Кризи і масове інформаційно-психологічний вплив

ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ: Глава 1.3 "Кризи і масове інформаційно-психологічний вплив" колективної монографії Центру під загальною редакцією С.С.Сулакшіна " Політичний вимір світових фінансових криз . Феноменологія, теорія, усунення "(М .: Науковий експерт, 2012).

Також по темі: " Особливості масових інформаційно-психологічних маніпуляцій "(Глава 7.4 даної монографії).

Швидкість і масштаб поширення криз цілком можуть бути керованими параметрами. Робиться це за допомогою звернення до психологічних факторів: в середовищі нефахівців використовується їх повна необізнаність щодо природи кредиту і грошового обігу (відповідно, їм властива сильна сугестивність); в середовищі фахівців в фінансових питаннях - так званий «кредит довіри».

як зауважує академік РАПН Е.В.Балацкій , Будь-який «бульбашка» в економіці - це наслідок надмірної довіри на ринку. Коли є надлишок довіри, тоді і починає надуватися «бульбашка». Як тільки помилка на ринку усвідомлена, вона починає коригуватися: втрачається довіра до тих елементів системи і суб'єктам ринку, щодо яких воно було надмірним. У цьому випадку стан «ринку довіри» миттєво змінюється, і на ньому встановлюється дефіцит довіри. У цей момент «бульбашка» лопається, а багато угод і операції загальмовуються або зовсім блокуються.

Довіра, будучи тонкої психологічної субстанцією, може зменшуватися практично миттєво, що робить фондові ринки надзвичайно динамічними. Крім того, як будь-який психологічне явище, довіру передбачає «ефект снігової кулі», коли позбавлення довіри одних суб'єктів за інерцією поширюється на інших. Результати нерідко бувають катастрофічними. адже

на фондових ринках відбувається оборот цінних паперів, які, в свою чергу, є не що інше, як матеріалізоване довіру покупців реальним економічним можливостям підприємств, які випускають цінні папери. Тому динаміка котирувань акцій - це коливання довіри економічних агентів один одному. Коли на фондовому ринку виникає збій, то це породжує «хвилю недовіри», яка прокочується по всій економічній системі, включаючи реальну економіку. Але чим «реальніше» економіка, тим менше її зачіпає «хвиля недовіри». Відзначимо роль у провокуванні подібних «хвиль» різних авторитетних неурядових структур, які публікують дані про кризу.

Так, наприклад, Національне бюро економічних досліджень США, яке виділяє 11 післявоєнних рецесій [*], по-перше, досить довільно вибирає дані для аналізу, по-друге, як правило, про настання або закінчення рецесії офіційно оголошує через кілька місяців після того, як вона почалася або закінчилася фактично. Про що почалася в березні 2001 р рецесії було повідомлено тільки в листопаді, коли вона завершилася. А про завершення американці дізналися тільки в липні 2003 року. Відповідно, де є свавілля у використанні даних і оголошенні про початок і кінець рецесії, там відкривається простір для маніпуляцій. Там же вони і реконструюються як метод впливу на масову свідомість і поведінку ринкових гравців.

[*] В ході всіх післявоєнних рецесій помісячні обсяги промислового виробництва знижувалися в порівнянні з відповідним місяцем попереднього року. Єдиний раз НБЕІ не оголосила про промислову стагнації серпня 1951 - липня 1952 року, що проходила на тлі Корейської війни, так як падіння в промисловості не супроводжувалося скороченням в інших галузях економіки, а ВВП навіть зростав (див .: Смирнов С.В. Циклічні коливання промислового виробництва США та Росії: причини відмінностей // Економічний часопис ВШЕ. 2010. No 2. С. 187-188).

ЗМІ як інструмент впливу на масову свідомість можуть використовуватися для того, щоб відвернути увагу суспільства від справжніх причин кризи. Наведемо яскравий приклад. Джерелом кризи 2008 р запропоновано вважати «лопнув міхур» американської іпотеки. Однак якщо поглянути на гістограму, включену до щорічної доповіді МВФ «Світова фінансова стабільність» http://www.imf.org/External/Pubs/FT/GFSR/2007/02/index.htm, опублікований в жовтні 2008 р, то звертає на себе увагу той факт, що банківські втрати, пов'язані з іпотечними активами (виділені сірим кольором), складають всього близько 250 млрд дол. (рис. 1.14).

Мал. 1.14. Структура банківських втрат в США під час кризи 2008 р (млрд дол.)

При цьому, за даними МВФ , Світовий ВВП за 2008 р склав 62054,133 млрд дол. Співвідношення цих сум (приблизно 1 до 240) показує, що іпотечна криза США на тлі світової фінансової системи (в яку, крім реальної економіки, відображеної показником ВВП, входить так звана « віртуальна економіка », капіталомісткість якої в кілька разів перевищує рівень ВВП) є навіть не флуктуацией, а« шумом ».

