Як читати «Алісу в Країні чудес» • Arzamas

  1. Хто такий Льюїс Керролл
  2. Як виникла казка про Алісу
  3. Звідки що взялося
  4. З чого складається книга
  5. Як логіка і математика вплинули на «Алісу»
  6. Хто створив перші ілюстрації до «Алісі»
  7. де мораль
  8. Як переводити «Алісу»
  9. 11 цитат з щоденника Андрія Тарковського

Які люди, події та вирази вгадуються в книгах про Алісу і ким був Льюїс Керролл

Автор Микола Еппле

Казки про Алісу - одні з найвідоміших книг, написаних англійською мовою: по цитованості вони поступаються тільки Біблії і п'єсами Шекспіра. Час йде, епоха, описана Керроллом, все глибше йде в минуле, але інтерес до «Аліси» не зменшується, а, навпаки, зростає. Що ж таке «Аліса в Країні чудес»? Казка для дітей, збірник логічних парадоксів для дорослих, алегорія англійської історії або богословських суперечок? Чим більше проходить часу, тим більшою кількістю найнеймовірніших інтерпретацій обростають ці тексти.

Хто такий Льюїс Керролл

Які люди, події та вирази вгадуються в книгах про Алісу і ким був Льюїс Керролл   Автор   Микола Еппле   Казки про Алісу - одні з найвідоміших книг, написаних англійською мовою: по цитованості вони поступаються тільки Біблії і п'єсами ШекспіраАвтопортрет Чарльза Доджсона.Близько 1872 року

Письменницька доля Керролла - це історія людини, яка потрапила в літературу завдяки випадку. Чарльз Доджсон (а саме так насправді звали автора «Аліси») ріс серед численних сестер і братів: він був третім з 11 дітей. Молодших треба було вміти зайняти, а у Чарльза був природжений дар винаходити найрізноманітніші ігри. Зберігся зроблений ним в 11-річному віці ляльковий театр, а в сімейних паперах можна знайти розповіді, казки і віршовані пародії, складені ним в 12 і 13 років. В юності Доджсон любив винаходити слова та словесні ігри - через роки він буде вести щотижневу колонку, присвячену іграм, в Vanity Fair. слова galumph Згідно з визначенням Оксфордського словника англійської мови, дієслово to galumph раніше трактувався як «рухатися безладними стрибками», а в сучасній мові став означати гучне і незграбний рух. і chortle To chortle - «голосно і радісно сміятися». , Придумані ним для вірша «Бармаглот», увійшли в словники англійської мови.

Доджсон був особистістю парадоксальною і загадковою. З одного боку, сором'язливий, педантичний, що страждає заїканням викладач математики в оксфордському коледжі Крайст-Черч і дослідник геометрії Евкліда і символічної логіки, манірний джентльмен і священнослужитель Доджсон прийняв сан диякона, але стати священиком, як було покладено членам коледжу, так і не наважився. ; з іншого - людина, який водив компанію з усіма знаменитими письменниками, поетами і художниками свого часу, автор романтичних віршів, любитель театру і суспільства - в тому числі дитячого. Він умів розповідати дітям історії; його численні child-friends Керроллівської визначення дітей, з якими він дружив і листувався. згадували, що він завжди готовий був розгорнути перед ними який-небудь сюжет, що зберігався в його пам'яті, забезпечивши його новими деталями і змінивши дію. Те, що одна з цих історій (казка-імпровізація, розказана 4 липня 1862 роки), на відміну від багатьох інших, була записана, а потім віддана до друку, - дивовижне збіг обставин.

Як виникла казка про Алісу

1/2

Аліса Лідделл. Фотографія Льюїса Керролла. Літо 1858 року National Media Museum

2/2

Аліса Лідделл. Фотографія Льюїса Керролла. Травень-червень 1860 року The Morgan Library & Museum

Влітку 1862 Чарльз Доджсон розповів дочкам ректора Лидделла Генрі Лідделл відомий не тільки як батько Аліси: разом з Робертом Скоттом він склав знаменитий словник давньогрецької мови - так званий «Лідделл - Скотт». Філологи-класики по всьому світу користуються ним і сьогодні. казку-імпровізацію. Дівчата наполегливо просили її записати. Взимку наступного року Доджсон закінчив рукопис під назвою «Пригоди Аліси під землею» і подарував її однією з сестер Лідделл, Алісі. Серед інших читачів «Пригод» були діти письменника Джорджа Макдональда, з яким Доджсон познайомився, коли лікувався від заїкання. Макдональд переконав його задуматися про публікації, Доджсон серйозно переробив текст, і в грудні 1865 року Видавництво датувати тираж 1866 роком. вийшли «Пригоди Аліси в Країні чудес», підписані псевдонімом Льюїс Керролл. «Аліса» несподівано отримала неймовірний успіх, і в 1867 році її автор почав роботу над продовженням. У грудні 1871 року побачила книга «Крізь дзеркало і що там побачила Аліса».

