Відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадян, при визнанні індивідуального підприємця банкрутом

Розділ: « Цивільне право і процес »

Суб'єктами зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян, як і в інших зобов'язаннях, є боржник (зобов'язана особа) і кредитор (власник права). Боржником в зазначених зобов'язаннях може бути будь-яка особа, яка порушила суб'єктивні цивільні права громадянина, в тому числі і індивідуальний підприємець.

Згідно п. 1 ст. 1064 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, завдана майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Особою, яка зобов'язана до відшкодування шкоди, за загальним правилом є той суб'єкт, діями (бездіяльністю) якого заподіяно шкоду потерпілому. Однак в ряді випадків закон встановлює спеціальні норми, в силу яких шкоду, заподіяну діями (бездіяльністю) однієї особи, відшкодовується іншою особою. Так, юридична особа або громадянин відшкодовує шкоду, заподіяну його працівником при виконанні трудових (службових, посадових) обов'язків (п. 1 ст. 1068 ЦК України).

В результаті застосування зазначених правових положень індивідуальні підприємці стають боржниками в зобов'язаннях внаслідок заподіяння шкоди, і на них покладається обов'язок з відшкодування втраченого потерпілим заробітку (доходу), а також додатково понесених витрат, викликаних ушкодженням здоров'я, або обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої в разі смерті годувальника.

Припинення діяльності в якості індивідуального підприємця фізичною особою можливо з підстав, передбачених ст. 22.3 Федерального закону від 08.08.2001 р №129-ФЗ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та індивідуальних підприємців», в тому числі в зв'язку з прийняттям судом рішення про визнання індивідуального підприємця неспроможним (банкрутом).

Визнання індивідуального підприємця банкрутом регулюється гл. X Федерального закону від 26.10.2002 №127-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» (далі - Закон про банкрутство). Крім того, до відносин, пов'язаних з банкрутством громадянина, застосовуються правила, встановлені гл. I-VIII Закону про банкрутство, якщо інше не передбачено гл. X цього закону.

Кредитори за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, правом на подачу заяви про визнання індивідуального підприємця банкрутом не володіють, однак при введенні процедур, застосовуваних у справі про банкрутство громадянина, вони мають право пред'явити свої вимоги. При цьому законодавець особливо обумовлює, що вимоги даної групи кредиторів, не заявлені при введенні процедур, застосовуваних у справі про банкрутство громадянина, зберігають силу після завершення процедур, застосовуваних у справі про банкрутство громадянина (п. 3 ст. 203 Закону про банкрутство).

Після прийняття арбітражним судом рішення про визнання індивідуального підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги громадян, перед якими громадянин несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, задовольняються в першу чергу шляхом капіталізації відповідних платежів.

При визначенні правил капіталізації платежів слід керуватися ст. 135 Закону про банкрутство, яка регламентує розмір і порядок задоволення вимог громадян, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю. Сама ст. 135 Закону про банкрутство відсилає до акту Уряду Російської Федерації, який повинен визначити порядок і умови капіталізації почасових платежів і який до теперішнього часу не прийнятий. Незважаючи на відсутність необхідних правових положень, що регулюють правила капіталізації платежів (в тому числі методики розрахунку розміру капіталізованих платежів для забезпечення виплат на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, за цивільно-правовим зобов'язанням), капіталізація, тим не менш, повинна здійснюватися.

Зважаючи на відсутність методики розрахунку розміру капіталізованих платежів для забезпечення виплат на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, за цивільно-правовим зобов'язанням визначення розміру вимог громадян слід проводити при застосуванні методу прямого рахунку, тобто шляхом множення суми щомісячної виплати, встановленої громадянинові на дату відкриття ліквідаційної процедури виробництва, на відповідний період часу (період капіталізації), розрахований до досягнення громадянином певного віку (наприклад, Семида яти років) або до настання певної події (наприклад, закінчення навчання в навчальному закладі за очною формою навчання). Період капіталізації не є єдиним для всіх одержувачів виплат по відшкодуванню шкоди і повинен визначатися на підставі системного тлумачення положень ГК РФ і Закону про банкрутство.

Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, заявлених в ході процедур, застосовуваних у справі про банкрутство, за винятком вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, про стягнення аліментів, а також інших вимог, нерозривно пов'язаних з особистістю кредитора і не погашених в порядку виконання рішення арбітражного суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом, або погашених частково, або не заявлених в ході процедур, що застосовуються в справі про банкрутство. Зазначені вимоги кредиторів зберігають силу і можуть бути пред'явлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина в повному обсязі або в непогашеної їх частини (п.п. 1-2 ст. 212 Закону про банкрутство).

Звісно ж, що дана правова норма, виступаючи додатковою гарантією для привілейованих кредиторів, є наслідком закріплення в ст. 24 ГК РФ відповідальності громадянина за своїми зобов'язаннями всім своїм майном (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення). Майно індивідуального підприємця, що використовується ним в особистих цілях, не відокремлюється від майна, використовуваного для здійснення підприємницької діяльності.

Як роз'яснив Вищий арбітражний суд Російської Федерації, після завершення конкурсного виробництва громадянину можуть бути пред'явлені вимоги по зобов'язаннями та обов'язкових платежів, від виконання яких боржник не звільнений і які зберігають свою силу; при пред'явленні зазначених вимог в судовому порядку вони розглядаються в суді за загальними правилами підвідомчості (п. 29 Постанови Пленуму ВАС РФ від 30.06.2011 р №51 «Про розгляд справ про банкрутство індивідуальних підприємців»).

Таким чином, в законодавстві, що регулює відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадян при визнанні індивідуального підприємця банкрутом, простежується реалізація гарантій, наданих громадянам, перш за все Конституцією РФ і Цивільним кодексом РФ, зі створення умов, що забезпечують гідне життя людини, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Законодавець, використовуючи особливості правового статусу індивідуального підприємця, який одночасно є суб'єктом підприємницької діяльності і фізичною особою (громадянином), надає громадянам, перед якими підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, можливість на практиці реалізувати своє право на повне відшкодування заподіяної шкоди.

С.В. Ібрагімова, Пермський державний національний дослідницький університет, м Перм

Матеріали по темі
Джерело // Другий пермський конгрес вчених-юристів: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Г. Пермь, Пермський державний національний дослідницький університет, 28-29 жовтня 2011 року) / відп. ред. О.А. Кузнєцова; Пермський державний національний дослідницький університет - Перм, 2011 - 349 с.

29.12.2011 15:41