«Ще добу морда озлобленої рисі стояла у мене перед очима»

1. «Тварина на крик не реагувало, а початок ходити колами»
2. «Коля кроликів розводить, ось голодна рись на нього і напала»
3. «На руці сліди від зубів - зверху шість і знизу три. На брову чотири шви наклали. Слава Богу, очей...

У лісі під Малином (Житомирська область) рідкісний для нашої країни хижак, занесений до Червоної книги, напав на грибників. На щастя, їм вдалося розправитися з небезпечним тваринам

Рись звичайна (лат. Lynx lynx) - вид ссавців з роду рисей. Довжина тіла від 80 до 130 см і 70 см в холці. Самці частіше важать від 18-30 кг, самки - в середньому 18 кг. Живуть 15-20 років. При великій кількості їжі рись живе осіло, при нестачі - кочує, в добу здатна проходити до 30 кілометрів. Основу раціону складають зайці, полює також на тетеруків птахів, дрібних гризунів, рідше - на невеликих копитних, начебто козулі, зрідка нападає на домашніх кішок і собак. Лисиць знищує особливо рішуче і злобно, навіть коли в цьому немає особливої ​​необхідності. Всупереч поширеним уявленням, ніколи не стрибає на свою жертву з дерева, - вважає за краще підстерігати в засідці. При всій обережності рись не надто боїться людей. Вона живе в створених вторинних лісах, в молодняках, на старих лісосіках і гарі.

На території України популяція до 20 особин живе в Поліському заповіднику (Житомирська область).

Про те, щоб роздобути в трофеї небезпечного хижака, напевно мріє кожен звіробій. Ось тільки хто міг припустити, що п'ятеро мисливців зі стажем зустрінуться з риссю, відправившись в ліс за ... грибами.

«Тварина на крик не реагувало, а початок ходити колами»

- У вівторок, 21 вересня, вирішили з друзями грибів назбирати, - розповідає безпосередній учасник подій Віктор Ковальчук. - Було нас п'ятеро, всі з Ірпеня мисливці зі стажем. Дружимо давно. Вирушили в бік Малина. Проїхали занедбане село ... Зупинилися в одному місці - нічого не знайшли. Перебралися в інше. Назустріч іде бабуся з собачкою, а в руках - повна кошелка грибів. Вирішили пошукати удачу тут. Машину залишили на узліссі змішаного лісу, там спочатку невисокі дерева росли. Але далі двохсот метрів в ліс ми не заглиблювалися. Двоє залишилися по узліссі бродити. А я, Коля Радько та Юра Матохін трохи далі відійшли.

Я запропонував хлопцям розійтися: мовляв, чого кучковаться? Не встигли зробити і кілька кроків, як Юра закричав: «Рись!» Тварина раптово з кущів стрибнуло йому на спину. Він зумів скинути його з себе - добре, що був в болонєвій куртці. Рись зісковзнула, залишивши на одязі сліди від своїх пазурів.

Мені взагалі спочатку здалося, що це собака. Після нападу рись відбігла від нас метрів на 20 і зупинилася. Я взяв у руки палицю потужніший і почав кричати на неї - відлякувати. Але тварина на крик не реагувало, а початок ходити колами, потім начебто зібралося йти в ліс.

Раптом рись різко розвернулася і метрів з трьох стрибнула на Колю. Мені в той момент вона такою величезною здалася - вище Колі. Він встиг обличчя рукою закрити. Рись вп'ялася зубами йому в руку, і разом вони завалилися на землю. Коля під себе її підім'яв і став бити ножем. А що того грибного ножичка? Тут і ми підскочили. Я давай зверюгу по голові палицею молотити. Правда, все боявся потрапити Колі по нозі. А потім цієї хижачці ножем під лопатку засадив ... Якийсь час притримували її, поки не здохла.

Перевели дух. Знайшли товсту палицю. Мотузочок у кого-то в кишені завалялася. Прив'язали рись за задні ноги до палиці, перекинули палицю через плече, голова звіра до землі дістала. Важкий виявився - кілограмів 30. Повернулися до машини, стали Колі першу допомогу надавати. На руці - рвана рана, кров з розірваних брови б'є ...

«Коля кроликів розводить, ось голодна рись на нього і напала»

В машині у одного з мисливців-грибників лежала відеокамера, і він після сутички включив її на запис. Мені вдалося подивитися відзняті кадри. Правда, господар камери завбачливо відключив звук - аж надто багато ненормативної лексики висловлювалося.

Ліва частина обличчя Миколи була залита кров'ю, рука, якою він закривався від хижака, сильно розпухла. У хід пішла фляга з коньяком, яким потерпілий вмивався, ретельно дезинфікуючи отримані рани. Потім їх змастили Борсучим жиром.

- Перевірено на собі: борсуковий жир - кращий засіб від ран, - вважає Віктор Ковальчук. - Коля думав і всередину коньяку грамів 100 прийняти (сміється). Але я попередив, що після алкоголю наркоз не візьме. Ось він відразу і перехотів. Їхали назад, вже трохи заспокоїлися і почали висловлювати припущення, чому рись напала на людину. Я - зварювальник, від мене металом пахне, Юра - маляр, фарбою просочився. А Коля кроликів розводить, ось голодна рись на нього і кинулася.

Привезли його в Ірпінську клінічну лікарню. «Покусала рись», - пояснюємо в приймальному покої. А там сміються. Тільки коли розмотали руку і продемонстрували рани, повірили. Лікар попросив показати тварину. Відкриваю багажник свого мікроавтобуса, звідти величезна рисяча лапа (більше мого кулака) вивалюється. А на лапі кігті - з мій мізинець ...