1/6

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

2/6

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

3/6

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

4/6

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

5/6

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

6/6

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

У 1928 році Аліса Харгрівз, уроджена Лідделл, опинившись після смерті чоловіка обмеженої в засобах, виставила рукопис на аукціоні Sotheby's і продала її за неймовірні для того часом 15 400 фунтів. Через 20 років рукопис знову потрапила на аукціон, де вже за 100 тисяч доларів її з ініціативи глави Бібліотеки Конгресу США купила група американських благодійників, щоб подарувати Британському музею - в знак подяки британському народові, який утримував Гітлера, поки США готувалися до війни. Пізніше рукопис був переданий в Британську бібліотеку, на сайті якої її тепер може погортати будь-який бажаючий.

Аліса Харгрівз (Лідделл).Нью-Йорк, 1932 рік

На сьогоднішній день вийшло понад сто англійських видань «Аліси», вона переведена на 174 мови, на основі казок створені десятки екранізацій і тисячі театральних постановок.

1/5

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

2/5

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

3/5

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі». Чикаго, 1900 рік Library of Congress

4/5

Льюїс Керролл з сім'єю письменника Джорджа Макдональда. 1863 рік George MacDonald Society

5/5

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Щоб правильно розуміти «Алісу в Країні чудес», важливо мати на увазі, що ця книга з'явилася на світ випадково. Автор рухався туди, куди його вела фантазія, нічого не бажаючи цим сказати читачеві і не маючи на увазі ніяких розгадок. Можливо, саме тому текст став ідеальним полем для пошуку смислів. Ось далеко не повний список тлумачень книг про Алісу, запропонованих читачами і дослідниками.

Немовля-герцог, що перетворюється в поросяти, - це Річард III, на гербі якого було зображено білий кабан, а вимога Королеви перефарбувати білі троянди в червоний колір, звичайно ж, відсилання до протистояння Червоної та Білої троянд - Ланкастерів і Йорків. За іншою версією, в книзі зображено двір королеви Вікторії: за легендою, королева сама написала «Алісу», а потім попросила невідомого оксфордського професора підписати казки своїм ім'ям.

Високі і низькі двері, в які намагається увійти Аліса, яка змінює зростання, - це Висока і Низька церкви (тяжіють, відповідно, до католицької та протестантської традиції) і коливається між цими течіями віруючий. Кішка Діна і скотчтер'єр, згадки яких так боїться Миша (простий прихожанин), - це католицтво і пресвитерианство, Біла і Чорна королеви - кардинали Ньюмен і Меннінг, а Бармаглот - папство.

Щоб її вирішити, потрібно використовувати, на відміну від звичайних завдань, не тільки шахову техніку, а й «шахову мораль», що виводить читача на широкі морально-етичні узагальнення.

У 1920-50-х роках стали особливо популярні психоаналітичні тлумачення «Аліси», а дружбу Керролла з дітьми стали намагатися уявити як свідчення його протиприродних нахилів.

У 1960-х, на хвилі інтересу до різних способів «розширення свідомості», в казках про Алісу, яка весь час змінюється, відпиваючи з склянок і відкушуючи від гриба, і веде філософські бесіди з Гусеницею, кращий величезну трубку, стали бачити енциклопедію вживання « речовин ». Маніфест цієї традиції - написана в 1967 році пісня « White Rabbit »Групи Jefferson Airplane:

One pill makes you larger
And one pill makes you small
And the ones that mother gives you
Do not do anything at all
«Одна таблетка - і ти виростаєш, // Інша - і ти меншаєш. // А від тих, що дає тобі мама, // Немає ніякого толку ». .

Звідки що взялося

Керроллівської фантазія дивовижна тим, що в «Країні чудес» і «Задзеркалля» немає нічого вигаданого. Метод Керролла нагадує аплікацію: елементи реального життя вигадливо перемішані між собою, тому в героях казки її перші слухачі легко вгадували себе, оповідача, спільних знайомих, звичні місця і ситуації.

