Ігор Середенко - Про пізнанні людського світу

Ігор Середенко

Про пізнанні ЛЮДСЬКОГО СВІТУ

Природа людини включає в себе два поняття: світ ідей і світ природи. Природа оточує нас всюди, де б не була людина. Людина і сам є частиною природи. Світ ідей - це світ людських фантазій, ілюзій, умовиводів, уявлень, міркувань, що виникли в мозку людини. Весь цей світ ідей - плід роботи нашого мозку і тому знаходиться він всередині нас і ніде більше. Однак, його продукт у вигляді мистецтва, наукових винаходів - суть матеріальної речі і тому є частиною природи, але створених вже людиною. Людина всеблагий, він легко адаптується до зовнішніх умов існування, така його сутність і природа, це головне його властивість. Людина підкорює стихії, освоює навколишній світ, роблячи його зручним для власних потреб, часом не замислюючись про сутність самої природи, про захист її від людини. Природа під правлінням людини бездумно і марнотратно знищується, її запаси вичерпуються, і завдається непоправна шкода для існування біосфери. Людина забуває, що народжений в лоні біосфери і живе в ній, без неї він не зможе і сам вижити. Настане той момент, коли природа не зможе допомогти людині з його невичерпною фантазією і хижацької бездумної і тому нерозумної марнотратством. А тому, цією роботою я закликаю людство до вибору: бути з природою єдиним організмом, гармонійно існувати в її обіймах, відчувати її силу, а не пізнавати безповоротну повільну і необоротну загибель. Справжня свобода, що трактується теорією філософії екзистенціалізму, полягає не у виборі людиною добра або зла, а у виборі - бути людиною чи ні. Настав той період розвитку людства, коли йому варто серйозно задуматися над розвитком і підтримкою життя самої природи, в тому числі і природи самої людини. я закликаю вивчати і розвивати в людині її істинний сенс, його світлу сторону. Колись Декарт порівнював пізнання зі світлим знанням, а чуттєве сприйняття називав темним знанням, що не дає точного уявлення про сутність речей. Я вважаю, що саме чуттєве пізнання світу, його моральна сторона є куди більш важливою, а тому більш світлої в розвитку людини, ніж світ пізнання. Справа в тому, що всі закони які вже відкриті і які належить ще відкрити людству невідомі лише самому роду людському, що знаходиться в замкнутому і обмеженому світі, званому Земля і сонячна система. Далі ніж ці два відстані, та й всередину нескінченності самих атомів, ми все одно ніколи не заглянемо. Людство обмежили зверху (сонячною системою і Землею) і знизу (глибше атомів, тобто будова і програмування функцій атомів) ще в колисці його зародження, багато мільйонів років тому. Крім того, я переконаний в тому, що всі наші знання вже давно відкриті. Справа в тому, що світ навколишній нас дуже розумно і логічно влаштований. Це пристрій безсумнівно справа рук більш розвинутої цивілізації. Цей світ не мир хаосу, а логіки, але логіки розумної, яка не руйнує, а творить, подібно до живого єдиного організму. Єдиною сутністю і субстанцією на Землі є нерозумною є сама людина. Ніякому живої істоти, крім людини, не прийде в голову знищити себе і світ навколишній.

Саме чуттєве пізнання є більш високого порядку і більш логічно, ніж пізнавальна, безконтрольна і необдумана діяльність. Світ, закладений в нас нашим творцем або більш розумною цивілізацією, значно цінний і могутній. Пізнання, як діяльність мозку, з його асоціативним і пам'ятним властивостями необхідний людству лише для розумного підтримки законів біосфери; для творення і мирного розумного існування; для благ людських, але не на шкоду природі, бо ми - суть природи, його невіддільна частина.

