Українські різдвяні традиції - як в Україні святкували Різдво в старовину?

Різдво в Україні Різдвяний піст Різдву Христовому передує сорокаденний Різдвяний піст (св. Чотиридесятниця),...

Різдво в Україні
Різдвяний піст
Різдву Христовому передує сорокаденний Різдвяний піст (св. Чотиридесятниця), який також називають Філіппова. Головна мета Різдв поста полягає в духовному очищенні людини, щоб зустріти Різдво з чистою душею.
Правила утримання, встановлені Церквою в Різдвяний піст, настільки ж суворі, як і Петрів піст. Забороняється м'ясо, вершкове масло, молоко, яйця. Крім того, в понеділок, середу і п'ятницю Різдвяного посту статутом забороняються риба, вино і єлей і дозволяється вживати їжу без масла тільки після вечерні.
В інші дні - вівторок, четвер, суботу та неділю - дозволено приймати їжу з рослинною олією. Риба під час Різдвяного посту дозволяється в суботні та недільні дні й великі свята, наприклад, в свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, в храмові свята і в дні великих святих, якщо ці дні припадають на вівторок або четвер. Якщо ж свята припадають на середу або п'ятницю, то дозвіл поста покладено тільки на вино і єлей.
В останній тиждень перед святом піст посилюється. Крім поста тілесного, церква нагадує про піст духовний. Справжній піст пов'язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ, з утриманням від подружнього життя, з виключенням розважальних і видовищних заходів, перегляду телевізора.
Скільки днів святкують Різдво?
В Україні Різдво починають святкувати в Святий вечір - 6 січня, тоді ж і закінчується різдвяний піст. Після Різдва настають коляда або святки - 12 днів, протягом яких відзначається свято.
На другий день Різдва, 8 січня святкується Собор Пресвятої Богородиці. Цей день присвячений прославлянню Божої Матері, "радість світу народила".
За традицією в дні святкування Різдва звершується пам'ять перших християнських мучеників: апостола первомученика і архідиякона Стефана, Нікомидійського мучеників, які постраждали під час гонінь на християн в Малій Азії в IV столітті, а також мучеників немовлят у Вифлеємі вбитих.
Перша неділя після Різдва присвячується прославлянню праведного Йосифа, Обручника Діви Марії, яка стала Богодитини своїм земним батьківством; царя Давида, засновника роду, з якого очікувався Месія і до якого належала Діва Марія, і Якова, брата Господнього, який був свідком таємниці Боговтілення, супроводжував Марію, Йосипа і Немовляти Ісуса під час їх втечі в Єгипет, і який згодом очолив першу християнську громаду в Єрусалимі.
Різдвяний стіл у Святий вечір перед Різдвом
Сучасним господаркам не слід плутати вечерю, приготовану на Святий вечір, і сімейну вечерю на Різдво Христове.
В Україні вечірня трапеза на Святий вечір, 6 січня, супроводжується багатьма традиціями і обрядами. Напередодні Різдва церква наказувала суворий піст - цілий передріздвяний день віруючим не можна було їсти і пити. Вечеря на Святий вечір був для них першою трапезою в цей день - їм і закінчувався 40-денний передріздвяний піст. За стіл можна було сідати з появою на небі першої зірки, в пам'ять про Віфлеємську зірку, що сповістила пастухам про народження Христа.
Головними стравами на український Святий вечір є кутя - пшенична або рисова каша з медом, маком та родзинками, та узвар - компот із сухофруктів. Всього на столі в Святий вечір має бути 12 пісних страв, серед яких за старих часів готували пісний борщ з грибами, горох, капусник, рибні страви, вареники з капустою, кашу гречану, голубці з рисом, пісні млинці, гриби, пироги.
Після вечері, яка зазвичай тривала 3-4 години, кутю та деякі інші страви зі столу не прибирали, а залишали для духів померлих предків, які, за віруванням українців, також приходили «на різдвяну кутю».
А ось на саме Різдво Христове (7 січня) готують велику сімейну вечерю. Пост закінчився, тому на столі можуть бути присутніми різноманітні м'ясні страви: домашня ковбаса, смажене порося, порося, фаршироване гречаною кашею, гусак або качка з антонівськими яблуками, качка з капустою, холодець, окіст, буженина, баранячий бік з кашею, а також млинці, заливна риба, пироги і пряники.

