Велелюдне полотно Шекспіра

Мартін Хілскі (Фото: ЧТК) Мартін Хілскі:

«Я думаю, що, в цілому, постановка п'єси« Генріх IV »здійснюється частіше, ніж« Генріх V »і це - завдяки Фальстаф і дуже широкого охоплення. П'єса настільки багатолюдна, що я порівнюю її з полотнами фламандського живописця Брейгеля, на яких зображений різний люд. Ось і Шекспір ​​зображує велелюддя ».

- Однак на подвір'ї Празького граду і на інших чеських підмостках, де в рамках «Шекспірівських урочистостей» розігрується дія п'єси «Генріх IV», полку чудово виписаних Шекспіром простолюдинів, та й дворян, поубудет, так як постановка режисера Луції Білоградський передбачає більш мінімалістичний варіант участі акторів.

«Так, і мені цього трохи шкода, але нічого не поробиш, кількість героїв п'єси і саму п'єсу довелося скорочувати. У ній є безліч придворних, дрібних злодюжок і інших невеликих шекспірівських героїв, які насправді є великими - в певному сенсі. У п'єсі кишить життя того часу, а нам довелося обмежитися головними контурами, головними героями і основними проблемами. Але, в цілому, думаю, привабливість «Генріха IV» полягає в різноманітті і в тому, скільки світла вона на той період проливає ».

Мартін Хілскі, Луція Білоградський і Ян Доланскі (Фото: ЧТК) Ми вже згадували раніше, що п'єса «Генріх IV» спочатку називалася «Джон Олдкасл» - це ім'я одного з сучасників Генріха V, реальний прототип Фальстафа, який підтримував стосунки з чеськими панами і навіть з Яном Гусом. Шекспір ​​перейменував цю п'єсу зовсім не добровільно, а під тиском обставин ...

«З тієї причини, що до нього звернулися нащадки Олдкасла, яка дорікнула Шекспіра в тому, що він заплямував честь всієї їх сім'ї, створивши в п'єсі настільки ганебний образ Джона Олдкасла, який на ділі загинув мученицькою смертю. Шекспір, в свою чергу, знав, що якийсь Джон Фальстоф воював проти Жанни Д'Арк у Франції - думаю, що так і з'явився лицар Ян, як ми по-чеськи говоримо, Фальстаф ».

- Театральний генезис тут йде корінням ще глибше - в Грецію, до Аристофану, де такий антигерой, як згадуваний нами лицар Фальстаф з «Генріха IV», був також відомий - безмежний егоїзм ...

«А знаєте, що мене вражає? Що цей крайній егоїст, заради досягнення власних цілей знецінюючий честь, та й славу, виконує в суспільстві певну функцію, і навіть позитивну - він дуже товариський ».

«Генріх IV» - Завсідник трактиру, душа суспільства ...

«Так, крім усього іншого, і це для мене найцікавіше в цьому Фальстафі як невід'ємної частини гулянок. Король розпусти і веселощів, в яких було все дозволено. Веселощів, що відбувалися в святкову пору доби середньовіччя, епохи ренесансу. Це був не театр, а справжні ритуали, які існували тоді в англійських селах і у Франції, і я сприймаю Фальстафа як людини, який робить світ більш веселим ».

- Фальстаф просто не народжений для війни ...

«І великодержавну політику з Фальстаф теж не провести, вони все зіпсують, зате з ними весело. Життя було б набагато більше сумній без Фальстафа, та й без трактирів. І п'єса «Генріх IV» завершується відкиданням веселого світу і прийняттям королівської відповідальності, боротьбою за владу. Підготовкою вторгнення до Франції, а на війні Фальстаф, як ми знаємо, зовсім не місце ».

- Як і бравому воякові Швейку ...

«Генріх IV» (Фото: Віктор Кронбауер, AGENTURA SCHOK) «Причому Фальстаф не є Швейком, хоча, думаю, він і здатний був би сказати - не стріляйте, тут же люди! Це в його характері, і все ж він - не Швейк. У нього інша природа характеру, але з Швейком його зближує прагматичний склад розуму, він тримається внизу. Фальстаф - це така всеосяжна тілесність, він все ідеали втілює в задоволення потреб тіла, що і являє матеріальне тіло цієї п'єси, або, точніше, товсте черево п'єси ».

Майже щороку в рамках «Літніх шекспірівських урочистостей» здійснюється прем'єрна постановка однієї з п'єс англійського драматурга, перекладеної Вами, ця традиція буде продовжуватися? І ще - коли «під дах» однієї книги зберуться всі шекспірівські герої; Ви ж, страшно й подумати, перевели всі його п'єси?

«Це обов'язково буде тривати, хоча вже й чимало з того, що я перекладав, було зіграно. Звичайно, і залишилося чимало. А що стосується книги, в наступному році вийде збори всіх п'єс Вільяма Шекспіра в моєму перекладі, це пов'язано і з чеськими традиційними «шекспірівського урочистостями», так що можливо, і буде представлено в рамках урочистостей. Це буде однотомник, я називаю його Біблією Шекспіра - все п'єси в перекладі одного перекладача, такого поки в Чехії не було ».

«Генріх IV» (Фото: Віктор Кронбауер, AGENTURA SCHOK) - В цей однотомник увійде тридцять вісім або тридцять дев'ять п'єс Шекспіра?

«Тридцять вісім" канонічних "п'єс, щодо яких існує загальновизнана думка, що їх автором є Вільям Шекспір. Вами згадана тридцять дев'ятий, «Едуард III», туди не потрапила, так як в цьому питанні немає одностайності серед літературознавців, тим більше, що, думаю, вона не особливо примітна. Вона, звичайно, історична, схожа на «Генріха V».

- Ви перевели не тільки все шекспірівські п'єси, але і сонети уродженця Стредфорд ...

«Так, і вони увійдуть в книгу, сто п'ятдесят чотири, знову ж канонічних, сонета, великі наративні вірші« Згвалтування святий Лукреції »і міфологічна любовна поема« Венера і Адоніс »- дійсно прекрасна еротична поезія, а також алегорична« Фенікс і голубка » . Швидше за все, «Фенікса» написав не Шекспір, а в додатку будуть опубліковані вірші, які не є канонічними, такі, наприклад, як «Скарга коханки», які спочатку публікувалися додатком до «Сонет» - цілком можливо, що її теж склав НЕ Шекспір - однозначної відповіді на це питання просто немає ».

Професор Мартін Хілскі вирішив помістити в «Шекспірівську біблію» твори зі спірним авторством, за прикладом англійських видань.

«Ці вірші присутні абсолютно у всіх повних зібраннях творів Шекспіра, виданих в Англії, хоча їх видавці і сумніваються в авторстві деяких з них. Я зробив це заради читача, нехай він сам вирішить, що написав Шекспір, а що ні ».