«Липневий опівдні золотий» з віршованого посвяти, що передує текст книги, - це цілком конкретна п'ятниця, 4 липня 1862 року. За словами Уист Х'ю Одена, день «настільки ж пам'ятний в історії літератури, як в історії американської держави». Саме 4 липня Чарльз Доджсон, а також його друг, викладач Трініті-коледжу А пізніше - вихователь принца Леопольда і канонік Вестмінстерського абатства. Робінсон Дакворт, і три дочки ректора - 13-річна Лорина Шарлотта, 10-річна Аліса Плезенс і Едіт Мері восьми років - вирушили на прогулянку на Айсіс (так називається протікає по Оксфорду Темза).

Сторінка з щоденника Льюїса Керролла від 4 липня 1862 роки (праворуч) з доповненням від 10 лютого 1863 роки (зліва)

«Аткінсон привів до мене своїх друзів, місіс і міс Пітерс. Я їх фотографував, а потім вони подивилися мій альбом і залишилися снідати. Потім вони вирушили до музею, а ми з Дакворт, взявши з собою трьох дівчаток Лідделл, вирушили на прогулянку вгору по річці в Годстоу; пили чай на березі і повернулися в Крайст-Черч тільки в чверть на дев'яту. Зайшли до мене, щоб показати дівчаткам моє зібрання фотографій, і доставили їх додому близько дев'ятої години »(пров. Ніни Демуровой). Доповнення: «З цієї нагоди я розповів їм чарівну казку" Пригоди Аліси під землею ", яку я взявся записувати для Аліси і яка тепер завершена (в тому, що стосується тексту), хоча малюнки ще не готові навіть частково».

Строго кажучи, це була вже друга спроба відправитися на літню річкову прогулянку. Сімнадцятого червня та ж компанія, а також дві сестри і тітонька Доджсона сіли в човен, але незабаром пішов дощ, і гуляють довелося змінити свої плани Цей епізод ліг в основу глав «Море сліз» і «Біг по колу». . Але 4 липня погода була прекрасна, і компанія влаштувала пікнік в Годстоу, біля руїн стародавнього абатства. Саме там Доджсон розповів дівчаткам Лідделл першу версію казки про Алісу. Це був експромт: на здивовані запитання одного про те, де він почув цю казку, автор відповідав, що «вигадує на ходу». Прогулянки тривали до середини серпня, і дівчатка просили розповідати далі і далі.

Сестри Лідделл.Фотографія Льюїса Керролла.Літо 1858 року

Прототипом головної героїні була середня сестра, Аліса, улюблениця Доджсона. Лорина стала прототипом папужки Лорі, а Едіт - Орленка Еда. Відсилання до сестрам Лідделл є також в розділі «Божевільне чаювання»: «кисільні панянок» з оповідання Соні звуть Елсі, Лесі і Тіллі. «Елсі» - відтворення ініціалів Лорін Шарлотти (LC, тобто Lorina Charlotte); «Тіллі» - скорочення від Матільди, домашнього імені Едіт, а «Лесі» (Lacie) - анаграма імені Аліси (Alice). Сам Доджсон - це Додо. Представляючись, він вимовляв своє прізвище з характерним заїканням: «До-до-Доджсон». Дакворт був зображений у вигляді Качура (Робін Гусь в перекладі Ніни Демуровой), а міс Прікетт, гувернантка сестер Лідделл (вони звали її Колючкою - Pricks), стала прообразом Миші і Чорної Королеви.

1/5

Сад ректора. Фотографія Льюїса Керролла. 1856-1857 роки Harry Ransom Center, The University of Texas at Austin

2/5

Хвіртка в саду ректора в наші дні Фотографія Миколи Еппле

3/5

«Котяче дерево» в саду ректора в наші дні Фотографія Миколи Еппле

4/5

Вид на сад ректора з кабінету Доджсона в бібліотеці в наші дні Фотографія Миколи Еппле

5/5

Колодязь Фрідесвіди в наші дні Фотографія Миколи Еппле

Заглядаючи в дверцята, Аліса бачить «сад дивовижної краси» - це двері, що ведуть з саду будинку ректора в сад при соборі (дітям було заборонено заходити в церковний сад, і вони могли бачити його тільки через хвіртку). Тут Доджсон і дівчатка грали в крокет, а на розкидистому дереві, що росте в саду, сиділи кішки. Нинішні мешканці ректорського будинку вважають, що серед них був і Чеширський Кіт.

