Конституція Порошенко: «Нас з тобою нае..лі»

Олексій Блюмінов, політичний оглядач, Луганськ-Київ

Як відомо, українська Конституція відрізняється від основних законів інших країн тим, що пишеться не на століття, а під конкретного політика, і основне завдання цього документа полягає не в тому, щоб бути суспільним договором, який регулює правила гри, а в тому, щоб обслуговувати інтерес збереження при владі того людини або клану, які до цієї влади дорвалися.

Підпишіться на новини «ПолітНавігатор» в Світ тісний , Яндекс.Дзен , Telegram , Facebook , Одноклассниках , Вконтакте , канал YouTube і Яндекс.Новости

Справедливість такої оцінки підтвердили і перші ж кроки на новій посаді Петра Порошенка. Він, ставши президентом внаслідок форс-мажорних обставин, в результаті виборів, саме призначення яких викликає великі питання в плані легітимності, почав президентство рівно з того ж, з чого його починали абсолютно все його попередники від Кравчука до Януковича. А саме, з спроби перекроїти і підім'яти під себе основний закон країни.

Причому, робиться це в ситуації, коли в країні йде громадянська війна, коли з правового поля України випали дві найбільші індустріальні області, населення яких не брало участі в президентських виборах 25 травня. У ситуації, коли в Києві досяг апогею найгостріший за всі останні роки політична криза, коли пропрезидентська меншість парламенту має намір силою змусити саморозпуститися антипрезидентську більшість у Верховній Раді і провести дострокові вибори Верховної Ради в умовах, коли в них знову не братиме участі Донбас.

Нарешті, в умовах, коли країна ледве-ледве оговталася від наслідків попереднього згвалтування Конституції Януковичем, який, як відомо, почав своє президентство з того, що скасував колишню Конституцію (в редакції 2004 року) через Конституційний Суд і автоматично ввів в дію конституцію кучмівську, з суперпрезидентських повноваженнями.

Що цікаво, тодішня опозиція, частиною якої був і Порошенко і його партнери з "Удару", голосно обурювалися авторитаризмом Януковича, а Майдан пройшов під гаслами демонтажу авторитарної системи і повернення до парламентської республіки. Вимога негайно повернути конституцію 2004 року, в якій ключова роль належить парламенту, було чи не основним у пакеті умов, що висувалися опозицією Януковичу.

І її, цю конституцію-2004 повернули. Прямо в парламентському залі, без дотримання якихось складних процедур, простим натисканням кнопок, за п'ятнадцять хвилин. Виявилося, ненадовго. Виходить, що частина лідерів Майдану банально обдурила своїх прихильників, використавши повернення До-2004 лише як трамплін для стрибка до влади. Причому, в ідеалі, влади абсолютної і нічим не обмеженої.

Цей обман своїх партнерів відчули навіть колеги Порошенко по коаліції. Ось як охарактеризував поданий нинішнім президентом проект конституційних змін нардеп Олесь Доній:

«Дуже дивно, що президент, який переміг в результаті подій на Майдані, намагався дати депутатам за все один день для внесення поправок, не створив жодного громадського органу з аналізу конституційних змін, а під виглядом децентралізації хоче отримати такі повноваження, про які не мріяв навіть Янукович ».

По-моєму, додати до цього просто нема чого.

Внесення конституційних поправок вже встигло викликати найгострішу боротьбу в верхах українського політикуму. "Батьківщина" звинуватила Порошенко в спробі узурпації влади і відмовилася голосувати за цей проект. Категорично проти регіонали і комуністи, значна частина "тушок", які сформували депутатські групи після 21 лютого. Проте, з Адміністрації президента не перестають лунати грізні окрики і підганяння. Останнє з них мало місце бути в четвер. АП заявила про те, що зміни до Конституції повинні бути проголосовані вже на цій сесії парламенту.

Тільки ось чи будуть? В цьому є дуже великі сумніви.

Побіжного аналізу проекту Порошенко достатнього для того, щоб погодитися з Донієм. Ніякої децентралізацією тут і не пахне. Навпаки, президент повертає собі повноваження Кучми, отримуючи при цьому право, через своїх представників на місцях, розпускати неугодні місцевих рад і їх виконкоми. Раніше таке право мала тільки Верховна Рада.

Обіцяна децентралізація так і залишилася обіцянкою. Пропонований порядок призначення губернаторів виглядає як знущання. Регіон пропонує президенту свою кандидатуру і, якщо вона влаштовує президента, то її призначають. А якщо не влаштовує, то призначають того, на кого вкаже президент. Шикарна децентралізація, чи не так?

Виборності губернаторів, на якій весь час наполягали східні області, в проекті Порошенко немає і в помині. Але ж, нагадаю, весь квітень і весь травень тодішнє київське керівництво переконувало людей на Донбасі «трошки потерпіти», не брати в руки зброю і дочекатися закону про децентралізацію, який готує віце-прем'єр Гройсман і який ось-ось вже на підході. Це називалося «діалогом з сходом» і урахуванням його (сходу) думки.

Ну що ж. Дочекалися.

Немає в проекті Порошенко і обіцяного статусу російської мови. «Українська мова була і залишиться єдиною державною мовою в Україні», - сказав, як відрізав, гарант.

Тобто, Київ наочно продемонстрував свою неготовність піти навіть на самі помірні поступки схід, що виключають не тільки відділення, а й навіть федералізацію. Всі спроби регіоналів поставити питання мови на голосування в Раді були зірвані націоналістами.

Так про який діалог може взагалі йти мова?

Взагалі в сенсі «врахування думки сходу» нинішній проект конституційних змін виглядає як переспів відомої пісні Гребенщикова «Нас з тобою нае..лі». Проект консервує жорстко унітарну модель державного устрою на чолі з авторитарним президентом, який відібрав повноваження як у парламенту, так і в уряду. Їжаку зрозуміло, що при нинішньому рівні протиріч, в динаміці це призведе лише до продовження млявої розпаду країни.

Проект Порошенко руйнує не тільки місцеве самоврядування, вводячи інститут «смотрящих» за порадами і виконкомами. Він також на корені рубає парламентаризм, атомізіруя Верховну Раду шляхом скасування імперативного мандата. Роль і значення партійних фракцій нівелюються, замість ідеологічно структурованого органу він перетворюється в конструктор «Лего», з якого президентська адміністрація може ліпити все що завгодно, створюючи фракції на свій смак з числа залежних від влади мажоритарників.

Більш того, в проекті порошенківської конституції немає навіть статті про імпічмент президенту. Очевидно, вона «зникла» по дорозі.

Так що можна повністю погодитися з тими експертами, які відзначають, що нинішній проект змін до конституції не вирішує жодної серйозної проблеми, що стоїть перед країною. Якщо він буде прийнятий, Україна отримає міні-Януковича з тим же передбачуваним фіналом. Тільки станеться це набагато швидше.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.