Героям слава і стогін ветеранів

Невгамовне і безоглядне прагнення Ющенко зрівняти в правах і статусі «вояків» УПА з ветеранами Великої Вітчизняної війни рано чи пізно повинно було проявитися у чомусь екстраординарному. І це сталося в День Великої Перемоги над фашизмом в момент звернення глави держави до ветеранів, які зібралися 9 травня в Києві біля музею Великої Вітчизняної війни.

Ющенко, відзначаючи роль українського народу у Великій Вітчизняній війні, вимовив: «героїчний спротив фашістськім загарбників чинили мужні борці за незалежність України - воїні Української Повстанської армії. Українці боролися в різніх арміях, но проти Спільного ворога - нацизму, смороду боролися за одну мету - за честь и свободу Вітчизни, за щастя свого народу ».

У ряді лояльних по відношенню до оратору ЗМІ реакція ветеранів на такі слова була охарактеризована як невеликий інцидент, який не зіпсував загальної атмосфери свята. В інших же ЗМІ були вжиті інші слова: «обурення», «гнівні вигуки», «обурення» і т. Д.

Не знаю, як хто, але я в гулі голосів ветеранів почув справжнісінький душевний стогін. Той стогін, який відразу ж асоціювався зі стогоном бійця, простреленого кулею в груди при атаці, партизана, терзаемого в катівнях гестапо, жінки, що отримала похоронку на батька, чоловіка, сина, брата ... Хто не вірить, нехай ще раз уважно прослухає відеозапис : ( http://kp.ua/daily/080508/41487/ ).

Нанесений словами президента удар по душам людей був настільки сильним, що ветерани тільки простогнав. На інші слова не було сил.

Але, мабуть, оточення президента оцінює учасників Великої Вітчизняної як ще цілком сильних і функціональних бійців за історичну правду.

Не дарма ж людей з орденами і медалями пропустили до музею через рамки-металошукачі. Невже було побоювання, що будь-хто з героїв пронесе будь-якої важкий предмет або нагородний пістолет? І як можна було по писку металошукача виявити небезпечний предмет на тлі величезної кількості орденів і медалей на грудях ветерана? Або була дана команда обшукувати підозрілих осіб? А якщо в тілі істинного переможця досі сидить куля або осколок ворожого снаряда, на що відреагує металошукач? Відверто кажучи, вся процедура проходження через рамку, з одного боку, була образлива по відношенню до ветеранів, з іншого ж - підкреслила відверто боягузтво головного захисника УПА.

В контексті сказаного необхідно підкреслити, що фронти ВВВ формувалися не за національною ознакою, а залежно від протяжності фронту і характеру дій Червоної армії. К 25 червня 1941 року спочатку було утворено всього 5 фронтів - Північний, Північно-Західний, Західний, Південно-Західний і Південний. Надалі кількість фронтів неодноразово змінювалося і становило від 10 до 15. Що стосується українських фронтів, то ми маємо наступне: 1-й Український фронт створений 20.10.1943 року шляхом перейменування з Воронезького фронту; 2-й Український фронт створений 20.10.1943 року шляхом перейменування зі Степового фронту; 3-й Український фронт створений 20.10.1943 року шляхом перейменування з Південно-Західного фронту; 4-й Український фронт створений 20.10.1943 шляхом перейменування з Південного фронту - розформований 31.05.1944 року, війська виведені в резерв Ставки ВГК - знову утворений 05.08.1944 року.

Якщо слідувати логіці організаторів святкування Дня Перемоги в Києві, то українці взагалі не брали участь у Великій Вітчизняній війні з 22 червня 1941 року до 20 жовтня 1943 року. Справжня ж історія говорить про те, що українці були представлені в армійських підрозділах абсолютно всіх фронтів з першого до останнього дня війни. Більш того, при проведенні військових операцій неодноразово з фронту на фронт, перекидалися армії, дивізії, полки та інші військові частини, до складу яких також входили наші земляки. На відміну від Києва, в Москві не забули про це і під час параду, присвяченого Дню Перемоги, з пошаною пронесли по Червоній площі штандарти всіх Українських фронтів.

Однак спробуємо без емоцій розібратися в тому, чи мав Віктор Ющенко право зарахувати «вояків» УПА до людей, яких весь світ в цей день вшановують як переможців фашизму?