Українські традиції святкування Різдва

колядки

Тут можна подивитися тексти різдвяних пісень, колядок і щедрівок українською та російською мовами

В Україні в перший день Різдва в гості майже не ходили. Лишень одружені діти (з невісткою або зятем) повинні були відвідати після обіду своїх батьків, говорили, що везуть "дідові вечерю".

Під вечір 7 січня йшли перші дитячі ватаги колядників, кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Питали у господарів кому колядувати, найчастіше колядували синові або дочці.

Увечері до громадської коляди "людно" готувалися біля церкви чи школи парубоцькі громади. Обирали свого керівника - Березу (Брезая), латкового (збирає сало й ковбаси), хлібоношу, скарбника, звіздаря (носить зорю), дзвонарів, танцюристів, скрипалів. Колядувати годилося кілька ночей, допоки обійдуть кожну оселю в поселенні.

Детальніше про українські традиції святкування Різдва Христового

різдвяні ворожіння

Ви можете поворожити у нас на сайті в розділі "Ворожіння". Тут представлені і флеш ворожіння і опису різних святочних ворожінь.

Вважається, що саме в "святі" дні можна найточніше передбачити майбутнє. Тому дівчата користувалися моментом і брали участь в різдвяних ворожінь. Цікавило їх, перш за все, чи вийдуть вони в наступному році заміж або залишаться «в дівках», чи будуть багаті чи бідні. Тому дуже багато ворожіння пов'язані з пошуками судженого.
Народні прикмети, пов'язані з Різдвом

Існували численні народні прикмети, пов'язані з погодою на Коляди (Різдво).

Коли, наприклад, перший день Коляд ясний - буде неврожайний рік, а якщо похмурий, сніг йде - урожайний.

Якщо в колядний вечір і вночі на небі багато зірок - влітку буде багато грибів; якщо в другій половині дня посипле град - горох буде великий, якщо сніг - будуть добре роїтися бджоли.

Підготовка до Різдва починалася з осені

В давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка.

Обов'язково з пори жнив дбайливо зберігали обжинкового Рай-Дідуха (Дідуха), в який встромляли стебла різних злакових культур (жита, пшениці, вівса та т.і.) та відбирали м'яке пахуче сіно. До свят завершували практично всю важливу роботу по господарству і ретельно прибирали в будинках - вибілювали помешкання й квітами розмальовували комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники.

Обов'язково намагалися купити справити обновку (новий одяг) для всіх членів родини і новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитви.

У підготовці до різдвяно-новорічних свят були задіяні і малі і старі. Бабусі, деручи перо на подушки, попутно навчали дітвору колядувати, щедрувати і засівати. Хлопці та дівчата, готуючись до колядок, збиралися гуртом, виготовляли ритуальні наряди, вчилися виконувати дійства з вертепом і різдвяною зорею. Також обирали свого головного отамана ( "березу"), побажальніков (той, хто бажатиме), скарбника, міхоношу (той, хто буде носити мішок) та інших виконавців.

Різдво в Україні - злиття християнських та язичницьких звичаїв

Напередодні Різдва - 6 січня (цей день звали Вілія) ще вдосвіта господар і господиня ритуально готували Божу їжу - кутю та узвар. Для цього особливим чином у печі накладалися дрова, які годилося запалювати "живим вогнем" (потерши деревом об дерево, або кресалом), в пізнішій традиції вже користувалися сірниками.

Для куті бралася завчасно потолченная і вимочена пшениця, а також "непочата" - набрана до сходу сонця вода, яку, вважали, освятив уночі сам бог сонця. Це стосувалося і книшів, які виймали з печі "до світа", а в піч садили калачі та пісні пиріжки. Книш випікали, замішуючи його як звичайний хліб, і кладучи зверху маленький хлібець, який звали душею і призначали для духів-Лада, тобто душ померлих предків. Потім господиня готувала на досвітній воді і в новому горщику голубці та інші страви, яких мало бути дванадцять.