Навіть шалений чаювання, для учасників якого завжди шість годин і час пити чай, має реальний прообраз: коли б сестри Лідделл не прийшли до Доджсон, у нього завжди був готовий для них чай. «Патокового колодязь» з казки, яку під час чаювання розповідає Соня, перетворюється в «кисіль», а живуть на дні сестриці - в «кисільні панянок». Це цілюще джерело в містечку бінз, яке знаходилося по дорозі з Оксфорда в Годстоу.

Перша версія «Аліси в Країні чудес» представляла собою саме збори таких відсилань, тоді як нонсенси і словесні ігри всім відомої «Аліси» з'явилися лише при переробці казки для публікації.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі».Чикаго, 1900 рік

В «Алісі в Задзеркаллі» теж міститься величезна кількість відсилань до реальних людей і ситуацій. Доджсон любив грати з сестрами Лідделл в шахи - звідси шахова основа казки. Сніжинкою звали кошеня Мері Макдональд, дочки Джорджа Макдональда, а в образі білої пішаки Доджсон вивів його старшу дочку Лілі. Роза і фіалка з глави «Сад, де квіти говорили» - молодші сестри Лідделл Рода і Вайолет Violet (англ.) - фіалка. . Сам сад і подальший біг на місці були, очевидно, навіяні прогулянкою автора з Алісою і міс Прікетт 4 квітня 1863 року. Керролл приїхав провідати дітей, які гостювали у бабусі з дідусем в Чарлтон-Кінгс (в їхньому будинку знаходилося то саме дзеркало, через яке проходить Аліса). Епізод з подорожжю на поїзді (глава «задзеркальна комахи») - відгомін подорожі назад в Оксфорд 16 квітня 1863 року. Можливо, саме під час цієї поїздки Доджсон вигадав топографію Задзеркалля: залізнична лінія між Глостер і Дідкоті перетинає шість струмків - це дуже схоже на шість потічків-горизонталей, які в «Задзеркалля» долає Аліса-пішак, щоб стати королевою.

З чого складається книга

Слова, прислів'я, народні вірші та пісні

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес».Лондон, 1867 рік

Елементи реальності, з яких сконструйований ірреальний світ Країни чудес і Задзеркалля, не обмежуються людьми, місцями і ситуаціями. У набагато більшій мірі цей світ створений з елементів мови. Втім, ці пласти тісно переплітаються. Наприклад, на роль прототипу Капелюшника У перекладі Демуровой - Болванщик. претендують як мінімум два реальних людини: оксфордський винахідник і комерсант Теофіл Картер Вважається, що Джон Теннієл, ілюстровані «Алісу», спеціально приїжджав в Оксфорд, щоб робити з нього начерки. і Роджер Креб, Капелюшник, що жив в XVII столітті. Але в першу чергу своїм походженням цей персонаж зобов'язаний мови. Капелюшник - це візуалізація англійської прислів'я «Mad as a hatter» - «Божевільний як шляпник». В Англії XIX століття при виробництві фетру, з якого робили капелюхи, використовувалася ртуть. Капелюшники вдихали її пари, а симптомами ртутного отруєння є сплутана мова, втрата пам'яті, тики і спотворення зору.

Персонаж, створений з мовного образу, - дуже характерний прийом для Керролла. Березневий Заєць - теж з приказки: «Mad as a March hare» в перекладі означає «Божевільний як березневий заєць»: в Англії вважається, що зайці в період розмноження, тобто з лютого по вересень, божеволіють.

Чеширський Кіт з'явився з виразу «To grin like a Cheshire cat» «Посміхається як Чеширський Кіт». . Походження цієї фрази не цілком очевидно. Можливо, воно виникло тому, що в графстві Чешир було багато молочних ферм і коти відчували себе там особливо привільно, або тому, що на цих фермах виготовляли сир у формі котів з усміхненими мордами (причому є їх належало з хвоста, так що останнє, що від них залишалося, - це морда без тулуба). Чи тому, що місцевий художник малював над входами в паби левів з роззявленою пащею, але виходили у нього усміхнені коти. Репліка Аліси «Котам на королів дивитися не забороняється» у відповідь на невдоволення Короля пильним поглядом Чеширського Кота теж відсилання до старому прислів'ї «A cat may look at a king», що означає, що навіть у вартих в самому низу ієрархічної градації є права.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес»Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес».Лондон, 1867 рік

Але краще за все цей прийом видно на прикладі Черепахи Квазі, з якої Аліса зустрічається в дев'ятому розділі. В оригіналі її звуть Mock Turtle. І на здивоване запитання Аліси, що ж вона таке, Королева повідомляє їй: «It's the thing Mock Turtle Soup is made from» - тобто те, з чого роблять «як би черепашачий суп». Mock turtle soup - імітація традиційного делікатесного супу із зеленої черепахи, котра готувалася з телятини Саме тому на ілюстрації Теннієл Mock Turtle - це істота з головою теляти, задніми копитами і телячим хвостом. . Таке створення персонажів з гри слів дуже типово для Керролла У початковій редакції перекладу Ніни Демуровой Mock Turtle називається Під-Котиком, тобто істотою, з шкури якого виготовляються шуби «під котика». .

Мова у Керролла управляє і розвитком сюжету. Так, Бубновий валет викрадає кренделі, за що його судять в 11-й і 12-й главах «Країни чудес». Це «драматизація» англійської народної пісеньки «The Queen of Hearts, she made some tarts ...» ( «Король Черв'яків, побажавши кренделів ...»). З народних пісень виросли також епізоди про Дурниця, Львові та Єдиноріг.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес».Лондон, 1867 рік

У книгах Керролла можна найти безліч відсілань до літературних творів. Найочевидніше - це відверті пародії, перш за все переінакшені відомі вірші, головним чином повчальні ( «Папа Вільям», «Малютка крокодил», «Їжа вечірня» і так далі). Пародії не обмежуються віршами: Керролл іронічно обігрує пасажі з підручників (в розділі «Біг по колу») і навіть вірші поетів, до яких ставився з великою повагою (епізод на початку глави «Сад, де квіти говорили» обіграє рядки з поеми Теннісона «Мод »). Казки про Алісу настільки наповнені літературними ремінісценціями, цитатами і напівцитати, що одне їх перерахування становить важкі томи. Серед цитованих Керроллом авторів - Вергілій, Данте, Мільтон, Грей, Кольрідж, Скотт, Кітс, Діккенс, Макдональд і багато інших. Особливо часто в «Алісі» цитується Шекспір: так, репліка «Голову йому (їй) геть», яку постійно повторює Королева, - пряма цитата з «Річарда III».

Як логіка і математика вплинули на «Алісу»

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес».Лондон, 1867 рік

Спеціальністю Чарльза Доджсона були евклідова геометрія, математичний аналіз і математична логіка. Кроме того, ВІН захоплювався фотографією, винаходи логічніх и математичних ігор и головоломок. Цей логік и математик становится одним з творців літератури нонсенсу, в Якій абсурд є Суворов систему.

Приклад нонсенсу - годинник Капелюшника, які показують не годину, а число. Алісі це здається дивним - адже в годиннику, що не показують час, немає сенсу. Але в них немає сенсу в її системі координат, тоді як в світі Капелюшника, в якому завжди шість годин і час пити чай, сенс годин саме у вказівці дня. Усередині кожного з світів логіка не порушена - вона збивається при їх зустрічі. Точно так же ідея змащувати годинник вершковим маслом - не марення, а зрозумілий збій логіки: і механізм, і хліб покладається чимось змащувати, головне - не переплутати, ніж саме.

Інверсія - ще одна риса письменницького методу Керролла. У винайдення ним графічному методі множення множнік запісувався задом наперед и над множимо. За спогадами Доджсона, задом наперед була складена «Полювання на Снарка»: спочатку останній рядок, потім остання строфа, а потім все інше. Вінайдена Їм гра «дуплетом» пролягав в перестановці місцямі букв в слові. Його псевдонім Lewis Carroll - теж інверсія: спочатку він перевів своє повне ім'я - Чарльз Латвідж - на латину, вийшло Carolus Ludovicus. А потім назад на англійську - імена при цьому помінялися місцями.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі»Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі».Чикаго, 1900 рік

Інверсія в «Алісі» зустрічається практично на всіх рівнях - від сюжетного (на суді над Валетом Королева вимагає спочатку винести вирок, а потім встановити винність підсудного) до структурного (зустрічаючи Алісу, Єдиноріг каже, що завжди вважав дітей казковими істотами). Принцип дзеркального відображення, якому підпорядкована логіка існування Задзеркалля, - теж різновид інверсії (і «відбите» розташування фігур на шаховій дошці робить шахову гру ідеальним продовженням теми гри карткової з першої книги). Щоб вгамуваті Спрага, тут нужно покуштуваті сухого печива; щоб стояти на місці, нужно бігті; з пальця спочатку идет кров, а Вже потім его колють шпильки.

