Лада Лузіна: Націоналісти вважають Булгакова українофобом, але якщо зараз впадуть наші надії, українофобами будуть все

1. Новини по темі

Лада Лузіна З відкритих джерел

Українська письменниця Лада Лузіна в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про містичні сторони Києва, про роботу в "Бульварі Гордона", а також про кар'єру письменниці

Бацман: В ефірі програма "Бацман". З нами українська письменниця Лада Лузіна.

Добрий вечір, Лада. Ти говорила, що і перша, і друга революції в Україні почалися неспроста 21-22 листопада. Що з цими датами не так?

Лузіна: Якраз навпаки - все так. 21-22 листопада - це Архангел Михаїл. Я сама, побачивши цю тенденцію кілька років тому, дуже здивувалася. 21 листопада - початок двох переможних заходів. Гріх не задуматися - може, день такий вдалий? День Архангела Михаїла - це один з найбільш чоловічих днів, і треба розуміти, що Михайло не тільки покровитель Києва, але він ще зайняв свого часу місце Перуна. Місце покровителя, бога війни, бога дружини, бога, якого зараз наші низку націоналістів воскрешають і шанують. І, напевно, не на порожньому місці. Напевно, а саме 21 листопада коштувало зробити свято захисника Вітчизни, а не на Покрову, що, безумовно, дуже нерозумно, бо Покрова в Україні - дуже жіночий день. Саме в такій якості він у нас відомий, саме в такій якості з ним були пов'язані багато давніх традицій, а не ті новомодні, які ми зараз намагаємося видавати за історію України.

- Є ще символічні дати, які нашим політикам краще взагалі не чіпати? А якісь, навпаки, зробити національними святами?

- У Булгакова в "Білій гвардії" описаний один з переворотів. І він у нього відбувається не просто так, а на зимове сонцестояння. З безлічі переворотів, які він пережив, як знаковий він вибирає саме цей. Спеціально чи ні - я не знаю. Він міг не знати. Але саме в цей період, напередодні зимового сонцестояння, як почне формуватися цей період - так і піде.

- Яку б ти назвала дату для того, щоб проводити в Україні вибори ВР і президента?

- Я б почала з того, що я б будівлю ВР знесла, бо, якщо ми говоримо про якісь містичні збіги і тенденції, то варто воно в дуже неправильному місці. ВР стоїть на пагорбі, над місцем, яке спочатку носило назву Провалля. Якщо подивитися карту дореволюційного Києва і місце, відведене під нинішню Раду і Маріїнський палац, то побачимо напис "Провалля". Назва говорить сама за себе: це місце, де все провалюється. Спочатку на цьому пагорбі намагалася селитися влада, і ніколи у неї нічого доброго не складалося з цим місцем. Якщо брати Маріїнський палац, то його заклала Єлизавета, яка його так і не побачила - померла раніше, а остання імператриця, мати Миколи II, проживаючи саме в цьому місці, дізналася, що її син відрікся від престолу, і звідти її відправили у вигнання. Потім цей палац захопили більшовики, але у них тоді нічого не вийшло і вони перебралися в інше приміщення. Тому я б почала з того, що переселила би їх в якесь інше місце.

- Булгакова прибрали з шкільний програми, заборонили російський фільм "Біла гвардія" - тобі не образливо за твого улюбленого письменника?

