж є непоганий потенціал зробити те ж саме з «картою поляка». Причому, формально до трьох сусідам не причепитися. Захист одноплемінників - справа нормальна.

Якщо Україна зважиться-таки піти до Євросоюзу, їй неодмінно доведеться вирішити всі питання з Румунією, Угорщиною і Польщею. І де гарантія, що вони не заведуть розмову про відшкодування вартості тієї власності, що їх громадяни втратили при приєднанні зазначених земель до СРСР? А якщо у України немає грошей - нехай розплачується територією. Ризик величезний, все його ознаки присутні вже сьогодні. Так чи варто євроінтеграція таких свічок?

Автор статті: Кандидат історичний наук, викладач Російського державного гуманітарного університету Вадим Трухачов

Джерело: newsbalt.ru.

Переглядів: 3268