Ігор Тіханюк: У Білорусі не просто жити відкрито, але я хочу показати, що я - така ж людина як всі

У п'ятницю правозахисна організація Amnesty International в Україні дала старт щорічного "Марафону щодо підписання листів" - акції, в якій може взяти участь будь-який небайдужа людина, підписавши лист, адресований владі країн, де порушуються права людини. Героями "Марафону" стають жертви дискримінації, постраждалі від того, хто кличе свавілля.

Одним з таких людей був білоруський гей-активіст Ігор Тіханюк, який приїхав до Києва, щоб розповісти учасникам акції свою історію.

Ігор перебував на стаціонарному лікуванні виразки шлунка, коли двоє міліціонерів увійшли до лікарні і попросили його піти з ними. В ділянці Ігор був неодноразово побитий співробітниками міліції. Його піддавали словесним образам за те, що він - гей, і погрожували ще більшим насильством. Цей інцидент стався в лютому 2013 року, незабаром після того, як Тіханюк намагався зареєструвати Правозахисний центр "Лямбда" - організацію, яка виступає за права ЛГБТ. За жорстоке поводження з активістом ніхто не був притягнутий до відповідальності.

"Я не хочу ховатися. Я живу відкрито, - каже Ігор. - Це непросто в Білорусі, але я хочу показати людям, що я така ж людина, як і всі".

Перед тим, як відправитися в Європу, щоб взяти участь в аналогічному "Марафоні" Amnesty International у Франції, Ігор Тіханюк дав інтерв'ю Гей-альянсу Україна.

Ігор Тіханюк: Я перебуваю тут у зв'язку з тим, що в цьому році моя справа включили в "Марафон щодо підписання листів" з метою привернути увагу до проблеми гомофобії і трансфобії в Республіці Білорусь.

- Розкажи, будь ласка, детальніше, що сталося, і чому ти став героєм "Марафону".

Ігор Тіханюк: У лютому нинішнього року я був госпіталізований в гастроотделеніе лікарні міста Гродно з виразкою шлунка, мене туди привезла швидка. А звідти мене забрала міліція.

- Чим міліція мотивувала свої дії? Адже вона з'явилася за тобою незаконно, без пред'явлення ордера на арешт або затримання?

Ігор Тіханюк: Коли до мене приїхали, я намагався запитати, але ніякої аргументації вони не надали - все відбулося без протоколу, мене забрали, щоб спробувати на мене вплинути за те, що я хотів зареєструвати гей-організації в Гродно. "ГейБеларусь", наша республіканська організація, не перший рік намагається зареєструватися, подає заявки в Міністерство юстиції, але кожен раз нам з різних причин відмовляють і намагаються таким чином чинити тиск на діячів організації.

- Тобто, де-юре організація не зареєстрована, але де-факто існує і продовжує свою діяльність.

Ігор Тіханюк: Так, вона продовжує свою інформаційну та правозахисну діяльність.

- Ти вважаєш, що міліція намагалася тебе просто залякати?

Ігор Тіханюк: Як я зрозумів, саме це і було їх метою.

- Що саме сталося?

Ігор Тіханюк: Мене привезли до відділення карного розшуку. Інших учасників організації викликали в різні відділення, а мене чомусь викликав відділ карного розшуку. Когось із учасників викликали відділ по наркоторгівлі і відділ з протидії торгівлі людьми. Навіть так. Мабуть, була дана команда зверху, і різні відділи в різних містах намагалися на нас якось вплинути і натиснути. Мною ось зайнялася така серйозна структура як кримінальний розшук.

- Вони тебе скрутили прямо в лікарні?

Ігор Тіханюк: Мене під руки посадили в машину і відвезли. Я в дорозі намагався ставити питання, щоб хоч щось дізнатися - чому проводиться це затримання? Але у відповідь вони просто мовчали. Сказали: "Приїдеш - дізнаєшся". Коли мене привезли, вони почали вилучати особисті речі: ключі, мобільний телефон. Все це без протоколу. Я взяв з собою телефон, щоб повідомити про те, що відбувається родичам, або близьким - про те, де я перебуваю. Але мені не дозволили це зробити.