- Йому не вперше. У нього при житті було 36 альбомів з написаними на нього критичними статтями. Він збирав їх, і не знаю, як він такий пресинг витримував. У нього життя так складалася, що негатив йшов йому в позитив. Напевно, якби він не був таким забороненим, якби не все, що йому вдалося пережити свого часу, - не вистрілив би так його твори, які з'явилися двадцять років після його смерті. Якщо ж говорити про Булгакова, то зараз у певній політичній частині йде проти нього настрій дуже негативний. Якщо націоналістам скажеш щось про Булгакова, то вони скажуть: "Українофоб". У мене на те, що Булгакова вважають українофобом, є конкретна відповідь: описуючи події 1918-го року, він критикував Скоропадського, який змістив Петлюру, і Петлюру критикував теж. Все це було описано їм абсолютно в негативному ключі. Ось зараз нам дуже легко зрозуміти Булгакова. Тому що в такому випадку будь-який, хто зараз критикує Порошенко, - українофоб. Булгаков свого часу приїхав в Україну з наміром тут жити, бути лікарем-венерологом, без жодних амбіцій бути письменником, вибудовувати тут всю свою долю. І від Скоропадського він чекав, що той побудує, на противагу червоною Москві, якесь інше держава. Саме ці надії на нього покладали всі, включаючи Булгакова. І все його надії у нього на очах впали. Якщо зараз впадуть наші надії, то українофобами буде вся країна. До початку подій 2013 року року я три роки вивчала 1917-1918-ті роки, тому що писала на цю тему роман. Тому я живу відразу в декількох реальностях.

- Збувалося чи коли-небудь те, що ти пишеш?

- У мене це більш лякаюче, тому що я писала довгий час роман "Рецепт майстра". Він був як раз присвячений революції в Києві 1917-1918 рр. Коли почалися події 2013 року року у нас, мені всі мої тексти здалися картонними в порівнянні з реальністю, яку я бачила. А з іншого боку почалися якісь речі, які мені здавалися страшними. Варто було мені закінчити главу, в якій у мене як персонаж фігурує Ленін, - знесли йому пам'ятник.

- Ти говориш, що Росія - це дочка України. Як це?

- Не треба нічого пояснювати, бо в Росії все підручники історії починаються з Київської Русі. Саме звідси випливає їх як би культурна історія. По крайней мере, самі вони себе розуміють саме так. І заперечувати цю наступність досить нерозумно. Інше питання, що не всім щастить з дітьми.

- В перейменування, заборонах, мовну політику тобі все подобається?

- Нічого не подобається. Але я живу в кількох реальностях і знаю, що коли в 1919-му році до Києва прийшли червоні, вони насамперед перейменували всі вулиці. І кожна влада, приходячи, насамперед перейменовує вулиці і ставить пам'ятники. До речі, вони прийшли і відразу поставили дуже багато пам'ятників - з картону, фанери, але швидко. Наступна влада прийшла і їх знесла - нові поставила. Тому я до цього ставлюся досить філософськи. Мені, з одного боку, дуже боляче за Київ, бо це місто, який постійно руйнували з моменту його першого розквіту, - як в XIII столітті ця тема почалася, так вона і триває. Але, з іншого боку, може, в цьому є якийсь сенс, тому що Київ, як не дивно, був заснований на Лисих горах, а специфіка Лисих гір у тому, що вони все з себе скидають. Вони регулярно скидають з себе всі будівлі. Наприклад, історія такої Лисої гори, як Володимирська, розумілася киянами як боротьба нижньої гори, Лисої, відьмацької, ідольською, з верхньої, де стояв монастир Архангела Михайла. І все одно в якийсь момент монастир був знесений. Лиса гора на Видубичах: там стояли і фортеця, і пожежна частина в наш час, і зона була закрита - нічого не залишилося. Я люблю містичні історії Києва, де реальний фактаж вибудовується таким чином, що пояснити його можна тільки містикою. Так, напевно, народжуються київські легенди. Так що у Києва є така особливість - він весь час себе скидає і вибудовується заново.

- В інтерв'ю ти сказала, що не думаєш, що у тебе вийде писати українською мовою. Ти розумієш, що Ірина Фаріон або Лариса Ніцой, почувши це, скажуть тобі: "Чемодан, вокзал, Росія". Що б ти на це відповіла?

