Алжир і лівійські повстанці перебувають в стані війни

Алжир і лівійські повстанці перебувають в стані війни. Таку заяву зробили лідери останніх. Не випадково, алжирська влада оголосили тривогу в прикордонних з Лівією районах і закрили кордон з цією країною. Зараз її додатково підсилюють новими підрозділами. Подібні заходи безпеки вживаються і на кордоні з Малі, куди ще в лютому ісламісти перевезли викрадене з лівійських складів зброю.

Фото: AP

Пов'язано це з цілою низкою подій, що сталися за останні чотири дні. По-перше, 26 серпня стався теракт біля будівлі військової академії в алжирському місті Шершель, в результаті чого були вбиті і поранені 44 людини. Відповідальність за це взяла на себе "Аль-Каїда в країнах ісламського Магріба" (АКІМ), представники якої підкреслили, що теракт був здійснений в помсту Алжиру за його підтримку режиму Каддафі.

Після цього алжирська влада заявили, що вчинили теракт в ШЕРШЕЛЬ терористи втекли на території Лівії, контрольованої повстанцями. Така реакція викликала обурення лівійських заколотників. Офіційний військовий представник ПНР Ахмед Омар аль-Лазні підкреслив: "Алжир почав проти нас війну, і ми очікуємо від них все, що завгодно. Вони підтримують тирана Каддафі, який воює проти лівійського народу. Алжир надсилав йому в підкріплення найманців, які перетинали наш кордон , незаконно постачав зброю військам Каддафі. А тепер вони звинувачують нас у тому, що ми вкриваємо бойовиків "Аль-Каїди", тим самим демонструючи своє справжнє до нас відношення ".

Читайте також: Падіння Каддафі ускладнить ситуацію в світі

Зрозуміло, стверджувати, що лівійські повстанці є поголовно членами АКИМ, не можна. Як не можна заперечувати і того факту, що загони Лівійської ісламської групи, які відзначилися в боротьбі проти Каддафі, знаходяться в найтіснішому контакті з "Аль-Каїдою" Магрибу. І зрозуміло, у алжирців явно не викликає захоплення фігура "військового коменданта" захопленого повстанцями Тріполі Бельхадж, який за своє життя встиг повоювати за інтереси ісламських радикалів в самих різних частинах земної кулі.

І справа навіть не в тому, що серед так званих повстанців є чимало втікачів алжирських ісламістів. Досить сказати, що в ході нової хвилі терактів проти Алжиру, розпочатої з квітня, активно застосовувалося викрадене з лівійських складів зброю.

По-друге, лють лівійських ісламістів викликало те, що Алжир, по суті, врятував сім'ю Каддафі. Йдеться про його дружині Сафіі, дочки Аїші, синів Мухаммеда і Ганнібала з їхніми дітьми. Алжирський МЗС офіційно повідомив про те, що він дозволив в'їхати на свою територію сім'ї Полковника "з гуманітарних міркувань". Дехто з лівійських заколотників і зовсім побоюється, що сам Каддафі сховався в Алжирі.

Як би там не було, але по суті, алжирська сторона відкрито наплювала на недавні застереження Євросоюзу про неприпустимість надання притулку будь-якого з представників поваленого режиму Каддафі. І хоча алжирська влада заявляють, що сім'я Полковника з'явилася на їх території транзитом з метою подальшого виїзду в третю країну, їх демонстративне поведінка є зухвалим не тільки з точки зору Заходу, а й лівійських ісламістів.

Читайте також: Лівія в антиарабської традиції Франції

Адже поки живий хоча б один представник родини Каддафі, вони не можуть спати спокійно. Мало хто ще розуміє той факт, що з відходом Полковника закінчаться і ті соціальні блага, які він гарантував свого народу в рамках реалізації на практиці ідей "Зеленої книги" і вибудуваного їм ісламського соціалізму, який зараз демонтують лівійські демократи. Ностальгія за втраченим волею-неволею буде змушувати багатьох лівійців сподіватися на повернення Каддафі або його дітей.

Недарма представник ПНС Шаммая охарактеризував подію не просто як прагнення "врятувати сім'ю Каддафі", а як допомогу в її подальшому тріумфальне повернення до Лівії.

А вищезгаданий Ахмад Лазні заявив, що нова лівійська влада будуть домагатися видачі сім'ї Каддафі і розцінюють подію "актом агресії" з боку Алжиру.

І нарешті, подібне ставлення Алжиру зайвий раз демонструє його позицію по відношенню до тих, хто вирішив взяти владу в Лівії в свої руки. Він відкрито відмовляється визнати повстанців.

