Azərbaycanlı.org

Історія

* * *

Історія Азербайджану

(Загальна інформація)

Історичні землі Азербайджану, оточені з півночі Великими Кавказькими горами, із заходу - гірськими хребтами Алагёз, що включають басейн озера Гёйджа і Східний Анадолу, зі сходу - Каспійським морем, а з півдня - просторами Султаніат-Занджан-Хамадана є одним з центрів стародавньої культури, що стояла біля витоків сучасної цивілізації.

На цій території - історичних землях Азербайджану - азербайджанський народ створив багату і своєрідну культуру і традиції державності.

Історичне вимова назви "Азербайджан" було різним. Починаючи з давніх часів, з витоків цивілізації, ця назва звучала як Андірпатіан, Атропатена, Адірбіджан, Азірбіджан і, нарешті, Азербайджан. Написання в сучасній формі - "Азербайджан", засноване на древнеісторіческіх, антропологічних, етнографічних та письмових джерелах.

Предмети, виявлені під час археологічних розкопок дозволили вивчити історію побуту і культури Азербайджану. На підставі етнографічних матеріалів, зібраних під час експедицій, були вивчені традиції, побутова і моральна культура, давні форми правління, сімейні взаємини і ін.

В результаті проведених на території Азербайджану археологічних досліджень були виявлені цінні зразки, які стосуються предметів побуту і культури перших жителів, її населяли, що послужило запорукою включення території нашої Республіки в список територій, на яких відбувалося формування людини. На території Азербайджану знайдені найдавніші археологічні і палеонтологічні матеріали, що підтверджують початок життя тут первісних людей 1,7-1,8 мільйона років тому.

Територія Азербайджану надзвичайно багата археологічними пам'ятками, які підтверджують те, що ця країна є одним з найдавніших місць поселення людини в світі. Археологічні знахідки, виявлені в печерах Азих, Таглар, Дамджили, Дашсалахли, Газма (Нахічевань) і інші пам'ятники старовини, в тому числі щелепу Азихской людини (Азихантропа) - стародавньої людини Ашёльского періоду, який проживав тут 300-400 тисяч років тому, вказують на приналежність Азербайджану до територій, на яких відбувалося формування первісних людей.

Завдяки цій стародавній знахідку територія Азербайджану занесена в карту "Найдавніші жителі Європи". Азербайджанський народ, в той же час, є одним з народів, що володіють традиціями найдавнішої державності. Історія державності Азербайджану налічує приблизно 5 тисяч років.

Перші державні формування або етнополітичні об'єднання на території Азербайджану були створені ще починаючи з кінця IV, початку III тисячоліття до нашої ери в басейні Урмии. З'явилися тут найдавніші азербайджанські держави зіграли важливу роль у військово-політичній історії всього регіону. >>>

* * *

Етнічна панорама Закавказзя в XIX столітті

Офіційно, точно, незаперечно

Емін Мамедлі (Москва)

12 жовтня 1813 року було під писаний Гюлістанський договір, зі гласно якому вперше до складу Російської Імперії були включе ни азербайджанські землі, а саме вісім ханств, захоплених нею в 1804-1813 рр. Вони отримали статус провінцій. Росія відразу ж приставні пила до камеральної опису матеріальних і людських ресурсів за воювали ханств. З'явилися опи сания кожної з провінцій. Метою було впорядкування їх податкової системи на користь скарбниці. Ці про процеси супроводжувалися витісненням місцевої знаті (ханів, беків, агала- рів), тобто створювалися умови при яких вони змушені були емігрувати.

За Туркменчайскому з угодою, підписаною 10 лютого 1828 року, Персія "назавжди" поступилася Росії ще два азербайджанських ханства: Еріванське і Нахічеванське. 21 березня 1828 був опублікований Найвищий Маніфест, в якому ці два ханства б чи названі Вірменської Областю. Це послужило хорошою страховкою при масовому переселенні вірмен з Персії на ці споконвічно азербайджанські землі. Переселенський комітет очолювали полковник Л.Я. Лазарєв і підполковник князь М.З.Аргутінскій-Долгоруков - етнічні вірмени. В результаті їх активної діяльності в найкоротші терміни в межах Імперії розселився не менше 8 тисяч вірмен ських сімей!

Одночасно, відповідно до XIV ст Туркменчайского до говірки, вглиб Персії насильно виселялися представники Азербайд жанской знаті і духівництва, «не угодні" нової влади. Їхнє майно відходило скарбниці або переселенцям-вірменам. У своїх листах графу І.Ф. Паскевич-Ериванське А. С. Грибоєдов відзначав свавілля по відношенню до азербайджанського насе-лення, в тому числі знаті і естест венную їх тривогу.

Змінам етнографічної ситуації в Закавказзі, які йшли в ті роки, присвячені дотримуюся щие книги: "Опис переселення вірмен аддербіджанскіх в межі Росії" С. Глінки, "Переселеніе- християн з Туреччини" і "Відродження Вірменії" В.Алотта, "сношая ня Петра Великого з вірменським народом: Документи "Г.А.Езова і інші. Г.А.Езов, намагаючись "оправ дати" цю "переселенських політи ку" пише: "мусульмани по духу свого світогляду ворожі християнської влади".

Незважаючи на виправдані про тести азербайджанського населення, політика адміністрації Кавказу практично не змінювалася. Кінець кожної російсько-турецької війни XIX століття (1828-29 рр., 1853-56гг. І 1877 78гг.) Супроводжувався масової де портація мусульманського селення Закавказзя і розселенням на його місці християнського населення інших регіонів, в основному великоросів, малоросів, білорусів , німців, чехів, поляків, засланих на Кавказ після польських повстання 1831 і 1863 рр. і т.д.

На місцях цим процесом керували представники етнічних вірмен. Незабаром з'ясувалося, що йде широке розселення регіону саме вірменськими переселенцями. >>>