Як готували танки до проходження білоруських боліт

В рамках проекту «Як воювали греблі» спільно з компанією «РусГідро» ми запускаємо серію розповідей про те, як працювали гідроелектростанції в роки Великої Вітчизняної війни. До неї увійдуть не тільки історії про енергопостачання, а й про будівництво водних перешкод, організації паводків і затоплення шляхів наступаючого противника. Але головне - про людей, які забезпечували роботу ГЕС під час війни і брали участь в їх відновленні в післявоєнний період.

Під керівництвом Б.В. Проскурякова у воєнний час проводилися експерименти по проходженню танків по болотах для прориву ворожої оборони

Болота завжди мали сумну славу місць, непрохідних бойовою технікою. Артилерія, танки, бронетранспортери та інші бойові машини були розраховані, як правило, на рух по твердим грунтам. Навіть бездоріжжя представляла для них складна перешкода, для подолання якого потрібні спеціальні інженерні роботи.

Перші серйозні спроби у вирішенні проблеми прохідності боліт відносяться до періоду Зимової, а потім і Великої Вітчизняної війни. Це були сміливі експерименти, проведені радянськими інженерами. Вони були необхідні, адже північно-західна частина Союзу на 35% була зайнята болотами, такий же відсоток заболоченности земель був в Фінляндії. Багато боліт знаходилося в Східній Пруссії, Польщі.

Ще до початку ВВВ вивченням питання про прохідності боліт почали займатися Військові Округи та інші спеціальні організації. Однак це були досить розрізнені, випадкові дослідження, не здатні не тільки вирішити проблему, а й поставити теоретико-експериментальні завдання для подальших дослідницьких робіт. У перші ж дні війни з усією очевидністю виявилося відсутність знань про прохідності боліт бойовою технікою. Термінове і відповідальне завдання щодо вирішення цієї проблеми було дано Державному гідрологічному інституту Червоної Армії. У його складі була організована Спеціальна Експедиція під командуванням Б.В. Проскурякова - до війни він працював у ВНИИГ ім. Б.Є. Вєдєнєєва, і повернувся туди ж після демобілізації.

Ще у ВНИИГ Борис Володимирович організував лабораторію гідротермікі, яка займалася дослідженнями руслових процесів і зимового режиму річок, зволоженості різних грунтів. Наявний багатий інженерний досвід і практичні напрацювання дозволили Б.В. Проськурякову з честю виконати важливе для оборони країни завдання.

В кінці 1942 - першої половини 1943 року Спеціальної Експедицією були виконані в натурі випробування прохідності типових боліт різними бойовими машинами, поставлені лабораторні та польові дослідження властивостей торфу та надані практичні рекомендації по прохідності боліт. Випробування проводилися на дослідному полігоні Монетка під Свердловськом, куди під час війни був евакуйований Гідрологічний інститут.

Результати цих експериментів були використані в легендарній операції «Багратіон», що почалася з білоруських боліт 23 - 24 червня 1944 року. Підготовка настання йшла в умовах надтаємності. Завдяки ленінградським гідрологи були розроблені оптимальні рішення для пересування важкої військової техніки заболоченими землями. Саме цю тактику вибрав К.К. Рокоссовський в Бобруйської наступальної операції - удару через болота ворог ніяк не очікував - адже на німецьких картах ця територія значилася непрохідною. Операція «Багратіон» виявилася не просто стратегічно успішною - вона стала переможною, відправною точкою стрімкого звільнення Білорусі, а після і всієї Європи.

Після закінчення війни Б.В. Проскуряков узагальнив результати своїх досліджень в серії монографій, завдяки чому була створена спеціальна військова дисципліна - «Прохідність місцевості бойовою технікою».

Більше історій - на сайті проекту «Як воювали греблі»

1

Б.В. Проскуряков в своєму робочому кабінеті

2

Вид дослідної ділянки до експерименту

3

Вид дослідної ділянки після експерименту