Чи почне Україна вторгнення в ДЛНР і війну з Росією

У світлі провокацій України в Азовському морі і риторики президента України про те, що війна з Росією практично почалася, а також введення в ряді регіонів цієї країни воєнного стану експерти почали всерйоз говорити про можливість відкритого збройного конфлікту України і РФ.

Ініціює конфлікт методом провокацій, на думку аналітиків і прогнозистів, саме Україна. Наслідки для українських військових, які в дану провокацію будуть залучені, оцінюються не просто як самі жалюгідні, а як відверто фатальні. Але тим не менше аналітики сходяться на думці, що збройний конфлікт зараз просто необхідний Петру Порошенко і всієї нинішньої української системі влади для елементарного самозбереження.

Як пише видання "Архіваріус", "є три важливі чинники, що вказують на неминучість швидкої війни. І ці фактори вже мають місце на Україні.

1. Пропаганда, спрямована на расчеловечивания населення країни, з якої планується розпочати бойові дії, демонізація її керівництва, формування думки про те, що "ми маємо рацію, а вони ні" і що війна, коли вже вона почнеться, буде носити характер захисту від агресії з боку противника, тобто справедливої ​​і морально обгрунтованою.

2. Організація провокацій з метою отримати сакральні жертви, тобто загиблих від нахабних агресивних дій противника (як правило, з числа військовослужбовців, прикордонників та інших захисників Вітчизни). Героїзація і звеличення сакральних жертв.

3. Спроби заручитися міжнародною підтримкою, демонстрація того, що політичні методи врегулювання вичерпані і початок війни - вимушений захід ".

Зрозуміло, що українській владі, а точніше, Петру Порошенко, необхідно продовжувати режим воєнного стану, який передбачає і скасування виборів, і заборона на публічну опозиційну діяльність так довго, як це тільки можливо. А для того, щоб легітимність воєнного стану ні в кого не викликала сумнівів, потрібні хоч якісь військові дії.

З іншого боку, Україні потрібно залучити до цього конфлікту Захід, а точніше, НАТО з США на чолі. Правда тут є деякі проблеми. Тому що після подій в Керченській протоці і запиту Порошенко на посилення військово-морського флоту НАТО в чорноморській акваторії, в НАТО відповіли, що і нинішнього військової присутності альянсу цілком достатньо.

У перекладі з дипломатичної на людський це означає, що вже і західні партнери бачили Україну в труні в білих тапках з їх ініціативами та іншими малозрозумілими рухами тіла.

З іншого боку, навіть без втручання НАТО і інших зовнішніх сил Порошенко, як вказують експерти, цілком готовий поховати всю українську армію і флот з авіацією заодно аби залишитися при владі.

За словами генерал-майора Юрія Владимирова, "Порошенко цілком може зважитися на провокацію у кримських кордонів. Те, чого йому не вдалося досягти на море, він може зробити на суші, і тут атака Перекопу з півночі не є чимось фантастичним. Неминучий потужний відповідь ВС РФ його не лякає: реакція США на Керченський інцидент виявилася для Києва вельми переконливою ".

Втім, з останнім пунктом, про "переконливою реакції США", можна сперечатися. Тому що на цей раз Штати обмежилися гучними словами та іншими не менш як гучними заявами з тихою скасуванням розширеної зустрічі Путіна і Трампа. Чим, за деякими відомостями, вельми незадоволений і сам Дональд Трамп.

В іншому ж навіть військовий контингент альянсу в чорноморській акваторії не зусилля, а чутки про це посилення з "анонімних джерел, близьких до Пентагону", виявилися саме чутками.

Втім, у саме такого розвитку ситуації є свої серйозні стримуючі фактори всередині самої України. В першу чергу, це самі українські військові, які на прикладі азовського інциденту побачили, що Порошенко готовий посилати їх в буквальному сенсі на забій і під кулі, аби залишитися при владі. Тобто не заради захисту країни, а заради власних, особистих політичних амбіцій. А жоден український солдат не підписувався воювати за такі цілі.

До того ж і нинішнє військове положення з перенесенням дати виборів на невизначений строк не викликало підтримки у населення і багатьох українських політиків. Тому що і вони побачили в цій мілітаристської риториці тільки реалізацію досить брудного політичного плану. І тут доречно говорити не про можливість нових провокацій з боку України, а про варіант чергового повалення нинішньої української влади.

Але і цей варіант розвитку подій поки з області сугубою теорії.