Стародавні греки і італіки на території України і Росії
- Стародавні греки і італіки на території України і Росії
- Стародавні греки і італіки на території України і Росії
- Стародавні греки і італіки на території України і Росії
- Стародавні греки і італіки на території України і Росії
- Стародавні греки і італіки на території України і Росії
- Стародавні греки і італіки на території України і Росії
Стародавні греки і італіки на території України і Росії
малоросійську мову
своєю ніжністю і приємною звучністю
нагадує давньогрецький.
А.П. Чехов. "Людина в футлярі".
В результаті досліджень графоаналітичним методом було установлно, що грецька мова почав формуватися в етноформуючих ареалі між Нижньої Березиной, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (див. карту нижче).
Зліва: Карта поселень древніх індоєвропейців
Під тиском німців, ареал яких знаходився за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі " Першого Великого переселення народів "Рушили на пошуки нових місць поселення. Безсумнівно переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вгору по Дунаю і далі суходолом через Балкани.
Як завжди буває при переселенні великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання в зручних для цього місцях, так як не було у греків кінцевою метою переселення в якесь певне місце, вони тільки шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більша частина греків мала рухатися далі.
Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довгий час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними в мирне співіснування. Геродот у своїй історії згадує хліборобське плем'я Каллипид, за його словами, напів-еллінів і напів-скіфів, яке заселяло територію уздовж Гіпанісу (Південного Бугу) на захід від Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати підставу Геродоту вважати Каллипид напів-еллінами міг їх мову, який розвинувся із загального для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнявся від класичного грецького після кількох століть свого розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих стародавніх греків, які залишилися на території України з давніх часів.
Справа: Більське городище.
З іншого боку, Геродот, описуючи дерев'яний місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном зв'язується велика Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордва, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи жителів Гелона, Геродот відзначав: "А гелони - це спочатку елліни, які виселилися з емпореев і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінським мовами" (Геродот, 1993, 205) .Тобто грецький історик вважав, що греки Гелона були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.І. Артамонов, пов'язуючи Гелон з Бєльським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом жителів Гелона з греками було лише співзвуччя «гелони - елліни» і вважав гелонів одним з скіфських племен (Артамонов М.І.. 1974, 93). Однак тут також впадає в очі схожість іранського етноніма "гілянци" з назвою міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні стосунки іранських мов (див. Розділ Іранські племена в Східній Європі в епоху бронзи ), Ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів'ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі греко-гилянських лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:
гр. κορη "дівчина" - Гіл. kor "то ж";
гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкорювати, видавати заміж" - Гіл damad "зять";
гр. ῥοή "потік, протягом" - Гіл. rå "дорога, шлях";
гр. γάμος "шлюб, весілля" - Гіл. hamser "чоловік, дружина";
гр. φανός "світлий" - Гіл. fanus "ліхтар".
У передскіфського часи всі іранські племена займали велику територію в межиріччі Дніпра і Дона і лексичні збіги між іншими іранськими і грецькою мовами можуть служити доказом присутності греків в цих місцях в II тис. До н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище, багаття" добре відповідають слова іранських мов з значенням "яскравий": перс. ašekar, Гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, відбуваються перс. timar, Гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "турбота". З грецьким σασ "моль" можна пов'язувати перс., Курд. sas "клоп", Гіл. sеs "те саме". З грецького запозичене пушту. lamba "полум'я" (від гр. λαμπη "факел", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "хдебать, ковтати") і, очевидно, пушту. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos "корабель", "корито" (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі із зазначених тут грецьких слів проникли в іранські мови в період еллінізму, почався після завоювань Олександра Македонського. Ця тема вимагає окремих ретельних досліджень.
Так само можна знайти грецькі запозичення в фінно-угорських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебряникову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "то ж"). Є ще кілька інших переконливих відповідностей: ерз. віськс, мок. візькс "сором" - гр. αισχοσ "сором, ганьба", ерз. нартемкс "полин" - гр. ναρθηξ "фенхель" (обидва рослини мають гострий запах), мок. Кльок "хороший" - гр. γλυκυσ "солодкий", мок. Стир "дівчина" - гр. στειρα "ялова". Покірні відносить гр. Πινδοσ до і. е. * kuei "світити" ( "leuchten"). Цьому слову є паралель в мові мокша - піндельф "блиск", ізольоване слово серед фінно-угорських мов. Марійському каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласка", "тхір", мар. лаку "яма" тотожне гр. λαχη від λαχαίνω "копати".
У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови передбачається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карелів. hebo - все "кінь". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цих слів серед німецької лексики немає (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтийско-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетічскі адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Хяккінен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм набагато краще.
Ще однією загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карелів. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецького, в якому слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "високо літає". Можна ще відзначити також, що ест. aur "пар" нагадує гр. αηρ "повітря".
Всі ці наведені приклади грецько-іранських і грецько-західно-фінських зв'язків підтверджують думку про те, що колись якесь грецьке плем'я осіло в прикордонні іранської і угро-фінської областей. Присутність греків в районі Гелона підтверджує знайдене в процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:
Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області - гр. ἄππας "жрець". Є село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.
Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області - гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".
Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області - гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".
Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях - засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найкраще підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".
Сагунов, селище в Подгоренський районі Воронезької області, Сагунівка в Черкаському районі - гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".
Стаси, село в Діканьковскій районі Полтавської області і Стаси в Чернігівському районе- гр. στάσις "стоянка".
Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області - гр. τάρανδος "лось, олень".
Тахтаулово, село в Полтавському районі - гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος - епітет Зевса.
Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області - гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".
Хорол, місто в Полтавському районі - гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".
Халеп'я, село Обухівського району Київської області - гр. χαλεπός "важкий, твердий, небезпечний".
Давньогрецька топоніміка на території України.
Як можна бачити, у багатьох випадках має місце хороша фонетична близькість топонімів словами грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують ймовірність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і слов'янським населенням, що може бути підтверджено існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.
Також цікаво, що в басейні Сіверського Дінця та в найближчій місцевості є близько десятка топонімів, що містять в собі складову частину Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене через турецька, кримськотатарський з грецького (гр λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") вже в історичний час. Це може бути справедливо для причорноморських топонімів, які ми не беремо до уваги, але запозичення мало ймовірно, коли мова йде про Харківську та Воронезькій областях.
Отже, є достатньо доказів про перебування греків на Лівобережній Україні, проте неясно, яким шляхо вони туди потрапили. Можливих варіантів два. Або вони, спустившись зі своєю прабатьківщини по Дніпру, оселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці ніякими іншими мовами, крім грецького, і можуть маркувати шлях міграції греків. Йдеться про такі населених пунктах як Стасі, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.
В цей ланцюжок топонімів укладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо взяти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня в вірменської літературі, ми припустили, що дату заснування Києва потрібно віднести на чотири тисячоліття тому (див. " Про час заснування Києва ").
Перебуваючи протягом довгого час на території України, стародавні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю після грецького став формуватися північнонімецький мову, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомим, але він надав якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі українського. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат у спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці оселилися білоруси, тому грецький субстрат виявляється і в білоруській мові і культурі.
У процесі проведених досліджень впливу культурного субстрату спеціально не вивчались. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і у українців існували народні танці під одним і тим же назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули, але українці, зберегли його до наших днів. Безсумнівно цей танець повинен був існувати і у північних германців, які населяли цей же ареал. І наявність, і відсутність його можуть бути для науки важливими фактами.
Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець
Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, що має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словами коровод, хоровод (рос. Хоровод, бр. Карагод і ін.) Добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор».
Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи. Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають схожі назви скопердін і шкопірта, які полягають в метанні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона поперемінно билися об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цих слів гр. σκαπερδα "гра юнаків під час Діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, однак подібного слова в ньому немає (Фасмер Макс, 1971, 649-50) . Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а схожість полягає тільки в назві. Як виявилося, слово скопердін добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", точно відповідають характеру гри.
Грецький мовної субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є * krene "колодязь, джерело", хоча деякі фахівці заперечують зв'язок укр. криниця і блр. криніца з гр. κρηνη (Еольских κράννα) "те саме". Однак Г. Фріск і Ф. Хольтахаузен це слово, як і гр. κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить в зв'язок з ін. ісл. hrønn "хвиля", др.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них слово в більш вузькому значенні потрапило до предків українців, які додали до слова слов'янський суфікс - іця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни та поляки.
Інші приклади можливого греко-північнонімецького субстрату
гр. βλεμμα "погляд, очі" - исл. blim-skakka "косити оком" (ісл. skakka "кривизна") - укр. бліматі.
н.-гр. γλεπω "дивлюся" - дат. glippe шв. glippa "моргати, дивитися" - укр. гліпаті.
гр. κωβιοσ "піскар" (Gobio gobio) - исл. kobbi "молодий тюлень", шв. kobbe "тюлень") - укр. ковбік, Коблик "піскар", блр. Ковбель "то ж" Схожі слова є в балтійських і російською мовами (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони відстоять далі. Можливо, це бродячі слово.
гр. σμῶδιξ "смуга, синець" - исл. smuga "вузька долина" - укр. смуга "смуга".
гр. χαρισ "краса" - ін-ісл. hannr "майстерний" - укр. гарний.
Ізольовані лексичні відповідники між українським і грецьким мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О. Д. Пономарів (Пономарів О. Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких велика частина відносно недавні запозичення, серед яких єгіпта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може бути, за винятком "халепи") і вживалися переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атерінка "краснопірка", дзема "суп", Лавут "дурень", Лакатена "рибальська сітка", рамат "вид жіночої хустки", скорода "осока", хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратною запозиченнями з давньогрецького , але не на загальній греко-української прабатьківщині, бо не мають відповідностей в северогерманских, а десь на Полтавщині.
Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (др.-рус. Парус', гр. Φαροσ "парус, полотнище"). Фріск вказав, що це слово ізольоване, а Фасмер відзначав, що воно в давньогрецькому мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з ін-нім. * Fara- "рухатися". У ісландському йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. 1874: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в німецьких різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з нього потрапило в російський і білоруський. Сумніви про можливість його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність древніх греків на Україні.
Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецьких паралелях в антропонімії з цікавим спостереженням:
Автор вважає, що вказане подобу між грецьким та українською мовами мало б бути присутнім і в праславянском мовою, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.
