(1-а частина) Реальний Буратіно. Олексій Толстой + фільм. Обговорення на LiveInternet

Субота, 04 Марта 2017 р 14:01 + До цитатника

Популярні вирази «Орати, гарувати як Папа Карло!» Увійшли в словники сучасних розмовних фразеологізмів. Але хто він такий - цей тато?
Вбити дерев'яну ляльку!

Реальний Карло (Папа Карло) Лоренцини народився 24 листопада 1826 р в Італії. Батьки служили прислугою в будинку багатих флорентійців. Первістку такої частки вони не бажали, тому відправили вчитися в семінарію. Карло, однак, священиком бути не побажав. Закінчивши навчання, став працювати в книжковому магазині, потім орав журналістом, театральним критиком, письменником, видавцем журналів. Взяв звучний псевдонім Коллоді (за назвою села, де народилася мати.) Під цим псевдонімом і став відомий всьому світу. Як автор знаменитої казки про пригоди дерев'яної ляльки Піноккіо. Він почав її друкувати в «Дитячому журналі» в 1881 році. Спочатку казка була короткою з трагічним кінцем. Безіменні Кіт і Лисиця в личині розбійників повісили хлопчика, щоб забрати затиснуті в роті монети. Мораль: діти, ніколи не тікайте з дому!

Однак юні читачі вимагали продовження казки. І отримали її. Зі щасливим фіналом. А сам Карло отримав воістину казкову славу. Тільки в Італії в 19 столітті «Піноккіо» перевидавали більше 500 разів!
Здасться дивним, але Карло обтяжувався славою дитячого письменника і не любив свого героя. Він же складав дорослі романи, п'єси, мріяв стати італійським Діккенсом, Шекспіром!
Помер Коллоді в 1890 р Його головну книгу під різними назвами переведуть більш ніж на сотню мов, зроблять десятки фільмів, мультиків. ... Сам Уолт Дісней в 1940 р випустив повнометражний мультфільм «Піноккіо». Двічі оскароносний! А на батьківщині Папи Карло до 75-річчя народження казки поставлять в 1956 р пам'ятник його пустотливому «синові». З написом на п'єдесталі: «Безсмертному Піноккіо - вдячні читачі віком від чотирьох до сімдесяти років». До сімдесяти! Дорослі теж люблять пригоди дерев'яної ляльки. Так що Карло Коллоді може спати спокійно на церковному кладовищі Сан-Мініальто-аль-Монте у Флоренції.
Мальвіна насправді - Блакитна Фея
Російською мовою «Пригоди дерев'яного хлопчика» вперше вийшли в 1906 році. 110 років тому! А в 1936 р (80 років тому!) З'явилася повість Олексія Толстого «Золотий ключик або пригоди Буратіно».
Чому граф Толстой відійшов від оригіналу? У листі Горькому він пояснив: «Я працюю над« Піноккіо ». Спочатку хотів тільки російською мовою написати зміст Коллоді. Але потім відмовився, виходить нуднувато і пріснувато ... З благословення Маршака пишу на цю ж тему по-своєму ». І вийшла прекрасна повість.
Дійсно, оригінал був пріснуватим. Позначилася, видно, навчання Коллоді в семінарії. Не здійснений священик переповнив казку мораллю, проповідями, як себе вести дітям. У дусі 19 століття. Відлуння цього ми бачимо в епізодах з дівчинкою Мальвіною, змушувала бешкетника Буратіно вмиватися, чистити зуби ... До речі, у Коллоді дівчинка з блакитними волоссям була чарівною феєю, яка і вела Піноккіо до заповітної мети. Дерев'яна лялька з довгим носом мріяла стати живою людиною. Ніс цей при брехня ставав ще довше (мораль: діти, які не брешіть!) Шлях до Людини був неймовірно важкий і довгий. Вирвавшись з лап Кота і Лисиці, Піноккіо став ослом, зі шкіри якого хотіли зробити барабан, потрапив в черево гігантської риби ... Багато було вбивств, які не дитячих жорстокостей. І самі пригоди тривали багато місяців. Поки пустотлива милиця не стала вихованим хлопчиком. Людиною.
Толстой не став займатися нудним моралізаторством, а створив добру дитячу казку з захоплюючим сюжетом. Вмістивши всю дію в кілька днів. Взяв початок у Коллоді і придумав свої навороти. Взяти хоча б, той же золотий ключик. В оригіналі його не було. Як і черепахи Тортилли. Ніс у головного героя при брехню не зростав, він так і залишився деревинкою, зате знайшов потаємні дверцята в хороший ляльковий театр.
У Коллоді головного героя звуть Піноккіо. На честь горішка італійської сосни пінії. Уважний читач напевно звернув увагу, що Буратіно кидає з верхівки сосни в Карабаса-Барабаса шишки, і лиходієві доводиться несолодко. Дивно ... ми-то знаємо, що соснові шишки маленькі, легкі, ними людини не приголомшити. Так ось, шишки пінії - найбільші серед порід сосен. До 15 сантиметрів завдовжки! Долбанешь кому такий по голові - мало не здасться. А насіння, горішки пінії - рази в 3-4 більші знайомих нам кедрових.
Толстой, не мудруючи лукаво, назвав свого героя Буратіно. У перекладі з італійської - дерев'яна лялька. Тільки і всього. Адже повна назва казки Коллоді «Пригоди Піноккіо: історія дерев'яної ляльки» ( «Le avventure di Pinocchio: storia di un burattino»).

