«Депопуляція Далекого Сходу - явище нормальне і природне?»

Завершився на цьому тижні у Владивостоці Східний економічний форум запам'ятався більшою мірою пікіровки федеральних і місцевих чиновників, ніж конкретно запропонованими заходами щодо розвитку регіону. На думку економічного оглядача «БІЗНЕС Online» Олександра Виноградова, це говорить про те, що в Росії як і раніше немає чіткого розуміння, на чому саме можуть стабільно і багато заробляти тамтешні жителі.

«Не йдуть інвестори в улус, ну ніяк-ніяк не йдуть.»

Р. Злотников, «Віват, Імператор!»

Завершився Східний економічний форум запам'ятався більшою мірою пікіровки федеральних і місцевих чиновників, ніж конкретно запропонованими заходами щодо розвитку регіону
фото: kremlin.ru

«ПОВНИЙ БУВ ФОРУМ І заклинання про необхідність РОЗВИТКУ ДАЛЕКОГО СХОДУ ...»

На Минулого тижня у Владивостоці завершився Східний економічний форум. Як повідомляють, цей захід (третє за рахунком) відвідали 6 тис. Чоловік з 61 країни, на форумі було укладено контрактів на 2,5 трлн рублів. Годі було й виключно переможних реляцій - про вже близькому прорив у відносинах з Японією, про будівництво моста Сахалін-Хоккайдо і навіть про «підвищеної компліментарності» лідерів Японії і Південної Кореї по відношенню до Володимира Путіна, що б це не означало. Не менш цікавим видається і пропозиція присутнього на форумі китайського мільярдера Ронні Чічунг Чана перейменувати Далекий Схід, «немов що світ досі має центр десь в Європі»; мабуть, на думку китайського гостя, она Європа на такий центр уже зовсім однозначно не тягне. Полон був форум і заклинань про необхідність розвитку Далекого Сходу, накласти на деяку конфліктність висловлювань різних представників російської еліти щодо того, що відбувається в регіоні.

Так, повпред президента в Далекосхідному федеральному окрузі (ДФО) Юрій Трутнєв відзначив, що західні санкції реально заважають залученню інвестицій в країну в цілому і в регіон зокрема; крім того, він вказав, що за півроку товарообіг між РФ і Японією знизився на 11%. Немов на противагу йому міністр економічного розвитку Максим Орєшкін бадьоро констатував «значну активізацію взаємодії бізнес-співтовариств двох країн». На тлі цього обміну думками досить різко висловлювався особисто Путін: за його словами, місцеві чиновники навчилися залучати інвестиції, а крім того, в регіон надходять помітні кошти з федеральної скарбниці, але добитися позитивних змін в житті населення не виходить.

У відповідь на це губернатор Хабаровського краю В'ячеслав Шпорт запропонував «модернізувати» (тобто докинути грошей) діючу федеральну програму «Трудова мобільність». Москва вустами міністра праці Максима Топіліна відповіла, що регіон і так не вибирає виділяються на це грошей; в тому ж дусі висловився і глава Мінбуду Михайло Мень. Заочну суперечку перервав знову ж Путін словами про те, що далекосхідний регіон залишається в пріоритеті перед іншими програмами розвитку.

При цьому програмами розвитку регіон і так вже не обділений. Власне кажучи, заради цього сакрального справи було виділено ціле міністерство. Більш того, в 2014 році в Росії була прийнята гучна програма «Розвиток Далекого Сходу і Байкальського регіону до 2025 року», в рамках якої передбачалося витратити 346 млрд рублів (більше $ 10 млрд за тим курсом) на те саме розвиток Далекого Сходу. Реальність, як завжди, внесла свої корективи, витрати довелося урізати: так, в кінці минулого року було встановлено, що в 2017 році буде виділено всього 15,4 мільярда рублів, в 2018 році - 17,1 млрд рублів, а в 2019 році - ще 18,6 млрд рублів. Інакше кажучи, бюджет цієї історії «усох» приблизно втричі-вчетверо. Тут же можна згадати і програму виділення «далекосхідного гектара», успішної яку теж не назвеш: вона є скоріше генератором корупції - гектари-то в різних місцях розташовані і різну цінність мають.

За словами Путіна, місцеві чиновники навчилися залучати інвестиції, але добитися позитивних змін в житті населення не виходить
фото: kremlin.ru

«А СКІЛЬКИ САМЕ ПОТРІБНО НАСЕЛЕННЯ В РЕГІОНІ?»