Перебування древніх греків на Україні добре вписується в картину передісторичних етногенетичних процесів не тільки завдяки свідченням їх культурних і мовних зв'язків з українцями, мордва, іранськими племенами, а й зв'язками з древніми булгарами (предками сучасних чувашів), які довгий час були сусідами греків. Нижче на підтвердження цього наводиться невеличкий список грецько-чувашских лексичних відповідностей:
гр. ηθμοσ "сито, решето" - чув. атма "мережу для лову риби, птахів". Фріск не дає надійної етимології грецькому слову, але воно походить від ηθεω "просівати через сито". Очевидно чуваське слово запозичене з грецької.
гр. κηλη "пухлина" - чув. kěle "п'ята"
гр. κηροσ "віск, стільники" - чув. karas "стільники". Джерело запозичення в чуваську невідоме, оскільки корінь слова індоєвропейського походження і наявний в багатьох мовах.
гр. λακκοσ, лат. lacus, ірл. loch і ін. "яма, калюжа, озерце" - чув. lakăm "яма",
гр. μηκον "мак" - чув. măkăn ' "мак".
гр. μονασ "гордий" - чув. mănas "одинокий".
гр. μόσσυν "дерев'яна вежа" - чув. maš "вежа".
гр. σαρδινη "оселедець" - чув. çărtan "щука".
гр. υλη "ліс" - чув. ulăx "заплавні луки".
гр. φιλεω "любити" - чув. pĕl "знати, вміти, звертати увагу, відчувати".
гр. χαρτησ "папірусна карта", лат. carta "папір, лист" - чув. xărta "латка". Фріск відзначає слово як неясного походження.
Працюючи зі словниками фінно-угорських мов, я звернув вінманіе, що деякі слова дуже схожі на латинські. Одночасно деякі топоніми Центральної Росії невідомого походження добре пояснювалися на латинській мові. Оскільки присутність давніх греків на Україні має переконливі свідчення, тому можливість присутності на території Росії древніх італіків, тобто умовних предків римлян, не могла видаватися абсурдною. Коли були проведені цілеспрямовані пошуки, ця смілива думка отримала підтвердження. В даний час доказів перебування італіків серед фіно-угрів трохи і деякі з них можуть бути непереконливими, однак відповідно до теореми множення ймовірностей ймовірність випадковості одночасного настання певної кількості незалежних малоймовірних подій наближається до нуля.
Отже, наведемо приклади лексичних збігів між латинським і фінно-угорськими мовами, ймовірність їх невипадковість аж ніяк не є надто малою величиною. В першу чергу треба звернути увагу на слова, які за своїм значення можуть бути запозиченими фіно-уграми від італіків, які стояли на більш високому рівні розвитку. До них відноситься назва міді в фінно-угорських мовах, схоже на лат. argentum "срібло": Мар. вӱргене, комі иргöн, удм. иргон, мансі äргін.
Якщо не брати до уваги сучасну лексику, з усіх фіно-угорських найбільше відповідностей латинським словами мається на марійській мовою. Правда, деякі з них мають паралелі в давньоанглійській, так як англосакси також були присутні в Росії, але набагато пізніше (див. Розділ Англосакси біля витоків російської державності ). Наприклад, мар. Пунда «гроші» можна співвідносити з др.-анг. pund «фунт, міра ваги і грошова одиниця». Це слово могло потрапити до марійцям через мордву, в мовах яких є пандомс «платити», пандома «плата», запозичені у англосаксів. Подібні слова є і в інших германських мовах. Немає сумніву, що вони є запозиченнями з латинської, де є pondō «фунт» і pondus «вага» (Kluge Friedrich, Seebold Elmar, 1989, 542). Марійської слово є ближчим до латинських і древнеанглийскому а не до мордовською словами, тому заімствованіяе могло статися тільки від англосаксів або від італіків. Мар. арча «скринька» відповідає лат. arca "ящик, скриня", але воно може бути запозиченим з інших мов (чув. арча «скриню», да. earc (e) «ковчег, ящик»). Мар. під, фін. pata і подібні в інших фінно-угорських мовах в значенні «котел» також мають відповідність в лат. pottus "горщик". Латинському fundus «дно, основа» добре відповідають Мар. пундаш «дно», "підошва". З марійського це слово потрапило в комі і удмурскій мови - комі пидöс, удм. пидес "дно". Сепаратними марийско-латинськими відповідниками можуть бути такі: Мар. вурго «стебло» - лат. virga «прут», мар. рат «толк» - лат. ratio «розум, мислення», мар. туто «повний» - лат. totus «цілий, весь».
Про факт присутності італіків на території Росії говорить подібність деяких фінно-угорських слів латинської rūmigāre "жувати жуйку" (про тварин), яке походить від rūmen "горло, стравохід". Латинські слова мають соответстви в др.-інд. romanthah «пережовиваніе». (Walde A. 1965). У фінно-угорських мовах в тому ж значенні вживаються вепс. märehttä, їсть. mäletseda, карелів. märehtie, фін. märehtiä, комі рöмідзтини, удм. жомистини. Фахівці вважають, що всі вони мають спільне походження, але різноманітність їх форм не знаходить історичного обгрунтування і тому немає впевненості в реконструкції вихідного фіно-угорського кореня: * märз або * rämз (Häkkinen Kaisa. 2007, 759). Кайса Хяккінен, укладач етимологічного словника сучасної фінської мови чомусь не долучив до фіно-угорським словами ерзя і мокша рямігамс "жувати жуйку". Подібність мордовських слів і українського "ремігаті" дає можливість припускати запозичення фіно-уграми українського слова через мордовські, але воно саме запозичене з румунської в історичні часи і тому не могло бути широко поширене в дуже віддалених тепер фінно-угорських мовах. У тому, що румунське слово походить з латинської сумнівів немає (Мельничук О.С. (гол. Ред.). 2006, 140). Фінно-угорські слова не могли бути запозиченими з давньоіндійської через велику фонетичного відмінності. При таких обставинах слова зі значенням "жувати жуйку" могли потрапити в фінно-угорські мови тільки від італіків.
Прабатьківщина марійців була визначена в ареалі, обмеженому річками Дон, Воронеж і Хопер. В якийсь час вони почали міграцію в до місць своїх сучасних поселень. На цьому шляху були знайдені топоніми, які не мають тлумачення ні на фінно-угорських, ні російською або на тюркських мови, але розшифровуються за допомогою латинського. Серед них:
Аламасово, село в Вознесенському районі Нижегородської області - лат. ala "крило, плече", mas "чоловічий, чоловік".
Ардатов, місто в Мордовії і селище міського типу в Нижегородській області - лат. arduus "високий", atavi "предок".
Вірго, село в Ніжнеломовского районі Пензенської області - лат. vīrga "прут", vīrgo «діва».
Волонтер, село в складі Буртасінского сільського поселення Вурнарского району Чувашії - лат. voluntarius "доброволець".
Кандіевка, село в Башмаковском районі Пензенської області лат. candere, candeo "сяяти, блищати".
Кондоль, село в Пензенської області, райцентр, на березі річки того ж назви - лат. condolere "співчуття".
Пенза, обласний центр Росії - лат. pensio "оренда, мито".
Розівка, місто в Мордовії - лат. rus "країна" aevum "вічність".
Сатіс, річка в Мордовії і Нижньогородській області, пп Мокши, пп Оки, лп Волги, три однойменних селища на її берегах - лат. satis "досить, добре".
Сура, річка, пп Волги - фонетично добре підходить лат. sūra "ікра, гомілку", але мотивація назви незрозуміла. Подібні слова є в фінно-угорських мовах, які краще підходять за змістом, але фонетично відстоять далі (комі шор "струмок", удм. Шур "річка", хант сміття "озеро, річка"). З іншого боку, назви деяких приток Сури (Алатир, Урга і ін.) Також можна розшифрувати за допомогою англійської мови і, крім того, ізвестрен давньоримський політичний діяч Публій Корнелій Лентул Сура. Важкий випадок.
Частина топонімів утворює скупчення навколо Пензи. На території Республіки Марі Ел топонімів передбачуваного італьского походження не виявлено. Очевидно, італіки пройшли частину шляху разом з марійцями, але припинили подальше рух, знайшовши зручними для поселення місця в районі Пензи. Так чи інакше, давні італіки залишили достатньо свідчень про своє перебування по сусідству з марійцями. Було б дивно, якби латинське слово rūmigāre, про який йшлося вище, не залишило ніяких слідів в марійській мовою, але фахівці його не знайшли. Однак цілеспрямовані пошуки дали результат - в марійській мові є слово мугиртиш "відрижка", яке змінилося з праформи до невпізнання, але семантична близькість видає походження слова.
Справа: Місця поселень греків і італіків на Україні і в Росії
На карті прабатьківщина греків і їх більш пізні поселення позначені синім кольором, англосаксів - червоним. Прабатьківщина марійців позначена жовтим кольором, а територія республіки Марій Ел - помаранчевим.
Якщо перебування італіків в сусідстві з марійцями засвідчено досить добре, то їх шлях з прабатьківщини в Центральну Росію не залишив чітких слідів в топонімії. Якщо припустити, що він йшов приблизно по прямій, то на такому шляху вони могли заснувати такі поселення:
Ромни, місто в Сумській області - назва міста може походити від того ж слова, що і назва Риму (romanus "римський").
Тавровим, село в Білгородському районі Бєлгородської області, мікрорайон в Воронежі, колишнє місто Тавров - лат. taurus "бик".
Сатинка, селище в Тамбовській області, райцентр - лат. satio, -one "час сівби, час року".
Крім греків і італіків в доісторичні часи на території України, Білорусі та Росії проживали також інші індоєвропейські народи, які в процесі своїх міграцій затримувалися поблизу своєї прабатьківщини надовго. В першу чергу це німецькі, іранські, фракійські племена. Інші ж, такі як іллірійці, кельти, вірмени, фрігійці, індоарії практично не залишили своїх явних слідів. У процесі проведених досліджень вони були б виявлені в кількості достатній для доказу їх проживання на Україні і в Росії. Однак багато дослідників, висуваючи власні гіпотези на основі випадкових збігів в топонімії, ведуть пошуки додаткових фактів в їх підтвердження, але переконливих не знаходять. З'являються час від часу публікації про зв'язки українців чи росіян, наприклад, з индоариями викликають великий інтерес читацької публіки, яку залучають наповнені таємничістю сенсаційні матеріали, особливо, якщо вони суперечать академічній науці. Звичайно таємничість є і в перебуванні на території України і Росії греків і італіків. Ця тема повинна бути цікавою для більш широких досліджень.
