Цитати з творів святих отців. Храм, читати онлайн

1. храм

<<< БІБЛІОТЕКА >>>

храм

... Чи замкнене від мене і те, що серед пас <в храмі> стоять багато ремісників, які, займаючись мистецтвами рукодільні, з працею здобувають собі прожиток денну роботою зробиш ти і вони-то обтинає у мене слово, щоб не надовго відволікатися від роботи. Що ж скажу їм? Те, що частина часу, дана взаим Богу, не пропадає, але винагороджується Їм з великим зиск. Бо всі ті обставини, які сприяють до справи, упорядкує Господь які віддають перевагу духовне, подавши в справах їх і міцність тіла, і старанність душі, і зручність до збуту робіт, і благоуспішного в цілому житті. Але хоча б у реальному житті плоди праць наших і не відповідали надіям, по крайней мере, для подальшого століття добре скарб - вчення Духа. Тому відклади з серця всяке житейське піклування, і весь зберися ... сам в себе. Бо мало користі, якщо тілом ти тут, а серце твоє зайнято земним скарбом (свт. Василій Великий, 5, 38-39).

***

Будь-яка тварина, і безмовна і віщає, і премирними і земна, славить свого Творця. А жалюгідні люди, залишивши доми і стекла в храми, щоб отримати там деяку користь, чи не схиляють слуху до словес Божих, не приходять до тями своєї природи. Чи не сумують про те, що ними володіє гріх, що не сумують, приводячи на пам'ять собі гріхи свої, чи не тремтять суду, але, з посмішкою простягаючи один до одного руки, будинок молитви роблять місцем довгих бесід, не вважали, ані псалму, який свідчить і каже, що в храмі Божому всякий глаголить славу (Пс. 28, 9) (свт. Василій Великий, 5, 212).

***

Увійшовши в будинок Божий, думати парити розумом; навпаки того, внутрішня людина наш да займеться спогляданням і молитвою (прп. Єфрем Сирин, 30, 138).

***

... Не будемо так зле ставитися до самих себе, але будемо надавати перевагу перебування тут <в храмі> всіх занять і турботам (свт. Іоанн Златоуст, 44, 602).

***

... Ми ходимо до церкви не для того тільки, щоб побувати тут, але щоб винести звідси велику і духовну користь (свт. Іоанн Златоуст, 45, 82).

***

Шум і гнів <в храмі> служать образою запропонованої Жертви (свт. Іоанн Златоуст, 45, 404).

***

... Бог влаштував церкви в містах, як пристані на море, щоб ми, вдаючись сюди від бурі життєвих сум'яття, насолоджувалися найбільшою тишею ... Тут <в храмі> не потрібно боятися ні бурхливого руху хвиль, ні нападу розбійників, ні навали лиходіїв , ні сили вітрів, ні засідки звірів; це - пристань вільна від усього такого; це - духовна пристань душ (свт. Іоанн Златоуст, 45, 405).

***

Хто приходить сюди <в храм> з вірою і старанністю, той виходить з незліченними скарбами; як тільки він відкриє уста, негайно виконує присутніх всяким пахощами і духовним багатством; і хоча б спіткали його незліченні лиха, він все перенесе легко, отримавши тут від Божественних Писань достатню спонукання до терпіння і любомудрию ... (свт. Іоанн Златоуст, 45, 564).

***

... Приходь до церкви не на цілий день, а на короткий час, отримай духовні настанови, щоб тобі не отримати ран, не з тим, щоб докоряти інших, але щоб звернути і торжище до церкви. Прийди, отримай зброю, щоб тобі зі зброєю не одержати смертельної рани. Стань в строю, тільки озброєний, стань на святому місці, тільки з чистими очима, увійди в пристань, тільки старанно керуючи кораблем. Цьому ти можеш навчитися тут; але ти не хочеш цього, а виходиш в лад мирської, не облачаючись в зброю заповідей Божих. Подумай, скільки велика справа - вийти з церкви, навчившись нехтувати все людське, зневажати ногами скорботи і стає вище задоволень, що не величатися останніми і не виснажувати першими (свт. Іоанн Златоуст, 48, 561-562).

***

Дотримуйтесь ж <в храмі> тихою ходою, в скоєному мовчанні. Ніхто не входь сюди з життєвими турботами, ніхто - з неуважністю і збентеженням, але залишимо все це за першими дверима, і таким чином все увійдемо сюди. Ми входимо в Царські Чертоги небесні, вступаємо в світлі області, всередині повна великого мовчання і невимовних таємниць (свт. Іоанн Златоуст, 49, 392).

***

Якщо царські грамоти прочитуються в театрі, коли настає повна тиша, то тим більше в цьому граді <храмі> повинні все вщухнути і стояти з напругою душею і слухом, тому що тут будуть читатися веління не земного царя, а Владики ангелів. Якщо ми так себе розташуємо, то сама благодать Духа найвірнішим чином вкаже нам шлях, і ми прийдемо до самого царського Престолу і отримаємо всі блага по благодаті і людинолюбства Господа нашого Ісуса Христа ... (свт. Іоанн Златоуст, 50, 16).

***

... Ми часто збираємо вас сюди <в храм> не для того, щоб ви тільки приходили сюди, але для того, щоб ви отримали і якісь плоди від перебування тут. Якщо ж ви будете виходити звідси без всякого плоду, то, хоча б ви завжди ходили сюди, ваше ходіння і присутність нічого не означатиме (свт. Іоанн Златоуст, 50, 119).

***

Ви і тут <в храмі> чините, як на торжище; і коли говорить Сам Бог, не тільки не слухаєте слів Його в мовчанні, а займаєтеся розмовами зовсім про інші предмети. І нехай би ви займалися тим, що стосується вас самих, немає - ви говорите і слухаєте то, до чого вам і справи немає. Ось про що я плачу і не перестану плакати! (Свт. Іоанн Златоуст, 50, 359).

***

Якби можна було бачити, про що говорять за всяким священним зборами <в храмі> мужі, дружини, - то ти побачив би, що слова їх гаже всякого гною. Тому благаю, залиште цей худий звичай, щоб церква могла пахнути світом. Ми наповнюємо її нині тільки чуттєвим кадилом, а про те, щоб вигнати і винищити духовну нечистоту, і не дбаємо. Що ж в тому користі? Воістину не так Безчестя ми церква, коли заносимо в неї гній, скільки оскверняємо її тоді, коли розмовляємо в ній один з одним про бариші, про торгівлю, про корчемство, про те, що зовсім непристойно нам, тоді як потрібно було б тут бути присутнім ликів ангелів, церква робити небом, і нічого іншого не знати, крім серцевих молитов, мовчання і уваги (свт. Іоанн Златоуст, 50, 874-875).

***

Нехай же ніхто в церкві не дбає про справи домашніх; навпаки, нехай і в будинку розмірковує про предмети церковного вчення (свт. Іоанн Златоуст, 51, 20).

***

До церкви пса приходять тільки для того, щоб подивитися; але від нас потрібно не це - нам потрібні справи і чиста душа. Якщо ж ти весь день витратиш на зажерливість і потім, прийшовши (до церкви), скажеш кілька слів, то не тільки не умилостивити Бога, але ще більш роздратовані Його (свт. Іоанн Златоуст, 51, 554).

***

... Намагайтеся не про те тільки, щоб приходити до церкви, але щоб йти і додому, отримавши якусь масть лікувальна на своїх пристрастей, щоб якщо не від нас, то від писання запозичувати відповідні ліку (свт. Іоанн Златоуст, 52, 269 ).

***

... Не дозволяється сказати в церкві навіть слова поблизу стоїть, хоча б хто зустрів давно незрячим одного, по робиться це поза, - і вельми справедливо. Церква не цирюльня, не лавка з пахощами, що не майстерня, подібна знаходяться на торжище, але місце Ангелів, місце Архангелів, Царство Боже, саме небо. Якби хто-небудь відкрив небо і ввів тебе в нього, то ти не наважився б розмовляти, хоча б побачив батька, хоча б брата; так точно і тут не повинно говорити пі про що інше, крім предметів духовних, бо і тут небо. Якщо не віриш, то подивись на цю Трапезу, згадай, для кого і для чого вона поставлена, подумай, хто приходить сюди, і бійся навіть передчасно. Хто побачить тільки стежок царя, той збуджується в душі своїй, чекаючи виходу царя; так точно і ти, ще перш страшного часу, бійся й не спи, і ще раніше, ніж побачиш підняті завіси і попередній сонм ангелів, підносься до самого неба (свт. Іоанн Златоуст, 53, 373-374).