Так, є гріх у Толстого. Багато що взяв у італійця, а поставив своє ім'я на обкладинці. Зате він увічнив Коллоді, зробивши Папу Карло батьком Буратіно.

Прообразом Мальвіни була красуня актриса Ольга Кніппер-Чехова.

Так що честь і хвала Толстому!

Буратіно відразу став дуже популярним персонажем у радянській дітвори. Казку переводили і за кордоном. Зі свого дитинства пам'ятаємо смачний лимонад «Буратіно», цукерки «Буратіно» і «Мальвіна», солоні анекдоти про цю солодку парочку і тата Карло, іриски «Золотий ключик» ... Є пам'ятники довгоносих бешкетникові, поштова марка, орден і медаль в його честь і навіть важка вогнеметних система (ТОС) залпового вогню «Буратіно» на базі танка Т-72. Пуляет точно не сосновими шишками.
А скільки пісень, вистав, фільмів з'явилося! Самий культовий, звичайно ж, двосерійний музичний телефільм «Пригоди Буратіно» з цілим сузір'ям акторів: Микола Гринько, Рина Зелена, Олена Санаєва, Ролан Биков, Володимир Етуш, Володимир Басов ... Прем'єра відбулася сорок років тому. У «Новітніх пригоди Буратіно» співають і грають Крістіна Орбакайте, Володимир Пресняков-мл., Наташа Корольова, Лариса Доліна, Аркадій Укупник і інші зірки естради.
Вирази з казки Толстого пішли в народ. «Країна дурнів», «багатий буратіно» - про раптово розбагатіли. «Поле чудес» стало назвою знаменитої телегри, до сих пір не зійшла з екрану. І найпопулярніше, звичайно, вираз «Орати як Папа Карло». Синонім важкої фізичної праці, який справедливо не оплачується. Але, якщо уважно прочитати книжку, Папа Карло фізично не покладав рук, і тим більше не орав. "У цей час до Джузеппе зайшов його давній приятель, шарманщик, на ім'я Карло. Колись Карло в крислатому капелюсі ходив з прекрасною шарманкою по містах і співом і музикою здобував собі на хліб. Зараз Карло був уже старий і хворий, і шарманка його давно зламалася. "
Шарманка, нагадаю, механічний інструмент бідних бродячих музикантів. Крутиш рукоятку - лунає 6-8 мелодій. У фільмах, правда, Папа Карло як і раніше крутить шарманку. Можливо, вираз про «орача Карло» - сучасна перелицювання старовинної російського прислів'я «Від трудів праведних НЕ наживеш палат кам'яних». Шарманщик Карло адже жив в повній убогості. "У комірчині під сходами, де у нього нічого не було, крім гарного вогнища - в стіні навпроти дверей. Але гарний вогнище, і вогонь у вогнищі, і казанок, що кипів на вогні, були не справжні - намальовані на шматку старої шпалери. Карло увійшов в комірчину, сів на єдиного стільця біля столу ... »За допомогою ляльки, вирізаної з поліна, він сподівався заробляти на життя.
А жалісливий народ вважав, що злидні його - від тяжкого вкаливанія від зорі до зорі без гідної оплати. І зробив символом негараздів чесних роботяг.
Карабас-Барабас - це Мейєрхольд