Стародавні греки і італіки на території України і Росії
малоросійську мову
своєю ніжністю і приємною звучністю
нагадує давньогрецький.
А.П. Чехов. "Людина у футлярі".
В результаті досліджень графоаналітичним методом було установлно, що грецька мова почав формуватися в етноформуючих ареалі між Нижньої Березиной, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (див. карту нижче).
Зліва: Карта поселень древніх індоєвропейців
Під тиском німців, ареал яких знаходився за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі " Першого Великого переселення народів "Рушили на пошуки нових місць поселення. Безсумнівно переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вгору по Дунаю і далі суходолом через Балкани.
Як завжди буває при переселенні великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання в зручних для цього місцях, так як не було у греків кінцевою метою переселення в якесь певне місце, вони тільки шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більша частина греків мала рухатися далі.
Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довгий час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними в мирне співіснування. Геродот у своїй історії згадує хліборобське плем'я Каллипид, за його словами, напів-еллінів і напів-скіфів, яке заселяло територію уздовж Гіпанісу (Південного Бугу) на захід від Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати підставу Геродоту вважати Каллипид напів-еллінами міг їх мову, який розвинувся із загального для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнявся від класичного грецького після кількох століть свого розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих стародавніх греків, які залишилися на території України з давніх часів.
Справа: Більське городище.
З іншого боку, Геродот, описуючи дерев'яний місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном зв'язується велика Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордва, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи жителів Гелона, Геродот відзначав: "А гелони - це спочатку елліни, які виселилися з емпореев і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінським мовами" (Геродот, 1993, 205) .Тобто грецький історик вважав, що греки Гелона були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.І. Артамонов, пов'язуючи Гелон з Бєльським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом жителів Гелона з греками було лише співзвуччя «гелони - елліни» і вважав гелонів одним з скіфських племен (Артамонов М.І.. 1974, 93). Однак тут також впадає в очі схожість іранського етноніма "гілянци" з назвою міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні стосунки іранських мов (див. Розділ Іранські племена в Східній Європі в епоху бронзи ), Ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів'ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі греко-гилянських лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:
гр. κορη "дівчина" - Гіл. kor "то ж";
гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкорювати, видавати заміж" - Гіл damad "зять";
гр. ῥοή "потік, протягом" - Гіл. rå "дорога, шлях";
гр. γάμος "шлюб, весілля" - Гіл. hamser "чоловік, дружина";
гр. φανός "світлий" - Гіл. fanus "ліхтар".
У передскіфського часи всі іранські племена займали велику територію в межиріччі Дніпра і Дона і лексичні збіги між іншими іранськими і грецькою мовами можуть служити доказом присутності греків в цих місцях в II тис. До н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище, багаття" добре відповідають слова іранських мов з значенням "яскравий": перс. ašekar, Гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, відбуваються перс. timar, Гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "турбота". З грецьким σασ "моль" можна пов'язувати перс., Курд. sas "клоп", Гіл. sеs "те саме". З грецького запозичене пушту. lamba "полум'я" (від гр. λαμπη "факел", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "хдебать, ковтати") і, очевидно, пушту. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos "корабель", "корито" (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі із зазначених тут грецьких слів проникли в іранські мови в період еллінізму, почався після завоювань Олександра Македонського. Ця тема вимагає окремих ретельних досліджень.
Так само можна знайти грецькі запозичення в фінно-угорських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебряникову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "то ж"). Є ще кілька інших переконливих відповідностей: ерз. віськс, мок. візькс "сором" - гр. αισχοσ "сором, ганьба", ерз. нартемкс "полин" - гр. ναρθηξ "фенхель" (обидва рослини мають гострий запах), мок. Кльок "хороший" - гр. γλυκυσ "солодкий", мок. Стир "дівчина" - гр. στειρα "ялова". Покірні відносить гр. Πινδοσ до і. е. * kuei "світити" ( "leuchten"). Цьому слову є паралель в мові мокша - піндельф "блиск", ізольоване слово серед фінно-угорських мов. Марійському каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласка", "тхір", мар. лаку "яма" тотожне гр. λαχη від λαχαίνω "копати".
У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови передбачається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карелів. hebo - все "кінь". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цих слів серед німецької лексики немає (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтийско-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетічскі адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Хяккінен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм набагато краще.
Ще однією загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карелів. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецького, в якому слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "високо літає". Можна ще відзначити також, що ест. aur "пар" нагадує гр. αηρ "повітря".
Всі ці наведені приклади грецько-іранських і грецько-західно-фінських зв'язків підтверджують думку про те, що колись якесь грецьке плем'я осіло в прикордонні іранської і угро-фінської областей. Присутність греків в районі Гелона підтверджує знайдене в процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:
Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області - гр. ἄππας "жрець". Є село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.
Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області - гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".
Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області - гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".
Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях - засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найкраще підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".
Сагунов, селище в Подгоренський районі Воронезької області, Сагунівка в Черкаському районі - гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".
Стаси, село в Діканьковскій районі Полтавської області і Стаси в Чернігівському районе- гр. στάσις "стоянка".
Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області - гр. τάρανδος "лось, олень".
Тахтаулово, село в Полтавському районі - гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος - епітет Зевса.
Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області - гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".
Хорол, місто в Полтавському районі - гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".
Халеп'я, село Обухівського району Київської області - гр. χαλεπός "важкий, твердий, небезпечний".
Давньогрецька топоніміка на території України.
Як можна бачити, у багатьох випадках має місце хороша фонетична близькість топонімів словами грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують ймовірність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і слов'янським населенням, що може бути підтверджено існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.
Також цікаво, що в басейні Сіверського Дінця та в найближчій місцевості є близько десятка топонімів, що містять в собі складову частину Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене через турецька, кримськотатарський з грецького (гр λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") вже в історичний час. Це може бути справедливо для причорноморських топонімів, які ми не беремо до уваги, але запозичення мало ймовірно, коли мова йде про Харківську та Воронезькій областях.
Отже, є достатньо доказів про перебування греків на Лівобережній Україні, проте неясно, яким шляхо вони туди потрапили. Можливих варіантів два. Або вони, спустившись зі своєю прабатьківщини по Дніпру, оселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці ніякими іншими мовами, крім грецького, і можуть маркувати шлях міграції греків. Йдеться про такі населених пунктах як Стасі, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.
В цей ланцюжок топонімів укладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо взяти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня в вірменської літературі, ми припустили, що дату заснування Києва потрібно віднести на чотири тисячоліття тому (див. " Про час заснування Києва ").
Перебуваючи протягом довгого час на території України, стародавні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю після грецького став формуватися північнонімецький мову, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомим, але він надав якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі українського. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат у спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці оселилися білоруси, тому грецький субстрат виявляється і в білоруській мові і культурі.
У процесі проведених досліджень впливу культурного субстрату спеціально не вивчались. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і у українців існували народні танці під одним і тим же назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули, але українці, зберегли його до наших днів. Безсумнівно цей танець повинен був існувати і у північних германців, які населяли цей же ареал. І наявність, і відсутність його можуть бути для науки важливими фактами.
Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець
Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, що має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словами коровод, хоровод (рос. Хоровод, бр. Карагод і ін.) Добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор».
Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи. Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають схожі назви скопердін і шкопірта, які полягають в метанні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона поперемінно билися об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цих слів гр. σκαπερδα "гра юнаків під час Діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, однак подібного слова в ньому немає (Фасмер Макс, 1971, 649-50) . Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а схожість полягає тільки в назві. Як виявилося, слово скопердін добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", точно відповідають характеру гри.
Грецький мовної субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є * krene "колодязь, джерело", хоча деякі фахівці заперечують зв'язок укр. криниця і блр. криніца з гр. κρηνη (Еольских κράννα) "те саме". Однак Г. Фріск і Ф. Хольтахаузен це слово, як і гр. κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить в зв'язок з ін. ісл. hrønn "хвиля", др.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них слово в більш вузькому значенні потрапило до предків українців, які додали до слова слов'янський суфікс - іця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни та поляки.
Інші приклади можливого греко-північнонімецького субстрату
гр. βλεμμα "погляд, очі" - исл. blim-skakka "косити оком" (ісл. skakka "кривизна") - укр. бліматі.
н.-гр. γλεπω "дивлюся" - дат. glippe шв. glippa "моргати, дивитися" - укр. гліпаті.
гр. κωβιοσ "піскар" (Gobio gobio) - исл. kobbi "молодий тюлень", шв. kobbe "тюлень") - укр. ковбік, Коблик "піскар", блр. Ковбель "то ж" Схожі слова є в балтійських і російською мовами (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони відстоять далі. Можливо, це бродячі слово.
гр. σμῶδιξ "смуга, синець" - исл. smuga "вузька долина" - укр. смуга "смуга".
гр. χαρισ "краса" - ін-ісл. hannr "майстерний" - укр. гарний.
Ізольовані лексичні відповідники між українським і грецьким мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О. Д. Пономарів (Пономарів О. Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких велика частина відносно недавні запозичення, серед яких єгіпта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може бути, за винятком "халепи") і вживалися переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атерінка "краснопірка", дзема "суп", Лавут "дурень", Лакатена "рибальська сітка", рамат "вид жіночої хустки", скорода "осока", хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратною запозиченнями з давньогрецького , але не на загальній греко-української прабатьківщині, бо не мають відповідностей в северогерманских, а десь на Полтавщині.
Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (др.-рус. Парус', гр. Φαροσ "парус, полотнище"). Фріск вказав, що це слово ізольоване, а Фасмер відзначав, що воно в давньогрецькому мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з ін-нім. * Fara- "рухатися". У ісландському йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. Тисяча вісімсот сімдесят чотири: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в німецьких різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з нього потрапило в російський і білоруський. Сумніви про можливість його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність древніх греків на Україні.
Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецьких паралелях в антропонімії з цікавим спостереженням:
Автор вважає, що вказане подобу між грецьким та українською мовами мало б бути присутнім і в праславянском мовою, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.
Стародавні греки і італіки на території України і Росії
малоросійську мову
своєю ніжністю і приємною звучністю
нагадує давньогрецький.
А.П. Чехов. "Людина у футлярі".
В результаті досліджень графоаналітичним методом було установлно, що грецька мова почав формуватися в етноформуючих ареалі між Нижньої Березиной, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (див. карту нижче).
Зліва: Карта поселень древніх індоєвропейців
Під тиском німців, ареал яких знаходився за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі " Першого Великого переселення народів "Рушили на пошуки нових місць поселення. Безсумнівно переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вгору по Дунаю і далі суходолом через Балкани.
Як завжди буває при переселенні великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання в зручних для цього місцях, так як не було у греків кінцевою метою переселення в якесь певне місце, вони тільки шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більша частина греків мала рухатися далі.
Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довгий час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними в мирне співіснування. Геродот у своїй історії згадує хліборобське плем'я Каллипид, за його словами, напів-еллінів і напів-скіфів, яке заселяло територію уздовж Гіпанісу (Південного Бугу) на захід від Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати підставу Геродоту вважати Каллипид напів-еллінами міг їх мову, який розвинувся із загального для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнявся від класичного грецького після кількох століть свого розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих стародавніх греків, які залишилися на території України з давніх часів.
Справа: Більське городище.
З іншого боку, Геродот, описуючи дерев'яний місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном зв'язується велика Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордва, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи жителів Гелона, Геродот відзначав: "А гелони - це спочатку елліни, які виселилися з емпореев і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінським мовами" (Геродот, 1993, 205) .Тобто грецький історик вважав, що греки Гелона були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.І. Артамонов, пов'язуючи Гелон з Бєльським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом жителів Гелона з греками було лише співзвуччя «гелони - елліни» і вважав гелонів одним з скіфських племен (Артамонов М.І.. 1974, 93). Однак тут також впадає в очі схожість іранського етноніма "гілянци" з назвою міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні стосунки іранських мов (див. Розділ Іранські племена в Східній Європі в епоху бронзи ), Ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів'ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі греко-гилянських лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:
гр. κορη "дівчина" - Гіл. kor "то ж";
гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкорювати, видавати заміж" - Гіл damad "зять";
гр. ῥοή "потік, протягом" - Гіл. rå "дорога, шлях";
гр. γάμος "шлюб, весілля" - Гіл. hamser "чоловік, дружина";
гр. φανός "світлий" - Гіл. fanus "ліхтар".
У передскіфського часи всі іранські племена займали велику територію в межиріччі Дніпра і Дона і лексичні збіги між іншими іранськими і грецькою мовами можуть служити доказом присутності греків в цих місцях в II тис. До н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище, багаття" добре відповідають слова іранських мов з значенням "яскравий": перс. ašekar, Гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, відбуваються перс. timar, Гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "турбота". З грецьким σασ "моль" можна пов'язувати перс., Курд. sas "клоп", Гіл. sеs "те саме". З грецького запозичене пушту. lamba "полум'я" (від гр. λαμπη "факел", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "хдебать, ковтати") і, очевидно, пушту. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos "корабель", "корито" (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі із зазначених тут грецьких слів проникли в іранські мови в період еллінізму, почався після завоювань Олександра Македонського. Ця тема вимагає окремих ретельних досліджень.
Так само можна знайти грецькі запозичення в фінно-угорських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебряникову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "то ж"). Є ще кілька інших переконливих відповідностей: ерз. віськс, мок. візькс "сором" - гр. αισχοσ "сором, ганьба", ерз. нартемкс "полин" - гр. ναρθηξ "фенхель" (обидва рослини мають гострий запах), мок. Кльок "хороший" - гр. γλυκυσ "солодкий", мок. Стир "дівчина" - гр. στειρα "ялова". Покірні відносить гр. Πινδοσ до і. е. * kuei "світити" ( "leuchten"). Цьому слову є паралель в мові мокша - піндельф "блиск", ізольоване слово серед фінно-угорських мов. Марійському каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласка", "тхір", мар. лаку "яма" тотожне гр. λαχη від λαχαίνω "копати".
У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови передбачається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карелів. hebo - все "кінь". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цих слів серед німецької лексики немає (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтийско-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетічскі адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Хяккінен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм набагато краще.
Ще однією загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карелів. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецького, в якому слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "високо літає". Можна ще відзначити також, що ест. aur "пар" нагадує гр. αηρ "повітря".
Всі ці наведені приклади грецько-іранських і грецько-західно-фінських зв'язків підтверджують думку про те, що колись якесь грецьке плем'я осіло в прикордонні іранської і угро-фінської областей. Присутність греків в районі Гелона підтверджує знайдене в процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:
Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області - гр. ἄππας "жрець". Є село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.
Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області - гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".
Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області - гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".
Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях - засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найкраще підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".
Сагунов, селище в Подгоренський районі Воронезької області, Сагунівка в Черкаському районі - гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".
Стаси, село в Діканьковскій районі Полтавської області і Стаси в Чернігівському районе- гр. στάσις "стоянка".
Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області - гр. τάρανδος "лось, олень".
Тахтаулово, село в Полтавському районі - гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος - епітет Зевса.
Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області - гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".
Хорол, місто в Полтавському районі - гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".
Халеп'я, село Обухівського району Київської області - гр. χαλεπός "важкий, твердий, небезпечний".
Давньогрецька топоніміка на території України.
Як можна бачити, у багатьох випадках має місце хороша фонетична близькість топонімів словами грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують ймовірність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і слов'янським населенням, що може бути підтверджено існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.
Також цікаво, що в басейні Сіверського Дінця та в найближчій місцевості є близько десятка топонімів, що містять в собі складову частину Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене через турецька, кримськотатарський з грецького (гр λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") вже в історичний час. Це може бути справедливо для причорноморських топонімів, які ми не беремо до уваги, але запозичення мало ймовірно, коли мова йде про Харківську та Воронезькій областях.
Отже, є достатньо доказів про перебування греків на Лівобережній Україні, проте неясно, яким шляхо вони туди потрапили. Можливих варіантів два. Або вони, спустившись зі своєю прабатьківщини по Дніпру, оселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці ніякими іншими мовами, крім грецького, і можуть маркувати шлях міграції греків. Йдеться про такі населених пунктах як Стасі, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.
В цей ланцюжок топонімів укладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо взяти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня в вірменської літературі, ми припустили, що дату заснування Києва потрібно віднести на чотири тисячоліття тому (див. " Про час заснування Києва ").
Перебуваючи протягом довгого час на території України, стародавні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю після грецького став формуватися північнонімецький мову, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомим, але він надав якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі українського. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат у спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці оселилися білоруси, тому грецький субстрат виявляється і в білоруській мові і культурі.
У процесі проведених досліджень впливу культурного субстрату спеціально не вивчались. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і у українців існували народні танці під одним і тим же назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули, але українці, зберегли його до наших днів. Безсумнівно цей танець повинен був існувати і у північних германців, які населяли цей же ареал. І наявність, і відсутність його можуть бути для науки важливими фактами.
Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець
Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, що має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словами коровод, хоровод (рос. Хоровод, бр. Карагод і ін.) Добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор».
Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи. Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають схожі назви скопердін і шкопірта, які полягають в метанні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона поперемінно билися об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цих слів гр. σκαπερδα "гра юнаків під час Діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, однак подібного слова в ньому немає (Фасмер Макс, 1971, 649-50) . Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а схожість полягає тільки в назві. Як виявилося, слово скопердін добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", точно відповідають характеру гри.
Грецький мовної субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є * krene "колодязь, джерело", хоча деякі фахівці заперечують зв'язок укр. криниця і блр. криніца з гр. κρηνη (Еольских κράννα) "те саме". Однак Г. Фріск і Ф. Хольтахаузен це слово, як і гр. κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить в зв'язок з ін. ісл. hrønn "хвиля", др.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них слово в більш вузькому значенні потрапило до предків українців, які додали до слова слов'янський суфікс - іця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни та поляки.
Інші приклади можливого греко-північнонімецького субстрату
гр. βλεμμα "погляд, очі" - исл. blim-skakka "косити оком" (ісл. skakka "кривизна") - укр. бліматі.
н.-гр. γλεπω "дивлюся" - дат. glippe шв. glippa "моргати, дивитися" - укр. гліпаті.
гр. κωβιοσ "піскар" (Gobio gobio) - исл. kobbi "молодий тюлень", шв. kobbe "тюлень") - укр. ковбік, Коблик "піскар", блр. Ковбель "то ж" Схожі слова є в балтійських і російською мовами (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони відстоять далі. Можливо, це бродячі слово.
гр. σμῶδιξ "смуга, синець" - исл. smuga "вузька долина" - укр. смуга "смуга".
гр. χαρισ "краса" - ін-ісл. hannr "майстерний" - укр. гарний.
Ізольовані лексичні відповідники між українським і грецьким мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О. Д. Пономарів (Пономарів О. Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких велика частина відносно недавні запозичення, серед яких єгіпта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може бути, за винятком "халепи") і вживалися переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атерінка "краснопірка", дзема "суп", Лавут "дурень", Лакатена "рибальська сітка", рамат "вид жіночої хустки", скорода "осока", хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратною запозиченнями з давньогрецького , але не на загальній греко-української прабатьківщині, бо не мають відповідностей в северогерманских, а десь на Полтавщині.
Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (др.-рус. Парус', гр. Φαροσ "парус, полотнище"). Фріск вказав, що це слово ізольоване, а Фасмер відзначав, що воно в давньогрецькому мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з ін-нім. * Fara- "рухатися". У ісландському йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. Тисяча вісімсот сімдесят чотири: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в німецьких різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з нього потрапило в російський і білоруський. Сумніви про можливість його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність древніх греків на Україні.
Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецьких паралелях в антропонімії з цікавим спостереженням:
Автор вважає, що вказане подобу між грецьким та українською мовами мало б бути присутнім і в праславянском мовою, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.
