Янукович-президент: три роки перемог і поразок

1. Стабільність або диктат?
2. Позаблоковість або роздоріжжі?
3. Поліпшення або провал?
4. Що кажуть рейтинги

Ймовірно, в четвертий рік президентства Віктора Януковича Україна зробить остаточний вибір між Сходом і Заходом

25 лютого 2013 виповнюється три роки з моменту інавгурації президента України Віктора Януковича.

Його прихильники і противники оцінюють цей термін кардинально протилежними епітетами.

Однак жодні, ні інші не можуть претендувати на абсолютну правоту. Принаймні, такий висновок можна зробити, якщо головним критерієм оцінки вибрати програму "Україна для людей" - документ, з яким три роки тому йшов на вибори і переміг нинішній глава держави.

Стабільність або диктат?

У своїй передвиборчій програмі Віктор Янукович обіцяв привести до влади сформовану ним "монолітну та відповідальну команду однодумців", стиль діяльності якої буде разюче відрізнятися від "взаємних сварок та звинувачень" тодішніх керівників країни.

Можна віддати новому президенту країни належне: про затяжні конфлікти між президентом і прем'єром, які часом паралізовували діяльність виконавчої вертикалі за президентства Віктора Ющенка, країна дійсно забула.

Фактично всі члени уряду Миколи Азарова, сформованого в березні 2010 року, були беззастережно лояльні президенту. У другому кабінеті того ж самого прем'єра в цьому відношенні змінилося небагато - хіба що, мабуть, найвпливовішу групу в ньому сформували чиновники, орієнтовані на умовну "сім'ю" (Близьке оточення. - Ред.) Президента.

У будь-якому випадку, незабаром після приходу Віктора Януковича на президентський пост припинилися публічні чвари на вищих щаблях управління країною, була відновлена ​​вертикаль виконавчої влади, яка орієнтувалася на Банкову.

Інша справа, що "монолітність" нової влади скоро почала набувати загрозливих рис. На них стали звертати увагу не тільки опозиційні українські політики, які ще з перших місяців президентства Віктора Януковича звинувачували його в узурпації влади, а й експерти з-за кордону.

Європейські спостерігачі дуже стримано оцінили хід обох загальнонаціональних виборчих кампаній - місцевих виборів 2010 року і парламентських 2012 року, - що пройшли в Україні за останні три роки. Стурбованість не тільки в західних столицях, але навіть в Москві викликало ув'язнення колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Нарешті, в минулому році канцлер ФРН Ангела Меркель заявила, що "люди в Україні і Білорусі до цих пір страждають від диктатури та репресій".

Бойкотом з боку західних лідерів обернулося проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Позаблоковість або роздоріжжі?

У своїй передвиборчій програмі Віктор Янукович називав головним завданням національної зовнішньої політики "збереження позаблокового статусу України".

Саме такий статус був зафіксований в прийнятому пропрезидентською більшістю у Верховній Раді законі про основи внутрішньої і зовнішньої політики України. Перед цим законодавство передбачало прагнення Києва вступити до Північноатлантичного альянсу.

Однак обіцяного в програмі Віктора Януковича "підвищення міжнародного впливу і авторитету" України внаслідок цього кроку не відбулося. Більш того, відносини Києва як з його східними, так і західними партнерами сьогодні переживають не найкращі часи.

ЄС, зокрема в резолюції Європарламенту від грудня минулого року, висловлює невдоволення станом демократії і правосуддя в Україні, а також недостатніми темпами проведення реформ.

Саме в 2012 році, за часів президентства Віктора Януковича, вперше в історії двосторонніх відносин не був проведений щорічний саміт "Україна - ЄС".

З іншого боку, важко назвати безхмарними відносини між Україною і Росією. Сторони вже третій рік не можуть домовитися про перегляд підписаного в 2009 році контракту на поставку в Україну російського газу. Плата за зниження ціни газу - контроль над українською газотранспортною системою або вступ до Митного союзу - поки, очевидно, є занадто дорогою для Києва.

Саміт Україна-ЄС, який відбувся 25 лютого в Брюсселі, показав, що саме 2013 може стати визначальним у виборі Україною свого напрямку інтеграції.

Поліпшення або провал?

