Володимир Набоков

1. біографія Цього генія висували на Нобелівську премію з літератури чотири роки поспіль. Бунін ...
2. література
3. Особисте життя
4. смерть

біографія

Цього генія висували на Нобелівську премію з літератури чотири роки поспіль. Бунін вважав його своїм учнем і суперником. Купрін казав, що у цього письменника благородне серце і тверда воля. Твори майстра пера привертали увагу критиків самої різної орієнтації, його нерідко звинувачували у порнографії, розрив з російської літературної діаспорою, зайвому снобізм і навіть в творчому крадіжці.

Але варто сказати, що розповіді Набокова були одними з найбільш популярних і рецензованих в літературі російського зарубіжжя в 20-30-і роки. Книгами Володимира Володимировича зачитуються і до цього дня: критики прискіпливо обговорюють його романи, імениті режисери ставлять фільми, а літератори вишукують нові крупиці в його дивовижною і багатогранною біографії.

Дитинство і юність

10 (22) квітня 1899 року в місті на Неві народився великий письменник, який залишив слід в історії як російської, так і американської літератури. Майбутній романіст разом з братами і сестрами виховувався в привілейованої дворянської сім'ї і не знав, що таке бідність. У Володимира Набокова багата родовід: письменник казав, що предків його бабусі по батьківській лінії можна простежити до 14 століття.

Володимир Набоков

Батька літератора - сина міністра юстиції Дмитра Миколайовича - звали Володимиром. У 1887 році він закінчив школу із золотою медаллю. Володимир-старший уособлював мужність, доброчесність і чесність. Він працював юристом, був основоположником партії кадетів, а також мав славу журналістом і політичним діячем. Честь і гідність були головними складовими для Володимира Дмитровича.

Сім'я Володимира Набокова

У 1911 році чоловік кинув білу рукавичку російському драматургові Михайлу Суворину, який в той час перебував на посаді головного редактора газети «Новий час». Приводом для змагання послужила публікація журналіста Миколи Снессарева, де провокатор безсторонньо відзивався про сім'ю Набокова, назвавши цього пана «людиною, що одружується на грошах». Однак поєдинок так і не відбувся. Примітно, що до цього інциденту батько письменника невтішно відгукувався про дуелі і вважав, що жорстока традиція суперечить російському законодавству і здоровому глузду.

Володимир Набоков з братами і сестрами

Мати письменника - Олена Іванівна - походила з знатного роду: вона була дочкою поміщика і мільйонера Івана Васильовича Рукавишникова, співвласника Ленських золотоносних копалень.

Дитинство Володимира Набокова пройшло в триповерховому будинку на Великій Морській вулиці, яка до Лютневої революції вважалася головним фешенебельним притулком для аристократичних дам і панів. Також велике сімейство відпочивало в своєму маєтку Вира під Гатчиною або виїжджало за кордон - в Італію або Швецію.

Володимир Набоков в дитинстві

Володимир і Олена намагалися дати своїм нащадкам гідне освіту: діти читали класичну літературу, а Бенуа і Добужинський приходили навчати їх малювання. Також юний Набоков не нехтував заняттями спортом: хлопчик обожнював теніс, футбол, катання на велосипеді і гру в шахи. Відомо, що в будинку майбутнього генія літератури вільно говорили на трьох мовах: російській, французькій і англійській, причому останній обдарований хлопчик освоїв досконало.

Володимир Набоков в молодості

А ось російська абетка маленькому Лоді (дитяче прізвисько Набокова) спочатку давалася важко, тому що дитина все переінакшував на англійський манер. Наприклад, замість слова «поснідати» від Володимира можна було почути «побрекфастать» ( «breakfast» з англ сніданок). Після домашнього навчання Набоков вступив в Тенишевское училище, яке свого часу закінчили поет Срібного століття Осип Мандельштам , Прозаїк Микола Станюкович, публіцист Олег Волков та інші відомі літературні діячі.

Володимир Набоков з сачком

В училищі Володимир приїжджав на автомобілі в супроводі шофера в лівреї. До речі, у сімейства Набокових було три машини, що на ті часи вважалося небаченою розкішшю. Під час навчання юнак ревно сидів над літературою і захоплювався ентомологією, особливо майбутній письменник любив колекціонувати метеликів. Примітно, що ці крилаті комахи зустрічалися в творах Володимира більше 570 разів.