Моральність, закладена в нас генетично, так само як і здатність до пізнання, є більш високого порядку ніж дія нерозумного (а може бути, і примітивного) мозку, якщо ці дії можуть призвести не до творення і гармонії, а до хижацького знищення. Колись Леонардо да Вінчі створив проект підводного апарату, здатного занурюватися в світ океану. Винахід можна було використовувати в цілях розвитку і пізнання світу. Але геніальний Леонардо передбачив подальший хід застосування його винаходу іншій, знаючи темну сторону людини, і тому відмовився демонструвати винахід людства. Інші вчені не були настільки предвідящіе і їх винаходи послужили не тільки розвитку, а й знищення, як людини, так і його навколишньої природи. Непоправної шкоди було завдано і всій екосистемі. Наслідки ядерних вибухів ми до сих пір бачимо, а їх сліпі ідеї будуть ще довго передаватися генетично у вигляді хвороб, як кара людства за його необдуманість. Людство знехтував моральними нормами, пішло по шляху задоволення амбіцій, марнославства і задовольнило лише темну сторону - сліпе і обмежене пізнання. Пізнання - це ілюзія людського розуму, що приводить його до помилок, часто трагічним і непоправним. Розмірковуючи про буття людства і природи з висока, ми немов діти граємося з кумедною іграшкою на ім'я життя. Чим сильніше і могутніше винахід, тим більше на нього попит і апетити людських бажань. Під непереборною кам'яною стіною бажань ми не помічаємо затоптаний і крихкий мир універсальної і тонкої природи. Пізнання або здатність до суджень, інтуїція, умовивід буде лише тоді світлим і творить, коли воно буде йти гармонійно і в унісон з моральністю - володіє більш високим порядком ніж просте, сліпе і корисливе пізнання.

Людина - це слабка істота, не здатне до мислення захоплюючого або враховує всі аспекти і сторони сущого, а не лише того над чим проводиться робота його мозку. Все охопити людина не може (спробуйте в однолітровим банку помістити два або три літри рідини), це не в його владі, і та, безсумнівно велика частина неусвідомленого (вигляді прорахунків і помилок), втрачається, але ж вона існує, і не врахувати її, значить нашкодити. Спробуйте вирішити задачу з багатьма невідомими одним лише рівнянням. Але ж людина часом так і робить. В результаті, він не тільки не вирішує рівняння, але навіть невірно знаходить своє бажане одне невідоме. Решта невідомі беруться до поля свідомості, як невидимі величини. Отже, людина - слабка істота, обмежене і в можливостях і в пізнанні. Його справжня сила, закладена на генетичному рівні творцем, є любов і добро, мирне творення управляти не сліпими і обмеженими законами пізнання, а моральними нормами, тільки в них прихована справжня сила, більш висока і потужна, але розкрити яку може лише людина. Для цього йому варто і доведеться поступитися бажаними благами, схильностями і пізнанням, які він придбав і якими був наділений безоплатно природою, інакше весь людський світ повернеться в лоно природи і зникне на Землі, перетвориться в прах. А через сотні і тисячі мільйонів років ангел любові і життя згадає про людство, як про миті пролетів непомітно і безповоротно перетворився в ніщо, в пустоту, від якого нічого не залишиться, навіть спогади ангела будуть вельми сумнівними.

Наш світ - це світ об'єктивний ідеально-матеріальний. Світ не знаходиться в залежності від людини, тому що не був їм створений, але він може поглинути нерозумного і неприборканого людини. Світ матеріальний, а ідеальний в ньому - це закони, непідвладні людині (так як закони і створили його), і сама людина з його невичерпної фантазією і бажанням все пізнати. Людство і природи - це дві протилежні сили, дві протилежності, дві категорії: світ людини - це моральні закони, що знаходяться всередині нього (закладені природою і творцем); світ природи - це матеріальне, реально існуюче незалежно від людини і функціонує за законами не завжди зрозумілим людині. Природа дана творцем людині, як протилежність з тим, щоб запустити в ньому спусковий механізм (безумовні рефлекси, інстинкти), з метою пробудження в ньому моральних законів, закладених в ньому спочатку, але знаходяться в більшій мірі в сплячому очікуваному стані. Можливо, що на початковому етапі цього експерименту, який проводив творцем, природа запустила лише пізнання людини, і за довгі десятки тисяч років людство розвивалося і поступово дійшло до такої стадії свого розвитку (стану), при якому, пізнання повинно поступитися ідеям (закладеним генетично) більш високого порядку, мова йде про етичні норми. Матеріальний світ людини, його потреби, замінюються духовними цінностями, без яких немислимо його існування. І ця заміні матеріальних благ на духовні цінності повинна бути зроблена самою людиною. Це його свобода, в цьому його вибір: бути людиною або зникнути, поступившись дорогою більш адаптованим істотам.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?