Державна служба України з надзвичайних ситуацій

1. Загальні відомості
2. Історія становлення

Загальні відомості

Державна служба України з надзвичайних ситуацій утворена Указом Президента України № 726/2012 від 24.12.2012 року шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України. З 25 квітня 2014 року діяльність Служби спрямовується і координується Кабінетом міністрів через міністра внутрішніх справ України.

Історія становлення

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році, питаннями цивільного захисту та оборони, ліквідації наслідків та попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, гасіння пожеж та пожежної безпеки займалися три окремих відомства:

• Штаб цивільної оборони України
• Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС
• Головне управління пожежної охорони МВС України.

У 1996 році Указом Президента України Л. Д. Кучми на базі Штабу ГО України і МінЧорнобиль України створено єдине відомство - Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), яке стало головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики в сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та функціонування систем страхового фонду документації, поводження з радіоактивними відходами, захисту населення і територій від чрез надзвичайними ситуацій, попередження ситуацій і реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління і несе відповідальність за її стан і розвиток.

У підпорядкуванні МНС України перебувала угруповання військ Цивільної оборони України чисельністю 10 218 осіб, з яких 9550 - військовослужбовці. Війська ГО України були призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, викликаних аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків і виконання інших передбачених законом «Про війська Цивільної оборони України» завдань.

У складі військ ГО України перебували: три окремі мобільні механізовані бригади (Київ, Дрогобич, Донецьк); окрема навчальна бригада (Мерефа-3 Харківської обл); чотири окремих мобільних механізованих полку (м Лоскутовка Луганській обл., м Верхівцеве Дніпропетровської обл., смт. Мирне Запорізької обл., с. Червонознам'янка Одеської обл.); сім окремих аварійно-рятувальних батальйонів (с. Мазанка Сімферопольського р-ну АР Крим, м Ромни Сумської обл., м Ужгород, м Чернівці, с. Якушинці Вінницької обл., с. Городище Рівненської обл., м.Хмельницький) ; об'єднаний загін оперативного реагування (м.Кіровоград); районний рятувальний координаційний центр (м Керч АР Крим); спеціальний авіаційний загін (м.Ніжин Чернігівської обл.); два вузла зв'язку (м.Київ, м Переяслав-Хмельницький Київської обл.); два загону забезпечення (м.Київ, с. Жеребкове Одеської обл). У 2000 році окремі мобільні механізовані бригади і полки, а також об'єднаний загін оперативного реагування були переведені на нові штати окремих аварійно-рятувальних загонів оперативного реагування, а окрема навчальна бригада стала іменуватися 1 навчальним центром Цивільної оборони. Окремі аварійно-рятувальні батальйони, а також районний рятувальний координаційний центр, в свою чергу, перейшли на штати окремих аварійно-рятувальних загонів.

Територіальні органи МНС України до 2003 року були представлені Головними управліннями (управліннями) з питань надзвичайних ситуацій у складі обласних державних адміністрацій.

У цей період МНС України силами військових підрозділів цивільної оборони успішно ліквідував ряд масштабних техногенних і природних катастроф, серед яких слід виділити ліквідацію наслідків масштабного паводку на Закарпатті в 1998 році.

2003 - 2010 роки

27 січня 2003 року Указом Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України. 19 грудня 2003 року видано Указ Президента України "Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року". Державна програма передбачала створення на базі Військ ГО України і органів і підрозділів пожежної охорони єдиної невійськової Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Передбачалася повна демілітаризація МНС, звільнення особового складу військ ГО з військової служби з подальшим присвоєнням спеціальних звань внутрішньої служби. Були повністю розформовані військові частини ГО в Донецьку, Хмельницькому та Чернівцях; реформовані в регіональні рятувальні загони військових частин в Києві, Дрогобичі, Мирному, Ромнах і Мерефі-3; реформовані в територіальні рятувальні загони військових частин в Лоскутовка, Ужгороді, Мазанці і Кіровограді; військова частина в Керчі була реформована в спеціальний морський загін, військова частина в Жеребково була реформована в спеціальний загін. Військові частини в Якушинцях, Городище, Червонознамянке і Верхівцеве були реформовані в аварійно-рятувальні підрозділи територіальних органів МНС. Також, на базі большенства загонів технічної служби ГПО були сформовані аварійно-рятувальні загони спеціального призначення територіальних органів МНС, куди для цього частково були передані особовий склад і техніка колишніх військових частин ГО.

Після реформи 2003 року були сформовані нові територіальні органи МНС - Головні управління (управління) МНС України на базі Управлінь пожежної безпеки ГУ (У) МВС України в областях, містах Києві та Севастополі.