Хто створив перші ілюстрації до «Алісі»

Сер Джон Теннієл.1860-і роки

Одна з найважливіших складових казок про Алісу - ілюстрації, з якими її побачили перші читачі і яких немає в більшості перевидань. Мова про ілюстрації Джона Теннієл (1820-1914), Які Важливі НЕ менше реальних прообразів героїв и СИТУАЦІЙ, опис у Книзі.

Спочатку Керролл збирався опублікувати книгу з власними ілюстраціями і навіть переніс деякі з малюнків на самшитові дощечки, що використовувалися друкарями для виготовлення гравюр. Але друзі з кола прерафаелітів переконали його запросити професійного ілюстратора. Керролл зупинив свій вибір на найвідомішому і затребуваний: Теннієл тоді був головним ілюстратором впливового сатиричного журналу «Панч» і одним з найбільш зайнятих художників.

Робота над ілюстраціямі під допітлівім и часто нав'язлівім контролем Керролла (70% ілюстрацій відштовхуються від авторських малюнків) надовго загальмувала випуск книги. Теннієл був незадоволений якістю тиражу, тому Керролл почав вимагати у видавців вилучити його з продажу Цікаво, що зараз саме він найдорожче цінується у колекціонерів. і надрукувати новий. І все ж, готуючись до публікації «Аліси в Задзеркаллі», Керролл знову запросив Теннієл. Спочатку той навідріз відмовився (робота з Керроллом вимагала занадто багато сил і часу), але автор був наполегливий і врешті-решт умовив художника взятися за роботу.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі»Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі».Чикаго, 1900 рік

Ілюстрації Теннієл - не доповнення до тексту, але його повноправний партнер, і саме тому Керролл так вимогливо до них ставився. Навіть на рівні сюжету багато чого можна зрозуміти тільки завдяки ілюстраціям - наприклад, що Королівський Гонець з п'ятої і сьомої глав «Задзеркалля» - це Капелюшник з «Країни чудес». Деякі оксфордские реалії стали зв'язуватися з «Алісою» через те, що послужили прообразами не для Керролла, а для Теннієл: наприклад, на малюнку з глави «Вода і в'язання» зображений «овечий» магазин на Сент-Олдейтc, 83. Сьогодні це магазин сувенірів, присвячений книг Льюїса Керролла.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі»Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі».Чикаго, 1900 рік

де мораль

Одна з причин успіху «Аліси» - відсутність звичної для дитячих книжок того часу повчальними. Повчальні дитячі історії були мейнстримом тодішньої дитячої літератури (їх публікували у величезних кількостях в виданнях на кшталт «Журнал тітоньки Джуді»). Казки про Алісу вибиваються з цього ряду: їх героїня поводиться природно, як жива дитина, а не зразок чесноти. Вона плутається в датах і словах, погано пам'ятає хрестоматійні вірші й історичні приклади. Та й сам пародійний підхід Керролла, який робить хрестоматійні вірші предметом легковажної гри, не надто сприяє моралізаторства. Більш того, моралізаторство і повчальність в «Алісі» - прямий об'єкт глузувань: досить згадати абсурдні зауваження Герцогині ( «А мораль звідси така ...») і кровожерливість Чорної Королеви, образ якої сам Керролл називав «квінтесенцією всіх гувернанток». Успіх «Аліси» показавши, что именно такий дитячої літератури найбільше НЕ вістачало як дітям, так І дорослим.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес»Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес».Лондон, 1867 рік

Подальша літературна доля Керролла підтвердила унікальність «Аліси» як результату неймовірного збігу обставин. Мало хто знає, що, крім «Аліси в Країні чудес», він написав «Сільвію і Бруно» - повчальний роман про чарівну країну, свідомо (але зовсім безрезультатно) розробляє теми, присутні в «Алісі». В цілому Керролл працював над цим романом 20 років і вважав його справою свого життя.

