Втратила берега. Чому Тимошенко ніколи не стати президентом
Схоже, від скандалу з північнокорейськими ракетами, який на перевірку виявився не таким вже й скандальним, більше інших постраждає непримиренна опозиціонерка Юлія Тимошенко
Політичне чуття, яке дозволяє Юлії Володимирівні ось уже 20 років перебувати у вищому ешелоні української політики, дало збій. І цей збій зовсім не виглядає випадковим.
Як відомо, серпень для публічних політиків - мертвий сезон. Парламентські канікули, відпустки, курорти ... підтримувати інтерес виборців до своїх персон в цей період особливо складно. Олег Ляшко, наприклад, щодня постить в "Фейсбуці" дачні фоточки в трусах і з собачками, щоб хоч якось нагадувати про себе. Для Тимошенко подібна річна піар-кампанія не застосовується по цілком зрозумілих причин, ось і доводиться "Батьківщині" хапатися за будь-який інформаційний привід, щоб в черговий раз висловити свій рішучий опозиційний протест. І скандальна публікація в New York Times з припущеннями про те, що Україна може бути причетна до постачань до Північної Кореї ракетних двигунів, на тлі загального штилю виявилася як ніколи до речі, і "Батьківщина" відреагувала блискавично, зрозуміло, знову в своєму непримиренному опозиційному стилі.
На персональній сторінці Юлії Тимошенко і паралельно на сторінці "Батьківщини" в "Фейсбуці" з'явився пост з красномовним питанням в заголовку: "Непрофесіоналізм чи злочин влади?" Зрозуміло, питання в заголовку виявилося риторичним, оскільки відповідь тут же був даний Тимошенко нижче. Мовляв, ситуація, що склалася "є прямим наслідком непрофесіоналізму і злочинності президента Петра Порошенка і прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Ця влада знищує Україну!"
Правда, в попередньому абзаці Тимошенко все ж обережно допустила, що інформація про постачання двигунів для балістичних ракет може і не підтвердитися, але на тлі однозначного висновку в останньому абзаці це припущення просто мізерно. Природно, не втрималася Юлія Володимирівна і від апокаліптичного прогнозу, напророкувавши України санкції і повну втрату підтримки Заходу.
Останньому обороту дуже зраділи в одному сусідній державі, з яким у нас ось уже четвертий рік триває гібридна війна, і всі місцеві ЗМІ тут же радісно поширили новину з заголовками "Тимошенко анонсувала санкції проти Києва через постачань ракетних двигунів в КНДР". Таким чином, одна з цілей Тимошенко була досягнута - вона стала одним із найчастіше згадуваних в ЗМІ українських політиків. Правда, реакція українців на те, що відбувається навряд чи сподобалася екс-прем'єру: замість схвалення, на яке вона, мабуть, розраховувала, мовляв, так-так, яка погана наша влада, праведний гнів обрушився на саму Тимошенко.
Мало того що викладене в NYT - це всього лише версія журналіста, і ніяких офіційних звинувачень або підозри на адресу українського керівництва ніхто не висував, так ще й версія ця виглядає не надто переконливою, що стало зрозуміло буквально через кілька годин після появи публікації, коли експерти зуміли зважити "за" і "проти" і розкласти ситуацію по поличках. Юлія же Володимирівна виявилася не просто попереду паровоза, але і попереду паровоза, що їде зовсім не туди. Те, що Тимошенко, свідомо чи несвідомо, відверто підіграла Кремлю, виявилося настільки очевидним, що відповідний пост зі сторінки Юлії Володимирівни був оперативно вилучений. Правда, на сторінці "Батьківщини" ідентичний публікація все ще зберігається, мабуть, щоб спробувати "перевести стрілки" з лідера партії на неперсоналізованную партійну прес-службу.
Взагалі-то прокол Тимошенко цілком зрозумілий і пояснимо. Юлія Володимирівна настільки поглинена боротьбою з "владою бариг", що діє в цій парадигмі і на зовнішньополітичній арені, там, де потрібно все робити якраз навпаки - об'єднуватися перед зовнішньою загрозою, якою б ця загроза не була.
А найсумніше в цій історії, що подібні проколи трапляються з Тимошенко не вперше, і, мабуть, будуть траплятися в майбутньому. Потрапляючи на зовнішньополітичну майданчик, Тимошенко вже не раз втрачала берега, не розуміючи, що зовні діяти потрібно трохи інакше, ніж усередині. Як тут не згадати знаменитий вояж Юлії Володимирівни в Москву під час газової війни 2009 р сумнозвісний газовий контракт, і її загравання з Володимиром Путіним на прес-конференціях. Тоді в запалі боротьби з уже, за великим рахунком, відігравши Віктором Ющенком Тимошенко показала себе патріотичному виборцю далеко не в кращому світлі. І справа навіть не в скандальному газовому контракті - для рядового українського виборця газові справи темний ліс, а ось відверті і публічні загравання з Путіним і хихикання над його не надто вишуканими жартами справили на виборця куди більш сильне емоційне враження.
Зрештою, можливо, саме ці смішки і коштували Тимошенко президентського крісла і, як наслідок, особистої свободи на кілька років. Адже саме після тієї знаменитої прес-конференції Ющенко отримав відмінний привід розіграти карту "протіввсехства", яка і привела Віктора Януковича на Банкову а Тимошенко - в качанівську колонію.
Щось підказує, що змінюватися Юлії Володимирівні вже пізно, а шлейф зовнішньополітичної безпринципності буде тягнутися за нею і далі. А з таким бекграундом перемогти на президентських виборах в воюючою країні буде вкрай непросто, швидше за все, просто неможливо.
Тим часом в штабі Тимошенко спробували вийти зі скандалу найпростішим шляхом. На сторінці "Батьківщини" в "Фейсбуці" з'явилася заява, мовляв, партія ніяку позицію щодо "ракетного скандалу» не публікувала, а то, що з'явилося на "ФБ" - це провокація, яка, доводить лише те, що "немає меж технологій, які використовують проти "Батьківщини". Наскільки правдоподібно виглядає ця версія, особливо в світлі того, що невідомі хакери-провокатори не тільки зламали сторінки "Батьківщини" і Тимошенко, розмістили там свою провокацію, але і деякий час моніторили коментарі, видаляючи критичні , Кожен вирішить для себе сам.
Читайте також: РАКЕТНИЙ СКАНДАЛ З КНДР. ЧОМУ АМЕРИКАНСЬКІ ДЕМОКРАТИ ЗАВАЖАЮТЬ УКРАЇНІ ПЕРЕМОГТИ НА ДОНБАСІ
На персональній сторінці Юлії Тимошенко і паралельно на сторінці "Батьківщини" в "Фейсбуці" з'явився пост з красномовним питанням в заголовку: "Непрофесіоналізм чи злочин влади?