Тверська єпархія
Юридична адреса: 170100, г. Тверь, ул. Радянська, д. 10
Фактична адреса: 170021, м Твер, м / р. Сомінка, вул. Волинська, д. 7
Храм визначено вважати місцем перебування Відділу соціального служіння та церковної благодійності Тверської єпархії
(Указ від 07.05.2019 р за №81)
Контактна інформація:
http://serafim-tver.prihod.ru/
Група Вконтакті
Віртуальна екскурсія
Розклад богослужінь:
Дивитися на сайті храму
Історія і опис:
Кладовище з лівого боку Волинського тракту, на північному виїзді з Твері формувалося як основне місце поховання покійних жителів Заволзького посада на рубежі XVII-XVIII століть. Приписане до новоутвореного Благовіщенському православному приходу воно вже вражало відвідувачів високими віковими деревами. У XIX столітті Волинське кладовищі своєю доглянутістю нагадувало парк, в тінистих алеях якого серед прекрасно виконаних гранітних і мармурових надгробків неквапливо прогулювалися городяни. До часу російських революційних потрясінь тут знаходилися склепи іменитих товариських купців - Ареф'євих, Болдирєва, Светогорових. Згідно з деякими даними, в цій землі поховані члени сім'ї відомого всій Росії фабриканта Сави Морозова. А скільки було могил духовенства, дворян, міщан, служивих людей різних станів, чесно виконали свій обов'язок і знайшли на Волині останній притулок до загального Воскресіння!
Соціальні бурі XX століття на час заглушили тут спів панахид, розвіяли запах ладану. Але це тільки посилило холодний подих смерті. За цвинтарної огорожею в 30-ті роки починають виникати рови. З Калінінського управління НКВД, який перебував в будівлі нинішньої медичної академії на вулиці Радянській, сюди в темний час доби привозилися і додавалися землі тіла тих, хто були неугодні владі і, потрапивши в жорна репресивного апарату, ставали його жертвами. Чекістська хватка трохи ослабла, коли в Отечество нагрянув зовнішній ворог - німецький фашизм. Волинська земля в кінці 1941 року вся була порита вибухами від перехресних обстрілів. Тут вціліло два-три будинки, а на краю кладовища після звільнення міста з'явилася братська могила радянських воїнів, полеглих в боях за Калінін.
Сьогодні ясно, що Волинське кладовищі, за своєю суттю - святиня, що зв'язує епоху царської Росії і радянський період її історії.
Не раз висловлювалася ідея про зведення храму на Волинському кладовищі почала реалізовуватися завдяки енергії настоятеля парафії блаженної Ксенії Петербурзької ієрея Сергія Дмитрієва. У 2003 році Російська Православна Церква проводила ювілейні урочистості, присвячені сторіччю прославлення в лику святих преподобного Серафима Саровського. Саме тоді архієпископ Тверський і Кашинський Віктор благословив храмостроительство на Волині в честь цього великого угодника Божого. Місце вибрали на пустувала північного краю кладовища, біля берега Сомінка. У свято Хрестовоздвиження, 27 вересня силами небайдужих людей тут встановили поклінний хрест і щоп'ятниці стали читати акафіст батюшці Серафиму. Проект храму виконав архітектор Валерій Курочкін на основі датованих тисяча шістсот сімдесят одна роком обмірних креслень дерев'яної церкви, яка стояла в цвинтарі Нектарьево поблизу Твері, на річці Темряві. Задум відродити новим будівництвом як би два храми, волинський і нектарьевскій, був дуже хороший. Але стали вважати необхідні "куби" лісу, зібрані кошти, і отець Сергій похитав головою. Можливості зведення всього комплексу храму з дзвіницею не було, тому вирішили будувати в первісному вигляді вівтарну і центральну частини.
Вже 27 жовтня 2003 року по першому снігу владика Віктор звершив чин закладки храму преподобного Серафима Саровського. В основу його вівтаря помістили частинку мощей священномученика архієпископа Тадея (Успенського), в роки свого служіння підносити молитви до Господа і на малоросійської, і на товариський Волині. А духи злоби піднебесної не дрімали. Закладний хрест простояв всього два дні, був зламаний невідомими і викинутий в яр у каналу, що проходить тут від ТЕЦ-3. Дістали з води і принесли його, немов пораненого воїна, місцеві хлопчаки. З ненавистю до Христа неодноразово спилювати намогильної хрест у блаженної Варвари і той, що був встановлений на Хрестовоздвиження. Але будівельні роботи все ж почалися. 1 серпня 2004 року, в день обрітення мощей преподобного Серафима, молебень служили на готовому фундаменті. За рядом ряд лягали "вінці" дерев'яного зрубу, біля нього з'явилася невелика сторожка. Стали приходити добровільні помічники, почала складатися громада. Ночами чергували ті, хто міг. Так 22 листопада припинили першу спробу підпалу нового храму, знайшовши заздалегідь заховані каністри. Але біда не приходить одна. 13 січня 2005 року, напередодні першої служби в день кончини Преподобного, храм все-таки був підпалений молодиками-сатаністами. Вогонь, сильно пошкодив його зсередини, дивом не зачепила вівтаря і двох простих паперових ікон - Божої Матері та Серафима Саровського.
