Дебет-Кредит № 21 :: Пенсії

1. Єдиний податок - один за всіх
2. Пенсійна історіографія
3. потрібно судитися
4. колізія законів
5. Як "єдиноподатникам" визначити дохід для обчислення пенсії
6. Основи пенсійних основ
7. Про трудовий стаж для фізичних осіб - платників єдиного податку

Дебет-Кредит № 21 (24.5.2004)
Суть справи :: Практика

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

Чи має приватний підприємець - "єдиноподатник" право на трудову пенсію?

Я веду підприємницьку діяльність як фізична особа на умовах сплати єдиного податку.
Пенсійний фонд не включає в даних персоніфікованого обліку відомості про мою підприємницьку діяльність у 2001 - 2002 роках (не зараховує її до трудового стажу), а також відомості про внески до Пенсійного фонду, які я сплачую тепер в складі єдиного податку. Пояснює він це статтею 66 Закону "Про пенсійне забезпечення", пунктом 6 Указу Президента №727 / 98 і несплатою мною внесків відповідно до підпункту 8.5 Інструкції, затвердженої постановою ПФУ №16-6, а також неподанням мною звітності до Пенсійного фонду.
Чи маю я право на трудову пенсію?

Згідно зі статтею 46 Конституції України, пенсія є видом соціального забезпечення, на яке громадяни мають право.

Відповідно до пункту "б" статті 3 Закону України від 05.11.91 р №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон про пенсії), особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці , мають право на трудову пенсію за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 56 Закону про пенсії, будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків, зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Єдиний податок - один за всіх

Згідно з пунктом 2 Указу Президента від 03.07.98 р №727 / 98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", виданого і вступило в силу згідно п. 4 Розділу ХV (Перехідні положення) Конституції (далі - Указ) , відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

При цьому, згідно з Указом, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа не зобов'язаний звітувати за підсумками своєї діяльності шляхом подачі декларацій, звітів і т. П. Ні перед яким контролюючим органом, в тому числі органом Пенсійного фонду України. Єдина форма обліку результатів діяльності такого суб'єкта - це ведення їм книги обліку доходів і витрат, форму і порядок ведення якої встановлює Державна податкова адміністрація України з урахуванням вимог останньої частини пункту 6 Указу 1.

1 Взагалі-то Міністерство фінансів досі не затвердив порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Указу. Тому кожен підприємець - платник єдиного податку повинен вирішувати для себе сам, виконувати йому вимоги пункту 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 р №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р за №752 / 4045, яким ДПА зобов'язує подавати їй щоквартально звіти за встановленою нею формою, оскільки вимоги ДПА до таких підприємців подавати звітність виходять за рамки її повноважень (стаття 19 Конституції України).

Орган Пенсійного фонду правильно посилається на пункт 6 Указу, згідно з яким суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак це не дає йому підстав для невключення до трудової пенсійний стаж такої особи періоду підприємницької діяльності, оскільки цей суб'єкт не є таким платником безпосередньо: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування врахований у складі єдиного податку та становить 42% його розміру.

Отже, сплачуючи єдиний податок, підприємець сплачує внески до Пенсійного фонду України в розмірі 42 відсотків ставки сплаченого єдиного податку, а норми Указу слід розуміти таким чином, що він звільнений від безпосередньої сплати внесків до Пенсійного фонду, а не від їх сплати взагалі, оскільки сплата єдиного податку замінює собою сплату всіх видів податків і зборів, визначених пунктом 6 Указу.

Тому обов'язок підприємця зі сплати всіх діючих в Україні податків та інших обов'язкових платежів (в т. Ч. І на державне пенсійне страхування) замінюється сплатою ним єдиного податку.

Пенсійна історіографія

В період 2001-2002 рр. орган Пенсійного фонду повинен був керуватися, крім норм Конституції, Основ, Закону та Указу, також нормами Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою КМУ від 04.06.98 р №794. Відповідно до нього, на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка. Вона повинна мати наступну структуру:

"... 2) частина персональної облікової картки, яка відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи:

... рік, за який внесено відомості; тривалість трудової чи іншої діяльності, зараховується до стажу роботи; ... розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць і т. п. "(пункт 16).

Що ж стосується посилань органу Пенсійного фонду на підпункт 8.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19.10.2001 м №16-6 та зареєстрованої в Мін'юсті України 29.11.2001 р за №998 / 6189 (далі - Інструкція №16-6), то таке посилання взагалі позбавлена ​​підстав, оскільки названа Інструкція (вже втратила силу) в зазначеній частині регу лирует питання обов'язку утримувати та перераховувати внески з сум заробітку найманих працівників, яким підприємець не є (він не є найманим працівником самого себе).

Крім того, ця норма підпункту 8.5 Інструкції №16-6 прямо суперечить пункту 2 Указу 2, тому підприємці - платники єдиного податку не мали зобов'язань перераховувати протягом дії цієї Інструкції ніяких внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з сум заробітку своїх найманих працівників.