У 2005-му році був прийнятий Закон України "Про правові засади цивільного захисту", Цей Закон визначав правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

У 2006 році війська цивільної оборони України були повністю розформовані, особовий склад військ і Державної пожежної охорони влився в ряди єдиної Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

Згідно ст. 2 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VІ Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне невійськову об'єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У 2008-му році особовий склад органів і підрозділів МНС був переведений на службу за контрактом з переатестацію в спеціальні звання цивільного захисту.

У грудні 2010 року Указом Президента України Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було реорганізовано в Міністерство надзвичайних ситуацій України як головний центральний орган виконавчої влади в системі цивільного захисту, реагування та запобігання надзвичайним ситуаціям, Державну інспекцію техногенної безпеки України , Державне агентство зони відчуження, Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки Ук аіни - як центральні органи виконавчої влади які направляються і координуються Міністерством.

Державний пожежний та техногенний нагляд, управління зоною відчуження і ЧАЕС, Держгіртехнагляд стали центральними органами виконавчої влади.

2011 - 2013 роки

У 2011 році здійснювалися основні заходи з розділення Міністерства у справах НС України на 4 окремих відомства -

Міністерство надзвичайних ситуацій України (як головний орган)

Державна інспекція техногенної безпеки України,

Державне агентство зони відчуження,

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.

У листопаді 2011 року закінчені заходи щодо переведення особового складу наглядово-профілактичного блоку МНС для подальшого проходження служби в новостворену Державну інспекцію техногенної безпеки України, завершено формування її органів та підрозділів. Особовий склад залишився на службі цивільного захисту з відповідними спеціальними званнями, Указом Президента на них поширювався порядок проходження служби цивільного захисту, медичне, санаторно-курортне забезпечення, пільги та компенсації передбачені для особового складу МНС.

У 2012 році Державні пожежні частини реформовані в Державні пожежно-рятувальні частини (ГПРЧ) і підпорядковані безпосередньо територіальним органам МНС. Районні (міські) відділи МНС реформовані в служби цивільного захисту в районах (містах) і введені до складу ГТУ (ТУ) МНС.

2 жовтня 2012 року Верховною Радою України був прийнятий Кодекс цивільного захисту України [7], який став головним систематизирующим нормативно-правовим актом в системі цивільного захисту населення, територій, навколишнього середовища, майна від наслідків надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, позначає повноваження всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, громадян, осіб без громадянства та іноземців, підприємств, установ і організацій неза мо від форми власності.

24 грудня 2012 року Указом Президента України Міністерство надзвичайних ситуацій і Державна інспекція техногенної безпеки України реорганізовано в єдину Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ГСЧС України), як центральний орган виконавчої влади, який координується і направляється Міністерством оборони України. Першим головою Служби Указом Президента призначений Болотських Михайло Васильович.

Протягом 2013 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій здійснювалися заходи щодо створення нормативно-правової бази діяльності Служби (підготовлений і виданий Указ Президента України № 20/2013 від 16.01.2013 р "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій", яким затверджено "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій"; Постанова Кабінету Міністрів України про формування територіальних органів ГСЧС України »); сформовані територіальні органи ГСЧС України - Головні управління та Управління ГСЧС України на базі ГТУ (ТУ) МНС і ГУ (У) Держтехногенбезпеки; призначено керівництво територіальних органів; завершений процес переведення особового складу двох центральних органів виконавчої влади в ГСЧС України для подальшого проходження служби.

Міністерством оборони України спільно з ГСЧС видано ряд нормативних актів, що регулюють діяльність Служби, взаємодія органів і сил ГСЧС України з органами управління Міністерства оборони, Генеральним Штабом Збройних Сил України та Збройними Силами України.

01 липня 2013 року набрав чинності Кодекс цивільного захисту України.

02 березня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 87-р генерал-полковник служби цивільного захисту Болотських Михайло Васильович звільнений з посади Голови ГСЧС України.

23 квітня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 412-р Головою ГСЧС України призначений полковник служби цивільного захисту Бочковський Сергій Станіславович .

25 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано Постанову № 120 «Питання координації і напрямки Державної служби з надзвичайних ситуацій», який встановлює, що діяльність ГСЧС України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

03 липня 2014 року видано Наказ МВС України № 631 «Про затвердження Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту ГСЧС України».

25 березня 2015 року розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 241-р і 242-р полковник служби Г.З. Бочковський С. С. і генерал-майор служби Г.З. Стоєцький В. Ф. звільнені з посад Голови та Заступника Голови Служби відповідно. В цей же день розпорядженням КМУ № 243-р Шкіряк З. Н . призначений виконуючим обов'язки Голови ГСЧС України (до призначення в установленому порядку Голови Служби).

14 травня 2015 р розпорядженням Кабінету Міністрів України № 469-р Головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій призначений ЧечеткінНіколай Олександрович .

25.11.2016