На звістку про підпал православного храму в Твері, миттю разнесшуюся по центральних телеканалах, з пропозиціями про допомогу відгукнулися багато. Люди приїжджали з інших міст, дзвонили, просили передати сюди гроші, старовинні ікони. Надійшли пожертвування дозволили не тільки почати відновлення, але і, використовуючи сучасну цегляну кладку, завершити загальне зведення храму Серафима Саровського зі стрункою дзвіницею в формах XVII століття.
14 червня 2005 року за влаштуванні нового фундаменту трапезній частині, на тому самому місці, де знаходилося сильно постраждало від вогню і розібране після січневого пожежі ганок, ківш екскаватора з глибини 1,5-2 метрів витягнув на поверхню землі останки більш семи десятків людей. Щільність поховання виявилася дуже велика, так як вони спочивали всього в 4-х кубометрах землі. Добре збереглися не тільки кістки, але навіть фрагменти взуття (кирза, калоші кустарного виробництва) і одягу. На зрізі ґрунту було видно: шар останків лежить під притвором храму, які перебували в осередку загоряння. Став очевидним промисел Божий. Адже кончина святого старця Серафима відкрилося почався пожежею в його келії. Так і підпал Серафимівського храму на Волинському кладовищі дозволив рівно через п'ять місяців виявити останки безвинно убієнних.
Прокуратура Заволзького району Твері порушила кримінальну справу за статтею 105 КК РФ (вбивство). Фахівцями судово-медичної експертизи після дослідження речових доказів було дано висновок, в якому останки ідентифіковані як належать людям, загиблим насильницькою смертю в результаті кульового поранення в голову. Час їх перебування в землі склало 50-70 років, що збігається з періодом масових репресій.
30 жовтня 2005 року о храмі преподобного Серафима Саровського відбулося відспівування страждальців, а на його західній стіні, над місцем страшної знахідки була відкрита меморіальна плита на згадку про безвинно убієнних в 30-х-50-х роках XX століття.
Сьогодні тут, на літургіях в храмі преподобного Серафима Саровського відбувається Безкровна Жертва і підносяться молитви за упокій від безбожної влади постраждалих. Не так давно сюди повернулася немов до рідної домівки ікона Казанської Божої Матері, яка перебувала в Успенській церкві на Сомінке до її руйнування. Перед вибухом шанований образ Богородиці передали в Калінінському соборну церкву "Біла Трійця". Так святиня збереглася до наших днів.
4 листопада 2005 року, в свято Казанської ікони Божої Матері, швидким заступництвом Якої в Смутні часи російська рать після загального моління і триденного посту звільнила столицю від польсько-литовських загарбників, в Твері відбувся загальноміський хресний хід. На рідкість погожим днем Казанська (Волинська) ікона Богородиці була перенесена з Воскресенського кафедрального собору в храм преподобного Серафима Саровського.
У липні 2006 року завершилися роботи по її реставрації. Казанський образ Небесної Владичиці в новій ризи, майстерно виконаною торжокского золотошвея, і різьбленому кіоті зайняв гідне місце в церковних оздобах. Перед ним по неділях священики приходу блаженної Ксенії Петербурзької служать водосвятні молебні. Віра без діл мертва, а значить, будуть втілюватися в життя нові задуми. Серед них - створення на місці поховання жертв репресій меморіального комплексу та облагородження всій території Волинського кладовища. У якому вигляді це здійсниться, покаже час. Перший наріжний камінь майбутнього меморіалу - сам храм-пам'ятник, промислітельно зведений немов в раннехристианское час на могилі мучеників.
У храмі на Волинському кладовищі сьогодні запалюються свічки у кіота з образом преподобного Серафима. Саровський чудотворець - наш посередник перед Небесним Престолом. Його молитвами відроджується товариські Волинь.
Сергій Погорєлов "Долі Тверській Волині"
Приписні каплиці:
1) В ім'я ікони Божої Матері "Іверська" при Міській клінічній лікарні №7, г. Тверь, С-Петербурзьке ш., 76/1
2) В ім'я "Почаївської" ікони Божої Матері при Центральній районній лікарні, г. Тверь, п. Хімінстітута
3) В ім'я Вмч. Пантелеймона при Обласній дитячій клінічній лікарні, г. Тверь, наб. Степана Разіна
4) В ім'я свщмч. Тадея, м Твер п. Сомінка
Голова парафіяльної ради:
ігуменя Варвара (Іванова Галина Павлівна)
Духовенство храму:
священик Ілля Володимирович Танін
священик Віктор Миколайович Ковалек
реквізити:
Р / рахунок 40703810363000000010
Найменування банку: Тверське ОСБ №8607 р Твер
Кор. рахунок 30101810700000000679
свідоцтво про Державну 1027700132195
БИК 042809679
ОКПО 09131904
ІПН 7707083893
КПП 695202001
КВЕД 65.12
Поштова адреса банку: 170021, г. Тверь, ул. Володарського, д. 7
© Фото. Тетяни Школин з сайту вікіпедія
Знайти на карті: