Генуезці в Криму. Історія перебування генуезців у Криму, коротко

Генуезці в Криму

Генуя називалася «містом святого Георгія» - на честь її небесного покровителя, переможного воїна. А ще громадяни називали свою державу «найяснішого Генуезької республікою» - очевидно, в піку Венеції, яка була республікою просто Ясновельможної.

Зародилася Генуезька республіка в XI ст., В епоху «комунальних революцій», що заклали основи буржуазної Європи на всі наступні часи. Але в Генуї - як і у Венеції, Флоренції, Пізі та деяких інших містах Північної Італії - народжувалася буржуазія не просто домоглася для себе прав у можновладців сеньйорів, вона сама повноправно влилася в правлячий клас міста - держави. Виник нобілітету, панівний симбіоз взаимопроникающих станів - міської верхівки і військово-землевласницької аристократії. Багато хто, почувши питання, який титул носив засновник Флорентійської династії Медічі - Джованні ді Біччі де Медічі, починають подумки вибирати між герцогом і графом. А герцоги та інше пишність - це все було потім, Джованні же був четвертим сином небагатого ремісника-ткача, добре розпорядитися батьковій майстерні, яка виробляла шовкові тканини. Але у цих новоявлених нобілів дуже швидко прижились дворянські уявлення про честь і гідність, а ділової хватки їм було не позичати - вони охоче нею ділилися зі своїми зятями і свояками-аристократами. А в підсумку і у тих і у інших розвинулася неабияка заповзятливість, мужня і без зайвих церемоній (без зайвих, але в міру - обов'язково). У Генуї була ще і хороша спадковість: їхнє місто в IV ст. до н. е. заснували лігури, народ, по свідченнях древніх авторів, такий, що палець в рот не клади.

У розглянуту нами епоху на чолі Генуезької республіки стояв довічно обирається міською радою дож, а головним засобом для існування її жителів була морська торгівля, переважно зі Сходом. Прапор республіки - великий червоний хрест на білому полі - майорів над її кораблями, факторіями і колоніями не тільки в ближньому Середземномор'ї, а й у далеких берегів: в Тунісі, на Мармуровому і Чорному морях. Сукупність заморських володінь становила Генуезьку імперію. Рівний під силу суперник у Генуї був один - Венеція, протистояння з якою ми вже спостерігали.

У 1261 році імператор Михайло Палеолог в подяку і в оплату за допомогу, надану при відновленні Візантії, уклав з Генуєю Німфейскій договір, за яким республіка одержувала виключне право морської торгівлі на Чорному морі. Через п'ять років (в 1266 г.) був підписаний договір з ханом-намісником Криму Оран-Тимуром, який отримав управління півостровом від свого дядька, хана Золотої Орди Менгу-Тимура. По ньому Генуї було дозволено облаштування морської факторії в Кафі (Феодосія). Але це було тільки початком. У Газарії (таким було офіційна назва північно-чорноморських володінь республіки в її офіційних документах) в подальшому з'являлися все нові володіння.

Фортеця Чембало (поблизу сучасної Балаклави) була побудована в 1340-х рр. на землях, відібраних у «безтурботних грецьких князів» - так охарактеризував правителів Феодоро Іоанн Кантакузин. В цілому басилевс дав таку оцінку діяльності тут Генуезької республіки: «Задумали вони чимало, вони бажали діяти на Чорному морі і не допускати візантійців плавати на кораблях, як ніби море належить тільки їм». У нього були підстави так говорити: в 1315 р відбулося збройне протистояння гену