Велика Вітчизняна війна - основна і доленосна для Європи частина Другої світової війни. Проти фашизму діяла антигітлерівська коаліція в складі СРСР, США і Англії. Капітуляцію гітлерівської Німеччини прийняв Радянський Союз, однією з рівноправних складових якого була тепер уже незалежна Україна.

Україна була звільнена від фашистів Червоною армією 28 жовтня 1944 року і то є до Перемоги залишалося ще 193 дня і 193 ночі найжорстокішої війни. Партизани і підпільники, що билися проти фашистської Німеччини, продовжили свою боротьбу в складі армійських підрозділів. До лав Червоної армії були покликані жителі України призовного віку, які не вели активну діяльність під час окупації, але душею були з радянським народом. Таким чином частина українського народу прийняла участь у визволенні Європи від фашизму і взяла Берлін.

Природно виникає питання: а що в ці 193 дня і 193 ночі робили «вояки» УПА? В тому числі і ті, які (за заявами деяких сучасних українських істориків) спочатку боролися з фашистською окупацією, а після відходу гітлерівців - з радянської?

Не можна заперечувати, що частина УПА так і поступала, захищаючи той чи інший свій хутір або село. І робили це з щирою ненавистю до фашистської або радянської влади. В якійсь мірі таких воїнів УПА рано чи пізно, хоча і з великою натяжкою, але все ж можна буде віднести до борців за незалежність України. Адже тоді не було таких розвинених, як зараз, засобів інформації у вигляді телебачення, радіо, інтернету, і люди не могли повною мірою усвідомлювати те, що відбувається в світі. Ось і воювали в глухих українських горах і степах проти будь-якої влади, яка прагне встановити контроль над цією територією. Складно дати точну характеристику такої визвольній боротьбі. Але якщо ці люди не служили фашистам і не захотіли служити Радам, то в якійсь мірі вони можуть претендувати на розуміння їх нехай містечкового, але все ж прагнення до незалежності.

Але навіть ці, не забруднити свої імена співпрацею з гітлерівцями воїни УПА апріорі не можуть мати позитивного ставлення до Великої Перемоги над фашизмом. Адже вони поряд з тими членами УПА, які співпрацювали з німецькою окупаційною владою, всі ці 193 дня і 193 ночі, може, і не бажаючи цього, не наближали, а віддаляли День Перемоги. Після визволення України через її територію стали проходити військові вантажі для Червоної армії. Також Україна представляла собою величезний інтерес як житниця країни, здатна забезпечувати армію продуктами харчування, без яких ведення повноцінних бойових дій неможливо. Терористичні акти, інакше їх не назвеш, на залізничних і шосейних дорогах, напади «вояків» УПА на підрозділи регулярної Червоної армії, що рухалися до лінії фронту, вбивства радянських активістів і відвертий саботаж говорять самі за себе.

Така діяльність будь-яких членів УПА в той момент була на руку тільки гітлерівцям, яких Червона армія продовжувала гнати на захід. Кожна перешкода в тилах будь-якої армії безпосередньо відбивається на передових лініях ведення боїв. І хтозна, чи не будь в тилах нашої армії воїнів УПА, може, капітуляція фашистської Німеччини сталася б на кілька днів раніше? Історики кажуть, що кожен останній день війни ніс величезну кількість життів наших солдатів, в тому числі і українців.

Невже Віктор Ющенко не замислювався над такою розстановкою акцентів і до сих пір не може зрозуміти, що у Великій Перемозі над гітлерівською Німеччиною можна шанувати лише тих, хто зі зброєю в руках воював тільки проти фашизму. Але ні в якій мірі не був помічений під час війни в активних діях проти учасників антигітлерівської коаліції, в першу чергу - Червоної армії!

Але неймовірний факт відбувся, і через 63 роки один з громадян України, наділений найвищими владними повноваженнями, особисто вирішив подарувати Великий День тим, хто віддаляв його наближення.

Більш того - по всій Україні з'явилися бігборди від імені Віктора Ющенка, на яких немає ні слова привітання з Днем Перемоги, а лише привітальні слова: «Героям слава!», Що є традиційним привітанням «вояків» Української повстанської армії. Яким же героям віддав перевагу Віктор Андрійович?

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...