Шукач | Пам'ятні дошки на будівлі Харківської міськради, г. Харьков

Оцінка: +11 / 3 учасники / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

на фасаді будівлі Харківської міськради (Пл. Конституції, 7) розміщено кілька пам'ятних дощок:

7 лютого 2016 р виявив, що дошка демонтована.


Броньовик «Товариш Артем» (з 12 (25) Червень 1919 року - «Полковник Туцевіч») - бронеавтомобіль марки «Фіат» періоду Громадянської війни в Росії, в складі РСЧА. Здобув популярність в результаті боїв за Харків 11 (24) Червень 1919 року між Добровольчою армією і РККА, коли чинив запеклий опір вступає в місто військам Білого руху. Командир - Юзеф Станкевич.
Захоплений 11 (24) Червень 1919 в центрі міста Харкова на Миколаївській площі. Екіпаж броньовика спійманий і розстріляний на площі, а сам бронеавтомобіль перейменований в «Полковник Туцевіч» і зарахований до складу Дроздовський частин.

Бронеавтомобіль «Фіат».

У лютому 1919 року з ініціативи секретаря ЦК КП (б) У Станіслава Косіора, заступника голови Раднаркому УРСР Артема і заступника Народного комісара з військових справ Валерія Межлаука на базі автоброневого загону Південного фронту був сформований «Автоброневой дивізіон особливого призначення при Раді Народних Комісарів України» , до складу якого увійшов броньовик з назвою «Товариш Артем». До складу дивізіону крім нього увійшли машини «Валерій Межлаук», «Володимир Ленін», «Яків Свердлов», «Климент Ворошилов», «Стрибок», «Вся влада Радам» і інші.
У березні 1919 р «Товариш Артем» в складі дивізіону брав участь в придушенні повстання піхотного полку в Бєлгороді, в травні 1919 р - придушував повстання 6-й української радянської дивізії під керівництвом її командира отамана Никифора Григор'єва. На початку червня 1919 р броньовик брав участь в боях з махновськими загонами.
3 (16) Червень 1919 р дивізіон був переданий в оперативне підпорядкування командарма Климента Ворошилова для посилення 14-ї армії, яка в цей період вела оборонні бої проти Добровольчої армії в Донецькому басейні. 6 (19) Червень 1919 р дивізіон прибув до Катеринослава і вступив в бої під Новомосковському. При цьому броньовику «Товариш Артем» була поставлена ​​інша задача - згідно з розпорядженням харківського коменданта Павла Кіна, він був направлений до Харкова для прикриття міста.
11 (24) Червень 1919 р броньовик знаходився на Чугуївському шосе, виконуючи завдання прикриття південно-східній частині Харкова від наступаючих козацьких частин і відходив в сторону центру міста через Конную площа, плануючи з'єднатися з частинами РСЧА в районі Холодної гори. У центрі міста близько 5 години вечора він зустрів великі підрозділи Білого руху, котрі вступають у місто з боку Харківської електричної станції та Ковальської вулиці. Б роневік зупинився з технічних причин - на підйомі залишки палива злилися в задні відсіки бака, подача бензину припинилася. За іншою версією броньовик врізався задом в ліхтарний стовп і після цього не зміг продовжити рух.
Так само існує дві версії захоплення екіпажу.
Радянська версія: з ахватів екіпаж бронемашини, білогвардійці звірячому знущалися над ним, кололи багнетами, били шомполами, а привівши на Миколаївську площу (тепер - Конституції), розстріляли.
Версія дроздовців: захоплених членів екіпажу броньовика після взяття в полон дроздовці намагалися захистити від розправи натовпу, що зустрічала вступають білогвардійські частини. Перевірка і допит встановили, що ці відчайдушні хлопці все до одного були чекістами, все лютували в Харкові. Їх розстріляли.
Броньовик після захоплення дроздовці отримав назву «Полковник Туцевіч», в честь загиблого 2 або 3 червня 1919 в бою під Лозовою командира 1-ї Дроздовський батареї полковника В'ячеслава Туцевіча.
5 листопада 1957 р в честь 40-річчя Жовтневої революції в Харкові на місці розстрілу екіпажу (в той період - Площі Радянської України), на фасаді будівлі Харківської міської ради (в той час - Харківського виконавчого комітету Ради народних депутатів) була встановлена ​​меморіальна дошка на згадку про загиблого екіпажі. На початку 2010-х років дошка була оновлена.
Джерело.

Нарис про історію Харківського народного ополчення трудящих читайте у вкладеному файлі.