література

Творча біографія майстра пера починається в 1916 році. Тоді юний письменник видає поетичну збірку «Вірші», до якого увійшло 68 творів. Примітно, що його викладач російської словесності - Володимир Гіппіус - розкритикував в пух і прах перші творчі потуги Набокова. Він порадив учневі забути про високе мистецтво і направити свої сили в інше русло. На щастя, Лоді не надав значення словам свого вчителя, пропустивши його настанови повз вуха.

Молодий Володимир Набоков

У 1917 році, коли в Російській імперії були «посаджені» перші зернятка Жовтневої революції, сімейство Набокових було змушене бігти до Криму. Там до письменнику прийшла популярність: його твори друкувалися в газеті «Ялтинський голос», а також використовувалися театральними трупами. На початку своєї творчості Набоков віддавав перевагу віршам: у 1918 році у Набокова виходить альманах «Два шляхи», де були надруковані поетичні твори Володимира і його однокласника Андрія Балашова. Крім іншого, письменник знайомиться з ритмічної теорією білого , Яку намагається втілити в своїх працях.

Письменник Володимир Набоков

Більшовицький переворот наніс удар по багатьом сім'ям, і Набокови - не виняток. Тому письменник разом з батьками переїжджає в Берлін - найбільший центр російської еміграції тих років. Поки сім'я живе в столиці Німеччини, Володимир здобуває вищу освіту в Кембріджському університеті, пізніше викладає англійську мову, а також переводить американську літературу.

Книга Володимира Набокова "Повне зібрання оповідань"

У 1926 році виходить дебютний роман Набокова - «Машенька». Ця книга від кірки до кірки просякнута філософською думкою і міркуваннями про роль любові на землі. Варто зазначити, що сюжет твору обертається навколо еміграції, адже головний герой Ганін переїжджає з Росії в незнайому країну. Протагоніст дізнається, що дружина його приятеля Алфьорова - Машенька - збирається відвідати чоловіка. Побачивши фото дівчини, Ганін бачить свою колишню любов, з якою розлучився з молодості. Тому вже забуте почуття головного героя знову починає заповнювати його серце, причому Машенька живе в спогадах, залишаючись за лаштунками в реальності.

Взагалі, перша книга Набокова - це апогей впливу Буніна: Володимир Володимирович намагався йти второваною стежкою цього письменника. Тому в 1926 році учень відправляє примірник першого роману своєму наставнику з підписом: «Не судіть мене занадто строго, прошу вас». Іван Олексійович не спромігся навіть відповісти початківцю романістові, зробивши позначки на одній зі сторінок книги: «Ах, як погано!». Справа в тому, що Бунін судив талант письменника за його витонченості в словесності, ставлячи міркування автора на другий план.

Також в Берліні Набоковим були написані романи «Дар» (1935-1937), «Запрошення на страту» (1935-1936), «Відчай» (1934), і т.д. Більшість рукописів публікувалися в журналі «Сучасні записки», а Володимира дізнавалися під псевдонімом «Сирин».

Володимир Набоков в Америці

У 1936 році, коли до влади прийшов Гітлер , Дружина Набокова була звільнена через ксенофобію, яка прогресувала в країні. З Берліна дорога лежала до Франції, а звідти письменник виїхав до Америки, де з 1940 по 1958 роки працював викладачем в американських університетах. Лекції Володимира Набокова з літератури користувалися популярністю у студентів, адже метр був одним з тих небагатьох вчителів, які могли змусити будь-якого слухача вбирати знання, як губка.

Володимир Набоков читав лекції

Ставши письменником, Сирин винайшов власний стиль: його твори характеризувалися яскравим і неповторним почерком, який в подальшому запозичили деякі автори, наприклад, Соколов або Бітов. Набоков, подібно Чехову , Прискіпливо аналізував душевний стан головних героїв і «змішував» все сінестезіческіе відчуття і спогади з непередбачуваною кульмінацією і розв'язкою. Також метр обожнював гру слів і скрупульозне опис навіть самих незначних деталей.

Володимир Набоков

У 1955 році паризьким видавництвом «Олімпія Прес» публікується роман Володимира Володимировича «Лоліта» - славнозвісне філософський твір письменника з ноткою фрустрації і еротики. У 1960-х Набоков переводить твір на російську мову. До речі, «Лоліта» - це не єдиний твір, що базується на любові дорослої людини до підлітка. До цього письменником була опублікована книга з схожою тематикою - «Камера обскура» (1932).