Стародавні греки і італіки на території України і Росії
малоросійську мову
своєю ніжністю і приємною звучністю
нагадує давньогрецький.
А.П. Чехов. "Людина у футлярі".
В результаті досліджень графоаналітичним методом було установлно, що грецька мова почав формуватися в етноформуючих ареалі між Нижньої Березиной, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (див. карту нижче).
Зліва: Карта поселень древніх індоєвропейців
Під тиском німців, ареал яких знаходився за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі " Першого Великого переселення народів "Рушили на пошуки нових місць поселення. Безсумнівно переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вгору по Дунаю і далі суходолом через Балкани.
Як завжди буває при переселенні великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання в зручних для цього місцях, так як не було у греків кінцевою метою переселення в якесь певне місце, вони тільки шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більша частина греків мала рухатися далі.
Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довгий час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними в мирне співіснування. Геродот у своїй історії згадує хліборобське плем'я Каллипид, за його словами, напів-еллінів і напів-скіфів, яке заселяло територію уздовж Гіпанісу (Південного Бугу) на захід від Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати підставу Геродоту вважати Каллипид напів-еллінами міг їх мову, який розвинувся із загального для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнявся від класичного грецького після кількох століть свого розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих стародавніх греків, які залишилися на території України з давніх часів.
Справа: Більське городище.
З іншого боку, Геродот, описуючи дерев'яний місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном зв'язується велика Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордва, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи жителів Гелона, Геродот відзначав: "А гелони - це спочатку елліни, які виселилися з емпореев і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінським мовами" (Геродот, 1993, 205) .Тобто грецький історик вважав, що греки Гелона були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.І. Артамонов, пов'язуючи Гелон з Бєльським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом жителів Гелона з греками було лише співзвуччя «гелони - елліни» і вважав гелонів одним з скіфських племен (Артамонов М.І.. 1974, 93). Однак тут також впадає в очі схожість іранського етноніма "гілянци" з назвою міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні стосунки іранських мов (див. Розділ Іранські племена в Східній Європі в епоху бронзи ), Ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів'ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі греко-гилянських лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:
гр. κορη "дівчина" - Гіл. kor "то ж";
гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкорювати, видавати заміж" - Гіл damad "зять";
гр. ῥοή "потік, протягом" - Гіл. rå "дорога, шлях";
гр. γάμος "шлюб, весілля" - Гіл. hamser "чоловік, дружина";
гр. φανός "світлий" - Гіл. fanus "ліхтар".
У передскіфського часи всі іранські племена займали велику територію в межиріччі Дніпра і Дона і лексичні збіги між іншими іранськими і грецькою мовами можуть служити доказом присутності греків в цих місцях в II тис. До н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище, багаття" добре відповідають слова іранських мов з значенням "яскравий": перс. ašekar, Гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, відбуваються перс. timar, Гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "турбота". З грецьким σασ "моль" можна пов'язувати перс., Курд. sas "клоп", Гіл. sеs "те саме". З грецького запозичене пушту. lamba "полум'я" (від гр. λαμπη "факел", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "хдебать, ковтати") і, очевидно, пушту. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos "корабель", "корито" (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі із зазначених тут грецьких слів проникли в іранські мови в період еллінізму, почався після завоювань Олександра Македонського. Ця тема вимагає окремих ретельних досліджень.
Так само можна знайти грецькі запозичення в фінно-угорських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебряникову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "то ж"). Є ще кілька інших переконливих відповідностей: ерз. віськс, мок. візькс "сором" - гр. αισχοσ "сором, ганьба", ерз. нартемкс "полин" - гр. ναρθηξ "фенхель" (обидва рослини мають гострий запах), мок. Кльок "хороший" - гр. γλυκυσ "солодкий", мок. Стир "дівчина" - гр. στειρα "ялова". Покірні відносить гр. Πινδοσ до і. е. * kuei "світити" ( "leuchten"). Цьому слову є паралель в мові мокша - піндельф "блиск", ізольоване слово серед фінно-угорських мов. Марійському каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласка", "тхір", мар. лаку "яма" тотожне гр. λαχη від λαχαίνω "копати".
У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови передбачається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карелів. hebo - все "кінь". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цих слів серед німецької лексики немає (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтийско-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетічскі адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Хяккінен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм набагато краще.
Ще однією загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карелів. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецького, в якому слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "високо літає". Можна ще відзначити також, що ест. aur "пар" нагадує гр. αηρ "повітря".
Всі ці наведені приклади грецько-іранських і грецько-західно-фінських зв'язків підтверджують думку про те, що колись якесь грецьке плем'я осіло в прикордонні іранської і угро-фінської областей. Присутність греків в районі Гелона підтверджує знайдене в процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:
Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області - гр. ἄππας "жрець". Є село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.
Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області - гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".
Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області - гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".
Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях - засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найкраще підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".
Сагунов, селище в Подгоренський районі Воронезької області, Сагунівка в Черкаському районі - гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".
Стаси, село в Діканьковскій районі Полтавської області і Стаси в Чернігівському районе- гр. στάσις "стоянка".
Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області - гр. τάρανδος "лось, олень".
Тахтаулово, село в Полтавському районі - гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος - епітет Зевса.
Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області - гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".
Хорол, місто в Полтавському районі - гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".
Халеп'я, село Обухівського району Київської області - гр. χαλεπός "важкий, твердий, небезпечний".
Давньогрецька топоніміка на території України.
Як можна бачити, у багатьох випадках має місце хороша фонетична близькість топонімів словами грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують ймовірність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і слов'янським населенням, що може бути підтверджено існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.
Також цікаво, що в басейні Сіверського Дінця та в найближчій місцевості є близько десятка топонімів, що містять в собі складову частину Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене через турецька, кримськотатарський з грецького (гр λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") вже в історичний час. Це може бути справедливо для причорноморських топонімів, які ми не беремо до уваги, але запозичення мало ймовірно, коли мова йде про Харківську та Воронезькій областях.
Отже, є достатньо доказів про перебування греків на Лівобережній Україні, проте неясно, яким шляхо вони туди потрапили. Можливих варіантів два. Або вони, спустившись зі своєю прабатьківщини по Дніпру, оселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці ніякими іншими мовами, крім грецького, і можуть маркувати шлях міграції греків. Йдеться про такі населених пунктах як Стасі, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.
В цей ланцюжок топонімів укладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо взяти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня в вірменської літературі, ми припустили, що дату заснування Києва потрібно віднести на чотири тисячоліття тому (див. " Про час заснування Києва ").
Перебуваючи протягом довгого час на території України, стародавні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю після грецького став формуватися північнонімецький мову, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомим, але він надав якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі українського. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат у спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці оселилися білоруси, тому грецький субстрат виявляється і в білоруській мові і культурі.
У процесі проведених досліджень впливу культурного субстрату спеціально не вивчались. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і у українців існували народні танці під одним і тим же назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули, але українці, зберегли його до наших днів. Безсумнівно цей танець повинен був існувати і у північних германців, які населяли цей же ареал. І наявність, і відсутність його можуть бути для науки важливими фактами.
Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець
Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, що має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словами коровод, хоровод (рос. Хоровод, бр. Карагод і ін.) Добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор».
Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи. Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають схожі назви скопердін і шкопірта, які полягають в метанні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона поперемінно билися об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цих слів гр. σκαπερδα "гра юнаків під час Діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, однак подібного слова в ньому немає (Фасмер Макс, 1971, 649-50) . Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а схожість полягає тільки в назві. Як виявилося, слово скопердін добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", точно відповідають характеру гри.
Грецький мовної субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є * krene "колодязь, джерело", хоча деякі фахівці заперечують зв'язок укр. криниця і блр. криніца з гр. κρηνη (Еольских κράννα) "те саме". Однак Г. Фріск і Ф. Хольтахаузен це слово, як і гр. κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить в зв'язок з ін. ісл. hrønn "хвиля", др.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них слово в більш вузькому значенні потрапило до предків українців, які додали до слова слов'янський суфікс - іця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни та поляки.
Інші приклади можливого греко-північнонімецького субстрату
гр. βλεμμα "погляд, очі" - исл. blim-skakka "косити оком" (ісл. skakka "кривизна") - укр. бліматі.
н.-гр. γλεπω "дивлюся" - дат. glippe шв. glippa "моргати, дивитися" - укр. гліпаті.
гр. κωβιοσ "піскар" (Gobio gobio) - исл. kobbi "молодий тюлень", шв. kobbe "тюлень") - укр. ковбік, Коблик "піскар", блр. Ковбель "то ж" Схожі слова є в балтійських і російською мовами (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони відстоять далі. Можливо, це бродячі слово.
гр. σμῶδιξ "смуга, синець" - исл. smuga "вузька долина" - укр. смуга "смуга".
гр. χαρισ "краса" - ін-ісл. hannr "майстерний" - укр. гарний.
Ізольовані лексичні відповідники між українським і грецьким мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О. Д. Пономарів (Пономарів О. Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких велика частина відносно недавні запозичення, серед яких єгіпта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може бути, за винятком "халепи") і вживалися переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атерінка "краснопірка", дзема "суп", Лавут "дурень", Лакатена "рибальська сітка", рамат "вид жіночої хустки", скорода "осока", хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратною запозиченнями з давньогрецького , але не на загальній греко-української прабатьківщині, бо не мають відповідностей в северогерманских, а десь на Полтавщині.
Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (др.-рус. Парус', гр. Φαροσ "парус, полотнище"). Фріск вказав, що це слово ізольоване, а Фасмер відзначав, що воно в давньогрецькому мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з ін-нім. * Fara- "рухатися". У ісландському йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. Тисяча вісімсот сімдесят чотири: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в німецьких різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з нього потрапило в російський і білоруський. Сумніви про можливість його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність древніх греків на Україні.
Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецьких паралелях в антропонімії з цікавим спостереженням:
Автор вважає, що вказане подобу між грецьким та українською мовами мало б бути присутнім і в праславянском мовою, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.
Стародавні греки і італіки на території України і Росії
малоросійську мову
своєю ніжністю і приємною звучністю
нагадує давньогрецький.
А.П. Чехов. "Людина у футлярі".
В результаті досліджень графоаналітичним методом було установлно, що грецька мова почав формуватися в етноформуючих ареалі між Нижньої Березиной, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (див. карту нижче).
