SYSTEM OF A DOWN - Нові вірмени - Звукі.Ру

"Вірменська спадщина, вірменська політика дійсно важливі, але наша музика об'єднує ці речі. Наші живі виступи говорять самі за себе" (System Of A Down)

Вони увірвалися на світову музичну сцену з, здавалося б, абсолютно немодній музикою. Але їх вбивчий треш-металевий натиск, стримуваний дивним по красі готичним мелодизмом, не залишив байдужим нікого. Як би дивно це не виглядало, але саме їх жахливо політизований альбом "Toxicity", єдиний з безлічі більш-менш гідних "важких" ню-металевих релізів останнього часу, зумів дістатися до першого місця в CD-чарті Billboard.
Бронебійний гітарний натиск, оперне багатоголосся, виконане добре поставленими, суворими чоловічими голосами, жорсткі тексти і самоіронія і гра в дусі "Bohemian Rhapsody" Queen перетворили цей колоритний вірменський квартет в одне з найбільш неординарних і знакових явищ в історії рок-музики останнього десятиліття.

Історія System Of A Down бере початок в 1995 році, коли троє вірменів - Серж Танкіян (Serj Tankian, вокал), Дарон Малакян (Daron Malakian, гітара) і Шаво Одадьян (Shavo Odadjian, бас), які грали з 1993 року під вивіскою Soil, поповнили свої ряди ще одним сотечественніком на ім'я Джон Долмаян (John Dolmayan, ударні) і нарекли себе System Of A Down - за назвою однієї з поем Малакяна.
Основна концепція колективу, яку вони прагнуть передати через музику, - це протест проти будь-якої форми утиски і агресії, що здійснюється за релігійними, національними та політичними переконаннями. Критики охрестили їх музику "потворним дітищем Френка Заппи (Frank Zappa) і Slayer". Завдяки своїй агресивній манері виконання і не менш жорстким текстів вони швидко знайшли шанувальників в Лос-Анджелесі. Після того, як їх демо-запис з трьох пісень "пішла по руках", про групу дізналися не тільки в Штатах, але і в Європі, і навіть в Новій Зеландії. У 1997 на групу звернули увагу звукозаписні лейбли, і через рік світ побачила платівка "System Of A Down", що розійшлася на сьогоднішній момент практично мільйонним тиражем. Хард-рок-тенденції були домінуючими на альбомі, але вони стали лише відправною точкою у новому "важкому" поході.
У 2001 світ побачила, що стала на сьогоднішній момент мультиплатинового, платівка "Toxicity" - набагато важча і похмура робота музикантів; але саме завдяки їй про System Of A Down заговорили як про тих, хто знову підняв пошарпане по напором реп-кора прапор хард-року і хеві на нереальну висоту.

Безумовно, головною рушійною силою групи є тридцятирічний поет і музикант Серж Танкіян. Народжений в неспокійному Лівані, він успадкував любов до музики від свого батька-музиканта. Крім гри в SOAD, Серж активно займається сочінітельского діяльністю, про що свідчить вийшов недавно збірник його віршів "Cool Gardens". Про решту музикантів відомо тільки, що Джон Долмаян теж народився в Лівані, потім переїхав в Торонто і лише звідти висунувся в Каліфорнії. Дарон родом з Глендейл (Канада). Шаво - єдиний в групі, хто народився безпосередньо на історичній батьківщині в Вірменії.
А хто вони насправді - ці борці проти насильства, несправедливості, брудних політичних ігор, до цих пір продовжують активну діяльність за визнання конгресом США турецького геноциду проти вірмен 1915 року як злочину проти людства? Що рухає ними, чим вони живуть?
Спробуємо розібратися за допомогою самих музикантів.

По інформації "вірменського радіо":

- Що робить вас нещасним?
Серж Танкіян: - Лицемірство. Несправедливість.
- Як ви протистоїте цих речей?
Серж Танкіян: - Я люблю.
- І все?
Серж Танкіян: - Так.
- Виходить, що ви філософ.
Серж Танкіян: - Я не думаю, просто мені подобаються "філософські" сендвічі.

Про світ

- Судячи з текстів "Toxicity", System Of A Down - дуже політизована група, - ви згодні з цим?
Серж Танкіян: - Важко жити поза політикою, перебуваючи в гущі подій. Але тексти можна трактувати двояко.
- Ви отримуєте задоволення від можливості впливати на те, що відбувається навколо?
Серж Танкіян: - Якщо група піднімає питання, що стосуються несправедливості, і хто-небудь знаходить в цьому щось для себе, то, безумовно, це приємно.
- Ви коли-небудь відчували дисонанс і незадоволення від пісень, після того як вони вже були записані?
Серж Танкіян: - Я можу бути єдиним цілим з піснею, можу і існувати окремо. Взагалі, мені подобається відгороджуватися від того, що вже зроблено, щоб мені нічого не заважало йти далі.
- Це зберігає вашу активність?
Серж Танкіян: - Коли я був дитиною, музика постійно проходила крізь мене, і іноді це було моїм головним ворогом. Так я залишаюся активним. Це звичайний круговорот речей.

Знайди в собі монстра

- Ви вважаєте, що музика - точне відображення того, ким ви є?
Серж Танкіян: - Я не думаю, що взагалі що-небудь є відображенням мене. Те, що ви робите - частка вас, навіть тоді, коли ви поняття не маєте - хто ви.
- Ваша друга платівка набагато жорсткіше і важче, ніж перша. Це був свідомий крок у більш "зловісну" сторону?
Дарон Малакян: - Лиховісну - дуже смішно. Я знаходжу її більш мелодійною. Думки різняться з приводу цієї платівки. Гітарна техніка стала більш відточеною. Стало більше драйву, але це складно пояснити.
Шаво Одадьян: - Спочатку альбом дійсно здається дуже важким. Але потім виникає подобу американських гірок.
Долмаян: Так, напевно, так і є, але стало більше мелодизма в порівнянні з нашою першим записом.
- У вашому відео на перший сингл з "Toxicity" "Chop Suey" ви дуже близькі зі своїми фанатами, так чи так це насправді?
Дарон Малакян: - Там показано, що ми є такими ж звичайними людьми, як і всі навколишні нас. Ми не відчуваємо великого бар'єру між нашими фанами з чисто людської точки зору. І не думаю, що щось вплине на цей факт з часом. Ми просто чотири звичайних хлопця. Ми не бачимо різниці між тими людьми, які приходять на наші концерти і платять свої гроші ... Я людина, ми всі люди.
Джон Долмаян: - Коли ми в турі, то нас часто можна виявити серед натовпу, яка дивиться на групи, що виступають з нами. Це відмінне місце, оскільки звук від динаміків направлений прямо на тебе ... За пару днів до роботи над кліпом ми кинули клич в інтернеті, що нам потрібні люди для зйомок - відразу відгукнулося 1400 фанів. Ми працювали годин шість в живу. У перервах ми переграли всі наші нові і старі пісні.
Дарон Малакян: - Ось чому ми поважаємо наших фанатів. Ці люди розосереджені по всьому світу.

політінформація

- Ви підтримували прийняття Резолюції 596 (House Resolution 596). Що ви відчуваєте щодо цього, щодо тих ідей, які ви намагаєтеся донести до людей у ​​всьому світі?
Серж Танкіян: - Це була резолюція про офіційне визнання і підтвердження вірменського геноциду, вчиненого Туреччиною в 1915 році. Але ця резолюція не отримала підтримки у Клінтона. Це було боягузливе рішення, спрямоване на те, щоб приховати історичну правду. Цей факт уже визнаний і Францією, і Італією, і Євросоюзом.
Дарон Малакян: - Це навіть не політика, це вже особисте. Всякий раз, коли вас роз'єднують з батьківщиною, ви думаєте: "Я піду слідом за тобою, моїм власним шляхом. По дорозі ненасильства". Ось ми перед вами - чотири вірменських хлопця, що грають рок-музику і до яких прислухаються. Якщо не ми будемо робити це, то тоді хто? Ми відчуваємо, що несемо відповідальність перед тими душами. Ми будемо продовжувати боротися за офіційне визнання вірменського геноциду турецьким і американським урядом.

Природний відбір

- Для останньої платівки ви записали набагато більше пісень. Чи складно було вибрати ті пісні, які увійшли до альбому, і що сталося з іншими композиціями?
Джон Долмаян: - Ми дуже довгий час працювали над матеріалом. Нами було записано 33 пісні, але могли б зробити набагато більше - пісень 45. Кожна з цих пісень могла увійти в альбом, як мені здається. Але ми намагалися уникнути надлишку філософії. Мені не хотілося б слухати платівку, де довелося б пропускати треки. Я хочу поставити альбом і слухати його від початку до кінця, отримуючи задоволення від цього.
Шаво Одадьян: - Так, було нелегко. Нам треба було вибрати потрібні пісні з такої великої кількості. Спочатку ми мали намір записати 17 треків, але в кінцевому підсумку зупинилися на 14.
Дарон Малакян: - Причина, по якій ці пісні виявилися на альбомі - їх якась єдина цілісність, вони все як частина однієї сім'ї. Вони не перетинаються з тим матеріалом, який ми залишили осторонь. Багато хто, напевно, думають, що ми не включили ці пісні тому, що вони погані. Нічого подібного.
Серж Танкіян: - Ми ще точно не вирішили, що робити з рештою композиціями. Можливо, що деякі з них увійдуть вже в нашу наступну платівку. Більшість з них побачить світло в тому чи іншому вигляді.

- Ви їздили в "Pledge of Allegiance" разом зі Slipknot і Mudvayne. Чому саме Slipknot, чому ви зробили саме такий вибір?
Шаво Одадьян: - Ми були давно знайомі з хлопцями з Slipknot, і мали спільні думки з цього приводу. Ми працювали з ними ще на Ozzfest'99 і стали друзями ... Так сталося, що наші записи виходили практично одночасно, і в цей момент навколо не було ніяких великих турів.
Джон Долмаян: - Ми маємо до них велику повагу, і знаємо, що це взаємно. Ми подумали: "Чому б, нам не пограти разом. У наших поглядах на життя немає нічого спільного, але давайте доставимо шанувальникам справжнє задоволення".