Таким чином, незначний фінансовий факт завдяки пильній увазі світових ЗМІ спровокував масову поведінку: паніку серед біржових гравців, обвал фондових індексів і тотальна недовіра всередині банківського сектора, яке спричинило за собою припинення міжбанківського кредитування, страхи серед населення, за чим послідувало вилучення банківських депозитів, падіння споживання і т.п.

У зв'язку з цим характерні дані щодо висвітлення в російських і американських ЗМІ ролі ФРС США у фінансовій кризі 2007-2009 рр. (Використані матеріали, надані Д.Ротштейном). Було проаналізовано кількість згадок ряду термінів в архівах інтернет-сайтів російських і американських ЗМІ за вказаний період. Зокрема, аналізувалися сайти «CNN International» (www.cnn.com), «Вести» (www.vesti.ru), а також сайт газети «The Wall Street Journal» (www.wsj.com).

Телеканал «CNN International» транслюється в 212 країнах світу. Ресурс www.cnn.com у квітні 2009 року був третім за популярністю новинним сайтом в США. Ресурс www.wsj.com - онлайн-видання газети «The Wall Street Journal», яка має найбільший тираж серед американських газет (2,1 млн прим. за даними на березень 2010 року), включаючи 400 тис. платних онлайн-підписок. Сайт www.vesti.ru входить в медіа-холдинг ВГТРК і пов'язаний з інформаційною програмою «Вести», що виходить в ефір на телеканалах «Росія-1», «РТР-Планета», і радіостанції «Радіо Росії», а також з телеканалом « Росія-24 »і радіостанцією« Вести FM ». аудиторія телеканалу "Росія 1" перевищує 117 млн ​​чоловік.

Починаючи з 2007 р тема ФРС обов'язково передбачає згадка Бена Бернанке. У 2007 р, при появі перших ознак так званого іпотечної кризи, Бернанке декларував, що ФРС готова активно втручатися в економіку, щоб боротися з кризою. Основним інструментом ФРС, який має також велике символічне значення для фондового ринку, є маніпулювання ставкою відсотка, для позначення якої в ЗМІ зазвичай використовується термін «Fed rate». Дійсно, з серпня 2007 р ФРС починає поступово знижувати ставку відсотка, а також регулярно попереджати про серйозність ситуації, що склалася. Виступи Бернанке надають істотне вплив на фондовий ринок - безліч заголовків прив'язують ті чи інші курсові коливання саме до виступів глави ФРС.

Термінологія, яку вживають іноземні ЗМІ, щоб описати фінансова криза, викликає певні труднощі перекладу. В англійській мові для позначення глобального економічного і фінансового спаду 2007-2009 рр. використовується термін «recession». У російській мові частіше використовується термін «світова фінансова криза».

З пропагандистської точки зору використання терміна «рецесія» і, як наслідок, залучення теорії економічних циклів допомагає зняти відповідальність з кого б то не було, так як відповідно до неї цикли є глобальним явищем, тобто спади підносяться як свого роду стихійні лиха. Втім, використання поняття «фінансова криза» в російськомовному просторі також має пропагандистське значення. «Світова фінансова криза» означає «криза світової фінансової системи», тобто доларової фінансової системи. Таким чином, термін «фінансова криза», навпаки, чітко вказує на винуватця.

У матеріалах CNN, що закономірно, ніде не наводяться думки фахівців про те, що потрібно переглянути роль долара у світовій фінансовій системі.

В цілому пік згадок в ЗМІ всього пов'язаного з кризою припадає на вересень-жовтень 2008 р Основні теми, що з'являються в матеріалах і CNN, і «Вістей»: банкрутство Lehman Brothers у вересні (виступає знаком початку фінансової кризи) і глобалізація кризи в жовтні. В американських ЗМІ важливою темою є просування ФРС проекту вкидання в економіку 700 млрд дол. (Складність його проходження через конгрес). У матеріалах «Вістей» ця тема практично не зачіпалася. Дивним здається вкрай різке зменшення числа всіх згадувань, пов'язаних з кризою, на початку 2009 р (рис. 1.15).

Мал. 1.15. Аналіз згадок слів «Бернанке», «фінансова криза» і «ФРС» в американських і російських ЗМІ

Навіть роблячи знижку на святкові дні (остання декада грудня і перша декада січня), кількість згадок в січні-квітні 2009 р явно нижче, ніж можна припускати, виходячи з реальної економічної ситуації. При цьому неможливо визначити, чи є зниження кількості згадувань природним механізмом (зниження сенсаційності інформації про кризу) або свідомою політикою ЗМІ.

