балатонская операція
Після успішного завершення Будапештської операції німецька військова економіка втратила останні серйозні джерела поповнення нафтової сировини - залишилися в її розпорядженні незначні запаси австрійської нафти вже не могли забезпечити нормальне функціонування танкових військ і авіації. Та й над цими останніми джерелами нависла неминуча загроза: війська 3-го і 2-го Українських фронтів готувалися до наступальної операції на Віденському напрямі.
У цих умовах німецько-фашистське головнокомандування поставило перед собою мету будь-що-будь повернути втрачене після втрати Будапешта положення і захистити від готувався удару Австрію. Крім того, своїми наступальними діями німецьке командування сподівалося відвернути частину наших сил з Берлінського напрямки і послабити тиск на Бреслау.
Для досягнення цих цілей противник вирішив зробити контрнаступ на Будапештському напрямку, поклавши це завдання на 6-ту танкову армію «СС», терміново перекинутий з західноєвропейського театру.
План німецького контрнаступу полягав в одночасному нанесенні трьох ударів. Головний удар на напрямку між озерами Веленце і Балатон до Дунаю наносила 6-а танкова армія СС в складі п'яти танкових, двох піхотних і двох кавалерійських дивізій, а також 3-го танкового корпусу 6-ї армії в складі двох танкових і однієї піхотної дивізії. Німецько-фашистське командування зосередило тут до 1600 танків і штурмових гармат, понад 1600 знарядь різного калібру.
Допоміжний удар завдавала 2-а танкова армія силами семи піхотних дивізій, посилених значною кількістю штурмових і протитанкових гармат на ділянці між озером Балатон і річкою Дравою в напрямку Надьбайом- Капошвар.
Третій же удар частиною сил військ німецької групи «Ф» генерала Вейхса наносився з південного берега річки Драви в загальному напрямку на Печ.
Німецько-фашистські частини, особливо частини 6-ї танкової армії СС, отримали поповнення, були оснащені танками Pz.VIB Королівський Тигр 
і самохідними установками Фердинанд 
. На напрямку головного удару супротивником була зосереджена велика танкове угруповання, з щільністю до 76 танків на кілометр фронту.
6-а танкова армія СС приготувалися до настання
У другій половині лютого 1945 року радянською розвідкою було встановлено зосередження великої німецької танкової угруповання в західній частині Угорщини. Незабаром були отримані відомості і про плани противника. Розкривши наміри німецького командування, Ставка ВГК поставила задачу військам 2-го і 3-го Українських фронтів провести оборонну операцію і розгромити угруповання військ противника в районі озера Балатон.
3-й Український фронт став готуватися до оборони. Використовуючи досвід Курської битви, на напрямку передбачуваного головного удару була створена глибокоешелонувана протитанкова оборона. Під керівництвом начальника інженерних військ фронту Л. 3. Котляра було виконано великий обсяг оборонних робіт по забезпеченню прихованого розміщення людей і техніки, обладнання доріг для можливості маневрувати резервами, мінування небезпечних напрямків. Особлива увага приділялася боротьбі з танками противника. Для цього на 83-кілометровій ділянці від Ганта до озера Балатон було створено 66 протитанкових районів і зосереджено 65% всієї артилерії фронту. На найбільш небезпечних напрямках щільність артилерії доходила до 60-70 знарядь і мінометів на один кілометр фронту. Глибина оборони на окремих ділянках досягала 25-30 км.
Успіх оборонних дій багато в чому залежав від своєчасної доставки в війська боєприпасів і пального. Тому при підготовці операції велика увага приділялася її матеріально-технічного забезпечення. Так як фронтові склади розташовувалися на східному березі Дунаю, а переправи через річку порушувалися діями німецької авіації і весняним льодоходом, то для безперебійного постачання військ, що обороняються через Дунай були додатково побудовані канатно-підвісні дороги і бензопровід.
Німецька САУ Фердинанд
Німецький наступ почалося в ніч на 6 березня з ударів по військах 1-й болгарської і 3-й югославської армій. Німецьким військам вдалося форсувати річку Драву і захопити два плацдарми кожен глибиною до 8 км по фронту і до 5 км в глибину. Для посилення оборони на цій ділянці з резерву фронту був висунутий 133-й стрілецький корпус під командуванням генерал-майора П. А. Артющенко і дивізіон гвардійських мінометів. Бійці 1-й болгарської армії, борючись пліч-о-пліч з радянськими воїнами, виявили надзвичайну хоробрість, стійкість і витримку.
У смузі 57-ї армії противник завдав удару силами 2-ї танкової армії в напрямку Надьбайом, Капошвар. Ціною величезних втрат ворогові вдалося на вузькій ділянці фронту вклинитися в нашу оборону.
Однак командарм М. Н. Шарохін ввів другий ешелон армії і контратакував супротивника з флангів за підтримки масованого вогню артилерії. Подальше просування німецько-фашистських військ на цьому напрямку також було зупинено. Розрахунки ворожого командування на те, що наступом на півдні вдасться відвернути нашу увагу і послабити оборону в межозёрном районі, зазнали повного провалу. 
Третій, головний удар між озерами Веленце і Балатон противник завдав о 8 годині 40 хвилин. Після 30-хвилинної артилерійської підготовки тут перейшла в наступ 6-а танкова армія СС. Оборонну бій з перших же хвилин набуло характеру крайней запеклості. Ворожим військам вдалося до кінця дня просунутися на глибину до 4 км і опанувати опорним пунктом Шерегейеше. Для ліквідації прориву на цю ділянку було висунуто 18-й танковий корпус.
На наступний ранок атаки німецьких військ поновилися з новою силою. У смузі 26-ї армії за підтримки авіації наступало близько 200 танків і штурмових гармат. Безперервно маневруючи вздовж фронту, німецьке командування наполегливо шукав слабкі місця в обороні радянських військ. Радянське командування в свою чергу своєчасно перекидало на загрозливі ділянки протитанкові резерви. 
У наступні дні, намагаючись домогтися успіху, німецьке командування застосовувало масовані танкові атаки, в яких на 1-1,5 км ділянках брало участь 100 і більше важких танків. Бої точаться цілодобово. У розрахунку на низьку ефективність радянської артилерії в темний час доби німці продовжували вести наступ і вночі, використовуючи прилади нічного бачення. В результаті запеклих боїв, за п'ять днів наступу німецьким військам вдалося прорвати головну і другу смуги оборони. Однак це не забезпечило їм успіху, так як перед ними ще лежали тиловий армійський і фронтовий рубежі оборони.
10 березня німці кинули в бій останні резерви. Між озерами Веленце і Балатон діяло вже 450 ворожих танків і штурмових гармат. У цей день ворог бився з особливою жорстокістю. Саме 10 березня, як показали полонені, німецько-фашистські війська на вимогу Гітлера мали вийти до Дунаю і вирішити долю всього бою.
З 6 по 15 березня противник втратив до 45 тис. Солдатів і офіцерів, близько 500 танків і штурмових гармат, до 300 гармат і мінометів, близько 500 бронетранспортерів та понад 50 літаків. Понесені втрати змусили німців припинити атаки. Та й атакувати їм було вже нічим. Так безславно закінчилася останній наступ Німеччини в Другій світовій війні.
