Два мера - багато для Миколаєва? 2000.ua - новини в Україні сьогодні
5 жовтня Миколаївська міська рада 42 голосами оголосив імпічмент міському голові, представнику «Самопомочі» Олександру Сенкевичу. 8 жовтня на мітингу своїх прихильників Сенкевич оголосив про рішучість добиватися перевиборів міськради. Відзначимо, що вимога одночасних перевиборів міського голови та міськради ще на початку вересня висував нинішній головний опонент Сенкевича - глава ОДА Олексій Савченко.
На рівному місці?
33-річний директор IT-компанії став мером обласного центру досить несподівано. Він не був пов'язаний з традиційними елітами Миколаєва, а на позачергових виборах міського голови в 2014 р не набрав і п'яти відсотків. Але підтримка «вічно другого кандидата в мери» Сергія Ісакова і самовпевненість тодішнього мера - «нашекраевца» Юрія Гранатурова - дозволила Олександру Сенкевичу пройти до другого туру. Глава міської організації «Опозиційного блоку» Ігор Дятлов набрав майже в два рази більше голосів, а його партія отримала 26 з 54 місць у міськраді. Однак потужна мобілізаційна кампанія і згуртування еліт на чолі з губернатором Вадимом Мерікова навколо Олександра Сенкевича дозволили йому впевнено перемогти у другому турі.
Підтримали Сенкевича виборці чекали від нього обіцяних змін в управлінні містом і проектів розвитку для стагнуючого Миколаєва. Місцеві еліти розраховували, що недосвідчений Сенкевич буде фігурою переважно церемоніальною, на яку при нагоді можна буде покладати відповідальність за власні дії. Новий міський голова в найкоротші терміни зумів розчарувати і тих і інших.
Ніяких змін в управлінні містом не відбулося - якщо, звичайно, не вважати такими набір додаткових кількох сотень чиновників до міськради. Робота над розвитком переважно обмежилася «форумами розвитку» і створенням «Агентства розвитку Миколаєва», яке регулярно стає об'єктом критики ЗМІ. При цьому багато проектів, що були вимогою інвесторів і грантодавців (наприклад, «відкритий бюджет»), розвивалися досить мляво. Незважаючи на зусилля громадських організацій, з якими, втім, новий мер співпраці не налагодив. Миколаївці незадоволені проблемами ЖКГ, кладовищ, функціонування комунальних підприємств, сміття (посиленими «партійними зобов'язаннями» перед Садовим - спробою таємно ввезти львівський сміття).
Дуже скоро активні прихильники Сенкевича потягнулися до протилежного табору. Це торкнулося і 3 з 10 депутатів міськради від «Самопомочі» на чолі з Сергієм Ісаковим. Новий мер досить скоро «забув» про роль рейтингу Ісакова в своїй перемозі, а відсутність змін суперечило інтересам Ісакова.
Олександру Сенкевичу не вдалося стати борцем з системою - але не вдалося і вписатися в неї. Для «старих» бюрократів міський голова залишився чужим. Вказівки глав ОДА - спершу пов'язаного з Яценюком Вадима Мерікова, потім екс-нардепа за «ударовской» квотою Олексія Савченко - Сенкевич виконував, без особливого, втім, ентузіазму. Були розчаровані всі фракції міськради, крім «Самопомочі».
«Опозиційний блок», отримавши майже половину депутатських мандатів, був повністю усунений від впливу на процеси, в результаті чого міськрада майже рік не міг приймати скільки-небудь серйозні рішення. Олексій Савченко восени 2016 р вирішив задачу обрання секретаря міськради ціною прямої вказівки Сенкевичу: налагодити відносини з «Оппоблоком». «Опозиціонери» масово стали займати посади в міській владі, що сильно стурбувало «Наш край». Програвши вибори мера, вони зберігали вплив на чиновницьку структуру міськради. Тепер же вони були відсунуті від хвилі нових призначень - а одних тільки заступників мера стало вісім. Поділяли їх невдоволення і «порошенковци», крім поста секретаря міськради нічого не отримали. Ну а представники «Опозиційного блоку» продовжували відчувати недовіру до «союзнику по необхідності» Сенкевичу - і одночасно втрачати через це в рейтингу.
Почалися у депутатів через діяльність Сенкевича і суто фінансові проблеми. І мова не йде про боротьбу з корупцією (претензії по сумнівним закупівель висловлювалися неодноразово). Сенкевич, дійсно, відмовився підтримувати функціонування ряду традиційних «схем», та все, що в підсумку змогли пред'явити йому правоохоронці, - неповідомлення про конфлікт інтересів при голосуванні за призначення премій. Але фірмовим стилем нової адміністрації стала велика кількість проектної роботи. Нечисленні «живі» роботи, за кулуарними твердженнями незадоволених депутатів, розподіляються у вузькому колі «своїх» фірм. Можливості заробітку для своїх фірм депутати не отримують.
Таким чином, грунт для імпічменту була цілком сприятливою. Але лише одних перерахованих вище причин було мало.
Два будинки на одній площі
Нардеп від «Солідарності» Олексій Савченко прийшов на пост глави ОДА в період різкого загострення перманентної політичної кризи в області.
«Низка гучних скандалів в області привела до масштабних рокіровка: була зміщена верхівка Нацполіціі, звільнений прокурор, губернатора Вадима Мерікова з ганьбою вигнали з посади, його заступника Миколи Романчука взагалі затримали під час отримання хабара. Київ явно був ошелешений тим, що не здатний контролювати ситуацію на начебто підконтрольної території - негласним королем тут раптом оголосили міфологічного кримінального авторитета Мультика .
