Яке ж Різдво без посольського базару?
Мрії збуваються: маленькі відвідувачі ярмарку найбільше хотіли фотографуватися з Сантою, УНІАН
Благодійну різдвяний ярмарок, іменовану в просторіччі «посольської», тому що там, як правило, бере участь кілька десятків диппредставництв, 3 грудня в Національному спорткомплексі «Олімпійський» проводив, як і в попередні роки, міжнародний жіночий клуб Києва (IWCK).
Свято імбирного печива, ялинкових прикрас, карамельок «з Сантою» та інших веселих символів прийдешнього торжества, не тільки привезених з різних країн, а й - що особливо пікантно - виготовлених особисто подружжям послів, в цьому році відзначив 24 роки з моменту заснування ярмарки як такої .
Пряники з кенгуру
Урочисте відкриття - з фанфарами і прапорами - як правило, призначається на 10 ранку. Але народ приходить десь до восьми: подивитися, як ярмарок «будується» з нуля - співробітники посольств самі встановлюють стенди з продукцією, розкладають товар на вітринах, вішають яскраві банери.
Але найбільше розчулюють діти дипломатів, які, зігнувшись у три погибелі, від парковки тягнуть в «Олімпійський» кошика, навантажені солодощами.
Видовище настільки зворушливе, що рідко хто з відвідувачів може втриматися, щоб не сфотографувати на телефон.
- Благодійний ярмарок є головні подією року, что стосується збору коштів. Цім заходом опікуються члени нашого клубу на волонтерськіх засідках разом з Українськими колегами та друзями. Наша Спільна мета - зібраті кошти для допомоги цільовім групам: дітям, жінкам, літнім людям, - говорила президент IWCK Елізабет Куркова. - Ми Хочемо сделать цьогорічній ярмарків найуспішнішім, Щоби мати можлівість якомога более помочь тім, хто цього потребує.
Звичайно ж, в Україні через війну на сході кількість людей, кому екстрено потрібна будь-яка допомога, перш за все матеріальна, значно зросла. Організатори розраховували, що і торгівля на ярмарку принесе більше коштів, ніж, припустимо, в минулому році.
І не помилилися. Забігаючи наперед, скажу: виторг в ту суботу склав понад 3 млн. Грн., Що майже на мільйон більше, ніж в минулому році.
І хоч на такому заході про політику в принципі не говорять, але Надзвичайний і Повноважний Посол Лівану в Україні пані Клод Халіль Аль Хажал, по-моєму, і без перекладу зрозуміла мою репліку про те, що якщо раніше Близький Схід вважався «пороховою бочкою », то тепер такої може стати і Україна.
З темою біженців Ліван зіткнувся особливо гостро: в країні з населенням трохи більше 4 млн. - вже понад 1,5 млн. Сирійських переселенців. І всім потрібна допомога ... При тому, що ЄС, на думку глави зовнішньополітичного відомства Лівану пана Джебрана Басила, всіляко перешкоджає міграції сирійців в Європу, т. Е. Основний тягар проблем лягає все ж на плечі ліванців.
Втім, сумну тему з пані послом ми розвивати далі не стали: торгівля розгорталася, грала музика, зал заповнювали аромати східних прянощів.
Про теми, загальних для Лівану і України, домовилися поспілкуватися пізніше, тому що в той суботній ранок все ж треба було віддати данину традиційної національної кухні.
І пані Халіль із задоволенням стала розповідати про меззе - ліванських закусках, які можуть складатися з декількох десятків страв і які в обов'язковому порядку подаються на стіл перед обідом. Наприклад, танкліш - овечий сир, мжаддара - рис з сочевицею і особливими соусами, бургуль - відварна пшениця з цибулею.
Головні ж страви, найчастіше - різновиди кебаба, виявляється, подають тільки з дуже тонким хлібом, який теж має свою назву - хабіз лібнені.
Поруч з Ліваном розташувалися бельгійці. І якщо в попередні роки на їх ярмаркових вітринах найчастіше красувалися сувеніри зі скульптуркою пісяючого хлопчика, то на цей раз співробітниці посольства, що представилися тезками-Олену, запевнили: «Хлопчика не буде».
А радувати гостей збиралися виключно солодкої продукцією - шоколадом і, безумовно, знаменитими на весь світ бельгійськими вафлями.
Попутно вони розповідали історію створення вафель, яка почалася ще в середні століття, а також, що взагалі-то існує два види цієї випічки - льєжські і брюссельські.
Причому, виявляється, вафлі з Льєжа, які готуються з тіста для булочок, з ваніллю і корицею, в Бельгії більш популярні, ніж ті, які насправді брюссельські, але більш відомі в світі як бельгійські.
Співробітники посольства Австралії, вперше брали участь в такому заході, привезли на ярмарок дещо зроблене власними руками спеціально для громадян України.
- Це пироги, - пояснювали мені, - і не тільки з тієї начинкою, з якої зазвичай австралійці роблять домашню випічку, тобто з курятиною і свининою. Але ще з картоплею та грибами, як люблять тут.
На пирогах Австралія вирішила не зупинятися, тому дипломати спекли імбирні пряники у вигляді кенгуру і коал.
«Про молі можна говорити годинами»
Моле - всього лише назва мексиканського соусу. Але треба було чути - з якою ніжністю і повагою розповідала мені про нього Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Мексика в Україні чарівна співрозмовниця і, не сумніваюся, прекрасна господиня пані Марія Луїза Беатріс Лопес Гаргальйо.
- Недарма ж до шедеврів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО віднесена і мексиканська кухня, - говорила пані Марія Луїза. - Вона дуже різноманітна ароматами і спеціями. І це, можна сказати, взаємодія культур іспанських конкістадорів і ацтеків, древніх кулінарних традицій Майї ...
Попросила її назвати кращу страву з усіх представлених на ярмарку.
- Звичайно, курка під соусом молі! Причому про соусі можна говорити годинами ... І, до речі, готується він теж дуже довго і ретельно. Але праця не марні: відмінний густий насичений молі - головна родзинка будь-якої страви.
СобеседніцÐ