- Не дивлячись на те, що затриманому дзвінок покладено за законом?

Ігор Тіханюк: Так, дзвінок покладено. Але мені такого права не надали чомусь - все це відбувалося протизаконно.

- Слово "чомусь" тут навіть недоречно, адже дії міліції кажуть самі за себе. Тебе били?

Ігор Тіханюк: Коли я ставив питання, вони не відповідали, при цьому самі задавали питання особистого характеру і ображали: "Так ти що, гей? Гей-паради намагаєшся влаштовувати?" На що я їм говорив: "А яке право ви маєте мене про це питати?" У відповідь я отримував стусани - серйозні такі - в груди, в голову. Коли я намагався заперечити їм, мовляв, що ви робите, що за беззаконня, я про це повідомлю до суду, в прокуратуру, мене знову починали бити. За те, що я намагаюся їм погрожувати. Як тільки я піднімався на ноги, мене били знову.

- І коли ж все це припинилося?

Ігор Тіханюк: Це закінчилося тим, що подзвонила лікар з мого відділення, яка дізналася про те, що в її відсутність мене вкрали з лікарні. Їй про це повідомила медсестра. Вона зателефонувала до відділення і пригрозила, що вживе заходів, оскільки я перебуваю під її юрисдикцією, і вона має право вплинути на ситуацію.

- Як це не дивно прозвучить, тебе в даному випадку врятувала виразка шлунка.

Ігор Тіханюк: Так. Але в підсумку мене не повернули в лікарню, а просто виштовхнули, сказали: "Іди!" - і все. Я вийшов з кабінету, і поки я доїхав до лікарні - не знаю, що у них там за цей час відбулося, - але мене терміново стали виписувати. Я прийшов і повідомив, що мене побили, мені необхідна медична допомога, а там без яких би то не було пояснень мене виписали. В той же день. Можливо, на лікарів теж натиснули.

На третій день після того, що сталося я написав заяву про факти наруги над моєю особистістю прокурору Жовтневого району і попросив викликати лікаря в якості свідка. Але цього не сталося. В матеріалах справи, з якими я ознайомився, були тільки свідчення перевертнів в погонах, цих гестапівців, які мене били. Показання абсолютно ідентичні - слово в слово, в яких йшлося про те, що нічого не було. Вони все заперечували свою провину. Одна зі співробітниць міліції взагалі заперечувала той факт, що знаходилася там в той момент, хоча там всюди встановлені відеокамери. За правилами розгляду кримінальних процесів, зокрема, про це йдеться в статті 147 Кримінального Кодексу, необхідно було переглянути дані відеокамер. Але нічого цього не було, справа виявилася повністю сфабрикованою.

- Зараз ця справа продовжує розглядатися?

Ігор Тіханюк: На даний момент, на першому етапі розгляду мені відмовили в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції.

- Як про це стало відомо Amnesty International?

Ігор Тіханюк: Інформація про це була опублікована на сайті "ГейБеларусі" , І з цих джерел про неї стало відомо Amnesty International.

- З тобою зв'язалися і попросили розповісти про себе?

Ігор Тіханюк: Ця ситуація потрапила до звіту ООН про стан справ з правами людини в Республіці Білорусь.

- Чудово! Ти увійшов в історію! В даному випадку це дуже чорний гумор.

Ігор Тіханюк: Так, чорний гумор. А журналісти з Європи жартують, що ти став ніби як Людиною року в Республіці Білорусь. Немає лиха без добра, як то кажуть (посміхається).

- Цього року ти побував в Києві на прайді , Організованому "Гей-альянсом Україна", брав участь в "Марші рівності". Бачив, як це відбувалося - міліцейські кордони, натовпу ненависників, яких ми називаємо своїми опонентами.

Ігор Тіханюк: Так-так, пам'ятаю, як "Беркут" вас охороняв. Найцікавіше, що "Беркут" охороняв гей-прайд в Києві!