Саме боротьба з кримінальною угрупованням Михайла Титова - Мультика та іншими кримінально-корупційними схемами була проголошена головним завданням нового керівництва ОДА і правоохоронних органів. Однак з цим якось не склалося: правоохоронці заявляли про відсутність претензій до Титову, а фігуранти корупційних скандалів в облраді спрацювалися з новим керівництвом ОДА.
Другим завданням, поставленим Адміністрацією Президента, стало зміцнення патріотизму в південній області, де, за словами самого Савченко, «65 відсотків сепаратистів». У підсумку, однак, Савченко вважав за краще домовитися з широкого кола питань з фактичним лідером «Опозиційного блоку» Ігорем Дятловим (орієнтованим на Вадима Новинського).
З урахуванням того, що основні інтереси Дятлова лежать в обласному центрі, Савченко сподівався на діяльну підтримку Олександра Сенкевича. Той слухняно слідував за ОДА - але, як то кажуть, без ентузіазму. А протистояти Ігорю Дятлова в підкилимних баталіях він не навчився - та й, мабуть, не особливо до того прагнув. Відповідно, із усіх гострих моментів вести переговори (а значить, в чомусь поступатися своїми інтересами) з Дятловим доводилося особисто Савченко. Спрацювалися вони досить, щоб Олексій Савченко публічно заявив: насправді у Миколаєва два мери - Дятлов і Сенкевич. Крім того, Савченко не особливо приховував і факт чисто психологічної несумісності з Олександром Сенкевичем.
Однак і значення союзу Савченко з Дятловим перебільшувати не варто. Коли 30 серпня Миколаїв потрясли масові обшуки (В тому числі у керівництва «Опозиційного блоку») і затримання Михайла Титова з товаришами, Олексій Савченко негайно використав цю ситуацію для подвійного удару: зажадав перевиборів міського голови та міської ради.
Відзначимо, що депутати облради, публічно викриті в зв'язках з Мультіком, але знайшли спільну мову з Савченко, не постраждали. Втім, деякі противники і Савченко, і Дятлова вважають ці вимоги «хитрим планом», покликаним забезпечити перемогу Дятлова. Якийсь час ішли переговори про створення в міськраді «найширшої» коаліції з усіх фракцій, але дуже скоро високий градус протистояння відновився.
Додався до цих вимог фактор приналежності Сенкевича до опозиційної Порошенко «Самопомочі». А ось секретар міськради Тетяна Казакова, яка стала і. о. мера, належить до «Солідарності». Для Олексія Савченко ця комбінація може стати приводом для подяки з боку Адміністрації Президента - а губернатор не приховує, що Миколаївська область для нього лише трамплін до Києва. Якщо, звичайно, на Банковій не вирішать, що втрати від активізації «Самопомочі» перевищують позитивні наслідки дій Савченко.
Імпічмент національного значення
Перманентність політичної кризи в Миколаївській області в цілому пояснюється тим, що область мало цікава тутешнім гравцям. Тому місцеві «еліти» мають право вільно вирішувати - але не свободою фактичного вирішення питань. Відсутня в столиці і помітне миколаївське лобі. Проблеми доступу до ресурсів Миколаївщини успішно вирішуються в Києві. Так, від кілометрових черг в миколаївські порти область отримує лише знищення і без того ледь не гірших в країні доріг. Економіка регіону стагнує, і «пирога» на всіх не вистачає, що також створює напруженість.
Однак цього разу протиріччя в регіональній політиці увійшли в унісон з загальнонаціональними процесами. Протистояння «Самопомочі» та президента зайшло далі звичайного, і в таких умовах прецедент відсторонення мера обласного центру від «Самопомочі» (одного з двох в країні) спільними зусиллями «Солідарності», «Опозиційного блоку» і «Нашого краю» не міг не стати питанням національного рівня.
У неділю, 8 жовтня, в Миколаєві висадився «десант» нардепів - Єгора Соболєва, Насіння Семенченко, Ірини Сисоєнко і ін. Вони виступили на мітингу в підтримку Олександра Сенкевича і пообіцяли домогтися перевиборів міської ради. Сам Сенкевич заявив про судове оскарження рішення міськради і готовності до нових виборів. Ряд дійсних досягнень його як мера (ремонт доріг, поліпшення вуличного освітлення, вирішення проблеми «снігових колапсів») і невдоволення городян чинним міськрадою дозволяють йому розраховувати як мінімум на збереження в міськраді помітною фракції «Самопомочі» з собою на чолі. А в перспективі - і на потрапляння до Верховної Ради за списками цієї політсили.
Парадоксальним чином того ж домагається і Олексій Савченко. Мотивація його достовірно невідома. Найімовірніше, розрахунок йде на те, що «Самопоміч» та «Опозиційний блок» вже не зможуть домогтися колишніх високих результатів. Для «Опозиційного блоку» найбільшу небезпеку можуть представляти нові проекти - «За життя» та «Основа», для «Самопомочі» - неабияк підмочена після «сміттєвого» скандалу репутація (а як ми вже писали, Сенкевич намагався ввезти львівський сміття в Миколаїв).
Для міста ж, і тут можна погодитися з Олександром Сенкевичем, вся ця ситуація означає: про можливість поступального розвитку на найближчу перспективу знову можна забути.
На рівному місці?На рівному місці?