Карлсон Саакашвілі і Лиса Тимошенко

Немов маючи за спиною моторчик, Міхеіл Саакашвілі злетів на дах елітного будинку в центрі столиці і штовхнув звідти революційну мова. Цей експромт навряд чи можна назвати шедевром ораторського мистецтва, але сама форма виступу, безсумнівно, інноваційна, подібно виступу Леніна з броньовика на Фінляндському вокзалі або Єльцина з танка біля стін «Білого дому».

Вдруге за останні три місяці (в перший раз - при силовому прориві державного кордону у вересні) г-н Саакашвілі завдав досить відчутний удар по сформованій системі влади. Не можна виключати тепер навіть того, що ця система завалиться ще до Нового року або ж, як це було в 2014 р, її почнуть трощити відразу ж після закінчення свят. У всякому разі, поки ініціатива переходить в руки т. Н. опозиції, і все залежить від рішучості її дій.

Отже, що ми маємо на даний момент. Як і при інциденті на прикордонному переході з Польщею, силовики не змогли виконати наказ по нейтралізації баламута. Або не захотіли? Потрібно мати на увазі непрості відносини Порошенко з Аваковим і те, що представники силових структур теж зробили свої висновки з подій майдану - що захищається ними влада завжди може їх здати. Так що потрібно сто разів задуматися перед тим, як придушувати «протизаконний заколот», який завтра може виявитися «мирним протестом громадянського суспільства» і черговий «революцією гідності». Так чи інакше, абсолютно надійної опори на силовиків в боротьбі з «опозицією» у чинного президента, схоже, немає.

У відносинах силових відомств теж спостерігається розбрат - взяти хоча б сутичку генпрокурора Луценко з Національним антикорупційним бюро. До речі, на прес-конференції у «справі Саакашвілі» пан Луценко виглядав вельми блідо. невиконуюча накази заарештувати «Втік з-під варти» грузинського легіонера підривають не тільки його, генерального прокурора, особистий авторитет, а й повагу до державної влади, і, отже, сіють в уми начальників всіх рівнів і галузей державного управління негативну думку - а чи не час переметнутися на іншу сторону, щоб зберегти свої крісла і годівниці.

викриття зв'язків Саакашвілі з олігархами, «бандою Януковича» і - ну як же без неї - з Москвою виглядають не надто переконливо, і в умовах, коли населення абсолютно не вірить нинішньої влади, ніхто ці розповіді просто слухати не буде. Навпаки, всі ці «викриття» роздратованого корупцією обивателя будуть тільки ще більше дратувати і налаштовувати його проти влади.

Мене вразило те, як швидко набігла вчора спозаранку натовп рятувати «Мішу» від «банди» (з натовпу знову зазвучав старий добрий гасло «Банду геть!»). Вже не знаю, чи була ця акція громадянської непокори справді спонтанної або, як зазвичай, проплаченою - але спрацювала опозиція оперативно, добре.

Нещодавно ми відзначали провал правлячої партії БПП на місцевих виборах у Київській області. Вчорашні події свідчать про те, що, по-видимому, і в Києві настрою панують антипрезидентські. Крім того, що цікаво, натовп скандував речівку і проти київського мера Віталія Кличка.

Безсумнівно участь в організації нового Майдану тріумвірату Тимошенко - Саакашвілі - Садовий і стоїть за ними Коломойського. Забавну «застереження» зробила в своєму виступі у Верховній Раді Юлія Володимирівна, яка назвала пана Саакашвілі «українським президентом». А потім, виправившись, що, звичайно, він грузинський президент, додала: мовляв, непогано було б, щоб він ним став.

Зрозуміло, Юлія Володимирівна - ця досвідчена лисиця - зовсім не обмовилася, а назвала свого «соратника» президентом України свідомо. Вона при цьому не може не знати, що законним шляхом Саакашвілі стати президентом України не може, і вона, безумовно, бачить наступним главою держави саму себе. Але ця лисиця простеньким компліментом підштовхує Михайла Ніколозович до активних кроків, до рішучих дій в ролі тарана, що руйнує апарат влади.

Звертає на себе увагу атмосфера, що панує сьогодні на опозиційних телеканалах, особливо тих, що належать Коломойському і Садовому. Рупори опозиції прямо звинувачують президента-олігарха і його сподвижників-партнерів в корупції, крадіжці і інших гріхах і говорять про них таке, що «вуха в'януть».

Загрози з владного табору «закрити до кінця роки проросійські ЗМІ» потрібно, очевидно, розуміти, як бажання перекрити саме канали Коломойського - Садового. Казус з телеканалом Мураєва лише дав патріотичний привід до нового пошуку «проросійських пропагандистів». Але закрити і заткнути навряд чи вийде: по-перше, після невдалої спроби заарештувати Саакашвілі починає загострюватися внутрішня обстановка, і атака на ту чи іншу мас-медіа здатна викликати новий вибух невдоволення, а по-друге, зовсім затиснути свободу слова Захід не дозволить.

Там теж, до речі, все сильніше виявляють невдоволення політикою Порошенко, перш за все відсутністю реальних кроків постмайданної влади щодо викорінення корупції. А тут, зверніть увагу, раптом таки почав стрімко зростати рейтинг шоумена-політика Святослава Вакарчука - до чого б це, шановні добродії?

У вкрай непросте становище поставлені нині провладні політологи типу Ковтуна і Карасьова. По-перше, зовсім ще недавно вони мліли від губернатора Одеської області, який скоро і всю Україну зробить «перлиною», а він нині виявився небезпечним руйнівником України і «агентом Януковича». По-друге, ще вчора вони доводили, що жителі України поголовно задоволені «новим життям» і немає в країні ніяких протестних настроїв, а тут раптом неабияка розлючений натовп пре з камінням проти поліції. Куди тепер «аналітикам» «перевзуватися»?

Перспективи розвитку політичного конфлікту неясні. Багато що залежить від того, наскільки різні сторони будуть активні і рішучі. Принципова непередбачуваність розвитку ситуації залежить від того, що по обидва боки барикад повно бездарних людей, які своїми непродуманими кроками, своїми дурницями здатні різко змінити, розгойдати ситуацію.

Найважливіший фактор - на чию сторону стануть всілякі «добробати» і «сектори». Судячи з усього, вони розділилися: частина їх підтримують владу, частина готова підтримати опозицію. А хтось, ймовірно, потирає руки в передчутті можливості зайнятися пограбуваннями в багатому центрі Києва. Втім, той же «Правий сектор» неодноразово вже «здувається» після грізних погроз на адресу можновладців.

У будь-якому випадку нічого хорошого «Міхомайдан» Україні не принесе - швидше за все, він привів би країну до повного розвалу. Невідомо, куди здатний понести розчаровано-збожеволілу масу «моторчик» Саакашвілі-Карлсона ...