- Дивлячись хто з них це б сказав. Насправді я дійсно не збираюся міняти мову, хоча моя книги "Чарівні традиції України" вийшли на двох мовах. Але це перекладної варіант. Я не бачу проблеми в тому, щоб перевести книгу. Я цілком розумію бажання людини прочитати книгу на тій мові, на якому він хоче, і ти повинен йому цю можливість надати. Але це не означає, що ти повинен міняти мову. Що стосується Лариси Ніцой, то мені, як киянці, ця ситуація видається трохи інакше, ніж людині, яка приїжджає до Києва з іншого міста і розповідає мені, як мені тут говорити. Київ ніколи не був одномовних містом. Київ спочатку був містом портовим. Якщо дивитися історію Києва, починаючи від Київської Русі, тут завжди говорили на декількох різних мовах і завжди жило кілька різних громад. Оскільки Київ був місто портове, сваритися з цієї причини означало втрачати дохід. Тому ніхто з цього приводу не сварився. Ось, власне, чому хрещення Русі в Новгороді пройшло важко, а в Києві - нормально. Тут і раніше стояли церкви, були купецькі представництва, і якщо ти тут живеш, торгуєш, ну постав собі вдома церква, вона нікому не заважає. Головне товар привозь. Тому будь-яка спроба переробити Київ мені здається приреченою. У мене є теорія, що якщо ти живеш на землі з такою неймовірною історією, то ти можеш це враховувати, можеш не враховувати, але якщо ти не будеш це враховувати - у тебе це не вийде. Ти можеш зробити чоловічий день в жіноче свято, ти можеш його розкрутити, тим більше, що він зараз перетворюється в такий аналог 23 лютого, але від цього він не перестане бути чоловічим святом, яке святкують в жіночий день, з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.

- Чи справді серед українських політиків багато тих, хто ходить до ворожок, ворожок?

- Тут можна судити лише за чутками, тому що дуже багато людей, які займаються подібними речами, це розповідають. Одна з найбільш феєричних історій, яку я запам'ятала, тому що написати це в романі було б цікаво (якщо ти пишеш містичний роман про одну з найбільш наших відомих жінок-політиків), що жінка переписала свій день народження, переробила свій гороскоп, щоб її гороскоп підходив під гороскоп України. Щоб саме тут досягти успіху, і цей успіх був, але тимчасовий. Тому що такі речі мають відповідь.

- А в яких обрядах, за чутками, українським політикам доводилося брати участь?

- Я не чула історій про якісь сатанинські обряди, в яких би брали участь наші українські політики, скоріше, все більш миролюбно, коли намагаєшся з'ясувати майбутнє, і з того, що пророкує тобі ворожка, плануєш своє політичне майбутнє.

- Але хоч порчу вони один на одного наводять?

- Судячи з результату, який ми маємо, - так.

- А ти відьма?

- Якби. Я людина, яка дуже добре розбирається в законах шоу-бізнесу, і я знаю, що якщо я помру, то все одно всі будуть писати: "Найвідоміша відьма - Лада Лузіна". Тому що це вже приклеїлося, і якщо я не зміню це на ще більш яскраву специфіку своєї діяльності, так, мабуть, і помру. Але треба розуміти, що в нашій країні слово "відьма" - це не вампір і не русалка, тому що це казкові персонажі, а відьму все люди сприймають дуже серйозно.

- На сьогоднішній день ти найтиражніша письменниця в Україні?

- Якийсь час назад була, згідно з рейтингами, найтиражнішої, а потім у мене пішов мною ж організований спад, тому що у мене було багато проданих книг, і я від них мала досить мало грошей. Це були, так би мовити, голі задоволення твоєї гордості, які не приносили результату. Зараз у мене специфічні стосунки з цілою низкою видавництв.

- Як довго ти пишеш книгу?

- По різному. Може займати два тижні, а може три роки. Я роки два тому сіла писати "Азбуку київських чудес". Здавалося, що напишу за два тижні. Але позначилося академічну освіту. Я вирішила перевірити деякі дати, і мене затягнуло. Затягнуло настільки, що я написала шість книг на теми історії. Мало знайти цікавий матеріал, треба його ще подати таким чином, щоб його було цікаво читати. Я дуже довго шукала формат.

- Ти багата людина?

- Ні.

- Не прикро? Джоан Роулінг, з якої у вас навіть теми схожі, - мільярдерка.

- Прикро. Але при цьому я - тверезомисляча людина. Немає таких тиражів - ні у україномовних, ні у російськомовних письменників. Це англомовна література виходить на такі тиражі. Тобто ти повинен потрапити трошки в іншій зріз світового життя.

- Про які суми йдеться? Скільки на Заході за книгу можуть дати і скільки у нас?

- Я не отримую гонорари за книги, тому що зараз я займаюся цим як співвидавець. Але коли гонорари були - вони були смішні. У кращому випадку це 1000 дол. А зараз вони ще впали. Зараз впали гонорари, впали тиражі. Є, звичайно, якісь винятки з цих правил. Але якщо говорити про загальну масу - то це так. Стівен Кінг за свою першу книгу, будучи ще невідомим письменником, отримав 200 або 300 тис. Дол.

- Ти дуже відомий екскурсовод по історичному Києву. Це реально важка робота. Навіщо ти це робиш?

- Якраз навпаки - для мене це спосіб набратися енергії. Письменник живе в замкнутому просторі. У якийсь момент виникає відчуття емоційного голоду. Для мене це питання вирішили екскурсії.

- Це хороший заробіток сьогодні?

- Це найкращий заробіток, ніж нинішнє гонорарну стан. Але, напевно, журналістика дорожче оплачується.

- Якби ти стала мером Києва, які три речі ти б зробила в першу чергу для Києва?

- Після ряду протестних акцій, в яких я брала участь, я зрозуміла, що мер в нашій країні практично нічого не вирішує. У нашому місті правлять забудовники. Кличко ставав на бік активістів, але нічого не зміг зробити. Якщо б я була мером, то наше місто стало б чудовим туристичним центром року через три. Для мене дуже важливий історичний Київ, а він дуже невеликий. Нам його дуже небагато залишилося. Я не знаю, ким треба бути, щоб не розкрутити такий історичний потенціал.

Новини по темі

Новини по темі

- Чи правда, що крім театрального інституту ти ще закінчила малярське училище?

- СПТУ №18. Я рік працювала за цією спеціальністю. Я працювала в "Шоколадному будиночку", і в Будинку з химерами - займалася реставрацією ліпнини. Сиділа на "цапа" під стелею, і знімала шари фарби, ретушувати, що де відпало. Я в Будинку з химерами сиділа вночі, одна, і всю цю ліпнину буквально прощупала. Я там практично жила. Ніхто не контролював, коли ти йдеш з роботи. А там неймовірної краси вид на Київ. Якщо ти сидиш в квартирі архітектора Городецького на підвіконні, у тебе під ногами лежить весь Хрещатик. І я дуже любила тоді там сидіти і дивитися на Київ. Якщо чесно, працівник я була поганою, і мене в підсумку заслали на об'єкт суворого режиму. Ця будівля була на Подолі, і коли я вступала в шлюб, з'ясувалося, що це загс.

- Чому ти прийшла працювати в газету "Бульвар Гордона"?

- Тому що я грошей хотіла.

- Ти стала розкрученої журналісткою "Бульвару Гордона" часів його світського періоду. Як вийшло твоє інтерв'ю з Миколою Мозговим в лазні?