***

Ти не розумієш того, що говориться <і співається в храмі>? Молися ж, щоб тобі зрозуміти; або, краще сказати, неможливо, щоб ти не розумів усього, тому що багато саме по собі зрозуміло і ясно; або, краще, хоча б ти не розумів усього, і в такому випадку слід мовчати, щоб не вигнати слухають уважно і щоб Бог, бачачи твоє мовчання і благоговіння, зробив неясне для тебе ясним. Але ти не можеш мовчати? Тоді вийди геть, щоб не завдавати шкоди іншим. У церкві завжди повинен бути чуємо один голос, так як вона є одне тіло (свт. Іоанн Златоуст, 53, 375).

***

Храм є житло, що належить тільки Богу; тут мешкають любов і мир, віра і цнотливість (свт. Іоанн Златоуст, 53, 897).

***

Один скаже гостре слово, і сміх негайно поширюється між сидячими; і на подив, навіть під час самої молитви багато хто не перестають сміятися; диявол всюди торжествує, всіх пов'язав, всіма володіє; Христос Безчестя і виганяється; церква ставиться ні в що (свт. Іоанн Златоуст, 55, 141).

***

Після виходу з церкви не розсіюється розумом своїм по суєтним і марним речей, щоб диявол, прийшовши і знайшовши вас зайнятими такою марнотою, що не викрав негайно з сердець ваших пам'ятання почутих вами в церкві душекорисних словес, як птахи розкрадають насіння пшениці, трудолюбно посіяні на поле, але ще не приховані в землю, - і ви знову не залишилися порожніми від рятівного вчення (прп. Симеон Новий Богослов, 77, 192).

***

... <В храмі має> велике мати увагу до всього послідовностей служби, слухаючи шестопсалмия, Псалтиря і покладеним читань із отців; причому нехай не дозволяє собі розпускати члени тіла свого і стояти ледачому або притулятися до степам і колонах; руки треба ... мати попереду, благоговійно склавши, і ногами стояти на підлозі обома рівно, голову тримати нерухомо, не звертаючи її туди і сюди, але нахиливши долу; розумом нехай не розсіюється, що не цікавиться, що робить той або інший, і не посувається до нерадівцам, які потайки говорять і шепочуться між собою, - але нехай береже свої очі, і душу свою від блукання туди і сюди і скільки можна напружено слухає однієї молитви, читання, співаємо тропарям і читаним словес Божественного Писання, не пропускаючи без користі ні одного слова і піклуючись живити всім цим душу свою, щоб, прийшовши в погибіль і смиренність, воспріяла вона просвіта від Святого Духа (прп. Симеон Новий Богослов, 77, 209- 210).

***

Поклади ... для себе в незмінне правило - ніколи не виходити з церкви перш, ніж ієрей скаже саму останню молитву (т. Е. Відпуст), без крайньої який потреби або потреби тілесної, але завжди з терпінням простоювати до кінця на своєму місці, як каже Святе Письмо: перетерпів до кінця, той спасеться (пор .: Мф. 10, 22). За це спочатку будеш ти отримувати допомогу від Бога, не відчуваючи того сам, потім з часом станеш відчувати цю Божу допомогу і почуттям душі твоєї, а через трохи після цього будеш зріти її в Божественному якомусь освіті (прп. Симеон Новий Богослов, 77, 211 ).

***

Коли скінчиться служба ранкова, ти, по виході з церкви, не заводь порожніх розмов з тим або іншим, і розумом своїм на розсіюється туди і сюди, але поспішай прямо в келію свою і там, зробивши певну тобі для цього молитву, берись або за своє рукоділля, або за дане тобі послух, або за читання (прп. Симеон Новий Богослов, 77, 211).

