Словаччина з історією не воює

4 квітня виповнилося 65 років з дня визволення Червоною Армією столиці Словаччини - Братислави. З цієї нагоди в країні проходять численні пам'ятні заходи, які займуть кілька днів і стануть свого роду прелюдією до візиту до Словаччини Дмитра Медведєва.

Фото: AP

Президент Росії перебуватиме в Братиславі 6-7 квітня і, серед іншого, вшанує пам'ять загиблих на словацькій землі бійців Червоної Армії.

Наші відносини зі Словаччиною вигідно відрізняються від тих, які пов'язують Росію з іншими колишніми соцстранами Європи. В останні роки ми практично стали союзниками. Досить сказати, що президент Словаччини Іван Гашпарович і прем'єр Роберт Фіцо на саміті НАТО в квітні 2008 р не підтримали вступ до альянсу України і Грузії і категорично відмовилися визнавати незалежність Косово.

У серпні того ж року Фіцо став першим в Європі політиком, що відкрито заявив про те, що агресором в південно-осетинської війни стала Грузія. А вже на початку 2009 р він дав зрозуміти, що винуватцем російсько-українського газового конфлікту, від якого в значній мірі постраждала і Словаччина, була Україна. Це йшло врозріз із заявами більшості європейських політиків, які намагались покласти основну провину на Росію.

Надійним фундаментом російсько-словацьких зв'язків служить відношення словаків до минулого, особливо до історії Другої світової війни. "Історію неможливо переглядати, пам'ять про ті дні повинна зберігатися вічно", - заявив в минулому році президент Гашпарович, кажучи про переоцінку підсумків війни. Уявити собі таке з вуст його польського колеги Леха Качинського важко.

У Словаччині шанують заслуги радянських воїнів, загиблих в боях за звільнення країни від нацистів. Підтвердженням чого є і вражаючий пам'ятник на пагорбі Славін в Братиславі. Поруч знаходиться цвинтар, де поховані наші бійці. Владі країни і в голову не приходить повторити те, що зробили з "Бронзовим солдатом" в Естонії. Пам'ятники поменше стоять і в інших містах.

Є ще одна "паралель" з Прибалтикою. Справа в тому, що в 1939-1945 рр. існувала Словацька республіка, яка була союзником нацистської Німеччини. Мало того - першим в історії незалежним словацьким державою. Однак нинішня країна вважає себе спадкоємицею Чехословаччини, яка входила до антигітлерівської коаліції.

Фото: AP

Уявити собі парад колабораціоністів, що марширують по Братиславі, подібно щорічним ризьким ходам, важко. "Під час Другої світової війни нам хотіли нав'язати режим, який словаки не могли прийняти", - сказав в минулому році з цього приводу президент Гашпарович. Тобто на офіційному рівні дав відсіч тим, хто намагається звести керівників першої Словацької республіки в ранг національних героїв.

Зайве свідчення поваги до історії - пройшли в минулому році урочистості з нагоди 65-річчя антифашистського словацького повстання. Які брали участь в ньому партизанам у міру сил допомагав СРСР, хоча вторглися в країну гітлерівці повстання придушили. Проте, святом є 29 серпня - день його початку, а не 14 березня - день проголошення союзної Гітлеру Словацької республіки.

Події, захмарювали російсько-словацькі відносини, траплялися. Згадаймо хоча б антибільшовицьку боротьбу чехословацьких легіонерів в Громадянській війні в Росії 1918-1920 рр. Або введення радянських військ до Чехословаччини в 1968 р Але сьогодні подібні історичні епізоди впливу на політику не роблять.

Словом, цілком логічно, що Дмитро Медведєв відвідає Братиславу в дні святкування її звільнення. Цей візит є переконливим доказом високого рівня відносин між двома країнами. Відповідний крок Іван Гашпарович має намір зробити 9 травня. Він без вагань погодився приїхати в Москву на святкування 65-річчя Перемоги.

Тему продовжують експерти "Правди.Ру" Сергій Хелемендік і Віктор Нікітін.

Сергій Хелемендік, депутат парламенту Словаччини, публіцист:

- Пояснень того, що відносини Росії і Словаччини набагато краще, ніж у Росії з іншими колишніми соцстранами Європи, кілька. Головна причина в тому, що традиційно добре ставлення нашої країни до Росії йде корінням в початок XIX століття. Словаки, які в масі своїй вірять в духовну сутність слов'янства, - російських логічно вважають найсильнішим і великим слов'янським народом.

Важливо й те, що в 2006 р в Словаччині прийшло до влади уряд Роберта Фіцо, і принизливу, майже лакейській проамериканську політику Мікулаша Дзурінди змінила нова, зважена позиція, яка враховує важливу роль Росії в Європі та світі.

Читайте також: Чехія і Словаччина - Росія: співробітництво на фоні тяжких проблем

Зверну також увагу на те, як в Словаччині відносяться до могил полеглих радянських воїнів. Словаки - глибоко і щиро віруюча християнський народ, який шанобливо ставиться до будь-яких поховань. Він не воює з історією, а приймають її такою, яка є.

За могилами радянських воїнів дбайливо доглядають, окупантами Червону армію 1944 року в Словаччині не назве жоден "атлантичний яструб", тим більше що на всю країну таких "яструбів" раз-два та й усе. Естонський ганьба з "Бронзовим солдатом" в Словаччині неможливий.

Віктор Нікітін, російсько-словацький історик:

- Ставлення Словаччина до Росії можна охарактеризувати і такими фактами. Там є політики, які називають себе "русофілами". А словацькі націоналісти принципово орієнтуються на розвиток відносин з Росією.

Фото: AP

Два уряду незалежної Словаччини - Володимира Мечьяра (1993-1998 рр.) І Роберта Фіцо (з 2006 р) - були чи не найбільшими проросійськими в колишніх соцкраїнах Європи. Так, в проміжку існував кабінет Мікулаша Дзурінди (1998-2006 рр.), Який вважали проамериканським. При ньому Словаччина увійшла в ЄС і НАТО. Але і то уряд назвати антиросійським було не можна.

Наведу наочний приклад. У 2001 р проамериканська газета SME попросила читачів назвати кращого політика року в світі. Незважаючи на антиросійську спрямованість видання (тоді, в розпал другої чеченської кампанії, воно щодня публікувало статті, що критикують російські дії в Чечні), в опитуванні переміг Володимир Путін. Ситуація майже повторилася в 2005 р, коли його випередив лише президент близькоспоріднених Чехії Вацлав Клаус.

Ставлення словаків до Росії в повній мірі характеризується і турботою про пам'ятники радянським воїнам. Навіть при проамериканському прем'єрі Дзурінді не виникало питань про перепоховання. Хоча навколо пам'ятника на пагорбі Славін дуже дорога земля. Словаки б визнали перенесення поховання блюзнірством.

Досить приїхати навесні або влітку на Славін і озирнутися навколо. Туди постійно приїжджають екскурсії з багатьох словацьких шкіл, дітям розповідають про спільну боротьбу радянських солдатів і словацьких партизан проти фашистів.

Ці факти, на мій погляд, доводять дружнє ставлення словаків до Росії. Так що в запрошенні президента Медведєва до Братислави саме на початку квітня немає нічого дивного.

Читайте найцікавіше в рубриці "Світ"