Зліва: Карта поселень древніх індоєвропейців
Під тиском німців, ареал яких знаходився за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі " Першого Великого переселення народів "Рушили на пошуки нових місць поселення. Безсумнівно переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вгору по Дунаю і далі суходолом через Балкани.
Як завжди буває при переселенні великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання в зручних для цього місцях, так як не було у греків кінцевою метою переселення в якесь певне місце, вони тільки шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більша частина греків мала рухатися далі.
Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довгий час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними в мирне співіснування. Геродот у своїй історії згадує хліборобське плем'я Каллипид, за його словами, напів-еллінів і напів-скіфів, яке заселяло територію уздовж Гіпанісу (Південного Бугу) на захід від Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати підставу Геродоту вважати Каллипид напів-еллінами міг їх мову, який розвинувся із загального для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнявся від класичного грецького після кількох століть свого розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих стародавніх греків, які залишилися на території України з давніх часів.
Справа: Більське городище.
З іншого боку, Геродот, описуючи дерев'яний місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном зв'язується велика Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордва, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи жителів Гелона, Геродот відзначав: "А гелони - це спочатку елліни, які виселилися з емпореев і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінським мовами" (Геродот, 1993, 205) .Тобто грецький історик вважав, що греки Гелона були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.І. Артамонов, пов'язуючи Гелон з Бєльським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом жителів Гелона з греками було лише співзвуччя «гелони - елліни» і вважав гелонів одним з скіфських племен (Артамонов М.І.. 1974, 93). Однак тут також впадає в очі схожість іранського етноніма "гілянци" з назвою міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні стосунки іранських мов (див. Розділ Іранські племена в Східній Європі в епоху бронзи ), Ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів'ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі греко-гилянських лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:
гр. κορη "дівчина" - Гіл. kor "то ж";
гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкорювати, видавати заміж" - Гіл damad "зять";
гр. ῥοή "потік, протягом" - Гіл. rå "дорога, шлях";
гр. γάμος "шлюб, весілля" - Гіл. hamser "чоловік, дружина";
гр. φανός "світлий" - Гіл. fanus "ліхтар".
У передскіфського часи всі іранські племена займали велику територію в межиріччі Дніпра і Дона і лексичні збіги між іншими іранськими і грецькою мовами можуть служити доказом присутності греків в цих місцях в II тис. До н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище, багаття" добре відповідають слова іранських мов з значенням "яскравий": перс. ašekar, Гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, відбуваються перс. timar, Гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "турбота". З грецьким σασ "моль" можна пов'язувати перс., Курд. sas "клоп", Гіл. sеs "те саме". З грецького запозичене пушту. lamba "полум'я" (від гр. λαμπη "факел", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "хдебать, ковтати") і, очевидно, пушту. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos "корабель", "корито" (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі із зазначених тут грецьких слів проникли в іранські мови в період еллінізму, почався після завоювань Олександра Македонського. Ця тема вимагає окремих ретельних досліджень.
Так само можна знайти грецькі запозичення в фінно-угорських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебряникову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "то ж"). Є ще кілька інших переконливих відповідностей: ерз. віськс, мок. візькс "сором" - гр. αισχοσ "сором, ганьба", ерз. нартемкс "полин" - гр. ναρθηξ "фенхель" (обидва рослини мають гострий запах), мок. Кльок "хороший" - гр. γλυκυσ "солодкий", мок. Стир "дівчина" - гр. στειρα "ялова". Покірні відносить гр. Πινδοσ до і. е. * kuei "світити" ( "leuchten"). Цьому слову є паралель в мові мокша - піндельф "блиск", ізольоване слово серед фінно-угорських мов. Марійському каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласка", "тхір", мар. лаку "яма" тотожне гр. λαχη від λαχαίνω "копати".
У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови передбачається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карелів. hebo - все "кінь". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цих слів серед німецької лексики немає (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтийско-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетічскі адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Хяккінен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм набагато краще.
Ще однією загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карелів. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецького, в якому слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "високо літає". Можна ще відзначити також, що ест. aur "пар" нагадує гр. αηρ "повітря".
Всі ці наведені приклади грецько-іранських і грецько-західно-фінських зв'язків підтверджують думку про те, що колись якесь грецьке плем'я осіло в прикордонні іранської і угро-фінської областей. Присутність греків в районі Гелона підтверджує знайдене в процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:
Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області - гр. ἄππας "жрець". Є село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.
Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області - гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".
Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області - гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".
Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях - засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найкраще підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".
Сагунов, селище в Подгоренський районі Воронезької області, Сагунівка в Черкаському районі - гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".
Стаси, село в Діканьковскій районі Полтавської області і Стаси в Чернігівському районе- гр. στάσις "стоянка".
Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області - гр. τάρανδος "лось, олень".
Тахтаулово, село в Полтавському районі - гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος - епітет Зевса.
Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області - гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".
Хорол, місто в Полтавському районі - гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".
Халеп'я, село Обухівського району Київської області - гр. χαλεπός "важкий, твердий, небезпечний".
Давньогрецька топоніміка на території України.
Як можна бачити, у багатьох випадках має місце хороша фонетична близькість топонімів словами грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують ймовірність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і слов'янським населенням, що може бути підтверджено існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.
Також цікаво, що в басейні Сіверського Дінця та в найближчій місцевості є близько десятка топонімів, що містять в собі складову частину Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене через турецька, кримськотатарський з грецького (гр λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") вже в історичний час. Це може бути справедливо для причорноморських топонімів, які ми не беремо до уваги, але запозичення мало ймовірно, коли мова йде про Харківську та Воронезькій областях.
Отже, є достатньо доказів про перебування греків на Лівобережній Україні, проте неясно, яким шляхо вони туди потрапили. Можливих варіантів два. Або вони, спустившись зі своєю прабатьківщини по Дніпру, оселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці ніякими іншими мовами, крім грецького, і можуть маркувати шлях міграції греків. Йдеться про такі населених пунктах як Стасі, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.
В цей ланцюжок топонімів укладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо взяти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня в вірменської літературі, ми припустили, що дату заснування Києва потрібно віднести на чотири тисячоліття тому (див. " Про час заснування Києва ").
Перебуваючи протягом довгого час на території України, стародавні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю після грецького став формуватися північнонімецький мову, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомим, але він надав якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі українського. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат у спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці оселилися білоруси, тому грецький субстрат виявляється і в білоруській мові і культурі.
У процесі проведених досліджень впливу культурного субстрату спеціально не вивчались. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і у українців існували народні танці під одним і тим же назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули, але українці, зберегли його до наших днів. Безсумнівно цей танець повинен був існувати і у північних германців, які населяли цей же ареал. І наявність, і відсутність його можуть бути для науки важливими фактами.
Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець
Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, що має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словами коровод, хоровод (рос. Хоровод, бр. Карагод і ін.) Добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор».
Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи. Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають схожі назви скопердін і шкопірта, які полягають в метанні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона поперемінно билися об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цих слів гр. σκαπερδα "гра юнаків під час Діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, однак подібного слова в ньому немає (Фасмер Макс, 1971, 649-50) . Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а схожість полягає тільки в назві. Як виявилося, слово скопердін добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", точно відповідають характеру гри.
Грецький мовної субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є * krene "колодязь, джерело", хоча деякі фахівці заперечують зв'язок укр. криниця і блр. криніца з гр. κρηνη (Еольских κράννα) "те саме". Однак Г. Фріск і Ф. Хольтахаузен це слово, як і гр. κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить в зв'язок з ін. ісл. hrønn "хвиля", др.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них слово в більш вузькому значенні потрапило до предків українців, які додали до слова слов'янський суфікс - іця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни та поляки.
Інші приклади можливого греко-північнонімецького субстрату
гр. βλεμμα "погляд, очі" - исл. blim-skakka "косити оком" (ісл. skakka "кривизна") - укр. бліматі.
н.-гр. γλεπω "дивлюся" - дат. glippe шв. glippa "моргати, дивитися" - укр. гліпаті.
гр. κωβιοσ "піскар" (Gobio gobio) - исл. kobbi "молодий тюлень", шв. kobbe "тюлень") - укр. ковбік, Коблик "піскар", блр. Ковбель "то ж" Схожі слова є в балтійських і російською мовами (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони відстоять далі. Можливо, це бродячі слово.
гр. σμῶδιξ "смуга, синець" - исл. smuga "вузька долина" - укр. смуга "смуга".
гр. χαρισ "краса" - ін-ісл. hannr "майстерний" - укр. гарний.
Ізольовані лексичні відповідники між українським і грецьким мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О. Д. Пономарів (Пономарів О. Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких велика частина відносно недавні запозичення, серед яких єгіпта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може бути, за винятком "халепи") і вживалися переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атерінка "краснопірка", дзема "суп", Лавут "дурень", Лакатена "рибальська сітка", рамат "вид жіночої хустки", скорода "осока", хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратною запозиченнями з давньогрецького , але не на загальній греко-української прабатьківщині, бо не мають відповідностей в северогерманских, а десь на Полтавщині.
Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (др.-рус. Парус', гр. Φαροσ "парус, полотнище"). Фріск вказав, що це слово ізольоване, а Фасмер відзначав, що воно в давньогрецькому мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з ін-нім. * Fara- "рухатися". У ісландському йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. Тисяча вісімсот сімдесят чотири: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в німецьких різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з нього потрапило в російський і білоруський. Сумніви про можливість його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність древніх греків на Україні.
Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецьких паралелях в антропонімії з цікавим спостереженням:
Автор вважає, що вказане подобу між грецьким та українською мовами мало б бути присутнім і в праславянском мовою, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.
Стародавні греки і італіки на території України і Росії
малоросійську мову
своєю ніжністю і приємною звучністю
нагадує давньогрецький.
А.П. Чехов. "Людина у футлярі".
В результаті досліджень графоаналітичним методом було установлно, що грецька мова почав формуватися в етноформуючих ареалі між Нижньої Березиной, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю (див. карту нижче).
Зліва: Карта поселень древніх індоєвропейців
Під тиском німців, ареал яких знаходився за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі " Першого Великого переселення народів "Рушили на пошуки нових місць поселення. Безсумнівно переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вгору по Дунаю і далі суходолом через Балкани.
