Сирійська родина в Каліфорнії відчуває «похолодання» після паризьких терактів · Global Voices по-російськи

Гасам аль-Хамад і його син Мохаммад в своєму новому будинку в місті Турлок, Каліфорнія. Сім'я аль-Хамада бігло від війни в Сирії і після трирічного подорожі прибуло в США в якості біженців. Авторство: Моніка Кемпбелл (Monica Campbell). Використано з дозволу PRI

[Всі посилання ведуть на сторінки англійською мовою].

Ця стаття Моніки Кемпбелл для The World від самого початку з'явилася на PRI.org 30 листопада 2015 року та публікується тут за угодою про обмін контентом.

Коли я перший раз відвідала цю сім'ю, Гасемі аль-Хамада (Gasem Al Hamad), батька, чекав тест на водійські права. Добрі новини. Він здав. Коли ми під'їжджаємо до їх житлового комплексу, це робить і аль-Хамад в своєму мінівені.

Був тест легким?

«Так, легким, легким!», - каже він, сміючись. (Аль-Хамад все ще володіє арабською набагато краще, і письмовий тест і водійську практику він здавав на ньому, за допомогою перекладача. Але довести, що він може читати всі дорожні знаки англійською, йому довелося).

Це було досягнення і маленький крок до нового життя в США. Аль-Хамад, його дружина Ваджед аль-Хліфа (Wajed Al Khlifa) і їх діти прибули сюди лише в лютому, втікши від війни в Сирії. Подорож зайняла майже три роки - від [піддалося бомбардуванню] будинку в Хомсі до сільського міста Турлок, Каліфорнія, в двох годинах їзди на схід від Сан-Франциско. Вони були обрані для переселення Міжнародним рятувальним комітетом (International Rescue Committee), у якого є офіс в Турлоке.

Тепер, в кінці кінців, життя йде повним ходом. Дворічний Мохаммед вчить свої перші слова англійською, а три його сестри ходять в школу, швидко схоплюючи нове. Восьмирічна Арва, старша дочка, зараз в четвертому класі; вона похвалилася зданим недавно тестом. «Він був на множення. Легко, легко! »- каже вона.

Зліва направо: Арва, Марва і Раван роблять домашню роботу. Сестри прибули в Турлок, Каліфорнія, в лютому, втікши від війни в Сирії. Авторство: Моніка Кемпбелл. Використано з дозволу PRI

Батьки теж щоранку ходять на заняття з англійської. Їх прогрес йде повільніше. Але вивчити мову - пріоритет, і аль-Хамад (35 років) більше не працює на прилеглій халяльної бойні - цю роботу він знайшов в перші тижні після прибуття - і всі зусилля концентрує на англійському. Ще не маючи доходу, сім'я отримує продовольчі талони і іншу державну підтримку від штату Каліфорнія. Кінцева кар'єрна мета аль-Хамада? «Мені б хотілося мати ферму, - каже він. - Я мрію мати ферму ». Корови, кози, курчата. Як було в рідній Сирії.

Тим часом, дружні зв'язки сім'ї тут зміцнюються. Батьки зустріли велику частину своїх нових друзів в місцевій мечеті. Ось Кіефа Асіс (Kiefa Aziz), палестино-американка, яка говорить, що вона і аль-Хліфа стали «кращими друзями». Нещодавно Асіс допомогла аль-Хліфе з покупками для першого Дня подяки сім'ї. «Я показала їй рецепти», - каже Асіс, яка також допомагає піклуватися про Мохаммеда.

Дитячі малюнки в спальні їх нового будинку в Каліфорнії. Восьмирічна Арва намалювала прапор Сирії, «щоб не забувати, звідки я». Авторство: Моніка Кемпбелл. Використано з дозволу PRI

У той же час аль-Хліфа і аль-Хамад також дізнаються про суворі реалії Америки і місцевої політики. Вони знають про губернаторів - зараз представляють більше половини штатів США, - які після терактів у Франції виступили проти прийняття іракських і сирійських біженців на підставах занепокоєння про недостатню їх перевірці.

Пара турбується, що ця реакція сповільнить їх інших родичів, включаючи брата і племінника, які теж сподіваються потрапити в США. «Це буде складно», - говорить аль-Хліфа. Тепер вона говорить своїй родині, що після подій в Парижі процес займе набагато більше часу.

Вони також не розуміють сумніви в безпеці і біженців. Процес отримання сім'єю статусу біженців, коли вони ще знаходилися в Йордані, зайняв чимало часу, інтерв'ю та перевірок біографії.

«Вони задавали мені питання півтора року, - говорить аль-Хамад. - Чи є у вас татуювання, шрами? Коли помер ваш батько? А мама? Коли ви служили в армії? Де? »Аль-Хамад пам'ятає, як, прибувши на особисту співбесіду з американським чиновником в Йордані в 8 ранку, він поїхав в 9 вечора. «Були довгі перерви, а потім ще більше питань», - говорить аль-Хамад.

І вони відчувають, що після подій в Парижі щось змінилося. Аль-Хліфа, яка носить хіджаб, каже, що люди дивляться на неї, як ніколи раніше. «Посла Парижа, того, що трапилося в Парижі, ситуація змінилася», - говорить вона.

«Я сподіваюся, цей час пройде, - каже її чоловік. - Я сподіваюся на швидкий мир, в Сирії і на всій Землі ».