Главная Новости

Три тренос

Опубликовано: 22.10.2018

видео Три тренос

О белорусской литературе и белорусском языке

Рідні мої дале­ко од мене; приятелі мої неприятелями мені стали; сини мої, ящуриному позаздривши племені, плоть мою отруйними жа­лами жалять. Вони ж бо що більше дарів набирали, то більше подяк світові виставлялиу і що тіснішу спілку із ним укладали, то сталіше у ній тривали. Зняту із сердець полуду знову на себе наклали, неправду полюбили і з часом у ще гіршому злі по­грузли.Сини і дочки мої, котрих зродила і зростила, зоставивши мене, пішли за тою, котра ними не боліла, аби з набутком із дорідності її насититись. Біда неплідній, біда безпотомній, як закон мовить: «Проклят кожний, хто потомства в Ізраїлі не зоставить! Багато разів за життя мого різних од синів прикростей зазнавала, багатьма способами од дочок непоштивостей перед законом і в законі терпіти мала, та, однак, теперішніх прикростей і зневаг ні з чим порівняти не можу. Осторог не слухають, обраністю нехтують, виправ­дання і посвячення отвергають, а, коротше кажучи, злом за добро оддають.


О белорусской литературе и белорусском языке (Часть 3)

Священиків моїх осліпило, пас­тирі мої (не хотячи знати, що про душу йдеться) оніміли, старші мої одуріли, молодь моя здичавіла, дочки мої до роз­пусти вдались. Тим-бо мовиться: «Жити будете, аби люди, бачачи ваші добрі вчинки, хвалили вітця вашого». Старозаконної і новозаконної Церкви Бо ж під законом гріха живучи, полуду на серцях своїх носили, а тому відмінність не могли ані волі божої достатньо знати, ані її досконало сповняти. Такої цноти синів у дому своїм кормила, такої людсько­сті діток на лоні своїм пістувала, що тепер повсякчас утробу мою гризуть і смерть мені завдати силкуються.


О белорусской литературе и белорусском языке (Часть 2)

І всі одним намислом, бога і правду його занедбавши, на душу мою заповзялися. Роздерли на мене пащеки свої, як пащеки неприятельські, словами зрадливими і облудними наповнені. Під опікунами і наставниками колись пробуваючи, про повеління їхні не дбали.

Фрагмент (в перекладі із старопольської мови) РОЗДІЛ 1,в якому міститься плач, або нарікання церкви святої східної на злочинних синів Горе мені, злиденній, ой леле, нещасній, звідусіль в добрах моїх обідраній, ой леле, на ганьбу тіла мого перед світом із шат роздягненій! Руки в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою двосічний, вода під ногами гли­бока, огонь з боків невгасимий, звідусіль волання, звідусіль страх, звідусіль переслідування.

Біда в містах і в селах, біда в полях і дібровах, біда в горах і в земних безоднях.

Справедливо ви до вітця приступили і статечно при ньому тривали.

Пізнали ви, що парость не може сама із себе овочу давати, якщо не буде у виноградній матиці тривати.Церква Східна од власних синів своїх терпить Діток народила і зростила, а вони зреклися мене, стали мені посьміховиськом і глумом. Вдень і вночі зазіхають на бідну душу мою і про згубу мою постійно мислять.О ви, котрі стоїте передо мною, ви, котрі дивитесь на мене!Де благословенні ті всього світу докторове, апостолове?Де їхні необлудні послідовники — пастирі і вчителі? Вас виславляю, вами пишаюсь, улюбленцями вітця вашого, вами тішуся, котрі душі свої за мене оддавали.Приступіть до мене, усі живі, всі народи, всі жителі землі!

rss