Крим зробив свій цивілізаційний вибір - активісти

Про минулі події в Криму в 2014 році в підсумковій бесіді з телеведучим Олександром Янковським в ефірі СК говорять експерт фонду «Майдан закордонний справ» Юрій Смілянський і координатор руху «євромайдан - Крим» Андрій Щекун

Про минулі події в Криму в 2014 році в підсумковій бесіді з телеведучим Олександром Янковським в ефірі СК говорять експерт фонду «Майдан закордонний справ» Юрій Смілянський і координатор руху «євромайдан - Крим» Андрій Щекун.

Андрій, Юрій, яким для вас був рік, що минає 2014 рік?

Юрій Смілянський: Ніколи не буває однозначного результату. Головне те, до чого в кінці кожного календарного року ми в підсумку приходимо.

Могли б події в Криму розвиватися по-іншому, якби не було випадків з пам'ятниками Леніну, заяв Олега Тягнибока про статус російської мови і так далі?

Юрій Смілянський: Могли. Справа вся в тому, що в період цього часу для громадян України, які живуть в Криму, почався етап, коли вони повинні були зробити цивілізаційний вибір. Тобто, яким вони бачать в майбутньому напрямок розвитку свого життя в своїй країні. Для кого-то цінністю була пам'ять про Радянський Союз. Образ пам'ятника Леніну є тим якорем, за який вони чіплялися. Для частини людей спогади про минуле були основою, тому вони своє майбутнє асоціювали з моделлю минулого, коли держава робить вигляд, що піклуватися про громадянина, а громадянину не треба особливо напружуватися, щоб чогось досягти. Інша частина людей розуміла, що їхнє майбутнє, в першу чергу, в економічній свободі. А економічна свобода не пов'язана з тим базисом минулого, який залишився від Радянського Союзу. І то поділ суспільства, яке відбувалося в цьому році, було пов'язане з цивілізаційним вибором.

Якби не було вторгнення Російської Федерації, яким би чином могли розвиватися події на Кримському півострові?

Юрій Смілянський: Був би наведений громадський порядок. Можливо, проросійські сили в особі громадських організацій і політичних партій домовилися б з українським урядом з приводу більшого входження у владу. По крайней мере, Крим залишився б в складі України. Наскільки б якісно змінилася б ситуація в Криму, це інше питання. Це залежало б від тих домовленостей, які б відбулися.

Коли ВР АР Крим приймала рішення з приводу проведення референдуму, призначення нових міністрів і так далі, ніхто ж не знає, скільки там знаходилося депутатів? Або це не так вже й важливо?

Юрій Смілянський: Для прийняття цих рішень кількість депутатів не грало ніякої ролі, тому що ці рішення приймали не депутати. Всі рішення були заздалегідь підготовлені. Було б там навіть три людини, все одно було б оголошено, що рішення прийнято. По суті, вже здійснювалася окупація території півострова. За класичним прикладом, вона починалася із захоплення основних інституцій влади в регіоні.

Андрій Щекун: На ​​мою думку, Могильов на момент захоплення ВР Криму Вже знав про ті, что відбувається. Коли ВІН робів вигляд, что НЕ розуміє, хто знаходиться в середіні Будівлі, ВІН лукавого. ВІН винен БУВ організуваті Зустріч Із всіма силовими структурами, зв'язати Із Україною та прійматі чіткі та радікальні решение. Тому я кажу, что це БУВ запланованій сценарій, про Який знали міністри ВР Криму.

Юрій Смілянський: Я теж так вважаю. Якість тієї влади, яка була на той момент в Криму, не здатна була приймати ті рішення, які були необхідні для дотримання територіальної цілісності держави. Люди, що знаходяться на той момент при владі, звикли торгувати своїми повноваженнями. Торгаші не здатні приймати рішення, які порушують ту ідилію корупційних схем, які перебувають у них в розпорядженні.

Андрій, ви організовували мітинги на підтримку України ще до проведення референдуму в Криму. Розкажіть про це.

Андрій Щекун: Так, з дере днів окупації. У перший день прийшла только сорок людей. Був панічній страх. На другий день ми побачим Двісті людей. З шкірних днем ​​хвиля росла. 9 березня 2014 року до пам'ятника Шевченка Вийшла более Тисячі людей, за різнімі оцінкамі и до двох тисяч. Це рекордна Кількість за всі роки незалежності Нашої країни.

9 березня на Вас схопила кримська «Самооборона» і помістила в республіканський військкомат. Невже про те, що там знаходяться люди, не знали співробітники міліції, СБУ, військові?

Андрій Щекун: Кримська міліція сама віддала нас «Самообороні». Смороду Вже були у зв'язці та віконувалі їхні вказівки.

Про що говорить те, що з вісімнадцяти тисяч українських військових, тільки трохи більше чотирьох тисяч залишилося вірним присязі?

Юрій Смілянський: В першу чергу, це говорить про недоліки тієї політики, з точки зору формування збройних сил, яка здійснювалася в Україні в цілому, і в Криму в тому числі. Будь-які збройні сили підлягають ротації. На армію у нас ніколи не вистачало грошей, по крайней мере, політики так планували державний бюджет. Склалася ситуація, коли військовослужбовці, в першу чергу контрактники, набиралися на службу, виходячи з можливості проживання. Тобто основна маса контрактників військовослужбовців, які служили у військових частинах України в Криму, це місцеві жителі. Вони пов'язані сім'ями, родинними зв'язками, нерухомістю. У них присутній страх за сім'ю, дітей, за те, що може трапитися не з ними, а з їх рідними. Це дуже серйозний фактор.