Цього року саміт Україна-ЄС відбувся після більш ніж річної перерви

Досить складно однозначно оцінити реалізацію Віктором Януковичем соціально-економічних обіцянок, озвучених ним в своїй виборчій програмі. Багато з них - наприклад, "Кожній дитині - гарантоване місце в дитячому садку" або "Забезпечу високий рівень соціальних стандартів для кожного громадянина України" - не мають чіткого терміну виконання. Інші - розраховані аж на десять років, тобто на два президентські терміни.

Однак уже зараз можна констатувати, наприклад, що протягом трьох років Віктор Янукович виконує свою гарантію щорічного зростання ВВП.

Так, в 2012 році ВВП зріс лише на 0,2%. Однак не слід забувати, що в 2009 році, безпосередньо перед початком президентського терміну Віктора Януковича, обсяги валового продукту впали майже на 15%.

За президентства чинного глави держави в Україні дійсно спостерігалася цінова стабільність (в 2012 році Держкомстат взагалі зафіксував дефляцію в 0,2% в той час, як в 2009-му - інфляцію в більш 12%).

Гривня "при Януковичі" не обвалилася, а зарплати росли, - як і обіцяв президент у своїй програмі. Виплати на народження дитини зараз складають ще більші суми, ніж декларувалося в "Україні для людей".

З іншого боку, нереалізованої залишилася обіцянка знизити ставку ПДВ до 17%, з дворічним запізненням порівняно із задекларованим терміном зменшилася ставка податку на прибуток.

Президент дійсно домігся прийняття нового Податкового кодексу, однак друга частина цієї обіцянки - "зроблю Україну найбільш інвестиційно привабливою у Східній Європі" - залишилася лише мрією.

Тільки в цьому році припиняється призов до армії - при тому, що перехід на контрактну армію Віктор Янукович "гарантував" ще з 2011 року.

Нарешті, судячи з того, що за даними Держкомстату за три роки президентства Віктора Януковича чисельність населення України зменшилася майже на 400 тисяч чоловік, президент поки не вкладається в графік виконання своєї мети про те, що в 2020 році громадян України буде 50 мільйонів.

Що кажуть рейтинги

Інший вимір оцінки трьох років президентства Віктора Януковича - це те, як змінилися за цей час позиції України в різних рейтингах, що створюються впливовими міжнародними організаціями.

У ряді таких рейтингів Києву вдалося, хоч і незначно, поліпшити свої позиції. Однак місця, займані в них України, і надалі навряд чи можуть бути предметом гордості її чиновників.

Наприклад, в рейтингу легкості ведення бізнесу, який складається аналітиками Світового Банку, Україна в минулому році натиснути зайняла 137 місце з 185 країн-учасниць, а це - на 10 позицій вище, ніж в 2009 році.

У рейтингу світової конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму наша країна за цей же час натиснути піднялася з 82-го на 73-е (з 144-х країн) місце.

Незначно покращилися позиції України в рейтингу сприйняття корупції Transparency International - зі 146-го місця в 2009 році в минулому році вона піднялася на 144-е з 176.

Однак в ряді рейтингів позиції України погіршилися.

Наприклад, в рейтингу економічної свободи, який готують Heritage Foundation і Wall Street Journal, Україна натиснути опустилася з 152-го у 2009-му на 161-це місце з 177 країн-учасниць. Цей показник мало того, що є найнижчим серед усіх європейських країн, - з ним Україна потрапила в групу країн, де пригнічуються економічні свободи.

У рейтингу кращих країн для ведення бізнесу від Forbes кінці минулого року Україна натиснути виявилася на 104-му місці з 141 країни-учасниці. Це на сім позицій гірше, ніж в 2009 році.

У рейтингу свободи слова, який готує міжнародна організація "Репортери без кордонів", Україна за період з 2009 по 2013 роки натиснути опустилася з 89-го місця на 126-е (з 179 країн учасниць-рейтингу).

А в рейтингу свободи преси від Freedom House за час президентства Віктора Януковича перейшла з категорії "вільних" до списку "частково вільних" країн.

Втім, в програмі "Україна для людей" згадуються лише два рейтинги. Перший з них - це "велика двадцятка", перелік 20 найбільш економічно розвинених країн світу, в який повинна увійти Україна. Другий - світового рейтингу 500 найкращих вищих навчальних закладів, до якого мають увійти принаймні три українські університети.

Про реалізацію обох цих обіцянок українці поки можуть тільки мріяти. З іншого боку, Віктор Янукович у своїй програмі говорив, що реалізовані вони будуть через десять років, тобто приблизно в 2020-му.