Бедриківський Володимир: бере рука генпрокурора Луценко. ЧАСТИНА 2

ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК:

Борці зі злочинністю »

Українці жартують, що традиційні поняття «права рука» і «ліва рука» щодо Юрія Луценка мають дещо інший сенс: ліва рука у нього тримає стакан, а права наливає. В цьому відношенні Володимир Бедриківський, тісно зблизився з Луценком настільки, що тепер зветься його «консільєрі» і «скарбником», безсумнівно, є його саме правою, «наливають» рукою. А почалася їхня тісна дружба відразу після першого Майдану.

Джерела SKELET-info повідомляють, що ГУБОЗ МВС зіграв важливу роль в успіху Майдану-2004. Так як серед його організаторів були і кримінальні «авторитети» зі своїми «бригадами» і «ТІТУШКИ» - наприклад, Володимир Дідух, то УБОЗ був першим, хто міг би їм перешкодити. Для цього навіть не довелося б нікого розганяти або затримувати, просто показати «авторитетам» їх досьє, і порекомендувати сидіти тихо. Але ні ГУБОЗ, ні столичний УБОЗ, ні управління в інших містах «помаранчевої революції» не перешкоджали. Можливо, це є відповіддю на питання, чому після першого Майдану з усіх «ментів» так високо піднялися саме київські «убозівці».

Микола Томенко, Володимир Бедриківський, Юрій Луценко - брати-алкоголіки

У лютому 2006 року Бедриківський тимчасово покинув столичне міністерство, отримавши призначення в Житомирську область: спочатку в.о., потім начальником обласного УМВС. Нічим особливо не відзначившись на цій посаді, Бедриківський повернувся до Києва в січні 2008-го, будучи призначеним заступником міністра внутрішніх справ (Юрія Луценка) і начальником ГУБОЗ МВС. З цього моменту між Луценком і Бедриківський почали працювати особливі довірчі відносини, що дозволили останньому розгорнути масштабну корупційну діяльність.

Юрій Луценко та Володимир Бедриківський

Насамперед Бедриківський відновив координацію корупційних схем обласних УБОЗ, на яких він сидів ще в 2003-2005 р.р. Вони були різні, а ось ЗМІ тоді зазначили найбільш одіозну схему Одеського УБОЗ (керівник Василь Самокиш), який займався не тільки «кришуванням» контрабанди, а й банальним «кидаловом» і грабунком. Грабували вони китайських бізнесменів, які возили через Одесу товари в контейнерах. Спочатку підсилали до них людини з пропозицією допомогти з розмитненням, брали контейнери, після чого УБОЗ затримував китайців як підозрюваних і за допомогою прикордонної депортував з України з подальшою забороною в'їзду (знайома схема, так?). Потім вміст контейнерів продавали, а гроші ділили. Звичайно, грабували далеко не всіх (інакше б все китайці просто обходили Одесу стороною), в основному «заробляли» тим, що брали по 200 доларів з контейнера за те, що той не буде раптово доглянутий і заарештований «убозівцями». Коли схема набула розголосу і працівників УБОЗ почали викликати на допити, то Самокиш хвалився тим, що працює на Бедриківського і його, мовляв, прикриють. І дійсно прикрили: незважаючи на скандал, Самокиша потім перевели керувати УБОЗ в УМВС Сумської області, де він зробив собі непогану кар'єру, в 2015 році очоливши обласне управління Національної поліції.

Василь Самокиш

Але ж тоді ж, у 2009 році, Самокиш і його покровитель Бедриківський мали відношення і до іншого скандалу, теж швидко зам'ято з Києва. Це було незаконне затримання (фактично викрадення) співробітниками Одеського УБОЗу керівника громадської організації «Друге призначення» Дмитра Мироненка і колишнього директора ТОВ «Консент» Ігоря Мітяя - з подальшим наданням на них фізичного та психологічного тиску, про що вони потім повідомляли в заяві «Іншого призначення », яка вимагала провести розслідування про причетність до цього Володимира Бедриківського і прокурора Одеської області Василя Присяжнюка. Суттю конфлікту була суперечка за одеський ринок «Нове місто», який був раніше захоплений рейдерами у ТОВ «Консент».

Всі ці скандали послужили небезпідставним приводом для звільнення Володимира Бедриківського відразу ж після відставки його шефа Юрія Луценка. Але якщо Луценко потім навіть посадили, то Бедриковського прибрали з МВС за мирною угодою, під приводом його виходу на пенсію за вислугою років (в 46 років). Очевидно, тут не обійшлося без якихось його захисників, здатних домовиться з новою владою. І в наступні кілька років колишній головний «убозівець» був майже без роботи: підробляв лекціями в Київському міжнародному університеті, безуспішно балотувався на виборах 2012 року на мажоритарному окрузі в Житомирській області.