Олексій Толстой написав прекрасну добру казку для дітвори, прибравши з оригіналу жорстокість, вбивства та іншу жах. Але сучасники розгледіли в ній чимало прихованих алюзій. Між іншим, в рукописи книга мала підзаголовок «Новий роман для дітей і дорослих». Так що є де розігратися конспірології. У фатальний лялькової любові П'єро до Мальвіни і знущався над ними Арлекіна побачили найвідоміший любовний трикутник Срібного століття, епохи символізму: Блок (П'єро) з віршами про Прекрасну Даму - його дружина ЛюбовьМенделеева, дочка знаменитого вченого - письменник Білий. Відбитий в драмі Блоку «Балаганчик» і романі Білого «Петербург». І інший трикутник: Брюсов - його фатальна подруга, письменниця-сімволістка Ніна Петровська - знову ж Білий.
Театр злого Карабаса Барабаса порахували пародією на популярного режисера Всеволода Мейєрхольда з його теорією актора-сверхмаріонеткі. Не дарма, мовляв, автор присвоїв Карабасу звання доктора лялькових наук. У Мейєрхольда був псевдонім - доктор Дапертутто. А батіг-семіхвосткой, з якої лиходій ніколи не розлучався - натяк на маузер. Режисер частенько викладав його на репетиціях в своєму Театрі ім.Мейерхольда (ГОСТ).
Добрий театр Буратіно з блискавкою на завісі - МХТ із знаменитою емблемою чайки на завісі. Толстой по життю дійсно полемізував з Мейєрхольдом, недолюблював символістів.
Злою пародією на Мандельштама, Ахматову, Пастернака і російську еміграцію вважали вірші П'єро:
Будемо жити все літо
Ми на купині цієї,
Ах, - в самоті,
Всім на подив.
Батько всіх народів
Граф сам емігрував після революції, але через кілька років повернувся і став ідейним радянським письменником, тричі лауреатом Сталінської премії. Після смерті Горького навіть очолив Спілку письменників, написав повість «Хліб» про мудрого стратега Сталіна. Сучасники бачили чітку класову лінію казки. Перемогу бідняка Буратіно і його безправних друзів над багатієм Карабасом Барабасом і експлуататором Дуремаром, який за гроші садив будинків в ставок і збирав впившихся в них п'явок. Ну, а хто такий Карло, самі повинні здогадатися. Папа. Батько! Батько народів. Він врятував ляльковий народ від багатіїв-експлуататорів і привів в щасливу країну з чудовим театром. Йосип Віссаріонович!
Реальний же театр Злого «Карабаса-Барабаса» закрили відразу після виходу казки. Сталіну не сподобалася п'єса «Дама з камеліями», де головну роль грала дружина Мейєрхольда Зінаїда Райх (колишня дружина Сергія Єсеніна). Райх відправила лист Сталіну, що він не розбирається в мистецтві. Мейєрхольда заарештували, а Райх через кілька днів жорстоко зарізали в квартирі невідомі, завдавши 17 ножових ран.
Втім, деякі злостивці побачили в казці фігу в кишені Радянської влади. Мовляв, усатий- бородатий Карабас Барабас з батогом - натяк на вусатого лиходія Сталіна, який знущався над народом. Не дарма, мовляв, в рукописі «Буратіно» Толстой пару раз намалював профіль Сталіна в чернетці біля абзаців про Карабаса. Граф одночасно з казкою творив повість «Хліб», це про керівну роль Сталіна в обороні Царицина. Ідею повісті колишньому емігрантові підказав Ворошилов. А в казці Толстой міг машинально намалювати профіль батька народів.