Як завжди буває при переселенні великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання в зручних для цього місцях, так як не було у греків кінцевою метою переселення в якесь певне місце, вони тільки шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більша частина греків мала рухатися далі.
Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довгий час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними в мирне співіснування. Геродот у своїй історії згадує хліборобське плем'я Каллипид, за його словами, напів-еллінів і напів-скіфів, яке заселяло територію уздовж Гіпанісу (Південного Бугу) на захід від Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати підставу Геродоту вважати Каллипид напів-еллінами міг їх мову, який розвинувся із загального для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнявся від класичного грецького після кількох століть свого розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих стародавніх греків, які залишилися на території України з давніх часів.
Справа: Більське городище.
З іншого боку, Геродот, описуючи дерев'яний місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном зв'язується велика Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордва, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи жителів Гелона, Геродот відзначав: "А гелони - це спочатку елліни, які виселилися з емпореев і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінським мовами" (Геродот, 1993, 205) .Тобто грецький історик вважав, що греки Гелона були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.І. Артамонов, пов'язуючи Гелон з Бєльським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом жителів Гелона з греками було лише співзвуччя «гелони - елліни» і вважав гелонів одним з скіфських племен (Артамонов М.І.. 1974, 93). Однак тут також впадає в очі схожість іранського етноніма "гілянци" з назвою міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні стосунки іранських мов (див. Розділ Іранські племена в Східній Європі в епоху бронзи ), Ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів'ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі греко-гилянських лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:
гр. κορη "дівчина" - Гіл. kor "то ж";
гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкорювати, видавати заміж" - Гіл damad "зять";
гр. ῥοή "потік, протягом" - Гіл. rå "дорога, шлях";
гр. γάμος "шлюб, весілля" - Гіл. hamser "чоловік, дружина";
гр. φανός "світлий" - Гіл. fanus "ліхтар".
У передскіфського часи всі іранські племена займали велику територію в межиріччі Дніпра і Дона і лексичні збіги між іншими іранськими і грецькою мовами можуть служити доказом присутності греків в цих місцях в II тис. До н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище, багаття" добре відповідають слова іранських мов з значенням "яскравий": перс. ašekar, Гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, відбуваються перс. timar, Гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "турбота". З грецьким σασ "моль" можна пов'язувати перс., Курд. sas "клоп", Гіл. sеs "те саме". З грецького запозичене пушту. lamba "полум'я" (від гр. λαμπη "факел", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "хдебать, ковтати") і, очевидно, пушту. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos "корабель", "корито" (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі із зазначених тут грецьких слів проникли в іранські мови в період еллінізму, почався після завоювань Олександра Македонського. Ця тема вимагає окремих ретельних досліджень.
Так само можна знайти грецькі запозичення в фінно-угорських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебряникову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "то ж"). Є ще кілька інших переконливих відповідностей: ерз. віськс, мок. візькс "сором" - гр. αισχοσ "сором, ганьба", ерз. нартемкс "полин" - гр. ναρθηξ "фенхель" (обидва рослини мають гострий запах), мок. Кльок "хороший" - гр. γλυκυσ "солодкий", мок. Стир "дівчина" - гр. στειρα "ялова". Покірні відносить гр. Πινδοσ до і. е. * kuei "світити" ( "leuchten"). Цьому слову є паралель в мові мокша - піндельф "блиск", ізольоване слово серед фінно-угорських мов. Марійському каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласка", "тхір", мар. лаку "яма" тотожне гр. λαχη від λαχαίνω "копати".
У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови передбачається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карелів. hebo - все "кінь". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цих слів серед німецької лексики немає (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтийско-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетічскі адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Хяккінен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм набагато краще.
Ще однією загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карелів. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецького, в якому слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "високо літає". Можна ще відзначити також, що ест. aur "пар" нагадує гр. αηρ "повітря".
Всі ці наведені приклади грецько-іранських і грецько-західно-фінських зв'язків підтверджують думку про те, що колись якесь грецьке плем'я осіло в прикордонні іранської і угро-фінської областей. Присутність греків в районі Гелона підтверджує знайдене в процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:
Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області - гр. ἄππας "жрець". Є село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.
Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області - гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".
Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області - гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".
Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях - засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найкраще підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".
Сагунов, селище в Подгоренський районі Воронезької області, Сагунівка в Черкаському районі - гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".
Стаси, село в Діканьковскій районі Полтавської області і Стаси в Чернігівському районе- гр. στάσις "стоянка".
Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області - гр. τάρανδος "лось, олень".
Тахтаулово, село в Полтавському районі - гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος - епітет Зевса.
Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області - гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".
Хорол, місто в Полтавському районі - гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".
Халеп'я, село Обухівського району Київської області - гр. χαλεπός "важкий, твердий, небезпечний".
Давньогрецька топоніміка на території України.
Як можна бачити, у багатьох випадках має місце хороша фонетична близькість топонімів словами грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують ймовірність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і слов'янським населенням, що може бути підтверджено існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.
Також цікаво, що в басейні Сіверського Дінця та в найближчій місцевості є близько десятка топонімів, що містять в собі складову частину Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене через турецька, кримськотатарський з грецького (гр λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") вже в історичний час. Це може бути справедливо для причорноморських топонімів, які ми не беремо до уваги, але запозичення мало ймовірно, коли мова йде про Харківську та Воронезькій областях.
Отже, є достатньо доказів про перебування греків на Лівобережній Україні, проте неясно, яким шляхо вони туди потрапили. Можливих варіантів два. Або вони, спустившись зі своєю прабатьківщини по Дніпру, оселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці ніякими іншими мовами, крім грецького, і можуть маркувати шлях міграції греків. Йдеться про такі населених пунктах як Стасі, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.
В цей ланцюжок топонімів укладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо взяти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня в вірменської літературі, ми припустили, що дату заснування Києва потрібно віднести на чотири тисячоліття тому (див. " Про час заснування Києва ").
Перебуваючи протягом довгого час на території України, стародавні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип'яттю і Случчю після грецького став формуватися північнонімецький мову, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомим, але він надав якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі українського. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат у спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці оселилися білоруси, тому грецький субстрат виявляється і в білоруській мові і культурі.
У процесі проведених досліджень впливу культурного субстрату спеціально не вивчались. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і у українців існували народні танці під одним і тим же назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули, але українці, зберегли його до наших днів. Безсумнівно цей танець повинен був існувати і у північних германців, які населяли цей же ареал. І наявність, і відсутність його можуть бути для науки важливими фактами.
Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець
Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, що має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словами коровод, хоровод (рос. Хоровод, бр. Карагод і ін.) Добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор».
Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи. Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають схожі назви скопердін і шкопірта, які полягають в метанні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона поперемінно билися об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цих слів гр. σκαπερδα "гра юнаків під час Діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, однак подібного слова в ньому немає (Фасмер Макс, 1971, 649-50) . Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а схожість полягає тільки в назві. Як виявилося, слово скопердін добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", точно відповідають характеру гри.
Грецький мовної субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є * krene "колодязь, джерело", хоча деякі фахівці заперечують зв'язок укр. криниця і блр. криніца з гр. κρηνη (Еольских κράννα) "те саме". Однак Г. Фріск і Ф. Хольтахаузен це слово, як і гр. κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить в зв'язок з ін. ісл. hrønn "хвиля", др.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них слово в більш вузькому значенні потрапило до предків українців, які додали до слова слов'янський суфікс - іця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни та поляки.
Інші приклади можливого греко-північнонімецького субстрату
гр. βλεμμα "погляд, очі" - исл. blim-skakka "косити оком" (ісл. skakka "кривизна") - укр. бліматі.
н.-гр. γλεπω "дивлюся" - дат. glippe шв. glippa "моргати, дивитися" - укр. гліпаті.
гр. κωβιοσ "піскар" (Gobio gobio) - исл. kobbi "молодий тюлень", шв. kobbe "тюлень") - укр. ковбік, Коблик "піскар", блр. Ковбель "то ж" Схожі слова є в балтійських і російською мовами (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони відстоять далі. Можливо, це бродячі слово.
гр. σμῶδιξ "смуга, синець" - исл. smuga "вузька долина" - укр. смуга "смуга".
гр. χαρισ "краса" - ін-ісл. hannr "майстерний" - укр. гарний.
Ізольовані лексичні відповідники між українським і грецьким мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О. Д. Пономарів (Пономарів О. Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких велика частина відносно недавні запозичення, серед яких єгіпта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може бути, за винятком "халепи") і вживалися переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атерінка "краснопірка", дзема "суп", Лавут "дурень", Лакатена "рибальська сітка", рамат "вид жіночої хустки", скорода "осока", хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратною запозиченнями з давньогрецького , але не на загальній греко-української прабатьківщині, бо не мають відповідностей в северогерманских, а десь на Полтавщині.
Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (др.-рус. Парус', гр. Φαροσ "парус, полотнище"). Фріск вказав, що це слово ізольоване, а Фасмер відзначав, що воно в давньогрецькому мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). Грецьке слово слід пов'язувати з ін-нім. * Fara- "рухатися". У ісландському йому відповідає far "засіб пересування, корабель" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. 1874: 141), семантично близьке до грецького слова. Отже, слово, що мало спочатку вузьке значення "парус", отримало пізніше в німецьких різноманітні значення, пов'язані з рухом. У первісному значенні слово було запозичене і в українську мову, а з нього потрапило в російський і білоруський. Сумніви про можливість його запозичення з грецької (там же) виникають через незнання про присутність древніх греків на Україні.
Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецьких паралелях в антропонімії з цікавим спостереженням:
Автор вважає, що вказане подобу між грецьким та українською мовами мало б бути присутнім і в праславянском мовою, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.
Перебування древніх греків на Україні добре вписується в картину передісторичних етногенетичних процесів не тільки завдяки свідченням їх культурних і мовних зв'язків з українцями, мордва, іранськими племенами, а й зв'язками з древніми булгарами (предками сучасних чувашів), які довгий час були сусідами греків. Нижче на підтвердження цього наводиться невеличкий список грецько-чувашских лексичних відповідностей:
гр. ηθμοσ "сито, решето" - чув. атма "мережу для лову риби, птахів". Фріск не дає надійної етимології грецькому слову, але воно походить від ηθεω "просівати через сито". Очевидно чуваське слово запозичене з грецької.