Особливо слідкували, щоб Божа їжа була вийнята з печі зі сходом сонця. Для остаточного приготування куті до звареної пшениці додавали мед, волоські горіхи, мак та родзинки (пшениця вважалася символом вічного життя, а мед - вічного щастя святих на Небі). Вар чи узвар готували із сухофруктів (яблук, груш, слив, вишень).

Коли Божа їжа та книші вже на лаві, то з першим променем сонця господар відкривав хатні двері, комори, клуні, стайні і навіть ворота, бо, вважалося, що на землю сходить бог урожаю, достатку і багатства. Чарівним зіллям (маком-видюком) люди обсипали усю домашню живність, щоб віднадити злу силу й ще раз перевіряли чи все готове до Свят-вечора. Тоді вже годилося внести до хати "Святки". Для цього батько брав за руку старшого хлопчика і йшов з ним до стодоли, несучи непочату воду, а хлопчик - три колоски. Там вже стояв приготовлений Рай-Дідух та 12 в'язок запашного сіна. Все це кропили досхідною водою і, засуджували молитву: "Милостивий Боже, і ти, Сонце праведне, з Святим Різдвом! торік дали ви урожай, дали добро, багатство і здоров'я ... Пошліть іще краще цього року!"

Потім брали Рай-Дідуха й сіно та несли до оселі, де господиня зустрічала їх з книшем та запаленою свічкою. Згодом усі разом встановлювали Дідуха на покуті, встеляли сіном стіл та долівку, і дітки ритуально каталися по підлозі, щоб не переводилася живність.

Згідно традиційного українського світогляду Рай-Дідух вміщав в собі дідухів-пращурів, духу житла, добрих духів-Лада. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з ниви до клуні. А інші духи-Лада переходять з полів у ліси, гори і долини. Саме на Вілію духи разом із Дідухом, якого ще звуть "Раєм" (бо саме там перебувають душі), входять до оселі людей і для них господарі влаштовують Святу Вечерю. На цю Багату Кутю крім добрих духів приходять і бог урожаю та бог домашніх тварин.

До тих пір поки Рай-Дідух стоїть на покуті суворо заборонялося виконувати будь-яку роботу, окрім догляду худоби. У цю пору господині навіть виносили з оселі віника, щоб не підмітати в хаті. Святим називали не лише вечерю 6.01, але й наступні вечері аж до Щедрого Вечора 13.01. У цю пору годилося лише святкувати й не працювати.

Місце ж Дідуха в хаті звалося "Раєм", бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.

Поверх сіна на столі стелили першу скатерку для добрих душ та, розклавши по краях чар-зілля або часник, застеляли другу скатертину - для людей. Посеред столу господар ставив для духів книша, а господиня паляницю, в яку вставляли свічку.

Кутю і узвар урочисто переносили на покуть, попередньо зібравши з куті сухий верх для живності. Діти в цей час магічно квоктали і дзижчали, щоб кури й бджоли велися. Кутю накривали книшем, узвар - короваєм і, попоравши худобу, всі чекали настання сутінок.

Готуючись до вечері, родина вбирала ошатний одяг й нетерпляче чекала першої зорі на нічному небі, бо цілий день потрібно було постити і нічого не їсти.

Вийшовши на подвір'я, діти стежили за небом і з появою зірки, заходили в хату й сповіщали довгождану звістку. З цього моменту можна було розпочинати Святу вечерю.

Українські звичаї на Святий вечір - ніч перед Різдвом

Першим за стіл сідав господар, а за ним по старшинству й інші. Всі поважно продували лави, щоб не присісти на Духа, бо вважалося, що на багату кутю приходять духи предків. Під час святої вечері не годилося вставати з-за столу (це могла робити лише господиня, яка сідала перед столом), розмовляли поважно й не голосно.

У Вілію, напередодні Святої вечері, не гоже було ходити в гості або до іншої хати, а також нічого не позичали. Всі намагалися бути вдома разом і навіть подорожуючі воліли повернутись до цього дня додому. Розпочинаючи Святу Вечерю, господар з молитвою набирав з горщика у нову макітру кутю, додавав тертого маку та медову ситу й ставив на стіл (де горіла запалена свічка, лежав книш та паляниця). В першу чергу годували худобу й домашню живність.

