Великий Гетсбі (Аудіокнига) - Фіцджеральд Френсіс Скотт, читає Джахангир А.

Аудіокнига: Великий Гетсбі
Автор: Фіцджеральд Френсіс Скотт
Жанр: роман
Рік випуску діє до: 2016
Читає: Джахангир Абдуллаєв
Мова: Русский
Час звучання: 6:54:43
Формат: MP3
Видавництво: Аудіокнига своїми руками
Бітрейт аудіо: 112 кбіт / c
Розмір: 332.56 Mb
Роман був початий Фіцджеральдом в Нью-Йорку, а закінчений і опублікований в Парижі, де він тоді проживав під час своєї подорожі по Європі. Дія роману, головною лінією сюжету якого є любовна історія з детективної і трагічною розв'язкою, розвивається недалеко від Нью-Йорка, на «золотом узбережжі» Лонг-Айленда, серед вілл багатіїв. У 1920-ті роки слідом за хаосом Першої світової американське суспільство вступило в безпрецедентну смугу процвітання: в «буремні двадцяті» економіка США стрімко розвивалася. У той же час «сухий закон» зробив багатьох бутлегерів мільйонерами і дав значний поштовх розвитку організованої злочинності. Захоплюючись багатими і їх чарівністю, Фіцджеральд в той же час ставить під сумнів необмежений матеріалізм і криза моралі Америки тієї епохи.
Завантажити аудіокнигу: Фіцджеральд Френсіс Скотт - Великий Гетсбі

В юнацькі роки, коли людина особливо сприйнятлива, я якось отримав від батька рада, надовго запалий мені в пам'ять.

Якщо тобі раптом захочеться засудити кого то, сказав він, згадай, що не всі люди на світі володіють тими перевагами, якими володів ти.

До цього він нічого не додав, але ми з ним завжди прекрасно розуміли один одного без зайвих слів, і мені було ясно, що думав він набагато більше, ніж сказав. Ось звідки взялася у мене звичка до стриманості в судженнях звичка, яка часто служила мені ключем до найскладнішим натурам і ще частіше робила мене жертвою запеклих набриднуть. Нездоровий розум завжди відразу чує цю стриманість, якщо вона проявляється в звичайному, нормальному людині, і поспішає за неї вчепитися; ще в коледжі мене незаслужено звинувачували в політиканство, тому що самі нелюдимий і замкнуті студенти перевіряли мені свої таємні жалі. Я зовсім не шукав подібного довіри скільки разів, помітивши деякі симптоми, які передвіщають чергове інтимне визнання, я приймався сонно позіхати, поспішав уткнуться в книгу або пускав на себе задерикувато-легковажний тон; адже інтимні визнання молодих людей, по крайней мере та словесна форма, в яку вони одягнені, являють собою, як правило, плагіат і до того ж страждають явними недомовками. Стриманість в судженнях заставу невичерпної надії. Я до сих пір боюся втратити щось, якщо забуду, що (як не без снобізму говорив мій батько і не без снобізму повторюю за ним я) чуття до основних моральних цінностей відпущено природою не всім в однаковій мірі.

А тепер, похвалившись своєю терпимістю, я повинен зізнатися, що ця терпимість має межі. Поведінка людини може мати під собою різну грунт твердий граніт або в'язку трясовину; але в якийсь момент мені стає наплювати, яка там під ним грунт. Коли я минулої осені повернувся з Нью-Йорка, мені хотілося, щоб весь світ був морально затягнуть в мундир і тримався по стійці смирно. Я більше не прагнув до захоплюючим вилазкам з привілеєм заглядати в людські душі. Тільки для Гетсбі, людини, чиїм ім'ям названа ця книга, я робив виняток, Гетсбі, здавалося, утілював собою все, що я щиро зневажав і зневажаю. Якщо міряти особистість її вмінням себе проявляти, то в цій людині було воістину щось чудове, якась підвищена чутливість до всіх обіцянок життя, немов він був частиною одного з тих складних приладів, які реєструють підземні поштовхи десь за десятки тисяч миль. Ця здатність до миттєвого відгуку не мала нічого спільного з в'ялою вразливістю, пишно іменованої артистичним темпераментом, це був рідкісний дар надії, романтичний запал, якого я ні в кого більше не зустрічав і, напевно, не зустріну. Ні, Гетсбі себе виправдав під кінець; не він, а то, що над ним тяжіло, та отруйна пил, що здіймалися навколо його мрії, ось що змусило мене на якийсь час втратити будь-який інтерес до людських швидкоплинним сумам і радощів похапцем.

Я належу до поважного заможному сімейства, ось уже в третьому поколінні грає видну роль в житті нашого Середньозахідна містечка. Каррауей це цілий клан, і, за сімейними переказами, він веде свій родовід від герцогів бекліті, але родоначальником нашої гілки потрібно вважати брата мого дідуся, того, що приїхав сюди в 1851 році, послав за себе найманця в Федеральну армію і відкрив власну справу по оптової торгівлі залізним товаром, яке нині очолює мій батько.