Чи спілкуєтеся? Ну-ну ... Загадка «Однокласників»

Ну записалася. Подивилася. А оскільки я (з невербалізуемих міркувань) не стала реєструватися під своїм прізвищем (але ж ще і прізвище вже не та, що була в школі), то для впізнання виставила фотографію 7б класу і написала «я праворуч від Поліни Яківни».

Фотографію, однак дуже скоро заблокували: «не вказано, де на фотографії автор».
Па-а-а-звольте, адже це фотографія мого класу, і виставлена ​​для моїх же однокласників - власне тих, хто на ній зображений. У наглаженних (і не дуже) фартушках, з виряченими від старанності очима в одних і з пустотливо бігаючими - у інших. ВОНИ ЩОСЬ знають, де вони, а де я? І написано, що я - праворуч від Поліни, чого ще? Для них-то це абсолютно ясно?
Для кого треба вказувати розпізнавальні знаки та мітити себе? Для сторонніх? Вони мене не хвилюють, а шкільна сіренька фотографія 1969 року не повинна, здавалося б, хвилювати їх. Забороненого цензурою там явно нічого немає - всі діти в формі, Поліна Яківна в костюмі джерсі ... У чому ж справа? Мене це насторожило, більше того - навіть якось омерзіло, я відчула себе як на якомусь медогляді або допиті, і швидко пішла зі сторінки, вирішивши ніколи не повертатися.

Однак з однокласниками взаімоопознаніе сталося, я обмінялася адресами, з ким хотіла (таких знайшлося троє, але після обміну бадьорими листами в дусі «привіт, як справи» справа не пішла) і на цьому мала намір свої відносини з цим ресурсом закінчити і про нього забути Однак з однокласниками взаімоопознаніе сталося, я обмінялася адресами, з ким хотіла (таких знайшлося троє, але після обміну бадьорими листами в дусі «привіт, як справи» справа не пішла) і на цьому мала намір свої відносини з цим ресурсом закінчити і про нього забути.

Не тут то було!
На мене посипався спам з захоплюючими розповідями про нових, ні на який блазень не потрібних мені примочки на цьому сайті, якісь пропозиції дружити фіг знає від кого, верескливий реклама «тепер можна оцінювати чужі фото !!!» і так далі. Довелося начисто викорінити там свій аккаунт.

Але питання фотографій і їх оцінки для мене все-таки залишилося нез'ясованим.
Неможливо зрозуміти, яке кому діло до фотографій незнайомих людей, а що стосується фотографій реальних однокласників, яких сто років не бачив і (припустимо) радий поспілкуватися - то яка тут може бути оцінка, чого оцінювати? Хіба якість фотографії має значення, якщо це старі знімки з дитинства? Адже на фотографіях з ТОГО часу важлива не якість зйомки, не композиція, вірно? Важливо відчуття того часу, що спалахнули спогади. І від того, що фотографія зовсім не професійна і зроблена на старій «Зміні» невмілими ручками - вона ще набагато більше хвилює, в ній більше життя, ніж в «глянці», ні?
А якщо це незнайомі люди, то знову ж навіщо їх оцінювати? Ви ж не знаєте, як вони виглядають в реалі - як же оцінити, чи добре він вийшли на фото? Для оцінки майстерності фотографа є безліч фотосайтів і фотоконкурсів, а тут адже ресурс для спілкування, для спогадів і дружби?

Мені відповідають, що людям це подобається, а раз подобається, то чому б і ні. Справді, якщо дурна до нескінченності задумка, за версту смердить разводіловом для лопухів, проте багатьом подобається - на це можна філософськи потиснути плечима (якщо ви чистоплюй), а можна спробувати зрубати копієчку (якщо ви практичний ділова людина). Оцінювати і обчислювати рейтинг дружби, індекс любові ...

Але тепер я зрозуміла, для чого була задумана ця на перший погляд ідіотська задумка на однокласниках - оцінка фотографій ... Ой, не ідіотська вона, немає. Це я зрозуміла, як жираф, не відразу. А чому? Тому що мої міркування - примітивні. Раз написано, що для спілкування - я примітив: все думаю, що воно зроблено справді для спілкування однокласників. Ну і трошки для збору інформації, не без того, ну і рекламки підпустити святу справу, як же-с, не можна-с ...

Але народ-то купився, захоплень було багато, хоча начебто вже трохи охолонуло - видно, все «знайшлися». На підприємствах адміністратори масово блокували доступ до «Однокласників», бо серйозні люди замість того, щоб віддавати всю енергію зростанню прибутку - годинами шарились по фотоальбомів, ставили оценочку або ламали голову, хто ж це раптом вліпив їм «кол», вже не підступи чи це Клавкі з паралельного, яка поклала око на чужого чоловіка! Просто масове божевілля.

А виявляється, вона що! Все було зроблено з далеким прицілом. Виявляється, вони тепер за гроші дозволяють знімати з фотографій одиниці! І за гроші ж дають можливість лазити в розділи та альбоми ворогів невидимкою. Тобто знову ж непомітно ставити ці самі коли, за ЗНЯТТЯ яких вони потім візьмуть з нього копієчку. Ходять чутки, що вони і самі не гребують понаставити користувачам колов, щоб тим було за що платити ... За руку не ловила, але можу повірити: вписується.

Це розумно Це розумно. Це, я б навіть сказала, гармонійно. Тут на ШЖ якісь непрактичні люди - вже й одиницю не можна поставити анонімно, зволь пояснити, чим незадоволений, і підписатися. А що б не зробити платну одиницю і платне ж зняття оной? Уявляєте, як гроші б поперли? Проплатив - поставив кол. А він проплатив - зняв! А я знову! А ось тобі! А він заплакав і знову заплатив-зняв! А ...
Не хочуть. Бач, інтелігенти, розвели антимонії. Нема у людей моральної пластичності!

А «однокласснички» от не церемоняться. Знайшли адже у людей чутливу струнку - спогади, старі дружби. І з цього можна зрубати гріш, хоч годинку, а все ж ...
Справа ж не в тому, що сервіси платні - пояснюю для особопрочних читачів - я не проти платних послуг, немає. Справа в отакою дрібної капосне цих взаимопроникающих послуг по взяімному об'егоріванію. Було, чи знаєте, в старовину таке ємне поняття - руки не подам. Тепер кажуть «в чистому полі поруч не сяду ...» - ментальність змінилася. Але відчуття залишилося.

Ось, тільки я заглибилася в роздуми про це Рабкрин, як мені вказали на масштабно мислячу людину, який поставив тим же питанням. Пропозиція геніальне, я вважаю, однокласснікодели повинні йому платити %% з доходів. цитую:

На «Однокласниках» завелися невидимки в шапках. Вартість шапки-невидимки - $ 2,99 на місяць. Пропоную творцям сайту розробити новий пакет послуг:
«Анти-невидимка» зніме шапку-невидимку з відвідує вас Васі Пупкіна всього за $ 29,99 в місяць! (А Вася-то, лох, буде думати, що його не видно!)
«Дамнепох-невидимка» нейтралізує «анти-невидимку» за $ 299,99 (теж на місяць, природно).
«Тичёоборзел-невидимка» всього за $ 2999,99 в місяць зніме з Васі Пупкіна шапку, незважаючи на його пофігізм, а заодно навчить його не матюкається в громадських місцях.
Заплати $ 2999,99 - і ти цілий місяць будеш абсолютно непомітно заходити на сторінки своїх і чужих однокласників, використовуючи традиційні російські технології. Послуга «Невидимка-ViaRectum»!
(З жж юзера Parovoz ).

І ще треба не купуватися на те, що написано, і не забувати до всього застосовувати алгоритм «сарайний лакмус». Пам'ятаєте анекдот радянських часів:

- Ну як же так, у вас написано «м'ясо», а м'яса немає!
- Ну хіба мало що де написано. На сараї геть що написано, а там дрова.

ВОНИ ЩОСЬ знають, де вони, а де я?
І написано, що я - праворуч від Поліни, чого ще?
Для них-то це абсолютно ясно?
Для кого треба вказувати розпізнавальні знаки та мітити себе?
Для сторонніх?
У чому ж справа?
Хіба якість фотографії має значення, якщо це старі знімки з дитинства?
Адже на фотографіях з ТОГО часу важлива не якість зйомки, не композиція, вірно?
І від того, що фотографія зовсім не професійна і зроблена на старій «Зміні» невмілими ручками - вона ще набагато більше хвилює, в ній більше життя, ніж в «глянці», ні?