Як переводити «Алісу»

Головний герой «Пригод Аліси в Країні чудес» і «Аліси в Задзеркаллі» - мова, що робить переклад цих книг неймовірно складним, а часом неможливим. Ось тільки один із численних прикладів не перекладається «Аліси»: варення, яке по «твердому правилом» Королеви покоївка отримує тільки «на завтра», в російській перекладі не більше ніж черговий випадок дивної задзеркальної логіки «Тебе я взяла б [в покоївки] із задоволенням, - відгукнулася Королева. - Два
пенса в тиждень і варення на завтра!
Аліса розсміялася.
- Ні, я в покоївки не піду, - сказала вона. - До того ж варення я не люблю!
- Варення відмінне, - наполягала Королева.
- Дякую, але сьогодні мені, право, не хочеться!
- Сьогодні ти б його все одно не отримала, навіть якщо б дуже захотіла, - відповіла Королева. - Правило у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра!
- Але ж завтра коли-небудь буде сьогодні!
- Ні ніколи! Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися вранці і сказати: "Ну, ось, зараз, нарешті, завтра?" »(Пров. Ніни Демуровой). . Але в оригіналі фраза «The rule is, jam to-morrow and jam yesterday - but never jam to-day» не просто дивна. Як зазвичай це буває у Керролла, у цю дивовижу є система, яка будується з елементів реальності. Слово jam, по-англійськи означає «варення», в латині використовується для передачі значення «зараз», «тепер», але тільки в минулому і майбутньому часах. У цьому ж часу для цього використовується слово nunc. Вкладена Керроллом в уста Королеви фраза використовувалася на уроках латині як мнемонічного правила. Таким чином, «варення на завтра» - не тільки задзеркальна дивина, але і витончена мовна гра і ще один приклад обігравання Керроллом шкільної рутини.

«Алісу в Країні чудес» неможливо перевести, але можна перебудувати на матеріалі іншої мови. Саме такі переклади Керролла виявляються вдалими. Так сталося з російськім переклад, зроблений Ніною Міхайлівною Демуровой. Підготовлене Демуровой видання «Аліси» в серії «Літературні пам'ятники» (1979) - зразок книговидання, що з'єднує талант і найглибшу компетентність редактора-перекладача з кращими традиціями радянської академічної науки. Крім перекладу, видання включає класичний коментар Мартіна Гарднера з його «анотований Аліси» (в свою чергу, прокоментував для російського читача), статті про Керролл Гілберта Честертона, Вірджинії Вулф, Уолтера де ла Мара та інші матеріали - і, звичайно, відтворює ілюстрації Теннієл .

Льюїс Керол."Аліса в країні чудес.Аліса в Задзеркаллі".Москва, 1978 рік

Демурова не просто перевела Алісу, а зробила чудо, зробивши цю книгу надбанням російськомовної культури. Свідчень того Досить много; одне з найбільш красномовних - зроблений Олегом Герасимовим на основі цього перекладу музичний спектакль , Який вийшов на пластинках студії «Мелодія» в 1976 році. Пісні до вистави написав Володимир Висоцький - і вихід пластинок став першою його офіційною публікацією в СРСР в якості поета і композитора. Спектакль виявився настільки живим, що слухачі знаходили в ньому політичні підтексти ( «Багато незрозумілого в дивній країні», «Ні-ні, у народу не важка роль: // Впасти на коліна - яка проблема?»), А худрада навіть намагався заборонити вихід пластинок. Але пластинки все ж вийшли і перевидавалися аж до 1990-х років мільйонними тиражами.

Конверт грамплатівкі «Аліса в Країні чудес»Конверт грамплатівкі «Аліса в Країні чудес».Фірма звукозапису «Мелодія», 1976 рік

Читайте також матеріал Миколи Еппле про те, як влаштовані «Хроніки Нарнії»

Мистецтво, Література

11 цитат з щоденника Андрія Тарковського

Про відсутність роботи, дитячих спогадах, снах, спіритизму і смерті

Що ж таке «Аліса в Країні чудес»?
Казка для дітей, збірник логічних парадоксів для дорослих, алегорія англійської історії або богословських суперечок?
Хіба можна прокинутися вранці і сказати: "Ну, ось, зараз, нарешті, завтра?
«Багато незрозумілого в дивній країні», «Ні-ні, у народу не важка роль: // Впасти на коліна - яка проблема?