Те, що ми маємо в Криму - це відмова військових діяти згідно зі статутом і обороняти свою країну або ж це був наказ з Києва, який привів до даної ситуації?

Андрій Щекун: Був довгий проміжок часу для того, аби Україна прийшла до тями и Почаїв якісь реальні Дії. Були військові части, Які залишились вірнімі Україні до кінця. Я говорів з Деяк військовімі генералами в Криму. Смороду за півгодіні були Готові розблокуваті блокаду вокруг Перевального. Там знаходится и десантні групи з Дніпропетровська, там були Досить серйозні наші СИЛОВІ СТРУКТУРИ, Які могли бі повернути всі позіції на місця. Проблема у тому, что у Києві НЕ скорісталіся ЦІМ моментом. Я не знаю, что це Було - невпевненість чи зрада. Треба провести дослідження цього ПЕРІОДУ. Рано чи Пізно повінні буті зроблені Висновки для всієї української громади.

Юрій Смілянський: Не вистачило політичної волі.

Спочатку Кримський парламент прийняв рішення про те, що референдум буде проводитися 30 травня. Потім перенесли дату на 31 березня, а далі на 16 березня. Чому вони так поспішали? Чому міняли дати?

Юрій Смілянський: Це і є реалізація плану окупації. Окупантам треба було встигнути прийняти псевдозаконів рішення до певного терміну. З огляду на те, що світова спільнота дуже негативно сприйняло ці події, їм треба було жорстко скоротити ці терміни.

Просунулася Україна в процесі повернення Криму?

Юрій Смілянський: У реальності немає. Якщо не брати до уваги заяв про те, що українська влада вважає Крим тимчасово окупованою територією України, то реальних дій для створення ситуації по деокупацію за минулі дев'ять місяців зроблено не було, не рахуючи останніх трьох днів кінця 2014 року, які також можна оцінювати по-різному. Те, що зроблено перші кроки по блокаді Криму, правильно. Але питання подачі інформації викликає роздуми про те, що наша влада не звикла чесно говорити про те, що вона збирається робити.

Андрій Щекун: На ​​мою думку, основне, что винна булу сделать влада - це создать всі Державні Інституції Криму, щоб смороду були представлені у вігнанні. Друга складових - це інформаційна політика. На жаль, все провалено. Внутрішня політика України относительно повернення Криму є провальною.

Юрій Смілянський: Складається таке враження, що наша влада постійно метається між двома підходами. Перше - підхід стратегічний державний. Друге - підхід інтересу. На жаль, спостерігаючи за діями і рішеннями, що приймаються, складається враження, що превалює пріоритет вигоди.

Андрій Щекун: У нас сегодня закони та постанови, Які пріймаються, стають більш важлівімі, чем Конституція України та права людини.

З точки зору прав людини, не можна обмежувати людині його переміщення. У той же час сьогодні ми маємо скасування залізничних поїздів?

Андрій Щекун: У Цій ситуации ми знову програли в інформаційному плане, бо немає якіх поступовіх Дій. Все Зроби Швидко та незрозуміло, Звичайно, что ця Заборона піддається Критиці Правозахисна ОРГАНІЗАЦІЙ по правах людини ТОЩО. Альо я не думаю, что в Цій ситуации є якісь кардінальні Порушення прав людини.

Юрій, а як ви вважаєте, допомогло б процесу деокупацію Криму створення Ради міністрів, ВР Криму на території материкової України?

Юрій Смілянський: Однозначно. Це було необхідно зробити ще навесні. Буквально протягом кількох днів після прийняття рішення про прийняття Криму і міста Севастополя до складу Російської Федерації в країні окупанта було створено Міністерство у справах Криму. Що відбувалося у нас? Наша влада почала забувати про цю тему. Дві події - окупація Криму та початок війни на сході - пов'язані між собою. Не було б кримських подій, не було б війни на Донбасі. На сьогоднішній день ця зв'язка триває. У Криму готуються розвідувально-диверсійні групи. Крим допомагає постачати окупаційні частини на сході України. Крим сьогодні перетворився в госпіталь для бойовиків і для регулярних частин російської армії, які воюють на сході України. А ми продовжуємо його постачати. Фактично, ми надаємо допомогу в реабілітації, ми продовжуємо постачати озброєне угрупування збройних сил на території Криму, забезпечувати життєдіяльність регіону, який окупований.

Андрій, Юрій, яким для вас був рік, що минає 2014 рік?
Могли б події в Криму розвиватися по-іншому, якби не було випадків з пам'ятниками Леніну, заяв Олега Тягнибока про статус російської мови і так далі?
Якби не було вторгнення Російської Федерації, яким би чином могли розвиватися події на Кримському півострові?
Коли ВР АР Крим приймала рішення з приводу проведення референдуму, призначення нових міністрів і так далі, ніхто ж не знає, скільки там знаходилося депутатів?
Або це не так вже й важливо?
Невже про те, що там знаходяться люди, не знали співробітники міліції, СБУ, військові?
Про що говорить те, що з вісімнадцяти тисяч українських військових, тільки трохи більше чотирьох тисяч залишилося вірним присязі?
Те, що ми маємо в Криму - це відмова військових діяти згідно зі статутом і обороняти свою країну або ж це був наказ з Києва, який привів до даної ситуації?
Чому вони так поспішали?
Чому міняли дати?