2 Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відраховувати та перераховувати до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Разом з тим діючої Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 м під №64 / 8663 (далі - Інструкція №21-1), якій припинено дію Інструкції №16-6, визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб на логообложенія (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), є застрахованими особами (пункт 2.2.3).

Крім того, орган Пенсійного фонду повинен був безпосередньо керуватися нормами Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 р №4-6 (далі - Інструкція №4-6), що діяла до 09.12.2001 р включно, а після зазначеної дати - нормами Інструкції №16-6.

Статтею 6 Інструкції №4-6 був введений облік платників і засобів, що надходять у складі фіксованого та єдиного податку від юридичних та фізичних осіб. Пунктами 8.2 - 8.3 статті 8 "Організація персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" цієї Інструкції встановлено, що відомості про фізичних осіб, пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, збирають і зберігають в документальній та електронній формі органи Пенсійного фонду в установленому порядку протягом життя фізичної особи та протягом 75 років після його смерті. На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка з постійним індивідуальним ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. У персональній обліковій картці застрахованої особи містяться його анкетні дані, накопичуються щорічні звіти про сплату страхового збору (внесків) та відомості про стаж роботи з усіх місць роботи, а також відомості про нарахування, сплату пенсій фізичній особі та надання йому соціальних послуг.

Інструкція №16-6 також містила відповідний розділ з обліку платників і засобів, що надходять у складі фіксованого та єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, торгового спецпатенту від юридичних і фізичних осіб (стаття 8). Організація персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування була передбачена статтею 9 названої Інструкції.

Що ж стосується посилань органу Пенсійного фонду на статтю 66 Закону, то вони є безпідставними, оскільки ця стаття визначає види доходів для обчислення пенсії, тоді як пенсія самозайнятої особи, що сплачує єдиний податок, обчислюється фіксовано з його витрат (єдиного податку).

Таким чином, дії органу Пенсійного фонду незаконні, оскільки виконання підприємцем вимог Указу щодо сплати єдиного податку відповідає принципам і умовам, що дає право на трудову пенсію (заняття суспільно-корисною працею і сплата страхових внесків у складі єдиного податку).

потрібно судитися

Орган Пенсійного фонду мав і має всі нормативні механізми для обліку внесків від здійснення підприємницької діяльності на умовах сплати єдиного податку та включення цієї діяльності до трудового стажу, що дає право на отримання пенсії. У разі невиконання цих його обов'язків зацікавлена ​​особа може звернутися до районного (а не господарський) суд з позовом про спонукання включити відповідні відомості в дані його персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування 3.

3 Незважаючи на те, що сторонами в суперечці є установа і підприємець, спір підвідомчий саме районному суду, оскільки предметом спору є не підприємницька діяльність фізичної особи (умови її здійснення), а порушене право особи на пенсійне забезпечення.

Крім того, незважаючи на формальні ознаки необхідності оскарження дій установи Пенсійного фонду в порядку глави 31-А ЦПК України, подавати все ж слід не скаргу, а позовну заяву, оскільки в наявності спір про право.

До участі в справі слід залучити територіальний орган Державного казначейства як третя особа на стороні відповідача, так як обов'язок вносити внески до Пенсійного фонду з сум сплаченого єдиного податку пунктом 2 Указу покладено на органи ЦКУ, а не на підприємця. Виконання або невиконання третьою особою цього обов'язку має значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідач може заперечувати вимоги позивача ненадходженням спірних коштів від третьої особи.

колізія законів

Таким чином, до 01.01.2004 року норматив збору на обов'язкове державне пенсійне страхування однозначно був загальнодержавним податковим платежем, обов'язок сплати якого замінювалося сплатою єдиного податку відповідно до норм Указу. Що стосується реального стану речей, то воно заслуговує на особливу увагу.

Так, в даний час в Україні паралельно діють два закони: від 25.06.91 р №1251-XII "Про систему оподаткування" (далі - Закон про податки) і від 09.07.2003 р №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування "(далі - Закон про пенсії).

При прийнятті Закону про пенсії законодавець геть забув подивитися, що написано в Законі про податки, і не вніс до нього відповідні зміни.

Таким чином, згідно зі статтею 2 Закону про податки, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

Статтею 14 Закону про податки визначені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі). У пункті 17 названої статті числиться збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі - збір або внесок).

Статтею 1 Закону про податки встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), що вводяться законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Отже, збір (в тому числі і зараз) є податковим платежем, обов'язковим для справляння на всій території України.

У той же час, згідно зі статтею 1 Закону про пенсії, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 статті 5 визначено, що виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; статтею 18 встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (пункт 3); страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (пункт 4). Пунктом 15 Прикінцевих положень також встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачувався до 01.01.2004 р, в т. Ч. І в складі єдиного податку, є страховим внеском на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, з одного боку, внесок відповідає всім визначень статті 2 Закону про податки, т. Е. Є податковим платежем, обов'язковим до сплати відповідно до статті 67 Конституції; з іншого - таким платежем не є. Тому начебто відсутня обов'язок сплачувати його, що б там не було написано в Законі про пенсії ...