Фото.
Кушнарьов Євген Петрович народився в Харкові 29 січня 1951 р Батько, Кушнарьов Петро Михайлович, був юристом; мати, Кушнарьова (Лукьянчикова) Серафима Тимофіївна, - педагогом. На Україну батьки приїхали з Росії.
У 1973 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут, після почав працювати на Харківському заводі залізобетонних конструкцій № 1, де обіймав посади інженера-конструктора, механіка, начальника ремонтно-механічного цеху, заступника начальника конструкторського відділу.
У 1981 р вступив в КПРС. Працював інструктором, заступником завідувача відділом пропаганди і агітації Орджонікідзевського райкому партії м Харкова, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділом адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.
У 1989 р став одним з ініціаторів створення демократичної платформи Комуністичної партії України в Харкові.
У 1990 році обраний депутатом міської ради Харкова і став його головою. У тому ж році обраний до Верховної Ради України першого скликання.
У серпні 1991 р протестував проти ГКЧП.
У 1994 році обраний головою адміністрації міста Харкова. У 1994-1997 рр. - президент Асоціації міст України. У 1995 р очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в подальшому став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником керівника партії).
З грудня 1996 по листопад 1998 року - глава Адміністрації Президента України. В цей же час був головою Комісії з державних нагород України, заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реорганізації, членом Ради національної безпеки і оборони України.
У жовтні 2000 року призначений губернатором Харківської області, на цій посаді перебував до грудня 2004 р У 2001 р обраний депутатом Обласної ради Харківської області, з грудня 2004 р - його голова.
На посту глави адміністрації області домагається значних економічних успіхів, зокрема, реалізуючи на практиці Закон України про особливий порядок інвестиційної діяльності, сприяючи створенню технопарків та вільних економічних зон в Харкові, стимулюючи інвестиції (переважно направлялися в машинобудування і поліграфічну галузь). На чолі колективу вчених розробляє «Стратегію соціально-економічного розвитку Харківської області до 2011 року», прийняту Обласною Радою.
Під час президентських виборів 2004 р як глава Харківської обласної організації Народно-демократичної партії активно підтримував кандидата в Президенти України Віктора Януковича. Після другого туру виборів вийшов з Народно-демократичної партії. У грудні 2004 р Кушнарьов разом з однодумцями заснували опозиційну політичну партію «Нова демократія», на її з'їзді в січні 2005 р він був обраний Генеральним секретарем партії.
З його ім'ям пов'язана ініціатива відокремлення східних областей України на знак протесту проти обрання Віктора Ющенка президентом у 2004 р Тоді він був одним з організаторів з'їзду депутатів місцевих рад у Сєвєродонецьку, на якому була висловлена ​​думка створення Південно-Східної республіки. Під час хвилі переслідувань прихильників Януковича Кушнарьову в червні 2005 року було пред'явлено звинувачення в сепаратизмі, а в серпні він був заарештований за звинуваченням у перевищенні службових повноважень. Кримінальні справи були незабаром закриті через відсутність складу злочину.
У листопаді 2005 р II з'їзд партії «Нова демократія» одноголосно прийняв рішення про об'єднання з Партією регіонів. 19 листопада 2005 р Кушнарьов вступив в Партію регіонів. З 3 грудня 2005 - член Політради Партії регіонів, глава виборчої кампанії на парламентських виборах 2006 г. 5 травня 2006 р зареєстрований народним депутатом. У Верховній Раді став заступником керівника фракції Партії регіонів, головою Комітету Верховної Ради з питань правової політики.
З січня 2006 року - голова Всеукраїнської громадської організації "Рух" Нова демократія ".
Євген Кушнарьов був ключовою фігурою в Партії регіонів поряд з Віктором Януковичем і Рінатом Ахметовим. Саме він координував Партію регіонів в парламенті, відповідав за міжфракційні переговори. Вважається одним із ідеологів Партії регіонів, він був одним з найбільш непримиренних противників євроатлантичної інтеграції України.
16 січня 2007 був поранений випадковим пострілом під час полювання біля села Червоний Шахтар Ізюмського району. За офіційною версією, постріл зробив Дмитро Завальний, народний обранець Харківської облради, але в цій версії присутні певні нестиковки. В результаті поранення були зачеплені життєво важливі органи - печінку, нирки, ділянка кишечника. Спостерігалася контузія підшлункової залози. Протягом години, в той час як Кушнарьова транспортували до лікарні, він втратив близько трьох літрів крові. На наступний день Кушнарьов помер в реанімації, не приходячи до тями.
Громадянська панахида, яка проходила в ХАТОБ е, була схожа на прощання з великим політичним діячем країни часів СРСР. Крім того, що на похорон приїхала велика кількість його однопартійців-депутатів Верховної Ради, в громадянській панахиді брали участь колишні і нинішні керівники країни (прем'єр-міністр України Віктор Янукович, другий президент України Леонід Кучма, колишній спікер парламенту Володимир Литвин), представники опозиції і , більш того, два українські мільярдери - Ринат Ахметов і Віктор Пінчук. У будівлю ХАТОБу прийшли попрощатися з земляком більше десяти тисяч харків'ян.
Відспівування проводив Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак).
Євген Кушнарьов похований на Харківському міському цвинтарі № 2 на вулиці Пушкінській .
Був одружений, мав двох дітей (сина і доньку) і двох онуків.
Нагороди та звання: про почервоніння Ярослава Мудрого V, IV, III ступенів, церковний орден Св. Володимира ІІ і I ступенів, орден Нестора Літописця І ступеня, французький орден Почесного легіону, до андідат економічних наук, академік Академії муніципального управління.
Джерело.