Хто піде на вибори в Думу в 2021 році

Навряд чи обиватель в змозі перерахувати всі російські політичні партії. Навіть соціологи запитують громадян про ставлення до чотирьох думським партіям, додаючи до них «Яблуко» і «Комуністів Росії». Тим часом в нашій країні брати участь у виборах мають право 64 політичні партії. Найближчим часом партійний ландшафт чекає ґрунтовна перекроювання.

Думцям належить оновлення керівництва, а багато політичних організації, що існують лише на папері, можуть і припинити своє існування. Не виключена поява нових проектів. «Наша Версія» оцінила майбутні зміни.

Вмарте цього року з Центрвиборчкому прийшли тривожні вісті: через рік в Росії можуть зникнути відразу 23 партії. Відповідно до закону якщо партія протягом семи років не бере ні в яких виборах, вона підлягає ліквідації. Саме за цією ознакою передбачається позбавляти «ліцензій» ті організації, які з моменту лібералізації виборчого законодавства так і не зібралися з силами, щоб почати боротися за владу хоча б на рівні муніципалітетів. Більшість таких «сплячих» партій реєструвалися на всякий випадок, в надії на появу якогось політика з амбіціями і головне - з грошима. Але, як видно, надіям цим не судилося збутися. І якщо спрощення порядку створення партій у 2012 році було політично вірним кроком на тлі протестних настроїв, то сьогодні зареєстровані тоді організації тільки додають роботи Мін'юсту, вимушеного перевіряти їх «нульову» фінансову звітність.

Зміна не зродила

Однак є і партії, які можуть розраховувати на «друге життя» під керівництвом нових молодих політиків. В першу чергу це «Громадянська ініціатива», створена в тому ж 2012 році колишнім міністром економіки Андрієм Нечаєвим. Сьогодні партія, котра вважається системною опозицією, щосили готується до наміченого на 23 червня з'їзду, де вона повинна змінити нинішню назву на Партію змін, а кермо влади перейдуть в руки Ксенії Собчак і Дмитра Гудкова. Останній вже оголосив, що в якості кандидата від партії має намір брати участь в вересні у виборах мера Москви і вже зібрав необхідні для цього 118 підписів муніципальних депутатів.

Але основні зміни намічаються на лівому фланзі. Останні думські і президентські вибори показали, що на тлі економічних труднощів в суспільстві зростає запит на ліві ідеї.

Однак КПРФ, завжди колишня головною лівою партією, свого виборця, навпаки, втрачає. Причиною тому стан керівництва партії. Беззмінний лідер комуністів Геннадій Зюганов очолив партійний список на останніх думських виборах, але на президентські не пішов, як кажуть джерела в партії, в першу чергу за станом здоров'я. В якості кандидата комуністи висунули бізнесмена, директора радгоспу імені Леніна Павла Грудінін. Однак той не тільки очікувано програв чинному президенту, а й набрав півтора рази менше голосів, ніж Геннадій Зюганов на президентських виборах 2012 року. Після цього Грудінін, якого на тлі виборчої кампанії пророкували мало не в спадкоємці Зюганова, зробив все, щоб його ім'я взагалі перестало асоціюватися з політикою, тим більше що в КПРФ він так і не знайшов часу вступити. Сам Зюганов, за даними деяких ЗМІ, в квітні цього року пережив інсульт з ускладненням на очі. При цьому партія категорично не готова до зміни лідера. Як пояснило джерело в партії, питання про заміну Зюганова не варто, «але це лише поки». Черговий з'їзд запланований на кінець року і на ньому теоретично до складу ЦК може бути обраний онук нинішнього лідера Леонід Зюганов, обраних від партії дідуся в Мосміськдуму в 2014 році. Але стати главою партії юний Зюганов навряд чи зможе: завадить стара гвардія. З іншого боку, смерть лідера за відсутності альтернатив йому може привести до боротьби за владу і розколу КПРФ на три-чотири дрібніші партії. До речі, на керівні пости в КПРФ може претендувати і координатор «Лівого фронту» Сергій Удальцов. На президентських виборах він підтримав висунутого партією Грудінін, але одночасно претендує на роль «головного комсомольця» країни. Втім, на відміну від Леоніда Зюганова Сергій Удальцов в партію поки не вступив, а його «Лівий фронт» партійної ліцензії не має.

По темі

588

Президент України Володимир Зеленський висловив надію на те, що очолювана ним партія «Слуга народу» здобуде перемогу на майбутніх виборах до Верховної Ради.

втрата контролю

Однак ситуація в КПРФ меркне на фоні тієї кризи, в якій опинилася ЛДПР. Останні думські вибори підірвали здоров'я вождя ліберал-демократів. За словами джерела в партії, Володимир Жириновський «практично не контролює не тільки партію, а й її фракцію в Держдумі». І правда, депутати від ЛДПР все частіше голосують «хто на що здатний», мало зважаючи на волю партійного лідера. Правда, на відміну від КПРФ з її засиллям партійних бонз, ЛДПР - партія яскраво вираженого вождистського типу. І якщо Володимир Вольфович захоче передати пост своєму синові Ігорю Лебедєву, що займає зараз посаду віце-спікера Держдуми, він цілком зможе це зробити. Проблем з таким рішенням дві. По-перше, партія під керівництвом сина, котрий має харизму батька, явно втратить частину популярності. По-друге, для самого Володимира Вольфовича, судячи з усього, принципово «політично пережити» свого головного опонента Геннадія Зюганова. Так що поки ЦК КПРФ не відпустить свого голови на спокій, лідер ЛДПР свій пост не покине.

очікування варяга

А ось в «Справедливої Росії» за свого лідера Сергія Миронова, судячи з усього, не особливо тримаються. Частина партійців готова до об'єднання з КПРФ - за умови надання прохідних місць на наступних думських виборах. Інші розраховують на прихід якогось «варяга», який додасть партійного життя новий імпульс. Треті не виключають вступу в «Єдину Росію», тим більше що більшість виборців і так не бачать особливої різниці між двома партіями. Правда, самої «Єдиної Росії» зараз доводиться несолодко. Існуванню партії, зрозуміло, нічого не загрожує, однак призначення на пост секретаря генради колишнього псковського губернатора Андрія Турчака похитнуло вплив в партії спікера Держдуми В'ячеслава Володіна. У партії зараз існують фактично три «центру сили» - крім Турчака і Володіна це заступник голови адміністрації президента Сергій Кирієнко. До наступних думським виборів партійне керівництво як в центрі, так і в регіонах може оновитися більш ніж наполовину, вважає джерело в партії. Хто і на що може в ході такого поновлення розраховувати - тема для окремої статті.