детонатор відродження

Влада демонструє реальну заклопотаність перспективами Донецької та Луганської обл.

«Президент в Слов'янську ознайомився з поверненням міста до мирного життя», - такий заголовок прес-служба дала повідомленням про робочу поїздку Петра Порошенка в Донбас. Однак цілком зрозуміло, що до нормалізації обстановки в місті ще дуже далеко. Тому всіх хвилює питання: «Що далі?».

З обговорення перспектив багатостраждального регіону я і почав чергову зустріч з моїм співрозмовником *. Як завжди він попросив не називати його імені. Заперечень у мене це не викликало. Тим більше що анонімність експерта з лишком компенсується його поінформованістю про те, що відбувається на політичному олімпі.

____________________________
* Попередні інтерв'ю: «Майдан - це не редиска» (№236,12.06), « Нормандський трилер: далі буде »(№24, 13-19.06),« Хід конем проти больового прийому »(№25, 20-26.06),« Дипломатичний фронт «республіки ШКІД »(№26, 27.06-3.07),« Війна - НЕ майдан, Яценюк - не Тимошенко »(№27, 4-10.07).

- Отже, над Слов'янському, Краматорському і іншими населеними пунктами підняті синьо-жовті прапори. Але регіон сильно постраждав: зруйновані будинки, дороги, мости. Є при владі якась програма відновлення Донбасу або про це «нагорі» ще ніхто не думав?

- Загальновідомо, що мирний план Порошенко включає в себе і конкретні пропозиції щодо того, як влада збирається реанімувати зруйновані війною території. Йдеться перш за все про цільових транші від ЄС, що мають гуманітарний призначення. Була оприлюднена навіть сума такої допомоги. Зрозуміло, вона не вирішить усіх проблем, що накопичилися в регіоні за десятки років. Але «детонатором» для запуску програми перетворень цілком може стати.

Зауважу, що Порошенко дуже тактовно і ненав'язливо заявив про це європейському проекті, розуміючи, що економічна реабілітація східних областей може бути цікава і США, і, наприклад, Китаю.

Одним словом, влада демонструє реальну заклопотаність перспективами Донецької і Луганської областей. Переконаний, після закінчення АТО тема відродження регіону зазвучить з новою силою і стане домінувати в риториці президента.

- Минулої неділі Рінат Ахметов дав обширне телеінтерв'ю, де заявив: «Донецьк бомбити не можна. Донбас бомбити не можна ... »і настійно закликав до переговорів. Деякий час його практично не було чутно, а тут таке помітне поява на ТБ. Чого він домагається? Чому так занепокоївся після падіння Слов'янська, а не, припустимо, тиждень тому, коли поновилися бої?

- Я не думаю, що слова Ахметова слід розуміти буквально в прив'язці до ходу АТО, а його нескінченні мантри про переговори з бойовиками сприймати всерйоз. Як політик і дипломат він ... ну, загалом, не Бісмарк, і не Талейран.

З моменту втрати контролю над ситуацією в Донбасі його колишній «король» регулярно виголошує на публіку якісь заклинання. Очевидно, від безвиході. Їх нульова ефективність ні у кого вже не викликає сумнівів. Зате всім стає зрозуміло, що Ахметов безповоротно втрачає сировинної бази, дешевої робочої сили та інших ресурсів, на яких побудований його бізнес.

Напевно, він розуміє, що йому як нікому іншому доведеться взяти на себе фінансовий тягар за відновлення промислової і соціальної інфраструктури всього краю, а не тільки своїх підприємств. Тим більше що в суспільній свідомості вже зміцнилося стійка думка, що Ахметов просто зобов'язаний розщедритися на благо держави, яка стільки років його щедро годувала і поїла.

- Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр під час візиту до Монголії не забув про українські справи і закликав офіційний Київ до переговорів. Першою їхньою метою він бачить припинення вогню. У чому інтерес Берліна? Чому він наполягає на перемир'я?

- Американські аналітики вважають, що не обійшлося без «руки Москви». Більш того, знакові в США фігури через експертне співтовариство публічно натякають на сепаратні переговори Берліна з Москвою, називаючи Меркель ледь не адвокатом Путіна.