У матеріалах американських ЗМІ видно, що з Бена Бернанке роблять героя. Це особливо помітно в кінці 2009 року, коли журналом «Тайм» йому було присвоєно титул «Людина року», але також і раніше, в період його боротьби з конгресом за просування 700-мільярдного плану з порятунку економіки. Тобто ЗМІ створюють його привабливий образ - приблизно тими ж методами, що і образ Дж.Буша-мол. Крім того, президент ФРС і президент США взаємно підтримують один одного.

У матеріалах «Вістей» багаторазово підкреслюється незалежність російського фінансового ринку від європейських і американських процесів, аж до жовтня-листопада 2008 року, коли глобальність кризи стає очевидною. Американські ЗМІ, навпаки, описують вплив різних європейських і близькосхідних процесів на економіку США практично нарівні з американськими процесами (що відповідає зовнішньополітичній доктрині американського неоконсерватизму про глобальність інтересів США).

Надалі фігури президентів ФРС, а також синхронізм моментів їх перепризначення і криз також будуть давати важливу інформацію для аналізу та реконструкції системи управління світовими фінансами і світом в цілому.

Не можна не бачити дезорганізує діяльність рейтингових агентств, оскільки привласнюються ними рейтинги не спираються на скільки-небудь чіткі дані, відбивають суб'єктивні уявлення і, відповідно, є очевидним інструментом маніпуляції. Виконавчий директор приватного інвестиційного фонду «Blackstone Group LP» Стівен Шварцман прямо звинуватив у кризі 2008-2009 рр. рейтингові агентства. Саме вони давали компаніям рейтинг AAA і неадекватно оцінювали складні облігації, які пізніше значно впали в ціні, що призвело до глобальних фінансових проблем.

В цілому кінець ХХ ст. характеризується тим, що світова фінансова система стала ареною інформаційної війни між провідними державами світу. Головним теоретиком і практиком інформаційної війни у ​​фінансовій сфері є Дж.Сорос, який розробив теорію рефлексивності фінансових ринків. На думку Сороса, рішення про покупки і продажі цінних паперів приймаються на основі очікувань (а це вже психологічна категорія, яка може бути об'єктом інформаційного впливу) цін в майбутньому. Ці ціни, в свою чергу, залежать від прийнятих зараз рішень. Цілком очевидно, що спекуляції на фондовому ринку змінюють умови попиту і пропозиції.

Головні висновки теорії рефлексивності фінансових ринків полягають у тому, що на ринку завжди присутні превалюють переваги того чи іншого напрямку і ринок може впливати на хід предвосхищались їм подій. Таким чином, теорія рефлексивності показує, як складаються котирування можуть впливати на реальну вартість акцій, яка, слідуючи принципам фундаментального аналізу, відбивається на котируваннях.

Вперше Сорос вийшов на «оперативний простір» застосування своєї теорії в 1992 р, коли після розпочатої ним інформаційно-психологічної атаки на очікування англійського фондового ринку відбулося обвальне падіння фунта стерлінгів, віддалили запровадження євровалюти на сім років. Загальний обсяг коштів, витрачених Дж.Соросом на обвалення фунта стерлінгів, становив близько 10 млрд дол., В той час як власні активи структур Сороса ніколи не перевищували 4 млрд дол. Тобто Сорос діяв при активній підтримці американського держави (надалі при побудові моделі керованої кризи механізм «маневрових» фінансових організацій і «маневрових» маніпулятивних капіталів, що запускаються в роботу доларових емітентом, буде активно використаний). У вирішальний момент, коли атака ризикувала захлинутися, пішли заяви офіційних осіб США про те, що курс фунта стерлінгів завищений. Отримавши потужну державну підтримку, Дж.Сорос довів справу до кінця і заробив на кризі національної валюти Великобританії близько 2 млрд дол. У свою чергу, долар зміцнив свої позиції, що похитнулися.

У липні 1997 р Сорос знову зробив успішну інформаційно-психологічну атаку проти національних валют низки країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону - Малайзії, Індонезії, Сінгапуру та Філіппін. В результаті національні економіки цих країн були відкинуті на 10-15 років назад. В азіатських країнах почалося зростання цін, а в Індонезії до травня 1998 р настав фінансовий колапс.

В чому полягає механізм інформаційної атаки Дж.Сороса? Як правило, вона складається з послідовності інформаційних впливів, спрямованих на завоювання інформаційної переваги в інформаційно-психологічному середовищі світової фінансової системи. Користуючись абсолютним домінуванням в засобах інформаційного впливу (близько 70% всіх засобів масової комунікації в світі - американські, обсяг продукції, що випускається інформаційними агентствами США інформації в 12 разів перевершує обсяг інформації, що випускається російськими агентствами), Сорос уміло впливав через громадську думку на психологію світових інвесторів. Паралельно з поширенням недостовірної інформації про проблеми економіки країни, обраної об'єктом впливу, і чуток про можливий крах її національної валюти ( «підтверджуються» аналітичними оглядами) здійснюються реальні дії валютних спекулянтів по «розхитування» фінансового ринку цієї країни. Інформаційні впливу заздалегідь плануються і координуються Дж.Соросом. Час початку активних інформаційних впливів визначається спеціальним аналітичним підрозділом. Після початкового успіху (першого обвалу національної валюти) слід цілеспрямоване інформаційно-психологічний тиск на уряд країни - жертви інформаційної агресії.