Однак, на нашу думку, ці протиріччя не можуть бути виправданням порушень прав громадян на пенсійне забезпечення. Це право не може залежати від системи оподаткування, обраної особою відповідно до закону, а тим більше від того, що слід вважати збір (податком чи страховим внеском), як не може це право залежати від статі особи, її раси, національності, майнового стану , віросповідання і т. п.

Таким чином, внески, одержувані Пенсійним фондом від сплати підприємцями єдиного податку, повинні відображатися в даних персоніфікованого обліку застрахованої особи і враховуватися при визначенні розміру його пенсії, як це прямо встановлено пунктом 2.2.3 Інструкції №21-1.

І нарешті хочемо послатися з даного приводу на позицію Міністерства праці, наведену в листі від 12.03.2001 р №03-3 / 1060-02-6 ( див. нижче ).

Як "єдиноподатникам" визначити дохід для обчислення пенсії

Що ж стосується порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, які обрали спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку, то відповідний механізм передбачений пунктом 3 статті 40 Закону про пенсії, яким і повинні керуватися органи Пенсійного фонду.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбання спеціального торгового патенту), отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:

З = Н х Ч,
Т

де: З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Н - сума фактично сплаченого відповідного податку (плати за патент) у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;

Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку (плати за патент), чинний в межах відповідного періоду;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

При визначенні доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку (плати за патент), сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку (плати за патент), передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах.

важліво

Виконання підприємцем вимог Указу щодо сплати єдиного податку відповідає принципам і умовам, що дає право на трудову пенсію (заняття суспільно-корисною працею і сплата страхових внесків у складі єдиного податку).

Право громадянина на пенсійне забезпечення не може залежати від системи оподаткування, обраної цим громадянином відповідно до закону, а тим більше від того, що слід вважати збір - податком або страховим внеском.

Основи пенсійних основ

Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р №16 / 98-ВР (далі - "Основи") встановлено, що:

- право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ... мають застраховані громадяни України ... (ст. 3);

- пенсійне страхування є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 4);

- обов'язковість страхування осіб, ... які забезпечують себе роботою самостійно ...; надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою ... діяльністю; забезпечення рівня життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом надання пенсій ..., а також цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування - є принципами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 5);

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (ст. 7);

- страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування (ст. 9);

- всі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування (ст. 14);

- пенсія за віком є ​​видом пенсійного страхування, яке, в свою чергу, є видом соціальних послуг, що надаються за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (ст. 25).

Про трудовий стаж для фізичних осіб - платників єдиного податку

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12.03.2001 р №03-3 / 1060-02-6

Міністерство праці та соціальної політики України розглянуло ваш лист і повідомляє.

Згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746 / 99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727" Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва ", суб'єкт малого підприємництва сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. За нормами статті 3 зазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, сплачують єдиний податок, який відділенням Госу дарчого казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховується до Державного бюджету України (20 відсотків), до місцевого бюджету (23 відсотки), до Пенсійного фонду України (42 відсотки), на обов'язкове соціальне страхування (15 відсотків), в тому числі 4 відсотки до Державного фонду сприяння зайнятості населення.

З огляду на вищезазначене, вважаємо, що вилучати з трудового стажу періоди, за які сплачено частину податку, підстав немає.

Відповідно до пункту 7-1 Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 19 жовтня 1998 року №1658 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2000 року №697), суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування, зараховується до загального трудового стажу весь період сплати ними єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, здійснення підприємницької та виробничої діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту.

Міністерством спільно з Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією України розробляється проект наказу "Про питання зарахування стажу працівникам, які обрали спрощену систему оподаткування", в якому передбачено, які документи необхідно буде надавати для обліку цього періоду роботи.

Заступник голови О. ГАРЯЧА

Ігор ЄСІПОВ, ЮФ «Боровець, Єсіпов і партнери»

Без вини оштрафований
Суть справи :: Практика
При отриманні суб'єктом ЗЕД страхового відшкодування при непостачання придбаних за кордоном ТМЦ штрафні санкції за недотримання 90-денного терміну розрахунків застосовуватися не повинні ...

Вчинку права вимоги «єдінніку»
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
ТОВ на Загальній системе хоче поступитися право вимоги Боргу в 10 тис. Грн.
Поступається ТОВ на єдиному податку. Варіанта два: вчинку за 3 тис. гривень або
вчинку безкоштовно. Який варіант вігіднішій з точки зору оподаткування?
Коли вінікає д ...

Кінцеві бенефіціарі - продовження історії
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
Ажіотаж, який піднявся навколо надання держреєстраторам інформації про
кінцевіх бенефіціарів власніків (контролерів) юросіб, заставил
законодавців Прийняти 21.05.2015 р Закон України №475-VIII «Про внесення
змін до Деяк Законів України у ...