«На руці сліди від зубів - зверху шість і знизу три. На брову чотири шви наклали. Слава Богу, очей цілий залишився »

Разом з Віктором ми вирушили в лікарню провідати 41-річного Миколи Радько. Телефон у чоловіка в останні дні практично не замовкав - він тепер міська зірка. Ось тільки це пригода тут же стало обростати неймовірними чутками. Одні говорили, що рись напала на людину мало не в самому Ірпені. Другі тут же додавали, що хижака викинув в ліс з домашнього зоопарку один з місцевих бізнесменів. Треті описували страшні рани, отримані грибниками в нерівній боротьбі.

- Ви сідайте, - запропонував нам Микола. - А я, мабуть, постою.

- Що, належали в лікарні?

- Ні. Місце одне від уколів болить. Сім уколів відразу отримав! Ох, ще до грудня колоти будуть.

- Коля, страшно було?

- Хвалитися не буду, ось друзі знають. Переляку ніякого не було. Шок біля машини почався, коли став приходити до тями й усвідомлювати серйозність ситуації. Потім коньяком і спиртом вмився - романтика! Хоча першу добу морда цієї озвірілого рисі перед очима стояла - всю ніч заснути не міг. Звірюка здохла з відкритими очима. Вони такими великими стали, скляними, а потім погляд зупинився, в зіницях з'явилися муть і перелив фіолетовий від сонця. І все ... Буквально через десять хвилин заклякла. Моментально! Заєць, наприклад, ще з півгодини НЕ коченеет.

- Сильно травмувала вас ця хижачка?

- На руці сліди від зубів - зверху шість і знизу три. На брову чотири шви наклали. Слава Богу, очей цілий залишився - НЕ видряпала. Ви ж відео дивилися? Відразу перепрошую, я там трошки посварився.

- Мені без звуку показували.

- Слава Богу (сміється). Знаєте, я під час боротьби тільки один раз закричав, коли рись мене за руку цапнув. Від болі. А то все в тиші відбувалося. Пам'ятаю тільки, що вона засичала, коли стрибнула на мене.

- А як дружині повідомили про те, що трапилося?

- Подзвонив їй, коли першу допомогу біля машини мені надали. Кажу: «Іра, трошки неприємність у нас вийшла. Кішечка маленька напала на нас. Око мені трохи роздряпала ». Коли дружина приїхала в лікарню і побачила ту «кішечку», втратила дар мови. Шок у неї був. Прийшовши до тями, попередила: «Тепер ваші гриби - печериці з базару!» А донька, їй скоро два рочки виповниться, взагалі відмовилася йти до мене на руки, мало не розридалася. Тільки коли я гукнув: «Доня, це ж папка», пішла.

- У вас сильно постраждала ліва рука. Сподіваюся, ви правша?

- Шульга! Око вже не турбує, а от рука сильно болить. Але коли боровся з риссю, ніж був у правій руці і колов я її правою рукою. Як воно так вийшло?

- Знаю, що ви мисливець зі стажем. Траплялися подібні інциденти на полюванні?

- Ні. Хоча рись бачив багато раз - в зоопарку, по телевізору (сміється). До речі, ввечері, напередодні поїздки за грибами, сиджу вдома, гортаю «Довідник мисливця», дружина телевізор дивиться. Дочка прийшла, разом з нею книгу гортати почали. Показую конячку, питаю: «Хто це?» - «І-го-го», - відповідає. Перевертаю наступну сторінку, а там рись. Дочка: «Киця!» Ось папці на наступний день і зустрілася ця киця!

- Все, немає більше кіці, - каже другу Віктор.

- Да ?!

- Ти ж не захотів на пам'ять шкуру або голову взяти. Ось в лабораторії в Вишневому зробили аналізи і спалили. З'ясували, що ні скажена. До речі, в лабораторії подивитися на рись збіглися всі, хто міг. У Києві це перший випадок. Так напередодні ввечері всі сусіди у мене фотосесію з мертвої риссю влаштували (сміється).

- Пане Миколо, як ви думаєте, звідки взялося це тварина?

- Знаєте, скільки рисей в Білорусії? А в Поліссі! Для рисі не складає труднощів пройти 100-кілометрову відстань. Якщо вже вовків бачили в 30 кілометрах від Ірпеня.

- Могла б і та бабуся постраждати, яку ви зустріли на узліссі.

- Я перепрошую, але по бабусі сьогодні б точно ліпили вареники. Рись просто загризла б і її, і собачку. Слава Богу, хижачка вийшла на нас!

Ми намагалися аналізувати, чому тварина кинулася на людину. Може, годує була? Але по самці видно було б, що вона тільки народила. У цій же - ні отвисшего живота, ні сосків. Може, вона вже кидалася на людей? Подивилися в інтернеті і з'ясували: в Україні це перший випадок нападу рисі на людину.

- Довго вам ще в лікарні перебувати?

- Завтра лікар ще раз подивиться руку, якщо нічого серйозного - останній укол антибіотика, ще одне щеплення від сказу - і додому! Пива не можна, алкоголь теж. Але найсумніше, лікар сказав, що «цього» теж не можна. Я у лікаря питаю: «Уточніть - зі своєю дружиною або з чужої?» (Сміється).

Хто знав, що таке з нами станеться? По гриби адже пішли! Нікого не чіпали. Дружина ось тепер на полювання не пускає! ..

Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter