Канули в Лету: ТОП-5 визначних пам'яток, які Ізмаїл втратив назавжди

Сьогодні пропонуємо вам трохи поностальгувати - будемо говорити про минуле, яке ще зовсім недавно було справжнім. Журналісти новинного порталу «Бессарабія INFORM» протягом останнього року вивчали громадську думку жителів Ізмаїла, моніторили соцмережі і склали підбірку 5 втрачених містом пам'яток, які були дорогі серцю городян і про втрату яких більшість корінних ізмаїльчан шкодують. Отже, пропонуємо вашій увазі ТОП-5 місць, які Ізмаїл втратив назавжди (ну, або близький до того, щоб з ними розпрощатися).

1.Старінная бруківка

Немає нічого миліше погляду, ніж бруківка на старій вулиці. Вона надає місту душевності, что-ли. Бруківки в історичній частині Ізмаїла майже не залишилося. Фрагментарно її залишки вціліли біля пам'ятника А.В.Суворову, в районі Шкільного скверу, біля тюрми, по вул. Папаніна і ще в кількох не надто популярних для прогулянок місцях. Всю решту «красу» понівечили, застеливши зверху блискучого каменю твердих гірських порід сучасний сірий асфальт, а на тротуарах - модну плитку. Тепер молоде покоління вже й не відає, які з вулиць всього кілька десятиліть тому були вимощені такого цінного з туристичної точки зору бруківкою.

З кожним роком бруківки в Ізмаїлі стає все менше, в той час як, наприклад, у Львові чи в Одесі вимощені каменем вулиці - предмет особливої ​​гордості. Чого вже там говорити про європейських країнах, де бруківку бережуть як зіницю ока, реставрують, всякими силами намагаючись її зберегти.

А тим часом фахівці називають дорогу з бруківки практично вічної, та ще й екологічно чистою. При якісному покритті вона комфортна для проїзду і для прогулянок, до того ж влітку не так розігрівається і не випаровує отруйні смоли.

Фото: Наталі Гашинська

2. Годинник на міській Центру позашкільної роботи і дитячої творчості (колишній Палац піонерів)

Одне з найвеличніших і найкрасивіших будівель Ізмаїла, розташоване за адресою пр. Суворова, 20, безповоротно втратило своєї родзинки - старовинного годинника на фронтоні.

Будівля історичне, 1841 року побудови. Будувалося воно як Ізмаїльська міська управа. За часів румунської окупації тут була міська прімеріі. Годинники на фронтоні з'явилися в роки радянської влади.

Пару років тому фасад будівлі відреставрували - це давно було необхідно, облицювання вже відверто розсипалася. В процесі ремонтних робіт годинник, які давно не працювали, прибрали, як потім виявилося - назавжди. Міська влада оголосила, що вони ремонту не підлягають.

Тепер в Ізмаїлі великий годинник, що прикрашають фасади будівель, можна побачити тільки на Свято-Покровському кафедральному соборі та на будівлі залізничного вокзалу.

З годинником

без годин

3. Будівля колишнього казино (колишній кінотеатр «Перемога»)

У старому Ізмаїлі одним із центрів культурного та світського життя було комерційне казино. Це було саме розкішна будівля міста XIX і початку XX століття - саме ошатне і вишукане громадське місце в місті того часу.

У казино розміщувався клуб на англійський манер, розділений на три секції: в центрі розташовувався власне клуб з більярдним залом і кімнатою для карткової гри, з правого боку - ресторан, з лівої - кінотеатр. Тут влаштовувалися бали, що супроводжувалися грою військового духового оркестру, давали концерти найвідоміші артисти, для сиріт проводилася Різдвяна ялинка.