гр. κηλη "пухлина" - чув. kěle "п'ята"
гр. κηροσ "віск, стільники" - чув. karas "стільники". Джерело запозичення в чуваську невідоме, оскільки корінь слова індоєвропейського походження і наявний в багатьох мовах.
гр. λακκοσ, лат. lacus, ірл. loch і ін. "яма, калюжа, озерце" - чув. lakăm "яма",
гр. μηκον "мак" - чув. măkăn ' "мак".
гр. μονασ "гордий" - чув. mănas "одинокий".
гр. μόσσυν "дерев'яна вежа" - чув. maš "вежа".
гр. σαρδινη "оселедець" - чув. çărtan "щука".
гр. υλη "ліс" - чув. ulăx "заплавні луки".
гр. φιλεω "любити" - чув. pĕl "знати, вміти, звертати увагу, відчувати".
гр. χαρτησ "папірусна карта", лат. carta "папір, лист" - чув. xărta "латка". Фріск відзначає слово як неясного походження.
Працюючи зі словниками фінно-угорських мов, я звернув вінманіе, що деякі слова дуже схожі на латинські. Одночасно деякі топоніми Центральної Росії невідомого походження добре пояснювалися на латинській мові. Оскільки присутність давніх греків на Україні має переконливі свідчення, тому можливість присутності на території Росії древніх італіків, тобто умовних предків римлян, не могла видаватися абсурдною. Коли були проведені цілеспрямовані пошуки, ця смілива думка отримала підтвердження. В даний час доказів перебування італіків серед фіно-угрів трохи і деякі з них можуть бути непереконливими, однак відповідно до теореми множення ймовірностей ймовірність випадковості одночасного настання певної кількості незалежних малоймовірних подій наближається до нуля.
Отже, наведемо приклади лексичних збігів між латинським і фінно-угорськими мовами, ймовірність їх невипадковість аж ніяк не є надто малою величиною. В першу чергу треба звернути увагу на слова, які за своїм значення можуть бути запозиченими фіно-уграми від італіків, які стояли на більш високому рівні розвитку. До них відноситься назва міді в фінно-угорських мовах, схоже на лат. argentum "срібло": Мар. вӱргене, комі иргöн, удм. иргон, мансі äргін.
Якщо не брати до уваги сучасну лексику, з усіх фіно-угорських найбільше відповідностей латинським словами мається на марійській мовою. Правда, деякі з них мають паралелі в давньоанглійській, так як англосакси також були присутні в Росії, але набагато пізніше (див. Розділ Англосакси біля витоків російської державності ). Наприклад, мар. Пунда «гроші» можна співвідносити з др.-анг. pund «фунт, міра ваги і грошова одиниця». Це слово могло потрапити до марійцям через мордву, в мовах яких є пандомс «платити», пандома «плата», запозичені у англосаксів. Подібні слова є і в інших германських мовах. Немає сумніву, що вони є запозиченнями з латинської, де є pondō «фунт» і pondus «вага» (Kluge Friedrich, Seebold Elmar, 1989, 542). Марійської слово є ближчим до латинських і древнеанглийскому а не до мордовською словами, тому заімствованіяе могло статися тільки від англосаксів або від італіків. Мар. арча «скринька» відповідає лат. arca "ящик, скриня", але воно може бути запозиченим з інших мов (чув. арча «скриню», да. earc (e) «ковчег, ящик»). Мар. під, фін. pata і подібні в інших фінно-угорських мовах в значенні «котел» також мають відповідність в лат. pottus "горщик". Латинському fundus «дно, основа» добре відповідають Мар. пундаш «дно», "підошва". З марійського це слово потрапило в комі і удмурскій мови - комі пидöс, удм. пидес "дно". Сепаратними марийско-латинськими відповідниками можуть бути такі: Мар. вурго «стебло» - лат. virga «прут», мар. рат «толк» - лат. ratio «розум, мислення», мар. туто «повний» - лат. totus «цілий, весь».
Про факт присутності італіків на території Росії говорить подібність деяких фінно-угорських слів латинської rūmigāre "жувати жуйку" (про тварин), яке походить від rūmen "горло, стравохід". Латинські слова мають соответстви в др.-інд. romanthah «пережовиваніе». (Walde A. 1965). У фінно-угорських мовах в тому ж значенні вживаються вепс. märehttä, їсть. mäletseda, карелів. märehtie, фін. märehtiä, комі рöмідзтини, удм. жомистини. Фахівці вважають, що всі вони мають спільне походження, але різноманітність їх форм не знаходить історичного обгрунтування і тому немає впевненості в реконструкції вихідного фіно-угорського кореня: * märз або * rämз (Häkkinen Kaisa. 2007, 759). Кайса Хяккінен, укладач етимологічного словника сучасної фінської мови чомусь не долучив до фіно-угорським словами ерзя і мокша рямігамс "жувати жуйку". Подібність мордовських слів і українського "ремігаті" дає можливість припускати запозичення фіно-уграми українського слова через мордовські, але воно саме запозичене з румунської в історичні часи і тому не могло бути широко поширене в дуже віддалених тепер фінно-угорських мовах. У тому, що румунське слово походить з латинської сумнівів немає (Мельничук О.С. (гол. Ред.). 2006, 140). Фінно-угорські слова не могли бути запозиченими з давньоіндійської через велику фонетичного відмінності. При таких обставинах слова зі значенням "жувати жуйку" могли потрапити в фінно-угорські мови тільки від італіків.
Прабатьківщина марійців була визначена в ареалі, обмеженому річками Дон, Воронеж і Хопер. В якийсь час вони почали міграцію в до місць своїх сучасних поселень. На цьому шляху були знайдені топоніми, які не мають тлумачення ні на фінно-угорських, ні російською або на тюркських мови, але розшифровуються за допомогою латинського. Серед них:
Аламасово, село в Вознесенському районі Нижегородської області - лат. ala "крило, плече", mas "чоловічий, чоловік".
Ардатов, місто в Мордовії і селище міського типу в Нижегородській області - лат. arduus "високий", atavi "предок".
Вірго, село в Ніжнеломовского районі Пензенської області - лат. vīrga "прут", vīrgo «діва».
Волонтер, село в складі Буртасінского сільського поселення Вурнарского району Чувашії - лат. voluntarius "доброволець".
Кандіевка, село в Башмаковском районі Пензенської області лат. candere, candeo "сяяти, блищати".
Кондоль, село в Пензенської області, райцентр, на березі річки того ж назви - лат. condolere "співчуття".
Пенза, обласний центр Росії - лат. pensio "оренда, мито".
Розівка, місто в Мордовії - лат. rus "країна" aevum "вічність".
Сатіс, річка в Мордовії і Нижньогородській області, пп Мокши, пп Оки, лп Волги, три однойменних селища на її берегах - лат. satis "досить, добре".
Сура, річка, пп Волги - фонетично добре підходить лат. sūra "ікра, гомілку", але мотивація назви незрозуміла. Подібні слова є в фінно-угорських мовах, які краще підходять за змістом, але фонетично відстоять далі (комі шор "струмок", удм. Шур "річка", хант сміття "озеро, річка"). З іншого боку, назви деяких приток Сури (Алатир, Урга і ін.) Також можна розшифрувати за допомогою англійської мови і, крім того, ізвестрен давньоримський політичний діяч Публій Корнелій Лентул Сура. Важкий випадок.
Частина топонімів утворює скупчення навколо Пензи. На території Республіки Марі Ел топонімів передбачуваного італьского походження не виявлено. Очевидно, італіки пройшли частину шляху разом з марійцями, але припинили подальше рух, знайшовши зручними для поселення місця в районі Пензи. Так чи інакше, давні італіки залишили достатньо свідчень про своє перебування по сусідству з марійцями. Було б дивно, якби латинське слово rūmigāre, про який йшлося вище, не залишило ніяких слідів в марійській мовою, але фахівці його не знайшли. Однак цілеспрямовані пошуки дали результат - в марійській мові є слово мугиртиш "відрижка", яке змінилося з праформи до невпізнання, але семантична близькість видає походження слова.
Справа: Місця поселень греків і італіків на Україні і в Росії
На карті прабатьківщина греків і їх більш пізні поселення позначені синім кольором, англосаксів - червоним. Прабатьківщина марійців позначена жовтим кольором, а територія республіки Марій Ел - помаранчевим.
Якщо перебування італіків в сусідстві з марійцями засвідчено досить добре, то їх шлях з прабатьківщини в Центральну Росію не залишив чітких слідів в топонімії. Якщо припустити, що він йшов приблизно по прямій, то на такому шляху вони могли заснувати такі поселення:
Ромни, місто в Сумській області - назва міста може походити від того ж слова, що і назва Риму (romanus "римський").
Тавровим, село в Білгородському районі Бєлгородської області, мікрорайон в Воронежі, колишнє місто Тавров - лат. taurus "бик".
Сатинка, селище в Тамбовській області, райцентр - лат. satio, -one "час сівби, час року".
Крім греків і італіків в доісторичні часи на території України, Білорусі та Росії проживали також інші індоєвропейські народи, які в процесі своїх міграцій затримувалися поблизу своєї прабатьківщини надовго. В першу чергу це німецькі, іранські, фракійські племена. Інші ж, такі як іллірійці, кельти, вірмени, фрігійці, індоарії практично не залишили своїх явних слідів. У процесі проведених досліджень вони були б виявлені в кількості достатній для доказу їх проживання на Україні і в Росії. Однак багато дослідників, висуваючи власні гіпотези на основі випадкових збігів в топонімії, ведуть пошуки додаткових фактів в їх підтвердження, але переконливих не знаходять. З'являються час від часу публікації про зв'язки українців чи росіян, наприклад, з индоариями викликають великий інтерес читацької публіки, яку залучають наповнені таємничістю сенсаційні матеріали, особливо, якщо вони суперечать академічній науці. Звичайно таємничість є і в перебуванні на території України і Росії греків і італіків. Ця тема повинна бути цікавою для більш широких досліджень.
Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови?
Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови?
Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови?
Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови?
Фонетичне різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови?