Історія Одеси

  1. Замовити екскурсію по Одесі героїчна оборона
  2. факти
  3. епізоди
  4. вода
  5. танки
  6. період окупації
  7. опір
  8. звільнення

Замовити екскурсію по Одесі

героїчна оборона

Передісторія

Ще до початку ВВВ СРСР повернув території, втрачені під час громадянської війни - захоплені Польщею і Румунією. В результаті межа пересунулася на захід. В Одеській області це була частина Бессарабії, що виходить до Чорного моря - землі між Дністром і Дунаєм. 22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР, на півдні - Румунія. Хитлер пообіцяв їм Бессарабію та Одесу. Однак тут нашим ворогам не так щастило, як на інших фронтах. У той час як Червона армія відступала всюди, на Дунаї радянські війська не тільки відбили всі атаки, а й перейшли в контрнаступ, захопивши плацдарм на правому березі Дунаю! На жаль, наступати далі на тлі загального відступу на всіх інших фронтах було не тільки нерозумно, а й просто неможливо ... Це швидко перетворилося б в безперспективний рейд по тилах ворога без постачання. Тому довелося відступити до Одеси. Але і тут ситуація складалася зовсім не так катастрофічно, як на більшості інших напрямків.

факти

Оборона Одеси почалася 5 серпня і закінчилася 16 жовтня 1941 р Вже 13 серпня румуно-німецькі війська вийшли до Чорного моря на схід від Одеси і повністю блокували Одесу з суші, остаточно відрізавши її від військ Південного фронту. В кінці серпня війська противника прорвалися до Дніпра на ділянці від Кременчука до Херсона. Одеса виявилася в глибокому ворожому тилу. Але спротив тривав до жовтня. При цьому слід підкреслити, що місто не був зданий ворогові або взятий їм штурмом, більш того: в кінці вересня захисники Одеси, посилені свіжої кадрової дивізією і артилерією, завдали контрудар і відтіснили противника від міста в східному секторі. Положення обороняються оцінювалося як стійке. Але продовжувати утримувати настільки віддалений від Великої землі плацдарм, фактично острівець глибоко посеред захопленої ворогом території було важко і недоцільно. Місто не мав ні природних, ні штучних ліній укріплень, стояв практично в чистому полі, водопостачання і в мирні часи було проблемою ... Перетворити його в другій Ленінград не вдалося б навіть при бажанні: поки тримався ще Крим, йшло постачання звідти, але Крим не була в кращому становищі. В кінцевому підсумку армію евакуювали в Севастополь, який протримався до липня 1942 р і де практично всі вони і загинули. Евакуація пройшла з 1 по 16 жовтня 1941 р організовано та без втрат, з собою забрали військову техніку і спорядження. Румуни навіть деякий час не знали, що місто залишений нашими, і увійшли до Одеси тільки до вечора, після 73 днів облоги. У певному сенсі це винятковий випадок: як правило, в разі облоги, яка закінчується заняттям міста, наступаючі війська витісняють противника, перебуваючи в безпосередньому з ним зіткненні, в разі морських міст поширений термін «противник був скинутий в море». В Одесі з нашими військами такого не сталося. На жаль, однак, приблизно так і вийшло в Севастополі, але це вже зовсім інша історія ... Зате звільнили Одесу за лічені дні і не дали німцям втекти морем - про це нижче.

Щоб зрозуміти успішність оборони, досить проаналізувати числа. За офіційними даними, сили сторін становили: СРСР - 35 тисяч чоловік на початку оборони і 86 тисяч в кінці; Румунія та Німеччина - 340 тисяч чоловік (!). Втрати з нашого боку: 41 тисяча осіб (16 тис. Убитими і зниклими, 25 тис. Пораненими), з ворожою - 92 тисячі чоловік (29 тис. Убитими і зниклими, 63 тис. Пораненими).

Взагалі, треба сказати, що румунська армія не представляла серйозної загрози. Ще в Першу світову війну, коли румуни виступили проти німців, ті швидко їх розбили, зайняли всю Румунію, і вся «користь» від них виявилася в тому, що Росії довелося розтягувати фронт до Чорного моря. У Другій світовій війні німці не врахували цього уроку, зробивши румунів своїми союзниками: ті внесли свій вклад в перемогу наших в Сталінграді, а згодом повернулись проти німців. Під час облоги Одеси небезпечніше за все були німці. Після закінчення облоги 4-я румунська армія була відведена в Румунію на переформування, на яке знадобилося два місяці. Не виключено, що облягай Одеси тільки німці, ситуація склалася б інша ... але історія, як то кажуть, не буває в умовному способі. Тим більше що німці теж брали участь в облозі.

епізоди

Велику роль в обороні зіграли 411-я і 412-я берегові батареї. Взагалі вони були призначені для боротьби з кораблями, але з успіхом використовувалися проти цілей на суші. На базі 411-ї батареї організований музей під відкритим небом на півдні Одеси, де зібрана військова техніка часів ВВВ. З 412-ю батареєю, розташованої на північ від Чебанка, пов'язаний цікавий епізод. Вона сильно докучала румунам, і вони відчайдушно намагалися захопити її в серпні. Який прибув напередодні до Одеси загін з 250 донецьких шахтарів, озброєних одними лише гранатами і лопатами, відбив одну з найбільш небезпечних атак. Майже всі вони загинули, і були поховані десь поруч. На жаль, їх братська могила досі не знайдена (під час окупації румуни підло знищили все знаки над похованнями радянських воїнів). Через кілька днів, після того як скінчилися снаряди, а загроза захоплення батареї ворогом стала ще більше, вона була підірвана, щоб вороги не могли використовувати її проти міста, який знаходився в прямої видимості батареї. Це було особливо прикро, враховуючи жертви, на які довелося піти, щоб утримати батарею, а також замінені за кілька днів до цього з великими труднощами стволи гармат, що зносилися від інтенсивного вогню.

Місяцем пізніше в сусідній Григорівці був висаджений наш десант. Тоді румуни встановили там батарею далекобійних знарядь, яка обстрілювала порт і місто, заважаючи евакуації. У ніч на 22 вересня 1941 року на узбережжі десантувався 3-й полк морської піхоти в повному складі, доставлений до місця висадки з Севастополя. Десантна операція була проведена блискуче. Пізніше по Одесі провезли трофейні гармати, на яких було написано: «Вона стріляла по Одесі. Більше стріляти не буде ».

вода

Як відомо, з водою в Одесі завжди було важко, про це писав ще Пушкін . Коли румуни захопили насосну станцію в Біляївці, вони, природно, відразу відключили її. Воду в місті видавали за картками ... І це в серпневу спеку! Невеликий загін добровольців пробився до Біляївці, запустив станцію і кілька годин утримував її, даючи місту воду. Майже всі загинули. Після війни був знятий фільм «Жага». Його можна знайти і подивитися в Мережі (чорно-білий). Фільм особливо цікавий тим, що в його створенні брали участь ті, що вижили безпосередні учасники зображуваних подій. Пізніше, вже в наш час була знята сучасна версія фільму. Звичайно, більш видовищна, але вже не така достовірна. Так, в новому фільмі бійці чаклують над вельми сучасного виду панеллю керування, намагаючись знайти потрібні перемикачі. Насправді все було зовсім не так просто: насоси працювали не від електричного приводу, а парового, тому довелося раскочегарить топку. За диму з труби румуни і зрозуміли, що станція працює.

танки

Танків в обложеному місті не вистачало. Робітниками заводу імені Січневого повстання виготовлялися саморобні танки НІ-1 - «на переляк». Танків в обложеному місті не вистачало

Вони представляли собою звичайні трактора, обшиті котельної сталлю і оснащені кулеметом, іноді також дрібнокаліберним знаряддям. Виглядали вони нестандартно, і дійсно в перший час лякали румунів, які думали, що мають справу з новітнім танком невідомої конструкції.

Перша машина вийшла з воріт заводу 20 серпня 1941 р Бойове хрещення саморобні танки отримали 1 вересня біля містечка Дальник, разом з цим танком очоливши контратаку 25-ї Чапаєвської дивізії. Побачивши громохкі сталеві чудовиська, противник поспішив відступити на запасні позиції. Випробування танків-саморобок вогнем пройшло успішно: жодної кульової пробоїни! Правда, машини виявилися занадто важкими і незграбними, розвивали швидкість не більше 7 км / год, але в ті суворі дні з цим довелося миритися. В результаті було прийнято рішення про їх серійне виробництво. У другій половині вересня сформували 210-й армійський танковий батальйон під командуванням старшого лейтенанта Н. Юдіна, який повів перші НІ в перший бій. У батальйоні було 35 танків, в основному саморобних. Особливо вони відзначилися в боях під хутором Дальницька. Одного разу, знищивши противника вогнем, НІ увірвалися в стан ворога, взяли на буксир 24 гармати і доставили трофей.

Кілька таких танків збереглося в Одесі донині. Один встановлений на постаменті в серединній сквері на Молдаванці, неподалік від автовокзалу, інший - в вищезгаданому меморіалі оборони на 411-й батареї. А всього під бомбардуванням і безперервними артобстрілами робітники-январци побудували 60 танків системи НІ.

Але не тільки саморобними танками була цікава оборона Одеси. Мабуть, не менше грізними були ... трамваї! На вантажну платформу встановили 47-мм морську гармату. Трамвай з цією гарматою ходив на передній край - в район Пересипу, Полів зрошення і Хаджибейського лиману. Треба сказати, що для тих танків, якими тоді мали румуни, ця гармата представляла реальну небезпеку, тому вони не могли пробитися в тому напрямку. А трамвай возив бійців. Дуже характерно для Одеси: на оборону їхати на трамваї, як на ринок або на роботу ... Зараз цей трамвай можна побачити в музеї на колишньої 411-ї берегової батареї.

Після війни Одеса першою отримала звання міста-героя.

період окупації

Румуни з німцями господарювали в Одесі майже 30 місяців - 907 днів, з 16 жовтня 1941 по 10 квітня 1944 року (Ближче до кінця війни німці прогнали румунів і зайняли місто. Так що звільняти Одесу довелося вже від нацистів.) У місті залишалося менше половини населення, що проживало тут до війни - близько 250-280 тисяч чоловік. Перше, що зробили вороги - зігнали 25 тисяч осіб, переважно євреїв, а також військовополонених, в порожні порохові склади за містом (зараз це район площі Толбухіна) і спалили живцем.

Взагалі, найгірше в Одесі довелося саме євреям. А якщо врахувати, що частка євреїв в населенні Одеси була найбільшою в СРСР, складаючи до 40% до війни, легко собі уявити, що сталося. Перед залишенням міста в Одесі залишалося близько 100 тисяч євреїв, в т.ч. як місцевих жителів, так і біженців з області. Після звільнення міста в ньому було 600 євреїв ... Більшість були вбиті, викрадені в Німеччину (де в основному також загинули) або в концтабори в Одеській області. Німці збирали євреїв в Прохоровському сквері. Звідти починався їх скорботний шлях в село Богданівку, де був влаштований концтабір. Зараз там встановлено пам'ятний знак . Від нього починається алея праведників світу , А на іншому її кінці - пам'ятник жертвам Голокосту .

Але не тільки євреїв губили і гнобили окупанти. Так, коли радянським підпільникам вдалося підірвати 200 високопоставлених офіцерів німецької та румунської армії за допомогою радіокерованої міни, вороги в помсту стратили 5 тисяч місцевих жителів, яких хапали без розбору на міських вулицях і вішали на деревах і ліхтарних стовпах.

А історія вибуху цікава. Під час оборони Одеси в полон потрапив румунський офіцер, при якому було багато цікавих документів. У тому числі були вказані будівлі, в яких планувалося розмістити окупаційні органи влади. Для сигуранці румуни обрали будівлю їхніх колег з НКВД, яке розташовувалося тоді на Маразліївській вулиці. І наше командування задумало влаштувати подарунок німцям. Будівля була замінована в обстановці найсуворішої таємності. До підвалу було закладено величезну кількість вибухівки. Роботи виконувалися таємно. Більш того, було залишено навіть кілька хв для відволікання уваги, які були слабо замасковані. Кажуть, що будівля залишили ворогам «під ключ» - заходь і живи, з меблями, немов би покинуте в поспіху. Вони на це і клюнули. І ось, 22 жовтня зібралася там вся нацистська і румунська верхівка. Міські підпільники повідомили про це по радіо в Севастополь. І, вийшовши звідти корабель, підібрався ближче до Одеси і дав радіосигнал. Будівля буквально піднялося в повітря.

Вороги лютували протягом усіх трьох років окупації. Буквально в ніч на 10 квітня, перед звільненням міста, хітлеровци зігнали в підвал будинку №84 по вулиці Островидова (Новосельського) мирних жителів і спалили їх живими. Вранці одесити пізнавали своїх рідних і близьких, тіла вивозили додому, 17 невпізнаних трупів поховані в братській могилі.

За час окупації в місті загинуло 82 тисячі жителів, 78 тисяч осіб були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

опір

Але Одеса не здавалася ворогові, навіть будучи окупованій. Хоча румуни захопили верхню частину міста, вони нічого не могли вдіяти з підземеллями - катакомбами . Ці штучні лабіринти загальною протяжністю близько 3 000 км знаходяться під усією Одесою і передмістями. Входів в катакомби були тоді тисячі. Як правило, в багатьох підвалах будинків був вхід в катакомби. В цілому в одеських катакомбах партизанами 15 загонів. Не всі протрималися до звільнення. На жаль, були і зрадники. Деякі загони були повністю знищені завдяки їм. Але шкоди ворогу завдали чималої, регулярно поставляли до Москви цінні розвідувальні дані, а під час звільнення Одеси вийшли назовні і вступили в бій, вдаривши в спину ворогові!

Останній одеський партизан, Олександр Іванович Щерба, помер зовсім недавно .

звільнення

Звільнення міста було таким же успішним, як і його оборона свого часу. Хоча погода не сприяла нашим військам; було багато снігу, потім відлига. Можна собі уявити, що творилося на розбитих технікою і вибухами дорогах. Німці не чекали, що наші війська за такою бездоріжжю зможуть швидко вийти до Одеси. І тим не менше 8 квітня 1944 г. Одесса була практично оточена. При звільненні міста і людських втрат з нашого боку було небагато, і місто майже не постраждав. Напевно, неспроста, адже операцією керував одесит - генерал Р.Я.Маліновскій . Так, артилерію намагалися не використовувати.

В операції зі звільнення Одеси брали участь і партизани. Вночі 10 квітня на вулицях Одеси ними було знищено до 300 хітлеровцев. Партизанські загони і підпільні організації вкрили в катакомбах до 20 тисяч осіб. Кілька груп одеських партизанів знешкодили міни, якими окупанти збиралися підірвати будівлі оперного театру , думи , філармонії , Воронцовський палац і деякі промислові підприємства, навчальні заклади, причали і склади морського порту.

Авіація завдала удару по ворожих судам в акваторії порту, зірвавши, таким чином, евакуацію значної частини ворожого контингенту морем. Бої йшли за кожен квартал, за кожен будинок, вуличні бої тривали всю ніч 9 квітня і ранок 10 квітня. На 10 годину ранку 10 квітня 1944 г. Одесса була повністю звільнена радянськими військами. На врятованих Оперному театрі був вивішений червоний прапор. Одеса оборонялася два з половиною місяці, а відбита була за лічені дні.