Так було до 1940 року, а потім почалася війна. 19 липня 1941 року, під час відступу радянських військ, будівлю казино підірвали. Усередині все було в руїнах, але зовнішні стіни встояли. У 1944 році, після звільнення Ізмаїла, влада міста вирішила відновити будівлю під кінотеатр. Відновлення збіглося з перемогою над фашистською Німеччиною та кінотеатр символічно назвали «Перемога». Він довгий час був одним із центрів культурного життя Ізмаїла, проте з розвитком телерадіомовлення втратив колишню популярність. Будівля, що є пам'ятником архітектури, з кожним роком старів.

У 2011 році Фонд комунального майна міськради виставив його на аукціон і продав за два з гаком мільйона гривень. Новий власник «Русич і К», який викупив будівлю під майбутній розважальний центр, не зробив зовсім нічого, щоб його зберегти.

Сьогодні цей комплекс знаходиться в занедбаному стані. Понівечений фасад сховали від людських очей за ганчіркою (офіційна назва - фальш-стіна) з малюнком, яким могло б стати ця будівля, будь у нього нормальний господар. Говорили, що це тимчасове рішення до початку реконструкції, що це робиться для безпеки громадян ...

З того часу минуло дев'ять років. Шкода констатувати, але, схоже, ніхто найближчим часом відновлювати вже почав руйнуватися пам'ятник міської архітектури не збирається. «Вмираюче» будівля знаходиться в самому серці історичної частини міста, в одному з найпопулярніших серед гостей міста місць - поруч знаходиться пам'ятник А.В. Суворову, Міський сад, Свято-Покровський кафедральний собор. За будівля - прикро, а перед туристами - соромно ...

казино Кінотеатр «Перемога» Так виглядало будівлю перед його продажем Останні дев'ять років будівля з боку вулиці виглядає так

4. Решітка навколо Покровського скверу

Багато шуму серед міської громадськості в 2017 році наробило рішення міської влади про знесення огорожі навколо скверу біля Свято-Покровського собору в Ізмаїлі. Оригінальна огорожа в рідкісному для України стилі ар-деко була споруджена в 1937 році на гроші румунського короля Кароля II. Нею обнесли собор і встановлений тоді ж пам'ятник батькові румунського монарха - Фердинанду I.

Спочатку ізмаїльські чиновники обіцяли знести тільки частина огорожі, а під залишилася огорожею - замінити старе основу на бетонне. Потім було прийнято рішення про остаточне знесення - мер міста тоді заявив, що сквер потрібно зробити відкритим, а решітка ніякої історичної цінності не представляє. Деякі її елементи, можливо, використовують при реконструкції Міського саду. Але для Покровського скверу ця декоративна родзинка втрачена назавжди.

Тепер ці фото можна вважати історичними

5. Поле для міні-гольфу

Колись між готелем «Бессарабія» та пам'ятником бронекатер були тенісні корти, потім баскетбольний та волейбольний майданчики, а в двохтисячних орендар Сергій Крісан перетворив цю територію, яка належала на той момент Українському Дунайському пароплавству, в поле для міні-гольфу. Гарний, доглянутий куточок був улюбленим місцем активного відпочинку городян і, безумовно, прикрашав місто.

На певному етапі між орендарем і власником стався конфлікт - незадоволений високою орендною платою Крісан хотів приватизувати об'єкт, посилаючись на те, що вклав в його реконструкцію багато грошей, а УДП, зі свого боку, заявило, що дозволу на проведення робіт не давало і відмовило в приватизації.

Поки йшли суди між орендарем і власником, поле для міні-гольфу поступово прийшло в запустіння. В кінцевому підсумку, Сергій Крісан програв справу і майданчик повернулася УДП. Всі її елементи знесли, територію розчистили.

У минулому році ПрАТ «УДП» передало її в комунальну власність міста для користування міською громадою. Навесні там побудували новий дитячий майданчик. А поле для міні-гольфу Ізмаїл безповоротно втратив. А жаль…

було стало

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram і будьте завжди в курсі останніх новин. клац і н клуні прилітають прямо до Вас в кишеню!