біографія
Кандидат в депутати Держдуми РФ 5-го скликання від партії ЛДПР, колишній глава служби безпеки ОРТ
Андрій Луговий народився в сім'ї потомствених військових. На початку 1980-их вступив до Московського командне училище імені Верховної Ради Української РСР, яке вважалося в ті роки одним з найкращих в країні. Приблизно в ті ж роки в училищі навчалися Дмитро Ковтун і В'ячеслав Соколенко.
Андрій Луговий фотографія
Після училища Луговий був розподілений в кремлівський полк. Протягом п'яти років був командиром взводу і навчальної роти полку. У 1987 році був направлений на службу в 9-е Управління КДБ СРСР (нинішнє ФСО), де служив до звільнення в 1996 році.
Реклама:
За наявними даними, Луговий - колишній майор ФСБ, займався охороною високопоставлених державних осіб. У 1990-х роках в числі його підопічних були виконуючий обов'язки прем'єр-міністра Єгор Гайдар, глава президентської адміністрації Сергій Філатов, міністр закордонних справ Андрій Козирєв. Луговий входив до групи охорони заступника секретаря Ради безпеки Росії Бориса Березовського, супроводжував його щонайменше один раз на переговори з чеченськими бойовиками.
Андрій Луговий фотографія
Після виходу у відставку Луговий очолював службу безпеки належав Березовському телеканалу ОРТ. Потім став бізнесменом. До 2006 року Луговий став одним власників найбільшого заводу з виробництва квасу, збитню, медовухи.
Вперше Луговий з'явився в поле зору громадськості в 2001 році в зв'язку з відомим "справою Аерофлоту". Перший заступник генерального директора компанії "Аерофлот" Микола Глушков, обвинувачений в розкраданнях і відмиванні грошей, перебував на лікуванні в московському Гематологічному центрі, куди його перевели з СІЗО "Лефортово". 29 червня 2001 року Луговий і два співробітники "Аерофлоту" намагалися вивезти Глушкова з клініки на машині, але були арештовані співробітниками ФСБ.
Андрій Луговий фотографія
В організації втечі Глушкова був звинувачений близький друг Березовського - колишній голова ради директорів телеканалу ТВ-6 Бадрі Патаркацишвілі, якому вдалося втекти в Грузії, де він очолив національний олімпійський комітет. У 2004 році суд засудив Лугового до року і двох місяців тюремного ув'язнення, і він був звільнений, так як встиг відбути термін у СІЗО.
Знову ім'я Лугового з'явилося в ЗМІ в листопаді 2006 року, коли у Великобританії був отруєний перебіжчик, колишній підполковник ФСБ Олександр Литвиненко. Спочатку в ролі передбачуваного отруйника виявився італієць Маріо Скарамелла, який зустрічався з Литвиненком 1 листопада. Італієць повинен був передати перебіжчикові відомості про організаторів убивства Анни Політковської.
Андрій Луговий фотографія
21 листопада з'ясувалося, що 1 листопада - в передбачуваний день отруєння - до зустрічі зі Скарамеллой Литвиненко також бачився з Луговим, який прибув до Лондона з Москви. Вони зустрілися в одному з лондонських готелів за чашкою чаю. Лугового супроводжував якийсь незнайомий Литвиненко людина на ім'я Володимир. Подробиці зустрічі Литвиненко відтворити не міг. Поліції не вдалося знайти Лугового, щоб допитати його. Особи, наближені до Литвиненко, повідомили, що колишній підполковник добре знав Лугового, але їхні стосунки не можна було назвати дружніми.
Увечері 23 листопада Литвиненко помер в лондонській клініці University College Hospital.
Андрій Луговий фотографія
Після цього Луговий, який на той час був у Москві, погодився дати інтерв'ю журналісту британського видання The Times. У цьому інтерв'ю він заявив, що дійсно зустрічався з Литвиненком в той день, коли колишній підполковник ФСБ відчув себе погано. Однак Луговий наполягав, що це була ділова зустріч і він непричетний до отруєння Литвиненка. Крім того, за словами Лугового, їх зустріч відбулася вже після того, як Литвиненко зустрівся зі Скарамеллой. Луговий спростував відомості про те, що на зустрічі з Литвиненком його супроводжував такий собі Володимир - за словами Лугового, третім учасником їх бесіди був російський бізнесмен і друг дитинства Лугового Дмитро Ковтун (газета помилково назвала його Ковроном).
Луговий також вперше згадав про те, що під час розмови з Литвиненком до них приєднався його друг Вячеслав Соколенко. 27 листопада 2006 року Луговий в інтерв'ю газета "Московський комсомолець" підтвердив, що Соколенко знаходився в Лондоні 1 листопада (прибув туди разом з ним 31 жовтня) і зустрічався з Литвиненком.
За версією журналу "Русский Newsweek", Ковтун, як і Луговий і Соколенко, колись був співробітником російських спецслужб. Сам Ковтун спростував цю інформацію. Він заявив, що лише навчався в тій же військовій академії, що і Луговий, але в ФСБ не служив.
Андрій Луговий фотографія
За словами Лугового, він представив Ковтуна Литвиненко ще за два тижні до передбачуваного отруєння - вони втрьох обідали в одному з ресторанів в лондонському районі Чайнатаун. Луговий додав, що має намір співпрацювати зі Скотланд-Ярд, що розслідує отруєння колишнього російського дисидента.