Книга Володимира Набокова "Лоліта"

«Лоліта» вважається світовим бестселером, проте спочатку зі зрозумілих причин книгу чекала така ж доля, як і роман Джойса «Улісс». Видавництва порахували набоковский сюжет порнографічним, а в деяких країнах на твір було накладено табу. І це не дивно, адже метр описував пристрасні почуття дорослого чоловіка до 12-річної німфетке Долорес.

Кадр з фільму Стенлі Кубрика за книгою Володимира Набокова "Лоліта"

Втім, Сирина і самого лякали подібні думки, тому у свій час він хотів, подібно Гоголю , Спалити свій рукопис, яка була написана завдяки впливу англійської сексолога Хевлока Елліса. Саме через це ексцентричного роману Сирин так і не зважилися віддати заслужену Нобелівську премію з літератури. Також історія фривольної дівчинки і її дорослого залицяльника екранізувалася два рази: в 1962 Стенлі Кубриком (Сценарій написав сам Сирин), а в 1997 році режисером виступив Едріан Лайн.

Особисте життя

З чуток, в дитинстві Набоков був надзвичайно влюбчів: коли йому було 15, він полюбив селянську дочку Полю, а в 16 років зазнав почуття до пухленької дівчині невеликого зростання Валентині Шульгиной. За спогадами письменника, це було кохання з першого погляду. Молоді люди потай зустрічалися і ховалися від очей батьків. Після закінчення гімназії Набоков обіцяв одружитися на Тамарі (так письменник називав свою пасію), але після переїзду до Криму їх зв'язок обірвався. Шульгіна стала прототипом Машеньки в однойменному романі.

Володимир Набоков і Віра Солона в молодості

У 1922 році Набоков зустрічається зі Світланою Зиверт, проте їх союз не увінчався успіхом: батьки коханої були проти Володимира, так як вважали, що письменник в той час не мав постійної роботи.

Володимир Набоков з дружиною

У 1925-му літератор одружується з дівчиною єврейського походження - Вірі Солона, яка стала берегинею його літературної спадщини. Наприклад, після смерті чоловіка вона перевела роман Набокова «Pale Fire» ( «Блідий вогонь»). Ця красива чорноока жінка не тільки розділяла любов метра до творчості, а й займалася з ним разом його улюбленим заняттям - ловом метеликів. 10 травня 1934 року в сімействі Набокових народився син Дмитро, який в майбутньому став американським перекладачем (в тому числі перекладав твори батька) і оперним співаком.

смерть

В останні роки життя Володимир проживає в мальовничому місті на заході Швейцарії - Мотрі - і займається літературною діяльністю. З примітних романів, написаних Набоковим в цей період, можна виділити «Блідий вогонь» (1961) і «Аду» (1969).

Пам'ятник Володимиру Набокову

Влітку 1977 року Володимира Набоков помер від важкої бронхіальної інфекції. Тіло генія літератури кремували і поховали на кладовищі Кларан. На могилі романіста написано: «Володимир Набоков, письменник».

Могила Володимира Набокова

«Лаура і її оригінал» - останній і незакінчений роман літератора, опублікований посмертно. Метр залишив заповіт, щоб рукопис знищили, однак вдова письменника не послухалася останнього бажання чоловіка і незадовго до своєї кончини попросила Дмитра, щоб той виконав волю батька. Але в 2008 році Дмитро Володимирович вирішив, що незавершений роман письменника повинен вийти в світ.

цитати

• «Самотність, як правило, виправлення доступно, але як стан, це - хвороба невиліковна».
• «Трискладові формула людського життя: невороття минулого, ненаситність сьогодення і непередбачуваність майбутнього».
• «Професори літератури схильні вигадувати такі проблеми, як:« До чого прагнув автор? »Або ще гаже:« Що хоче книга сказати? »Я ж належу до тих письменників, які, задумавши книгу, не мають іншої мети, ніж позбутися неї» .
• «Життя - великий сюрприз. Можливо, смерть виявиться ще більшим сюрпризом ».

Бібліографія

• «Машенька» (1926)
• «Король, дама, валет» (1928)
• «Захист Лужина» (1930)
• «Подвиг» (1932)
• «Камера обскура» (1932)
• «Відчай» (1934)
• «Запрошення на страту» (1936)
• «Дар» (1938)
• «Справжнє життя Себастьяна Найта» (1941)
• «Під знаком незаконнонароджених» (1947)
• «Лоліта» (англ. Lolita) (1955)
• «Пнін» (англ. Pnin) (1957)
• «Бліде полум'я» (1962)
• «Ада, або Радості пристрасті: Сімейна хроніка» (1969)
• «Оригінал Лаури» (1975-1977, опублікований посмертно в 2009)