В цілому виглядає це все, треба сказати, досить забавно, але мене більше бентежить інша річ. Складається враження, що, по суті, ніхто взагалі не знає ні то, що робити з Далеким Сходом, ні і те, що взагалі в принципі можна зробити. Звичні заклинання не працюють: за 25 років з моменту розпаду СРСР населення регіону зменшилася на чверть, з 8 млн до 6,2 млн осіб, і цей процес не показує ознак зупинки. Разом з тим інших заклинань, схоже, не завезли: ось і зараз Путін заявив, що «... тут не тільки потрібно створювати центри економічного зростання і нові робочі місця, а й будувати нові лікарні, медичні та культурні центри, дитячі сади, школи , займатися благоустроєм ». Населення у відповідь звично слухає - і збирає гроші для переїзду на «велику землю». При цьому «проста людина завжди має рацію», рівно з цього і слід, на мою думку, виходити.

Виражається це, по-перше, в абсолютно елементарної максими: люди їдуть за грошима. Туман і запах тайги (а також додається в комплекті гнус і зима довжиною в 9 місяців) нині в якості мотиваторів нікому не потрібні. При цьому в цілому з готовністю до географічної мобільності у населення Росії все в порядку: роки йдуть, і вона входить в соціокультурну норму. Більш того, про це теж було заявлено на форумі - гендиректор АНО «Агентство з розвитку людського капіталу на Далекому Сході» Валентин Тімаков навів дані ВЦИОМ, згідно з якими 52% населення Росії згодні їхати на Далекий Схід за зарплату в 50 тис. Рублів (і не сказати, що це так вже й багато!) і за умови надання житла. Це повідомлення, втім, так само закономірне пройшло повз спостерігачів - цифри обсягів контрактів і сварку регіональних і федеральних властей були куди більш цікаві.

З цього випливає досить жорстке обмежує «по-друге». Я не бачу у влади чіткого розуміння, на чому саме можуть стабільно і багато заробляти жителі регіону. Так, безумовно, завжди є бюджет і бюджетники, є і годується з цих грошей бізнес. Але такий регіон не заробляє сам, він залишається дотаційним - на тлі дефіцитного бюджету це не найкраще стан.

Звідси можна перейти до ще більш жорсткого «по-третє». Як видно, «кормова база» регіону невелика, і з цього випливає просте запитання: а скільки саме потрібно населення в регіоні? Може бути, що має місце депопуляція суть явище нормальне, природне і варто не обмежувати його, не витрачатися люто на стимули, але якось переспрямувати внутрішні міграційні потоки?

Ясна річ, в рамках усталеної і звичної парадигми «розвитку територій» ця ідея віддає єрессю рівня «нехтування державними інтересами», але у мене зовсім немає впевненості в тому, що за цю парадигму має сенс триматися. Я нагадаю, що дві третини території країни (і порівнянну частину Далекого Сходу) становить вічна мерзлота, яка вкрай ускладнює і здорожує будь-яку економічну діяльність. Виражається це в тому, що будь-який продукт, вироблений в таких умовах, є неконкурентоспроможним, а існування такого продукту на ринку можливо тільки за рахунок дотацій, тобто грошей, вилучених у тих, хто їх дійсно може заробляти. Тут же поруч є деяка хибність і некоректність поняття «комора ресурсів», в яку прийнято записувати Сибір з Далеким Сходом. Логіка проста: наявність ресурсу на території абсолютно не означає того, що його варто розробляти, що це буде економічно вигідно. Грубо кажучи, ніхто не стане бурити свердловину в три кілометри заради одного-єдиного скрині з золотом. Але треба сказати, що розуміння цього потихеньку приходить - той же «Газпром» все ж відмовився від «розвитку територій» (пардон, газовидобутку) на Штокманівському родовищі, як тільки цей проект став збитковим.

Більш того, рівно цим підходом і керуються сусіди Росії по регіону, що, цілком ймовірно, не завжди усвідомлюється. Нагадаємо, що ще в 2009 році між РФ і Китаєм було укладено (за посередництва США в Вашингтоні) угоду про освоєння понад 300 родовищ природних копалин, в тому числі на умовах екстериторіальності (!). Це породило неабияку хвилю в медіа - від звинувачень у «продажу Батьківщини» до вихвалянь мудрості правлячих еліт. Зараз, 8 років потому, можна сказати, що Китаю російський Далекий Схід навіть в такому начебто ультравигодном форматі виявився просто малоцікавий - дорого і незручно. Та й світова депресія знову ж - і це на додаток до суто російських проблем, від санкцій і слабкою правового захисту до бюрократії і зарегульованості всього і вся.

За великим рахунком, необхідно ставити питання про бажаною схемою розселення жителів в Росії і розглядати ситуацію з Далеким Сходом в рамках саме такого підходу. На жаль, поки цього немає - крім божевільного пропозиції про перенесення столиці за Урал. Та й ставити не перед ким. Через півроку вибори, а за півтора місяці до них закінчується піврічний термін ізисківанія (в рамках американського закону про санкції) нібито неправедно нажитих російських активів, якою термін, судячи з усього, є не що інше, як «час на прийняття правильного рішення» для російської еліти. Яке вже тут розселення і Далекий Схід ...

Думка автора може не збігатися з позицією редакції