4 грудня 2006 року група британських слідчих, які займаються справою Литвиненка, прибула в Росію. У їх плани входило допитати Лугового. Як з'ясувалося, Луговий в цей час проходив обстеження на предмет радіаційного зараження: саме радіація стала причиною смерті Литвиненка 23 листопада. 5 грудня стало відомо, що британська влада розглядають Лугового як головного підозрюваного у справі про смерть Литвиненка.
Допит Лугового (за даними ЗМІ, спрямованого в ту ж клініку, куди з ознаками променевої хвороби був направлений Ковтун) кілька разів відкладався, але 11 грудня всі-таки відбувся. Лугового допитували як свідка.
26 січня 2007 року з'ясувалося, що британська влада готуються зажадати від РФ екстрадиції Лугового. За даними преси, до цього часу були знайдені докази, достатні для обвинувачення колишнього офіцера в отруєнні Литвиненка. 28 січня в британській пресі з'явилося нове повідомлення, згідно з яким слідчі готувалися закрити справу про смерть Литвиненка: у них нібито було достатньо доказів для пред'явлення звинувачень Луговому і Ковтуну, але екстрадиція підозрюваних в Великобританію представлялася неможливою.
22 травня 2007 року британська прокуратура звинуватила Лугового в отруєнні Литвиненка. У ЗМІ повідомлялося, що британська влада має намір вимагати у Росії його екстрадиції. Зі свого боку, Генпрокуратура Росії оголосила, що суд над Луговим може відбутися лише в Росії і тільки в тому випадку, якщо Великобританія передасть російській стороні достатні докази його провини. Сам Луговий раніше наполягав на своїй невинності і, крім того, пообіцяв незабаром зробити якісь сенсаційні заяви.
28 травня російський МЗС отримав від британської влади і передав до генпрокуратури Росії документи з проханням про видачу Лугового. На наступний день в ЗМІ з'явилося повідомлення про те, що в матеріалах британського кримінальної справи стосовно Лугового як співучасника фігурує Ковтун. Посольство Великобританії в Москві цю інформацію спростувало.
31 травня прозвучали обіцяні заяви Лугового. Він повідомив, що Литвиненко і Березовський були завербовані британською розвідкою MI-6. За словами Лугового, його самого Литвиненко намагався залучити для збору компромату на президента РФ Володимира Путіна і членів його сім'ї. Категорично заперечуючи свою і Ковтуна причетність до отруєння Литвиненка, Луговий висунув три версії вбивства. За його словами, за вбивством колишнього офіцера могли стояти британські спецслужби, представники "російської мафії" або Березовський. У червні на підставі заяв Лугового ФСБ порушила кримінальну справу за ознаками шпигунства.
Реакція британської влади на відмову Росії видати Лугового виявилася жорсткою. Ідею проведення процесу в Росії британці відкинули: на їхню думку, такий процес не міг бути об'єктивним і чесним. У липні 2007 року представник нового прем'єр-міністра Великобританії Гордона Брауна оголосив, що британська сторона може згорнути співпрацю з РФ в ряді областей. 16 липня міністр закордонних справ Великобританії Девід Мілібенд повідомив, що з країни будуть вислані чотири російські дипломати і британська влада внесуть зміни в процес видачі віз росіянам. Росія відповіла симетричними заходами.
У вересні 2007 року Луговий подав позов до Тверського суду Москви, зажадавши 20 мільйонів рублів від газети "Комерсант". За словами адвоката Лугового Тетяни Стукалова, видання в статті "Бориса Березовського зарахували в шпигуни" поширило відомості, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність і ділову репутацію її клієнта. Головний редактор газети Андрій Васильєв підтвердив, що незважаючи на відсутність судового рішення у зазначеній статті Литвиненко був названий жертвою Лугового, і заявив про готовність визнати звинувачення, проте був вражений сумою виставленого позову. Крім грошової компенсації представники позивача хочуть домогтися від видання публікації спростування.
15 вересня 2007 року лідер партії ЛДПР Володимир Жириновський в інтерв'ю Російській службі новин повідомив про те, що Луговий буде другим в списку кандидатів від ЛДПР на виборах в Держдуму РФ. На наступний же день Луговий підтвердив, що має намір взяти участь в парламентських виборах в грудні 2007 року.
17 вересня 2007 року відбувся передвиборний з'їзд ЛДПР, на якому затвердила виборчі списки своїх кандидатів. Як і очікувалося, прізвище Лугового була внесена у федеральний список під другим номером. На прес-конференції після з'їзду Луговий розповів журналістам, що в політику його "змусило життя". За його словами, рішення вступити в ЛДПР і балотуватися в Держдуму було прийнято їм задовго до з'їзду, і в партію він попросився за своєю ініціативою. "Цілковитою дурістю" Луговий назвав версію про те, що він пішов на вибори заради отримання депутатської недоторканності.
Луговий одружений, у нього дві дорослі дочки і син 1998 року народження. У пресі публікувалися повідомлення про те, що, за твердженням самого Лугового, у його дружини і дітей в грудні 2006 року таже були виявлені сліди полонію.
opinion
Pimienta 20.02.2008 4:00:19
мені подобається Луговий, в ньому стільки лондонського шику!