А це, в свою чергу, викликає відповідну реакцію останніх. "Настане день, коли їм (алжирським властям. - Ред.) Доведеться відповісти за своє ставлення до лівійських революціонерів", - з такою загрозою виступив офіційний військовий представник ПНР Ахмед Омар аль-Лазні. Правда, останній обійшов делікатну тему, чому лівійські повстанці піддали розграбуванню при взятті Тріполі саме посольство Алжиру.

І, по-третє, не можна обійти увагою такий момент: кілька днів тому алжирська армія зайняла частину прикордонної лівійської території під приводом забезпечення "захисту представників алжирської громади". Мова, зокрема, йде про місто Гадамес, що знаходиться на північний захід від Тріполі. Частково відбувається пояснюється побоюваннями Алжиру з приводу того, що лівійські бербери-Амазіг спробують підтримати споріднених з ними алжирських кабілів, серед яких все більше посилюються протестні і навіть сепаратистські настрої. У всякому разі, ряд повстанських ватажків розцінили це як ще один акт агресії з боку Алжиру, "який не залишиться безкарним".

Зауважимо, що претензій у лівійських повстанців до Алжиру накопичилося дуже багато. У чому тільки не звинувачували вони алжирський сторону - навіть в безпосередньому наданні військової допомоги. І в принципі, багато хто з подібних звинувачень є по суті вірними. Про це раніше вже писала "Правда.Ру" в матеріалі "Алжир рятує Каддафі з метою самозбереження".

І алжирське керівництво на чолі з президентом Абдельазізом Бутефлікою навідріз відмовилося пом'якшити свою позицію щодо Лівії, згідно з якою, НАТО має негайно припинити військову операцію, а на лівійську територію повинні бути введені миротворці Африканського союзу. У липні у Алжиру в зв'язку з його підтримкою Каддафі стали відзначатися серйозні проблеми. З'явилися звинувачення, що нібито він тисне на нове туніське керівництво в плані надання підтримки режиму Полковника.

Поступово подібні заяви ставали все тривожніше. Так, 10 липня віце-президент ПНР Абдельхафіз Гога (Гогха) звинуватив АНДР в тому, що вона нібито як і раніше направляє найманців Каддафі, "допомагаючи йому вбивати невинних цивільних осіб".

І нарешті, на зухвалу поведінку Алжиру звернув увагу Вашингтон. Так, 23 липня ряд алжирських ЗМІ процитували заяву неназваного чиновника американського Держдепу, зробленого британському інформаційному агентству "Рейтер" "Про захід транспортного судна зі зброєю для режиму Каддафі в один з алжирських портів, і що ця зброя зараз прямує по суші до Лівії".

Подібна реакція сама по собі є важливим індикатором. Ситуація для Алжиру ускладнюється тим, що в країні посилюється протистояння влади і суспільства. Особливу активність виявляють підтримувані Заходом молодіжні організації, які домагаються "якнайшвидшого проведення демократичних реформ".

Читайте також: Лівійський сценарій Заходу для Алжиру

У будь-якому випадку, тепер уже всім очевидно, що все ризи спали і що розпочата проти Каддафі війна матиме алжирське продовження. І справа навіть не в тому, що хтось має намір помститися Алжиру за його допомогу Каддафі. У будь-якому випадку, Алжир фізично не міг залишитися осторонь від лівійських подій і автоматично залучався до протистояння. Адже всі останні п'ять років саме цій країні доводилося тримати основний удар магрибских каїдистів, і після повалення Полковника вони в будь-якому випадку постаралися б узяти реванш за події 1990-х років.

І в цьому, як не дивно, їх інтереси збігаються з інтересами ряду західних країн, чиї спецслужби роблять все для дестабілізації ситуації в Алжирі. Поки пріоритетним напрямком в плані "демократизації" арабських країн залишається сирійське. Однак це зовсім не означає, що про Алжир забудуть. Звичайно ж, йому пригадають надання допомоги Каддафі. Але зараз головним завданням Заходу на алжирському напрямку буде розгойдування ситуації в плані підтримки народного невдоволення режимом Бутефліки взагалі і провокування виступів кабілів, зокрема.

Сенс дій Заходу проти Алжиру полягає в ослабленні Алжирського держави і створенні на його території кількох маріонеткових державних утворень, що дозволить Брюсселю і Вашингтону диктувати алжирському народові свої умови, в тому числі по експлуатації природних багатств, за запасами яких ця країна навіть перевершує Лівію.

Читайте найцікавіше в рубриці "Світ"