***

... Є такі <люди>, які, приходячи в священну церква, однак, не сходять, але, правильніше буде сказати, знижують представляє небо церква; це - ті, які приходять в храм заради зустрічі і розмов один з одним, і товари виставляють і замовляють; бо вони подібні один одному; тому що одні - товари, а інші, слова виставляючи, обмінюються один з одним (одні-словами, інші - товарами); і як одних колись Господь рішуче вигнав з оного храму, кажучи їм: храм Мій, храм молитви: ви ж сотворісте його вертеп розбійником (пор .: Мф. 21, 13), - так і інших Він відкинув сім виразом, показуючи, що це не висхідні до церкви, хоча б і щодня приходили (свт. Григорій Палама, 26, 22-23).

***

... Що нам сказати про тих, які не в мовчанні чекають, не беруть участі в оспівуванні славослів'я, але розмовляють один з одним, і нашу словесну службу Богові змішують з якимись дозвільними розмовами, і самі не слухають священні і богонатхненні слова, і бажаючим слухати - заважають? Доки, о, ви - такі люди! - будете скакати на двох галузках, як сказав би Ілля Ілля, - бажаючі одночасно брати участь і в молитвах і в неблаговременних, земних розмовах і не виправляють один одного, як це личило б, але взаємно всіляко гублять один одного, а краще сказати - самі один другом знищувані? Доки не утримаєтеся ви від суєтних слів, але будинок молитви будете робити дому торгового або вести пристрасні розмови, будинок, в якому вимовляються і сприймаються слухом словеса життя вічного? Цю вічне життя ми, з нашого боку, просимо у Бога з бездоганної надією; а, з боку Бога, вона дарується тим, які всією душею і всією думкою молять про неї, - але не тим, які навіть, так би мовити, і не повний мову посувають до молитви. Нині у нас, братіє, жертва приносить не через вогонь, як при Мойсеї, але словом відбувається. Тому, в той час як вогнем принесене Богу жертва сприймалася, приносили поза чужий вогонь, разом з Кореєм повсталі проти Мойсея, були спалені священним вогнем, возгоревшейся проти них (див .: Чис. 16, 1-33).

***

Злякаймося ж і ми, щоб, привносячи зовнішні чужі слова на цьому Святому Божественному жертовник, я говорю про Церкву, не стати нам вкрай засудженими сущими в ній Божественними словами, звідси роблячи самі себе гідними вислови прокляття і засудження. О, будемо боятися, молю, і доки перебуваємо тут, зі страхом стоячи перед Богу, будемо приносити моління; виходячи же звідси, покажемо з цих пір зміна в способі життя на краще ... (свт. Григорій Палама, 26, 102-103).

***

... Храм є образом Його Гробу <Христа>; краще ж сказати - і більш ніж - чином: інакше, можливо тільки представляючи його. Бо і він має місце, де лежить Тіло Владична, у внутрішньому приміщенні за завісою, де знаходиться і всесвященная Трапеза. Так що той, хто в нутрі вдається до цього Божественного, воістину і Боговместімому Гробу, і присідаючи, і перебуває до кінця, зосереджуючи і простягаючи до Бога свої думки, той не тільки пізнає в цьому богонатхненні слова Писання, як би деяких Ангелів, які сповіщають про Божество і людство втілився нас заради Божого Слова, але і ясно побачить уявними очима Самого Господа; скажу навіть - і тілесними, бо з вірою дивиться на Таємничу Трапезу, і почиваєш на ній Хліб Життя, бачить Саме воіпостазованою (Суще) Слово Боже, Яке стало Плоть і возобітало серед нас; і якщо зробить себе гідним, щоб Воно возобітало в ньому, то не тільки побачить, але і стане учасником Його, і має Нею живуть в собі, і виповнюється подається Їм Божественної благодаті; і як она Марія побачила те, що Апостоли жадали побачити; так і ця людина удостоює бачити і насолодитися тим, у що, але висловом Апостола, бажають Ангели проникнути (пор .: 1 Пет. 1, 12), і через споглядання цього і причастя весь стає боговидий (свт. Григорій Палама, 26, 212 ).