Потім найстарший господар брав ложкою кутю й промовляв молитву за покійних дідів і батьків, запрошуючи їх на вечерю. Для них та відсутніх членів родини на столі спеціально ставили дві чарки і тарілки (з них ніхто не їв, і туди насипали куті). У деяких районах зберігся звичай підкидати ложку куті до стелі, приказуючи, щоб Бог послав багато приплоду в господарстві. Потім господар підносив чарку і вимовляв молитву за сущих членів родини. За вечерю чарка чергою обходила всіх дорослих родичів, а страви споживали зі спільних мисок.

Вважалося доброю прикметою, коли на Святу Вечерю приходили одинокі, бідні, неприкаяні люди. Їх щедро приймали й догоджали.

За традицією, на Святвечір, мало бути "багато" - 12 пісних страв: кутя, узвар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби. Після вечері, яка тривала кілька (3-4 ) годин, кутю та деякі інші страви не прибирали зі столу, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу вечерю вдруге. для них також ставили склянку води і чистий рушник.

Після вечері люди починали співати колядки, які ще з дохристиянських часів присвячувалися створенню Світу, Богу-сонцю, урожайності і приплоду домашньої живності. Проводили ворожіння за бадилинками, які витягали з-під скатерки на столі. Потім батьки обдаровували дітей, гостей і один одного грошима і подарунками, що символізувало майбутній достаток і багатство.

Після Святої Вечері й частування не годилося спати, особливо господареві та господині, які прилягали відпочити одягнутими, щоб не заснути. Намагалися без потреби не виходити з дому або з двору й нічого не позичати до ранку. Лише діти могли віднести обрядову їжу дідусям, бабусям чи хрещеним батькам, які жили поруч.

Віконця осель всю ніч виблискували світлом, бо й свічки не гасили на Святий Вечір, вони самі мали догоріти повністю. Всі розмови велися спокійно, поважно й стосувалися вони предків роду та господарства. Не можна було злитися, сваритися, говорити щось погане, тому що це могло збутися, оскільки в цю ніч злі духи, відьми й інші недобрі сили блукали попід вікнами і все чули.

Святкування Різдва

Під ранок до сходу сонця починали ходити хлопчики-віншувальники (дівчаткам ходити з вітаннями не годилося) і "віншували".

Віншувальникам дуже раділи, бо господарі переживали, щоб першою не прийшла особа жіночої статі. Тому радо обдаровували хлопців грішми та гостинцями (цукерками, яблуками, горіхами, книшиком і т.д.).

7 січня святкували перший день Різдва Христового (годилося відзначати три дні 7 - 9.01). Зранку вся родина або кілька представників йшли до церкви на святкову молитву, яка присвячувалася спогадам про народження Ісуса Христа. Повертаючись з церкви, люди радо віталися:

- Христос народився! - Славімо його! або - З Святим Різдвом будьте здорові!

Іноді, вранці господар знову ставив свічку, обкурював хату, кропив святою водою, господиня мила посуд і всі ще раз з молитвою сідали за пісний стіл. І тільки після цього ще раз милися миски, ложки й накривали скоромні страви, люди розговляються, бо піст скінчився. До Різдва спеціально підгодовували й кололи кабана, щоб приготувати ковбасу, кишку (кров'янку), холодець, сальтисон, печеню з гречаною кашею. Готували також одну молочну страву.

Після такого ситного обіду господар клав на порозі сокиру й домочадці, переступаючи через неї, виходили з дому. Господар йшов порати худобу, а літні люди й молодь йшли в село для спілкування. У перший день Різдва в гості майже не ходили. Лишень одружені діти (з невісткою або зятем) повинні були відвідати по обіді своїх батьків, казали, що везуть "дідові вечерю".

Уже під вечір йшли перші дитячі ватаги колядників, кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Питали у господарів кому колядувати (найчастіше синові чи дочці), ставали перед "застільних вікном" і виспівували магічні вірші-молитви. Люди з вірою, надією та повагою ставились до таких щиросердних "вістунів добра і щастя".

Скільки днів святкують Різдво?