Яка армія потрібна Білорусі?

Кілька останніх років в білоруських ЗМІ, особливо в період призовної кампанії, активно обговорюється питання про відмову від призову в армію і переході на контрактну (професійну) службу. Дискусії загострюються після нещасних випадків, пов'язаних із загибеллю військовослужбовців строкової служби в мирний час. На думку журналістів і експертів, перехід збройних сил на контрактну основу раз і назавжди вирішив би проблему з дідівщиною, підвищив би рівень професіоналізму військ і допоміг би заощадити бюджетні кошти.

Однак, досвід наших сусідів доводить, що перехід до контрактної армії не завжди можливий виходячи лише з бажання тих чи інших політиків і економічних можливостей держави. В даний час, коли багато цінностей змінилися необхідно на державному рівні вирішити проблему з підвищенням престижу військової служби та мотивацією для її проходження.

Крім того, необхідно враховувати постійно мінливу обстановку в регіоні, виникнення нових ризиків і загроз. З цих причин деякі країни світу повертаються до призову на строкову службу. Наприклад, заклик відновлений в Литві, Грузії, Україні і Швеції.

Разом з тим комплектування збройних сил виключно на контрактній основі не вирішує питання «дідівщини», про яку люблять говорити багато незалежних ресурси. З даною проблемою стикаються і в «професійної» армії США, Німеччини, Польщі та багатьох інших. Для порівняння, згідно з офіційними даними в 2016 році в білоруських Збройних Силах відбулося чотири трагічних випадки (всього ВС РБ налічують 65 тис. Осіб). У збройних силах Польщі, яка налічує понад 120 тис. Військовослужбовців, в 2016 році було скоєно 13 самогубств, в горезвісної контрактної армії США - 266 випадків за 2015 рік, що становить понад 20 осіб на 100 тис. Військовослужбовців. Більшість випадків загибелі військовослужбовців пов'язано саме з порушенням статутних правил взаємовідносин. Більш того, одним з масових проявів «дідівщини» в професійних арміях, де немає поділу військовослужбовців за гендерною ознакою, а сержант є «богом і царем» - стають сексуальні домагання (згідно з офіційним доповіді МО США за 2016 рік 14,6 тисяч випадків).

В цілому, змішана форма комплектування підрозділів є найбільш прийнятною для більшості держав, в тому числі і для РБ. Як зазначив міністр оборони Білорусі генерал-лейтенант Андрій Равка, завдання на повний перехід на контрактну армію не ставиться, разом з тим зростає число службовців-контрактників і в білоруській армії. Це, в свою чергу, сприяє підвищенню професіоналізації Збройних Сил та обумовлено об'єктивною необхідністю, продиктованою сучасними реаліями.

Необхідно враховувати і той факт, що повністю найману армію важко різко збільшити в разі війни. Та й чи будуть захищати країну ті, хто пішов в армію за якимись кар'єрними або грошовими преференціями, а не керується глибоким національним почуттям - велике питання.

Для цього і призначений підготовлений і навчений резерв, який формується за рахунок призову громадян на дійсну військову службу або проходження різних зборів.

«У разі військового конфлікту ми в стані протягом короткого проміжку часу поставити під рушницю півмільйона людей і силами територіальної оборони забезпечити захист найважливіших об'єктів», - зазначив Президент країни Олександр Лукашенко на урочистих зборах, присвячених 100-річчю Збройних сил. Інших, більш досконалих шляхів підготовки захисників країни не існує. Тому більшість громадян, здатних адекватно оцінити складну обстановку, прекрасно розуміють і підтримують необхідність термінової служби.

Для мирного часу велика армія, а тим більше контрактна - Білорусі не потрібна. Однак білоруси, як ніхто інший випробували на собі всі жахи і тяготи військових років, повинні знати і розуміти, що Східна Європа знову стала найнебезпечнішим регіоном, і ми не маємо права допустити повторення трагедії 1941 року, коли неготовність армії і держави до війни була оплачена величезними людськими втратами. Саме тому підвищення обороноздатності держави приділяється першочергова увага.