Але у мене інша версія. Швидше за все, канцлер змушена виконувати функції «домашнього лікаря», який чітко контролює капризи підопічного, маючи можливість оперативно і адекватно відреагувати на найнесподіваніші прояви його «хвороби».

Очевидно, в даний момент «клієнт» акцентує на необхідності «припинення вогню» і «перемир'я». Заяву про це на рівні глави МЗС ФРН має, напевно, збити хвилю чергового припливу агресії у «пацієнта».

Я, звичайно, іронізую, але з боку ситуація виглядає саме так.

- Великий резонанс викликало призначення Валерія Гелетея міністром оборони. Новий начальник військового відомства служив в міліції, а потім очолював Управління держохорони - т. Е. Він не «армієць». Михайла Коваля перевели на іншу посаду - заступником секретаря РНБОУ. Виходить, якщо Коваль був не такий поганий, то навіщо його замінили на не настільки досвідченого (будемо відверті) в армійських справах Гелетея?

- Пропоную взагалі не акцентувати увагу на персоналіях, призначеннях на ті чи інші посади. Головним, на мій погляд, є принцип «командної гри» і її результати. Персоніфікація міністерських портфелів - це пережиток минулого, що створює нескінченні приводи для кулуарних інтриг.

Чиновник будь-якого рівня - насамперед менеджер, покликаний виконати поставлене завдання. Відповідати за правильний підбір таких виконавців повинні перші особи держави. І мені як обивателю зовсім не цікава не те що таємниця новопризначеного міністра - навіть його прізвище не викликає у мене ніяких емоцій. Зате я чітко знаю, що це людина з команди Порошенко, і президент особисто відповідає за свого протеже. Тому не вважаю корисним аналізувати купу чуток і пліток, що оточують Гелетея або Коваля. Нехай покажуть себе в справі, а потім будемо судити про якість їх роботи.

- У ніч з неділі на понеділок на Майдані Незалежності відбулася перестрілка. Потім мер визнав, що центр столиці - не найбезпечніше місце. Чи скоро буде наведено порядок в місті, адже це - питання політичне? Чи впорається Кличко з проблемою самостійно або доведеться вмішувати Порошенко?

- Заява Кличко можна розуміти як офіційне попередження керівництву київських силовиків. Судячи з усього, мер зовсім не збирається ризикувати своєю репутацією, потураючи правоохоронцям в принциповому для нього питанні - забезпеченні безпеки столиці.

Тому не виключено, що найближчим часом київську міліцію очікують серйозні зміни. Що стосується Порошенка, то він за визначенням не може залишатися поза цим процесом, оскільки можливості для реалізації планів нового градоначальника безпосередньо залежать від системних перетворень в МВС. А глава цього відомства, як відомо, призначається президентом. Таким чином, і сам Кличко, і його політичний партнер - Порошенко - зацікавлені створити в столиці зразково-показову модель суспільної безпеки.

- Останнім часом неодноразово доводиться чути, що восени Україна відчує на собі всю міць економічної кризи. Чи готові влади до такого повороту подій, чи є у них план порятунку економіки?

- Європейські та американські експерти не схильні драматизувати найближчі перспективи української економіки. В основному подібними прогнозами грішать проросійські фахівці, які акцентують, як правило, на наслідки скорочення поставок газу і обмеження доступу українських товарів на ринки РФ.

Можливо, газові проблеми дійсно позначаться на енерговитратних галузях вітчизняної промисловості. Але влада напевно в цілому буде орієнтована на першочергове задоволення потреб соціальних програм, в т. Ч. На територіях, постраждалих від військових операцій.

Саме про це зараз ведуться активні переговори уряду з західними кредиторами, без фінансової допомоги яких нам смутні часи ніяк не пережити. Не виключено, що тристоронні переговори за участю РФ про порядок ратифікації економічної частини договору між Україною і ЄС допоможуть частково розрядити обстановку хоча б на торгових фронтах.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...