***

Хто під час земного життя буде по можливості часто відвідувати храм Божий, як би жити в ньому, той, розлучившись з тілом, досить зручно перейде для вічного святкування в небесний, нерукотворний храм ... (свт. Ігнатій Брянчанінов, 39, 178).

***

Церковні молитви містять в собі розлоге християнське догматичне і моральне богослов'я: відвідує неупустітельно церква і ретельно його слухає її читання і співу, може чітко вивчити всьому потрібного для православного християнина на терені віри (свт. Ігнатій Брянчанінов, 39, 181-182).

***

«Авва Маркелл Фиваїдський, маючи намір йти в неділю до служби, пріуготовляет себе і частину Писання вивчав напам'ять, - згадував його учень. - І коли стояв за службою, груди його була вмочить сльозами, бо говорив, що, коли відбувається служба, він бачить всю церкву як би вогненної, а коли закінчується служба, знову віддаляється вогонь »(98, 404).

***

У Печерському монастирі жив чернець на ім'я Еразм. Він мав велике багатство, але все його витратив на церковні потреби, так що дійшов до останньої убогості, і всі стали нехтувати ним. І став він впадати у відчай, що не отримає нагороди за истраченное багатство, тому що до церкви, а не на милостиню роздав його. Диявол вклав йому це в серці. І став він знехтує про житіє своєму, у всякому нехтуванні і безчинства дні свої проводив. Одного разу розболівся він так сильно, що перестав говорити, лежав з відкритими очима, ледь дихав. Так пробув він сім днів, а на восьмий прийшли до нього братія і, бачачи його страшний стан, дивувалися і говорили: «Горе, горе душі брата цього! Жила вона в лінощах і у всякому гріху, а тепер ось мятется і не може вийти ». Еразм же встав, наче ніколи і хворий ні, сів і почав говорити їм: «Батьки і браття, істинно так: грішний я, як ви самі знаєте, і не покаявся аж досі. Але ось з'явилися мені святі Антоній і Феодосій і сказали: «Ми молилися Господу, і Він дав тобі час покаятися». І ось побачив я Пресвяту Богородицю: Вона тримала на руках Сина Свого, Христа Бога нашого, і всі святі були з Нею. І сказала Вона мені: «Еразм, за те, що ти прикрасив церкву Мою й іконами возвеличив її, і Я тебе шаную тих, хто в Царстві Сина Мого. Жебраків ж ви завжди маєте з собою (див .: Мф. 26, 11). Тільки, вставши від хвороби, покайся і прийми великий янгольський образ: в третій день Я візьму тебе до Себе, чистого, полюбив красу дому Мого ».

І, сказавши це, Еразм почав перед усіма сповідуваті вчінені ним гріхі, Які НЕ соромлячісь, а радіючі в Господі. Потім ВІН ставши, Пішов до церкви и постригу БУВ у схиму; в третій же день відійшов до Господа в доброму сповіданні (100, 48-50).

***

Одного разу, стоячи в храмі, отець Лаврентій Глинський відчув сильний удар в ноги, "потім в боки, в спину і, нарешті, в голову. Бачачи підступи злого духа, старець просив братію підтримати його. При кожному ударі йому приходив помисел йти в келію або лікарню, отримати допомогу і відпочити, але інший, внутрішній голос говорив йому: «чи не краще на молитві залишитися? краще померти в храмі, ніж на ліжку, а то підеш і дорогий помреш, до чого буде твоя ходьба?» Минуло чверть години боротьби . Подвижник вирішив померти, але не залишати храму, і Господь сторицею нагороди його небесним втіхою за перемогу. Хвороба пройшла, серце Лаврентія виповнилося невимовного веселощів. «Такого втішного почуття я ніколи не мав, - казав він, - і якби служба відбувалася двадцять годин, я б погодився стояти, аби мене не покидала та небесна радість »(96, 363).

Помітілі помилки в тексті? Віділіть ее ведмедика та натісніть Ctrl + Enter

<<< ЗМІСТ >>>