Гродно: готелі, ціни

Старий міст Місто Гродно - адміністративний центр Гродненської області розташований в західній частині країни. Гродно знаходиться на річці Німан в 300 км на захід від Мінська, в 15 км від кордону з Польщею і в 30 км від кордону з Литвою. У місті живе близько 340 тисяч осіб.

Перші слов'янські поселення на території майбутнього Гродно з'явилися в X столітті. Перша згадка про місто - в Іпатіївському літописі - відноситься до 1116 році, в російських літописах Гродно відомо як Городнє або городень. За часів Київської Русі місто стало її важливим бастіоном на північно-західному рубежі. З цим пов'язують і походження самої назви міста, що виник від слова «городити».

У XII столітті на місці цих поселень виникло місто, що розташовувався на перетині торгових шляхів, і спочатку представляв собою невелику фортецю з укріпленим торговим містечком. Але офіційною датою заснування міста вважається 1127 рік, коли місто стало відоме як центр удільного князівства.

Гродно знаходиться на кордоні трьох країн: Польщі, Білорусі та Литви. Прикордонне положення з литовськими та польськими землями визначило значення Гродно як важливого військово-стратегічного та торгового центру на північно-західних рубежах давньоруської держави.

Таке розташування ставило його в особливе становище: Гродно завжди захоплювався першим, а звільняли місто останнім. За час свого існування місто неодноразово піддавався нападам і облог, кілька разів руйнувався загарбниками і перебував під владою багатьох держав.

У XII-XIV століття Гродно був столицею Гродненського удільного князівства і, починаючи з першої половини XII століття, був важливим культурним, торговим і виробничим центром. Близько середини XIII століття Гродно і Гродненське князівство увійшли до складу Великого князівства Литовського. В кінці XVI ст. при королі Стефана Баторія Гродно був фактично столицею Речі Посполитої.

Розвиток міста йшло від замка, розташованого на місці стародавньої фортеці на високому пагорбі біля впадіння річки Городнічанкі в Німан, вздовж річок на схід і північ. До XVI століття Гродно зайняв значну територію правобережжя Німану, складаючись з трьох основних центрів - замку, торгово-ремісничого посаду і Борисоглібського монастиря.
У XVI-XVII ст. в місті бурхливо розвивалися торгівля і ремесла. Але в зв'язку з частими війнами в XVII і початку XVIII ст. все прийшло в занепад, і тільки в другій половині XVIII ст. в Гродно пожвавлюється економічне й культурне життя. З виникненням мануфактур А. Тізенгаузена відзначається швидка забудова і розширення території міста.
Після об'єднання православних і католицьких церков в Гродно влаштувалися чернечі ордени єзуїтів, кармелітів і бригіток. До кінця XVIII століття в місті було 9 костьолів і 2 уніатських монастиря.

За період свого існування Гродно встиг побувати в складі Литви, Польщі, Російської імперії, а в 1939 році місто було включене до складу БССР. Сьогодні Гродно - великий промисловий, культурний та історичний центр.

Гродно - один з небагатьох міст країни, де практично повністю збереглася історична планування. Тут збереглися пам'ятки давньоруського зодчества, готики і ренесансу, бароко, класицизму, Псевдоготика, псевдоросійської архітектури, модерну і конструктивізму.

Гродно - старовинне місто, центр численної польської діаспори Білорусі, місце з приголомшливою архітектурою та історією. Гродно - своєрідний перехрестя культур: європейської та слов'янської. Багато цікавого можна побачити в Гродно: пам'ятки, старовинну архітектуру, красиві природні місця.