Храм Воскресіння Христового, Успенський храм Богоматері
7 день (25.11) Храм Воскресіння Христова, Успенський храм Богоматері
Сьогодні у нас останній день. Так не хочеться їхати. Стільки святинь ми відвідали тут. Йдемо пішки старими вулицями міста. Виходимо до оглядового майданчика, і милуємося панорамою Старого міста з Оливної гори. Погода сьогодні гарна, і пейзаж чудовий. Лише свіжий вітерець обдуває нас. Ми ще раз спускаємося з гори Елеон, і рухаємо пішки до Храму Воскресіння. Вирішили відвідати його ще раз. Проходимо по вузьких вуличках, і знову потрапляємо на площу.
Зараз день, і храм постав перед нами в іншому світлі. Знову проходимо всередину. Вирішили ще раз пройти до Гробу Господнього. Народу сьогодні менше. Нам вдалося швидше потрапити в Кувуклії. З благоговінням входжу всередину, і припадаю до гробниці. Далі виходимо, обходимо храм і його прибудови в останній раз, виходимо на вулицю, де фотографуємося з групою на пам'ять. Погода сонячна, і радує душу.
Далі йдемо до Храму Успіння Пресвятої Богородиці. Це католицький храм, побудований на місці будинку апостола Іоанна Богослова. За переказами тут жила і померла Пресвята Богородиця. Шанована в храмі святиня, це кам'яне ложе з статуєю покійної Богоматері. Народу тут багато. Тут в храмі мене приваблюють прибудови з красивими стелями сферичної форми.
Тепер йдемо пішки уздовж старовинних стін. Бачимо красивий пейзаж через долину на протилежній стороні.
Сонце яскраво висвітлює містечко, який мені не здається вже чужим. Іду останньої, насолоджуючись красою, вбираючи кожен момент, щоб ще раз запам'ятати, і понести в своєму серці ці біблійні картини. По дорозі нам попалася дерево оливи зі зрілими оливками. Зриваємо по пензлику собі на пам'ять. Обійшовши місто з цього боку, виходимо до Успенського храму Богоматері, туди, де були вранці. Спускаємося вниз по сходах. Тут внизу і є гробниця з двома входами. З благоговінням пройшли в низький звід печери і приклалися до місця поховання Богоматері.
Тут же в залі чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Єрусалимської» російського листи. Можна прикластися до цієї ікони.
Тепер йдемо на вихід. Сідаємо в автобус. Ось наші екскурсії та закінчені. Наш гід Дмитро зворушливо попрощався з нами. Я підійшла до Дмитра, і по-своєму подякувала йому за допомогу, яку він надав Ігорю і мені, коли ми опинилися в біді. Їдемо в готель. Збираємо речі в дорогу. Увечері остання вечеря.
Сьомий день (26.11) Від'їзд додому
Підйом у нас близько 3 години ночі. Збираємося з речами внизу в холі і сідаємо в автобус. Їдемо по нічному місту Віфлеєму, виїжджаємо знову через охоронні ворота з неймовірно високими стінами, списаними вздовж і впоперек. Яке убозтво жити як в середньовіччі за високим «парканом».
Різниця лише в тому, що стіни тепер кам'яні, та ще додалася колючий дріт. Проїжджаємо оглядові вишки з віконцями для прицілу. Подекуди я навіть бачу дула зброї. Нарешті виїжджаємо за межі міста, і їдемо по дорозі в Телль-Авів. Поступово світає, і ранок вступає в свої права. Приїхали в аеропорт.
Тут у нас знову ретельна перевірка речей. Деяких просять відкрити валізи. Часу у нас не багато. Коли пройшли весь контроль, вже ніколи ходити по магазинах. Сідаємо в літак. Злітаємо, і бачимо гори в блакитним серпанку.
У Москві нас зустрів автобус, який підвіз нас до вокзалу. До нашого поїзда є ще час, і ми вирішили прогулятися по Москві. Поруч з Храмом Христа Спасителя ми побачили величезну чергу. Перекрита була вся протилежна сторона вулиці. Виявляється, сюди в храм привезли Пояс Богородиці зі святої гори Афон. Люди стояли багато годин, щоб потрапити в храм і прикластися до святині. «Який дивний збіг», подумала я, адже ми теж їздили в Єрусалим, і нам показували місце, де був опущений поясок невіруючому Хомі.
Їдемо додому. І знову зимовий ранок зустрічає нас.