- Воно вийшло природно. Це було ще коли я була студенткою театрального, тому мені хотілося не просто зробити інтерв'ю, а ще якось красиво його подати. Інтерв'ю було взято за столом, але потім придумали, що Микола Петрович дав його в лазні. Ніхто не очікував такого скандалу, тому що до цього були резонансні матеріали, були інтерв'ю, де не менш жорстко люди висловлювалися. Після цього інтерв'ю для мене почався період слави, а для Миколи Петровича - період досить важкий. Його позбавили фінансування на той рік, фестивалю "Море друзів", тому що його тоді фінансувала Людмила Кучма, і вона не могла собі дозволити ставити своє ім'я поруч з Мозговим. Але він ніколи нас не звинувачував. У нього була жорстка чоловіча позиція: це я сказав.

- Як ти придумала написати і опублікувати суперодверту інтерв'ю з Олександром Ягольником?

- Причин було кілька. Мені потрібно було розірвати відносини з Ягольником. Друге - я думала про перехід з журналістики в літературу, і мені хотілося написати твір, близьке до літературної і дуже відверте. А я ж дитя 90-х, коли вважалося, що немає заборонених тем, а є закомплексовані люди. Тому це абсолютно адекватне для 90-х твір. Для багатьох Лузіна-письменниця почалася саме з нього. Мені здається, що життя взагалі складається з "не побоявся". Чи не побоявся сьогодні зробити одне, завтра - інше, і так далі. Оглядаючись назад, ти розумієш, що це і були найяскравіші моменти твого життя, а найгірші - коли побоявся і не зробив. Я не побоялася бути скандальною журналісткою, не побоялася кинути журналістику, високооплачувану на той момент професію для мене, і піти в письменство, де мені тоді нічого не платили. Напевно, з цієї причини мені з собою ніколи не нудно. Я ніколи не знаю, що я буду робити завтра. Але я точно знаю, що я завжди буду робити тільки те, що я хочу.

- Був період, коли Ягольник зустрічався одночасно з тобою і твоєю подругою Наталею Могилевською. Саме це вас зблизило?

- Як не дивно - багато в чому так. Вночі, після цього інтерв'ю, мені подзвонила Могилевська і сказала: "Ти молодець, дякую". На той момент, я думаю, багато жінок, які знали Ягольника, були зі мною солідарні.

- Чим займається твій чоловік?

- Зараз він займається новим проектом. І говорити про це я поки не можу.

- Скільки років ви разом?

- У наступному році буде 13.

- Ви збираєтеся завести дітей?

- Ні. Я Ніколи НЕ Хотіла мати дітей. І НЕ вважаю, что людина, яка НЕ ​​хоче дітей, повинен їх заводіті. Дитина - це дуже серйозно. Я захоплююсь и з пієтетом ставлю до жінок, у якіх много дітей, но це не моя функція. Я не відчуваю себе обділеною тому, що їх немає. Але я себе настільки добре знаю, що я ніколи не говорю точно "ні".

- А чоловік с тобой согласен?

- Я людина дуже гуманний і брала чоловіка з дитиною. У нього є син від першого шлюбу. Я б не вийшла заміж за людину, навіть якщо б я його шалено любила, якби він хотів дітей, а я ні.

- Ти народилася в один день з Михалковим і з Гордоном - 21 жовтня. Що у тебе від Гордона і що від Михалкова?

- Ну точно не вуса і не лисина. Але, як і у більшості Терезів, інтерес до історії. Ваги завжди вдивляються назад. Їм дуже важливо зрозуміти сьогодення, в тому числі і через минуле.

- Ким ти себе бачиш у майбутньому?

- Все що завгодно може відкритися. І мером, в тому числі, теж можу стати. Або помічником мера. Свого часу я навіть написала цілий талмуд з розвитку Києва - що треба зробити, щоб зробити з нього культовий місто. Але я не бачила досі політика, депутата, до якого мені б хотілося з цієї своєї розкладкою піти. Але це ж не означає, що завтра такого не буде.

- За твоїми відчуттями, коли в Україні вже закінчується війна?

- Якщо ти кажеш про конкретні події на Донбасі, не про окремої лінії вогню, а про бродінні в нашій країні, то треба запастися терпінням.

- Спасибі за інтерв'ю.