Зовнішня політика Великобританії після Другої світової війни

За підсумками Другої світової війни в світі склалася нова Ялтинско-Потсдамська система міжнародних відносин, в рамках якої нової реальністю стала наявність двох наддержав - СРСР і США.

Великобританія в той період пережила серйозні економічні труднощі (варто згадати про те, що в СРСР картки на продовольство скасували раніше, ніж на туманному Альбіоні). У зв'язку з цим країна опустилася в категорію провідних країн другого порядку, що не могло не відбитися на її зовнішній політиці. Саме тоді Уїнстон Черчілль сформулював теорію «трьох кіл» для Британії , Яка на протязі досить тривалого періоду часу сприймалася в якості офіційної доктрини і в країні, і за кордоном.

Спільно з Черчиллем дану концепцію формулював і Іден, який згодом сам став прем'єр-міністром і дотримувався даного курсу. Також і наступний прем'єр-міністр Великобританії Гарольд Макміллан, який під час перебування Черчілля главою кабінету очолював групу «молодих консерваторів», проповідував даний курс. Таким чином, протягом періоду 1945-1963 рр. Великобританія в цілому слідувала курсом «трьох кіл». У чому ж вона полягала? Черчілль відразу помітив, що Великобританія заодно з континентальною Європою, але одночасно з цим не є її частиною. Відповідно, одним з його «кіл» ставав європейський континент.

Тут британський прем'єр-міністр більше інших ратував за створення «Сполучених штатів Європи», проте він одразу заявляв і про те, що дане об'єднання в разі свого теоретичного появи не включатиме Британію. Об'єднана Європа потрібна була Черчиллю для того, щоб протистояти експансії СРСР на континенті. Тим самим, Європа б стримувала соціалістичний блок без прямої участі Великобританії. Цей третього кола був самим далеким, на думку британської еліти того періоду. На друге місце Черчілль поставив англо-саксонську солідарність, тобто відносини з іншими англо-саксонськими державами, переважно з США.

За рахунок «особливих» відносин з одним з полюсів біполярного світу британська еліта сподівалася не загубиться серед держав другого порядку, а стати «наставником» нового гегемона західного світу - США. Тим самим Черчілль бачив в Великобританії ефективного планувальника і менеджера, а в США - лише виконавця. Однак американці лише відмахувалися від подібних починань англійців і по суті схилили їх до нерівного альянсу, перетворивши Британські острови в свого роду «західну Японію», тобто непотоплюваний авіаносець США, але із західного боку Євразії.

Єдиним яскравим проявом цих «особливих» відносин стала допомога, яку США надали Великобританії під час війни 1982 року зі Аргентиною за Фолклендські острови. В іншому Великобританія все більше і більше підпадала під вплив США , Наприклад, на відміну від Франції, Великобританія вже давно не здійснює повного суверенітету над своїми ядерними силами. І нарешті, третім і головним, за задумом Черчілля, повинен був стати перший круг - відносини з державами, що належали до Британській Співдружності і Британської імперії.

Економіки багатьох з них були тісно прив'язані і залежні від Британії, орієнтовані на її ринок, колонії же служили ринками сировини і збуту. У свою чергу і Британія займала важливе місце в їх економіках і політичного життя. Тим більше існувала і стерлинговая зона. Вона сприймалася як стримуючий фактор для проникнення СРСР і США в зону впливу Великобританії.

Черемних Ігор, 3 МО