Бедриківський повернувся на держслужбу тільки в 2016 році, коли Юрій Луценко став генеральним прокурором України і запросив свого колишнього «консільєрі» на посаду начальника Департаменту нагляду Генпрокуратури. А це красномовно говорить про те, що з цього моменту Бедриківський став на все сто відсотком людиною Луценко, і тільки його особистим. І як би хто не ставився до невдалому «алкоголіку Півдні», він старанно формує в Генпрокуратурі команду з власних людей, що з часом дозволить йому перетворити ГПУ в свою вотчину. І ця команда дуже скоро показала, що не боїться нікого - навіть «кришуемого» американцями НАБУ. Як повідомляли ЗМІ, за обшуками в НАБУ, влаштованими Генпрокуратурою в серпні 2016 року, стояв саме Бедриківський.

Полякавши НАБУ, восени 2016- го Володимир Бедриківський зайнявся корупційної рутиною. Спочатку він виручив своїх підлеглих - наглядових прокурорів Дмитра Петрова і Сергія Яковенка, вляпався в скандал навколо фірми «Гроссер», за яку вибухнув конфлікт між її засновниками. Одна зі сторін конфлікту влаштувала захоплення всього майна, інша сторона звернулася в правоохоронні органи, тоді перша закликала собі на допомогу наглядових прокурорів, щоб «вирішити питання». А Петров і Яковенко і без того встигли прославитися своїми деклараціями про доходи, в яких перший «заробив» понад 2 мільйони продажем невідомого майна, а другий «виграв в Літорія» більше мільйона. До речі, ви помітили, що з приходом в ГПУ Юрія Луценка, прокурорам взагалі початок неймовірно везти в лотерею ?! І все ж справа «Гроссер» прийняло масштаби публічного скандалу, прокурорів Петрова і Яковенко усунули від службових обов'язків, матеріали по ним були передані в НАБУ. Тоді Бедриківський, рятуючи підлеглих, зажадав всі матеріали по справі в Генпрокуратуру, після чого заховав їх під сукно.

Карикатура на Бедриківського, Петрова і Яковенко

У листопаді 2016 року ім'я Бедриковського прозвучало в контексті нового корупційного скандалу: махінацій на митниці, які влаштовуються ТОВ «Торгест». Йшлося про те, що оформляючи контейнери китайських тканин на митному посту «Столичний» (Київ), фірма штучно занижувала розмітити митних платежів, завдаючи збитків державі - про що сумський активіст і ветеран АТО Олександр Семесенко офіційно поінформував органи УКРІНФОРМ Сумської області. Вантаж (200 тонн тканин) заарештували і відправили в Суми, а потім в справу втрутився наглядова прокуратура Бедриківського. Як повідомляли ЗМІ, господарям арештованого вантажу з боку Володимира Володимировича надійшла пропозиція «всього за 500 тисяч доларів» отримати свої тканини назад, крім того прокуратура запропонувала надалі допомагати в розмитненні вантажів. Повідомлялося, що при цьому Бедриківський свідомо виривав «хліб» у тодішнього глави УКРІНФОРМ Романа Насирова, нітрохи не боячись війни між відомствами. І як у воду дивився: незабаром Насирова заарештували, а численні джерела SKELET-info повідомляли, що Генпрокуратура вступила в боротьбу за українські митниці.

За такого розмаху корупційної діяльності розміри задекларованого і додатково виявленого журналістами майна Володимира Бедриківського виглядають занадто малі. Якщо, звичайно, так можна назвати дві квартири в Києві (67 і 143 кв.м.), записані на його дружину і сина, кілька земельних ділянок, дорогі іномарки, а також будинок площею 583 кв.м., розташований під Києвом і записаний на матір Бедриківського і не вказаний у його декларації. Це саме над цим будинком був збитий квадрокоптер активістів громадського контролю, і абсолютно зрозуміло, що це зробив не 80-річна мама прокурора. Але, як повідомляють джерела, крім доходів зі своєю нинішньою прокурорської діяльності, Бедриківський має частки в комерційних структурах, в тому числі ще з часів свій «УБОЗівського молодості». Так що дійсний розмір його капіталів поки що відомий лише йому і його родині.

Сергій Варіс, для