У серпні 1998 р Сорос зробив інформаційну атаку проти фінансового ринку Німеччини (як основи майбутньої євровалюти). Інформаційна атака почалася з статті в англійській газеті «Financial Times» від 13 серпня 1998, в якій фінансовий магнат наполягав на необхідності термінової девальвації російського рубля. Але атака була комплексною, що складається з двох послідовних інформаційних ударів. Один був спрямований на фінансовий ринок Росії, як найбільш економічно пов'язаний з Німеччиною, і призвела до девальвації рубля. Другий удар було завдано по фінансовому ринку Німеччини. У підсумку Німеччина витримала інформаційну атаку, а Росія, що не мала системи протидії інформаційним атакам, - немає. За оцінками експертів, чистий прибуток Сороса в результаті інформаційній агресії проти російського рубля склала близько 300 млн дол., Що трапився влітку 1998 р фінансовий «вибух» був безпосередньо пов'язаний з невмінням російської політичної еліти вести ефективне інформаційне протиборство у фінансовій сфері.

Однак є випадки успішного протидії подібному маніпулюванню, наприклад з боку Китаю. Ще восени 1996 р з'явилися повідомлення, що група фондів Дж.Сороса мобілізує ресурси для атаки на гонконгський долар. Глава фінансового відомства Гонконгу Дональд Цан викликав до себе представників Сороса і ознайомив їх з планами захисту гонконгського долара в разі атак на нього. Плани ці справили на гостей таке враження, що вони дали обіцянку не нападати на гонконгівську валюту. Втім, атака на гонконгський долар все ж відбулася, і її ефект виявився вищим за очікування: криза торкнулася не тільки Гонконг, але і весь світ [Експерт. 1997. No 42. 3 нояб. С. 12.].

В ході інформаційного протиборства з США китайським фахівцям вдалося правильно визначити точний час нападу Сороса на китайський фондовий ринок.

Китайці удалось Повністю переграті американців в ході інформаційного протіборства в фінансовій сфере в ході азіатської кризиса 1997-1998 рр. Проведені китайськими фахівцями з інформаційної війни контрзаходи не тільки нейтралізували фінансові атаки Сороса на китайському фондовому ринку, але і повністю блокували спеціально поширювані Соросом чутки про нестійкість юаня. Крім спеціальних заходів щодо захисту фінансової системи Китаю, було завдано інформаційний контрудар (подібний атаці Дж.Сороса) по національній валюті США. Це було не дуже складно здійснити, так як 20% всіх товарів в американських магазинах - китайські.

Також була зроблена інформаційна атака на найбільшу американську і світову Нью-йоркську фондову біржу, яка здійснює понад 70% всіх операцій з акціями в США. Тривожний сигнал про відповідному китайському ударі прозвучав для США 27 жовтня 1997 р коли курс акцій на Нью-йоркській фондовій біржі обрушився на 554,6 пункту. Це було найрізкіше в історії падіння акцій американських компаній з часу Великої депресії в результаті якого акції американських «блакитних фішок» значно знецінилися. Дж.Сорос, за даними радіостанції BBC, втратив 2 млрд дол., А незабаром китайці практично повністю його розорили . Ведучий фонд Сороса був ліквідований, а два дрібних об'єднані.

Є підстави припускати, що в умовах створення єдиного загальносвітового інформаційного простору в ХХІ ст. розгортається геостратегічна інформаційно-психологічна боротьба між провідними світовими державами за домінування в інформаційному середовищі. Очевидно і те, що ця боротьба буде загострюватися в період фінансових криз.

Таким чином, одним з механізмів керованої кризи є інформаційна маніпуляція.

* Екстремістські і терористичні організації, заборонені в Російській Федерації: «Свідки Єгови», Націонал-більшовицька партія, «Правий сектор», «Українська повстанська армія» (УПА), «Ісламська держава» (ІГ, ІГІЛ, Даіши), «Джабхат Фатх аш-Шам »,« Джабхат ан-Нусра »,« Аль-Каїда »,« УНА-УНСО »,« Талібан »,« Меджліс кримсько-татарського народу »,« Мізантропік Дівіжн »,« Братство »Корчинського,« Тризуб ім. Степана Бандери »,« Організація українських націоналістів »(ОУН)