Толстой хотів присвятити «Золотий ключик» Надії Пєшкова. Але невістка Горького відкинула любов графа.

Любовна драма графа

За дитячою казкою прихована, між іншим, особиста любовна драма письменника.
Пожвавлення інтересу до перекладу «Піноккіо» у Толстого збіглося з візитом до Горькому в Сорренто навесні 1932 р, коли розгорілася його таємна, нерозділене кохання до фатальної красуні Надії Пєшкова на прізвисько Тимоша, невістки Горького, пише професор Олена Толстая, внучка письменника. Два місяці в Сорренто поруч з юною красунею стали для нього нескінченним святом. Через рік Горький з сім'єю повернувся в СРСР. Толстой став частим гостем в їхньому будинку, подовгу жив там, все більше відчужуючи від своєї сім'ї. Читав Тимоші першу частину книги. У ній лялька звалася ще Піноккіо. Слухачкою була і Марія Будберг, цивільна дружина Горького, «червона Мата Харі», яку вважали подвійним агентом НКВД і англійської розвідки. Вона обіцяла видати казку в Англії, але порадила графу змінити ім'я головного героя, щоб не було на Заході проблем з авторськими правами.
Незабаром Тимоша овдовіла. Толстой поїхав слідом за нею в Париж. Провів там більше місяця. На жаль ... Письменник, який мріяв присвятити «Буратіно» Тимоша, повернувся в Москву. «Невдалий роман з Пєшкова прийшов до природного кінця, - згадувала його третя дружина, поетеса Наталія Крандієвська. - відкинуті почуття змусило його, стиснувши зуби, сісти за роботу. Він був похмурий. Здавалося, він мстився мені за свій крах. З відвертою жорстокістю говорив: «У мене залишилася одна робота, у мене немає особистого життя.»
Вони розійшлись. Від шлюбу з Крандіевской внучка графа, письменниця Тетяна Толстая і правнук Артемій Лебедєв, відомий дизайнер. Ось в якій важкій життєвій ситуації Толстой складав веселі пригоди Буратіно. Двічі переніс інфаркт!
Але, можливо, розрив з Тимком врятував йому життя. Вона була дійсно фатальною жінкою. Дивно помер чоловік, син Горького. Потім розстріляли наркома Ягоду, небайдужого до Тимоша. Начебто він, домагаючись її, і віддав наказ убити Пєшкова. Трагічно закінчили життя ще кілька відомих її коханих ... Ходили чутки, що на неї поклав око сам Сталін.
Завершивши книгу, Толстой зробив пропозицію своїй секретарці Людмилі Баршева. І як весільний подарунок підніс четвертої (і останньої) дружині «Золотий ключик».
ДО РЕЧІ!
ХТО ЩЕ МІГ бути зашифровані В «Золотий ключик»?
Буратіно - актор, режисер Михайло Чехов, племінник письменника Чехова. Пізніше поїхав в США. Його Школу акторської майстерності пройшли Мерилін Монро, Клінт Іствуд, Юл Бріннер, багато інших зірок Голлівуду.
Мальвіна - красуня актриса Ольга Кніппер-Чехова, дружина письменника.
Пудель Артемон - сам Антон Павлович Чехов.
Дуремар - найближчий помічник Мейєрхольда режисер Вольдемар Соловйов. Такий же худий, як казковий продавець п'явок.
Фільм "Пригоди Буратіно" дві серії

ДЖЕРЕЛО

процитовано 1 раз
сподобалося: