Чим живе окупованій Донецьк: свіжі фото

Донецьк вже четверту зиму відрізаний від України. Зв'язок з містом - чим далі, тим гірше: з 11 січня на непідконтрольною частини Донецької області відсутній зв'язок Vodafone. Ні торгівля, ні пошта, ні стаціонарний телефонний зв'язок не з'єднує ОРДЛО з рештою України. Залишається лише саме перетин лінії розмежування - але по «указу» ватажка угруповання «ДНР» Олександра Захарченко, навіть виїзд тепер обмежений: через лінію розмежування не випускатимуть працівників «держпідприємств» (школи і дитсадки теж потрапили в цей список).

Кореспондент Радіо Донбасс.Реаліі пройшовся по пам'ятних для донеччан місцях міста: переселенці можуть згадати будинок, а для тих, хто родом не з цього краю, ми про них розповімо. Фото зроблені починаючи з п'ятниці, відразу після снігопаду, по неділю, коли почалася відлига.

Кінотеатр імені Шевченка, найстаріший і найкращий 3D-кінотеатр Донецька. У цій будівлі в 1990-і з'явилися казино і нічні клуби. Місце стало одним з улюблених для заможних донеччан: саме в казино «Третій рим» донеччани вперше побачили «людей в малинових піджаках».

Проспект Театральний і збереглися квартали довоєнної забудови Донецька. Театральний проспект перетинає центральні вулиці (50-річчя СРСР, Челюскінців, Артема, Постишева), піднімаємося від річки Кальміус і впираємося в Театр опери та балету. Для Донецька, розташованого на рівнині, в степу, цей бульвар з його сильним кутом нахилу досить характерний.

Ресторан «Міленіум», в народі - «Піраміда». Одне з найбільш пафосних закладів початку-середини 2000-х на бульварі Пушкіна. У місті було багато суперечок з приводу того, що ця будівля вибивається із загального стилю бульвару. «Піраміда» дійсно, на погляд багатьох донеччан, «стирчить» некрасиво, але кажуть, що шашликами там пахне чудово!

На бульварі Шевченка. Як бачите - просто донеччанин з сокирою.

Бюст Пушкіна і службовий вхід до Донецького музично-драматичний театр: в народі це місце називається «Голова». Тут збиралися неформали 1990-2000-х. Фасад муздрами виходить на центральну вулицю Артема, тильна частина (на фото) виходить на бульвар Пушкіна. До цього входу завжди під'їжджали «перші особи» під час візитів до Донецька. Бойовики, які контролюють місто, зараз теж проводять свої «офіційні» заходи в драмтеатрі.

Перетин вулиць Кобозєва та проспекту Садовий, будівля справа по Кобозєва, 62 - це колишній Трудовська театр, організований на початку ХХ століття для робітників металургійного заводу. У нього у дворі розташовується колишня Єврейська школа початку ХХ століття. Тут, недалеко від Донецького металургійного заводу, стоять найстаріші житлові будинки Донецька: у них жили перші робочі, ще, коли грунтувалася Юзівка. Будинки просіли по самі підвіконня; давно йшла суперечка - зробити їх пам'ятниками або знести і побудувати сучасні будівлі. У кожному будиночку прописано по 50-100 чоловік: чекаючи знесення, люди вважали, що їм дадуть безкоштовні квартири.

Вид на Палац спорту «Шахтар» і частина вулиці 25 років РККА (у вихідні дні якраз на цій частині збирається маленький блошиний ринок). Палац спорту «Шахтар» - пам'ятник архітектури, кузня чемпіонів, спортивна школа.

Пам'ятник Тарасу Шевченку. Місце збору євромайдан в Донецьку взимку 2013-2014 років. Днем чергувало кілька людей, ввечері виходили десятки-сотні людей, запалювали свічки, співали українські пісні. За спиною письменника - Донецька міськадміністрація, зліва - обласна бібліотека.

Центр «МТС» на бульварі Шевченка (таким є умовно, адже мобільний оператор Vodafone припинив роботу свого офісу в Донецьку). З 11 січня в місті зовсім відсутній мобільний зв'язок Vodafone, зателефонувати за межі окупованої території вкрай складно. На старій довоєнній рекламі - український боксер і волонтер Олександр Усик, активно допомагає зараз української армії.

Вид на парк Сокіл і роллердром з бульвару Пушкіна - центрального місця відпочинку. Висаджені тут дерева були привезені з Криму. Після закладки в 1947 році бульвар носив ім'я Тараса Шевченка, а вулиця Шевченка - Пушкіна, в 1955-му вулиці помінялися іменами через те, що на тодішньому бульварі Пушкіна був встановлений пам'ятник Тарасу Шевченку.

«Пальма Мерцалова» - копія знаменитого вироби майстри Мерцалова, що стала символом Донецької області. Пальма, зроблена з цільного шматка рейки, - символ таланту, майстра вміння і нестандартного мислення.

Афіша на початку бульвару Пушкіна.

Вид на вулицю Кобозєва в сторону донецького ЦУМу: тут видно кілька будівель, що збереглися так званої Старої Юзівки (до 1924 року місто носило назву Юзівка, після - Сталіно, з 1961-го став Донецьком).

Дитячий майданчик на бульварі Пушкіна. До війни у ​​свій час була оздоблена в синьо-жовті кольори.

Новий Планетарій, за ним - ТРЦ «Грін Плаза», а зліва - Палац дитячої та юнацької творчості.

Супермаркет «Нікольський» на перетині вулиці Челюскінців і проспекту Театрального. Вдалині видно Донецький театр опери і балету.

Торговий центр «Золоте кільце»: один з транспортних та географічних центрів Донецька. До війни «Золоте кільце» було популярним місцем святкових покупок, працює ТРЦ і зараз, про його сьогоднішньому стані можна почитати в матеріалі. Поруч - великий центральний парк Щербакова, старий стадіон «Шахтар» і Донецький металургійний завод. А ще тут завжди сильно пахне шаурмою.

Кільце - початок-кінець безлічі трамвайних маршрутів, які йдуть в Ленінський район з центру. Вид в сторону торгово-офісного центру «Грін Плаза», Палацу дитячої та юнацької творчості та роллердрома з боку ТЦ «Континент».

Після снігопаду. Біля торгових центрів «Континент» і «Золоте кільце».

Бульвар Пушкіна, Художня галерея.

Центральна вулиця Донецька - вулиця Артема. Вид на школу №2 (у 2011 році ця школа протестувала проти зниження в статусі). Зліва - Свято-Преображенський кафедральний собор, побудований в 1884 році і в 1931 році підірваний більшовиками - його відновили в 1993 році.

За альтанкою видно один з корпусів Донецького національного технічного університету. Парк Сокіл.

Донецький театр опери і балету імені Солов'яненка. Завжди балував донеччан прем'єрами, кожен сезон тут були нові постановки - як класичні, так і сучасні.

Біля оперного театру. На задньому плані видно золота фігура Анатолія Солов'яненка.

«Донбас Палас» - п'ятизірковий готель в самому центрі Донецька. Була побудована тут в 1938 році, а в 2001-му її підірвали - вирішили, що прийшла в непридатність і відновленню не підлягає, на її місці за старими фотографіями зі збереженням зовнішнього вигляду побудували нову будівлю. Одна з резиденцій Ріната Ахметова. У цьому готелі брали всі футбольні команди, які приїжджали грати з «Шахтарем»: для іноземних клубів тут все було «по вищому розряду».

Пішохідний сквер, що виходить «в спину» пам'ятника Леніна, на центральну площу. «Комтел» - локальна телефонна мережа, що з'явилася після захоплення «Укртелекому» угрупованням «ДНР».

Центр, «центріше не буває»: тротуар по вулиці Артема проходить поруч з блакитними ялинами і будівлею Ворошиловського райвиконкому. У 1950-1970-х роках, до того, як був побудований будинок ОДА, саме тут розташовувалася Донецька обладміністрація. Будівля з колонами на задньому плані - Міністерство вугільної промисловості УРСР, а потім України (єдине міністерство, яке знаходилося на той час не в Києві).

Джерело

(Visited 262 times, 1 visits today)