Ігор Тіханюк (в центрі) на "Марші рівності" в Києві, травень 2013 року

- Зараз про це навіть дивно згадувати. Після того, як "Беркут" прославився кривавим розгоном євромайдан.

Ігор Тіханюк: Так, про це дивно думати. Зараз, на даному етапі. А про прайді враження залишилися дуже хороші, позитивні: якими б шляхами це не відбулося - воно відбулося і стало фактом. Гей-прайд відбувся. Я був запрошений взяти в ньому участь, мені запропонували приїхати, на що я з радістю погодився, щоб підтримати своїх братів, сусідів з України, за яких завжди переживав.

- І наостанок: розкажи, будь ласка, про ситуацію з гей-рухом в Білорусі, де зараз проходить свій прайд.

Ігор Тіханюк: Шостого числа прайд стартував в Мінську. Можливо, не всі могли про це дізнатися, тому що цей захід не надто активно висвітлюється засобами масової інформації. Справа в тому, що раніше журналісти зливали інформацію спецслужбам, які потім чинили якісь перепони. Тому довіра до білоруських ЗМІ та співпраці з ними впало. Відкриття гей-прайду в Мінську планувалося на двох майданчиках. Але, на жаль, на другому майданчику подія не вдалося провести через технічні причини - в будівлі відключили світло.

- Раптово!

Ігор Тіханюк: Так, таке ось дивне "збіг". Будівля "раптом" виявилося знеструмленим, в зв'язку з чим з технічних причин ми не змогли його провести. Але хоча б облав на цей раз не було.

- Наскільки я розумію, про марш, публічних відкритих акціях мова не йде.

Ігор Тіханюк: Так, прайд планувався в закритому форматі. Молодіжному форматі. Семінари, круглі столи, конференції. Безумовно, це повинно було бути розбавлене вечірками, на які запрошені артисти, толерантно ставляться до ЛГБТ-спільноти.

- Хто організовував прайд?

Ігор Тіханюк: Прайд організовує "ГейБеларусь" і її голова Сергій Андросенко. Він у нас щорічно обирається організацією на легітимній основі. 14-го числа будуть чергові вибори - подивимося, хто стане головою на цей раз. Але Сергій добре справляється, я поки не бачу йому заміни. Інші люди ще не дозріли, не готові взяти на себе цю ношу, а вона дуже важка в країні, яка проводить таку політику. Йому, звичайно, дуже нелегко живеться. І паспорт у нього відбирали, і з поїздів знімали - під різними приводами на нього намагаються натиснути. Але він молодець, кріпиться. Бажаю йому успіху.

- Ми теж бажаємо удачі і вашої організації, і взагалі - всьому співтовариству, бо розуміємо, що в Білорусі для того, щоб відкритися і заявити про себе, потрібно бути ще більшим героєм, ніж тут, хоча у нас тут з цим теж, м'яко кажучи, не солодко.

Як стало відомо пізніше, в суботу, 7 грудня, всі вечірки ЛГБТ-спільноти в Мінську були скасовані. Прайд-вечірка мала розпочатися в ресторані Casa Agustin Lopez о 22:00, проте адміністрація скасувала запланований захід через "прориву каналізаційної труби", про що повідомляє сайт "Белновості" . Крім того, напередодні ввечері в двох клубах, "Бостон" і "Алекс", також були скасовані заходи прайду: в "Алексе", як розповів нам Ігор Тіханюк, вечірка не відбулася "через технічні причини", а до клубу "Бостон" під'їхала міліція і нікого не пустила всередину. На що проходив в рамках Мінського гей-прайду спектакль "Вільного театру" прібілі міліціонер і жінка в цивільному, які пояснили свою присутність "надійшла до правоохоронних органів інформацію про те, що в приміщенні зберуться особи нетрадиційної орієнтації".

Підписати лист на підтримку Ігоря Тіханюка можна тут .

Автор: Гей-альянс Україна

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.